Категорії зонування рекреаційних зон. Нормативи рекреаційної навантаженості

З метою забезпечення правового режиму використання й охо­рони рекреаційних зон на їх територіях може бути визначено різні функціональні зони: особливої охорони; пізнавальна; для коротко­строкового відпочинку; обслуговування відвідувачів; господарсько­го призначення.

Раціональне використання рекреаційних зон за умов подальшо­го збільшення кількості рекреантів багато в чому залежить від до­держання допустимих меж рекреаційної навантаженості на відповідній території. Найбільш допустимою завантаженістю в на­уковій літературі вважається гранична місткість територій для за­безпечення нормальних умов відпочинку без порушення відновлю-вальних властивостей природних комплексів.

Ці межі визначаються нормативами рекреаційної навантаже­ності щодо функціональних зон (лісової, лісопаркової, паркової) або залежно від величини міста.

За функціональною ознакою для лісових територій встановлено нормативи від 1 до 10 чоловік на гектар, для лісопаркових — від 8 до 20 чоловік і для паркових — від ЗО до 150 чоловік на гектар.

За ознакою величини міста постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 27 липня 1995 р. № 557 встановлено нормативи визначен­ня площі лісів зелених зон і лісопаркових частин зелених зон на­вколо населених пунктів з кількістю населення до 1 млн чоловік за­лежно від типу лісорослинної зони та ступеня лісистості. Напри­клад, для населених пунктів Полісся за рівнем лісистості 20,1—25% встановлено такі нормативи в гектарах на 1000 чоловік населення: з кількістю населення менш як 12 тис. чоловік — 40 га, від 12 до 50 тис. чоловік — 50 га, від 50,1 до 100 тис. чоловік — 70 га, від 100,1 до 250 тис чоловік — 85 га, від 205,1 до 500 тис. чоловік — 135 га.

Для населених пунктів з кількістю населення більш ніж 1 млн чоловік зелені зони встановлюються за індивідуальними проектами.

Залежно від санітарних і кліматичних умов допускається збільшення чи зменшення площі лісів зелених зон не більш як на 15 відсотків.

У лісостеповій і степовій лісорослинних зонах з лісистістю 2 відсотки і менше до лісопаркової частини належить уся площа лісів зеленої зони. Для забезпечення використання й охорони рек­реаційних зон навколо них влаштовуються особливі захисні зе­мельні ділянки лісового фонду радіусом 0,5 кілометра'.

Особливості управління в галузі використання та охорони рекреаційних зон

Управління в галузі використання й охорони рекреаційних зон є різновидом суспільних відносин управління в галузі екології, от­же йому притаманні всі властивості останнього.

До органів управління, використання і охорони рекреаційних зон належать органи загального державного управління, органи місцевого самоврядування та органи громадського управління.

Загальне державне управління здійснюють Президент України, Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, об­ласні (міські) та районні державні адміністрації. До їх компетенції належить:

— прийняття рішень про організацію рекреаційних зон держав­ного, місцевого значення та встановлення їх режиму;

— координація діяльності міністерств, відомств, інших установ, підприємств та організацій у питаннях використання і охорони ре­креаційних зон;

— погодження поточних та перспективних планів роботи підприємств, установ та організацій, які користуються рекре­аційними зонами для здійснення своєї діяльності;

— інші повноваження, передбачені чинним законодавством. Спеціальне державне управління здійснюють центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного се­редовища, Міністерство охорони здоров'я, центральний орган ви­конавчої влади з питань проведення земельної реформи, забезпе­чення раціонального використання та охорони земельних ресурсів, центральний орган виконавчої влади з питань водного господарст­ва та інші. Їхні повноваження в галузі використання та охорони ре­креаційних зон в основному збігаються з їхніми загальними повно­важеннями і визначаються спеціальними положеннями про зазна­чені органи.

На місцевому та регіональному рівнях управління в галузі вико­ристання й охорони рекреаційних зон здійснюють місцеві ради або їх виконавчі органи, якщо їм радами було делеговано частину своїх повноважень. Компетенція цих органів встановлена екологічним законодавством.

Громадське управління здійснюється Українським товариством охорони природи, Українською екологічною академією наук. Ук­раїнською екологічною асоціацією «Зелений світ».

Особливості управління в галузі використання й охорони рекре­аційних зон виявляються в процесі реалізації таких функцій уп­равління: прогнозування, стандартизація, нормування, лімітуван­ня, організація обліку природних ресурсів, розподіл і перерозподіл ресурсів.

Управління в галузі використання та охорони рекреаційних зон залежить від виду таких зон. Так, управління рекреаційними зона­ми в межах населених пунктів та приміських і зелених зон здійснюється здебільшого місцевими радами. При цьому, коли ре­креаційна зона утворена у формі юридичної особи, то управління здійснює перш за все її адміністрація. Адміністрація також висту­пає органом управління рекреаційними зонами на територіях окре­мих об'єктів природно-заповідного фонду. Особливості управління існують при утворенні будь-якого виду таких зон.