Д. Особливості правового режиму земель лісового фонду

Землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а та­кож не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства (ст. 76 ЗК України).

Землі лісового фонду використовуються за цільовим призначен­ням для ведення лісового господарства (ст. 77 ЗК України).

Землі лісового фонду поділяються:

а) на лісові землі;

б) нелісові землі. Лісові землі включають:

а) земельні ділянки, вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю;

б) земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, які підля­гають залісненню (зруби, згарища, пустирі, рідколісся тощо);

в) земельні ділянки, зайняті лісовими шляхами, просіками, про­типожежними розривами.

Нелісові землі охоплюють земельні ділянки, зайняті:

а) спорудами пов'язаними з веденням лісового господарства;

б) трасами ліній електропередач;

в) трубопроводами, підземними комунікаціями тощо;

г) сільськогосподарськими угіддями (ріллею, багаторічними на­садженнями, сіножатями, пасовищами, наданими для потреб лісо­вого господарства);

д) болотами і водоймами в межах земель лісового фонду, нада­них для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу цих земель, визначен­ня їх меж регулюється земельним законодавством України.

Структура правового режиму земель лісового фонду:

1. Вказаний режим визначається нормами ЗК України та здебільшого Лісового кодексу (ЛК) України', зокрема ст.ст. 5, 6, 9, 10, 22, 27, 39, 71—80 останнього та ін.

2. Землекористувачами цих земель можуть бути тільки лісокори-стувачі.

3. Надання вказаних земель у користування здійснюється ви­ключно за рішенням відповідних рад.

4. Правовий режим цих земель обумовлюється цільовим вико­ристанням земельних ділянок для:

а) ведення лісового господарства;

б) використання лісових ресурсів;

в) здійснення інших видів лісокористування:

— мисливського господарства;

— оздоровчих (культурно-оздоровчих);

— рекреаційних;

— спортивних;

— туристських;

— науково-дослідницьких потреб.

5. Використання земель лісового фонду здійснюється переваж­но на праві землекористування (постійного або тимчасового), за винятком частини земель лісового фонду, що входять до єдиного масиву земель селянських (фермерських) господарств розміром до 5 гектарів.

Право постійного землекористування посвідчується Держав­ним актом на право постійного користування землями лісово­го фонду.

Посвідчення права тимчасового землекористування на землях лісового фонду здійснюється шляхом укладення договору.

,6. Наявність спеціального об'єкта права землекористування лісових угідь.

7. Встановлення спеціальних вимог щодо використання і охоро­ни «особливо захисних» земельних ділянок лісового фонду з режи­мом обмеженого лісокористування, що пов'язано з поділом лісів на групи та категорії захищеності.

8. Здійснення управлінських функцій місцевими радами, зокре­ма надання та вилучення цих земель, проводиться за територіаль­ним принципом їх поширення, характеру, виду лісокористування, здійснення іншої діяльності.

Так, до відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим належить, зокрема:

а) надання земельних ділянок лісового фонду за межами насе­лених пунктів у постійне користування та припинення права кори­стування ними;

б) надання земельних ділянок лісового фонду за межами насе­лених пунктів у тимчасове користування та припинення цього пра­ва для:

— проведення науково-дослідних робіт;

— потреб мисливського господарства.

Відповідно обласні ради забезпечують:

а) надання земельних ділянок лісового фонду за межами насе­лених пунктів у постійне користування та припинення права кори­стування ними;

б) надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у тимчасове користування та припинення цього права з метою:

— заготівлі деревини шляхом рубок головного користування та живиці;

— проведення науково-дослідних робіт;

— задоволення потреб мисливського господарства. Районні ради здійснюють надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у тимчасове користування для:

— культурно-оздоровчих цілей;

— рекреаційних потреб;

— спортивно-туристичного використання.

Міські ради у межах своєї юрисдикції забезпечують:

а) надання земельних ділянок лісового фонду в постійне кори­стування та припинення права користування ними;

б) надання земельних ділянок лісового фонду в тимчасове ко­ристування для:

— спеціального використання лісових ресурсів;

— культурно-оздоровчих цілей;

— рекреаційних потреб;

— спортивно-туристичного використання;

— проведення науково-дослідних робіт. Селищні, сільські ради, відповідно у межах своєї юрисдикції, здійснюють:

а) надання земельних ділянок лісового фонду в постійне кори­стування та припинення права користування ними;

Е б) надання земельних ділянок лісового фонду в тимчасове ко-| ристування для:

' — спеціального використання лісових ресурсів;

— культурно-оздоровчих цілей;

— рекреаційних потреб;

— спортивно-туристичного використання;

— проведення науково-дослідних робіт;

в) надання земельних ділянок лісового фонду в користування за межами селищ і сіл та припинення цього права з метою:

— заготівлі другорядних лісових матеріалів;

— здійснення побічного лісового користування.

9. Переведення лісових земель до нелісових з метою, не пов'яза­ною з веденням лісового господарства, здійснюється за рішенням органів, які надають їх у користування, відповідно до вимог зе­мельного законодавства (ч. 1 ст. 42 ЛК України).

10. Переведення лісових земель до нелісових з метою, пов'яза­ною з веденням лісового господарства, спеціальним використан­ням лісових ресурсів та їх використанням для інших потреб, здійснюється з дозволу відповідних органів лісового господарства Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, областей та відповідних органів охорони навколишнього природного середо­вища (ст. 43 ЛК України).

11. Встановлення плати за користування землями лісового фон­ду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристських та науково-дослідних цілей (ч: 2 ст. 89 ЛК України). При цьому плата встановлюється:

— за спеціальними таксами відпуску деревини на пню;

— у вигляді орендної плати;

— у вигляді доходу від реалізації лісових ресурсів. Такси та порядок внесення плати визначаються Кабінетом Міністрів України.

12. Порушення вимог використання, відтворення та охорони зе­мель лісового фонду встановлюється нормами ЛК України (ст. 98), зокрема, за:

а) розкорчовування земельних ділянок лісового фонду і викори­стання їх для спорудження будівель, переробки деревини, влашту­вання складів тощо без належного дозволу;

б) самовільну заготівлю сіна та випасання худоби на земельних ділянках лісового фонду;

в) невнесення плати за користування земельними ділянками лісового фонду в установлені строки;

г) порушення строків повернення земельних ділянок лісового фонду, що перебувають у тимчасовому користуванні, або невико­нання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для вико­ристання за призначенням;

, д) пошкодження сіножаті, пасовищ, ріллі на земельних ділянках лісового фонду;

е) знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дре­нажних систем і доріг на земельних ділянках лісового фонду, а та­кож полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень на смугах відводу автомобільних доріг, захисних лісових насаджень на смугах відводу залізниць та каналів.

Складовою правового режиму земель лісового фонду є користу­вання ними. Підстави виникнення цього права залежать від виду користування — постійного чи тимчасового.

Право постійного землекористування виникає на підставі рішен­ня ради про надання в безстрокове використання земель лісового фонду, яке посвідчується Державним актом на право постійного користування.

Право тимчасового землекористування здійснюється шляхом:

а) надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове кори­стування без їх вилучення у постійних землекористувачів;

б) погодження з постійними лісокористувачами та землекорис­тувачами.

Право тимчасового користування вказаними землями оформ­ляється договором, форма якого визначається Кабінетом Міністрів України (в тому числі на умовах оренди).

Суб'єктами права постійного землекористування на землях лісового фонду є:

1) спеціалізовані лісогосподарські підприємства;

2) інші підприємства, установи, організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів, мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортив­них, туристичних потреб, проведення науково-дослідних робіт;

3) селянські (фермерські) господарства, члени яких мають спеціальну підготовку щодо догляду за ділянками, які входять до складу угідь цих господарств.

Суб'єктами права тимчасового землекористування на землях лісового фонду є:

1) підприємства, установи, організації;

2) об'єднання громадян;

3) релігійні організації;

4) громадяни України;

5) іноземні юридичні особи;

6) іноземні громадяни;

7) особи без громадянства.

Об'єкти права землекористування на землях лісового фонду мо­жуть бути:

а) загальні;

б) спеціальні.

Загальними об'єктами права землекористування на землях лісово­го фонду можна вважати:

землі лісового фонду;

лісові угіддя;

нелісові угіддя;

земельні ділянки лісового фонду;

орендовані земельні ділянки лісового фонду.

До спеціальних об'єктів права землекористування землями лісово­го фонду належать:

1) земельні ділянки лісового фонду права постійного користу­вання;

2) земельні ділянки лісового фонду тимчасового (в тому числі на умовах оренди) користування. Першу групу об'єктів складають:

а) земельні ділянки лісового фонду, які надаються в постійне користування спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим юридичним особам, у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства, спеціального вико­ристання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних по­треб, проведення науково-дослідних робіт;

б) земельні ділянки лісового фонду площею до 5 гектарів, які входять до складу угідь селянських (фермерських) господарств і пе­редаються в постійне користування.

До другої групи об'єктів можна включити:

а) земельні ділянки лісового фонду, які надаються в тимчасове користування громадянам та юридичним особам для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних по­треб, проведення науково-дослідн. робіт;

б) земельні ділянки лісового фонду, які надаються в тимчасове користування громадянам і юридичним особам на умовах оренди для короткострокового (до 3-х років) та довгострокового (від 3 до 25 років) користування.

Зміст права землекористування на землях лісового фонду скла­дають права і обов'язки постійних і тимчасових землекористувачів, визначених земельним та лісовим законодавством.

До спеціальних прав суб'єктів землекористування на землях лісового фонду можна віднести встановлені законодавством юри­дичні можливості щодо:

а) користування земельними ділянками лісового фонду для мисливських, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристських, науково-дослідницьких та інших потреб;

б) першочергового спеціального використання лісових ресурсів;

в) будівництва доріг (при тимчасовому землекористуванні за по­годженням з відповідними радами), складів, пожежно-хімічних станцій, господарських та інших об'єктів, необхідних для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів.

'Дп спеціальних обов'язків користувачів земель.гсового Фонду належать:

а) користування земельними ділянками способами, які забезпе­чують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів та створення сприятливих умов для їх охорони, захисту, використан­ня, відтворення;

б) виконання робіт, пов'язаних із відведенням у натурі земель­них ділянок для спеціального використання лісових ресурсів та інших потреб (культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних тощо);

в) дотримання науково обгрунтованих норм, порядку користу­вання земельними ділянками та ін.

Тимчасові землекористувачі, крім того. зобов'язані забезпечува­ти користування земельними ділянками лісового фонду відповідно до умов їх надання.

Припинення права користування землями лісового фонду залежить від різновиду цього права — постійного чи тимчасового права зем­лекористування.

Право постійного землекористування на землях лісового фонду може бути припинено відповідно до загальних умов, визначених ст. 27 ЗК України.

Право тимчасового користування землями лісового фонду при­пиняється в разі:

а) добровільної відмови від користування цими ділянками;

б) закінчення строку, на який було надано вказану земельну ділянку;

в) припинення діяльності землекористувачів, яким було надане це право;

г) користування екологічно небезпечними способами, які нега­тивно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення довкілля на цих землях та за їх межами;

д) систематичного невнесення плати за спеціальне використан­ня лісових ресурсів на цих земельних ділянках;

е) вилучення земельної ділянки лісового фонду;

є) невикористання в установлені строки лісових ресурсів, пору­шення правил землекористування або використання їх не за цільо­вим призначенням.

Припинення права користування земельними ділянками лісо­вого фонду проводиться відповідними радами, які надавали їх у ко­ристування, а у разі незгоди користувачів, при порушенні правил землекористування — у судовому порядку.

Важливим чинником для розкриття особливостей їх правового режиму є види права користування землями лісового фонду.

За характером використання лісових ресурсів та його властиво­стей можна виділити такі види права користування землями лісо­вого фонду:

а) право постійного користування землями лісового фонду для ведення лісового господарства;

б) право користування землями лісового фонду з метою вико­ристання лісових ресурсів;

в) право користування землями лісового фонду з метою вико­ристання властивостей лісів;

г) право користування землями лісового фонду для виконання спеціальних завдань (громадських і державних).

1) Право постійного користування землями лісового фонду для ведення лісового господарства передбачає:

а) ведення державного обліку лісів;

б) поділ лісів за групами та віднесення їх до категорій захище­ності;

в) вилучення господарських частин (експлуатаційних, водоохо­ронних, захисних тощо); господарств (хвойних, твердолистяних, м'яколистяних тощо); господарських секцій (високопродуктивних, середньопродуктивних, низькопродуктивних тощо);

г) встановлення віку стиглості лісу, способів рубок, відтворення лісових насаджень, норм використання лісових ресурсів;

д) визначення системи заходів щодо охорони, захисту, викори­стання та відтворення лісу, здійснення інших заходів.

2) Право тимчасового користування землями лісового фонду для використання лісових ресурсів включає (ст.ст. 60—70 ЛК Ук­раїни):

а) заготівлю деревини;

б) заготівлю живиці;

в) заготівлю інших лісових матеріалів;

г) побічні лісокористування (випасання худоби, розміщення пасік, заготівлю сіна, деревних соків, збирання і заготівля дикорос­лих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, технічної сиро­вини).

3) Право тимчасового користування землями лісового фонду для використання властивостей лісів (ст.ст. 71—76 ЛК України):

а) для потреб мисливського господарства;

б) для культурно-оздоровчих цілей;

в) для рекреаційних потреб;

г) для спортивних та туристських цілей;

д) для проведення науково-дослідних робіт.

4) Право користування землями лісового фонду для виконання спеціальних завдань (ст.ст. 77—80 ЛК України) включає викорис­тання земельних ділянок:

а) на природно-заповідних територіях;

б) у лісах населених пунктів;

в) у прикордонній смузі;

г) на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення;

д) для видобування корисних копалин, прокладання кабелю, трубопроводів та інших комунікацій, здійснення будівельних, підривних та інших робіт, не пов'язаних із веденням лісового гос­подарства.

Реалізація цього права здійснюється з дотриманням вимог зе­мельного та іншого законодавства.

Глава 2

Правовий режим використання і охорони надр в Україні

Питання до теми:

1. Надра як об'єкти правового регулювання, використання і охорони.

2. Право користування надрами та його види.

3. Управління в галузі охорони і використання надр.

4. Правова охорона надр.

5. Відповідальність за порушення законодавства про надра.