Особливості використання природних багатств континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони

Відповідно до ст. 4 Закону «Про виключну (морську) еко­номічну зону України», ч. 1 п. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про континентальний шельф» Україна має суверенні права щодо розвідки і розробки природних багатств континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Отже, чинне законодавство України, де передбачено виключну власність народу України на природні ресурси виключної (морсь­кої) економічної зони і континентального шельфу, підлягає уточ­ненню.

З урахуванням закріплення суверенітету та юрисдикції України у виключній (морській) економічній зоні і на континентальному шельфі природні ресурси цих зон є об'єктом як національного за­конодавства, так і предметом міжнародних відносин.

Відповідно до п. «б» ст. 39 Закону «Про охорону навколишньо­го природного середовища» природні ресурси континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони віднесено до при­родних ресурсів загальнодержавного значення.

Відносини щодо використання природних багатств континен­тального шельфу і виключної (морської) економічної зони регулю­ються водним, гірничим, фауністичним законодавством, спеціаль­ним законодавством про ці об'єкти з урахуванням норм міжнарод­ного права.

До використання природних багатств континентального шель­фу і виключної (морської) економічної зони належать:

1) геологічне вивчення надр континентального шельфу і ви­ключної (морської) економічної зони, в тому числі дослідно-про­мислова розробка родовищ корисних копалин;

2) видобування корисних копалин;

3) будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підзем­ного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів;

4) добування водних живих ресурсів для наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілей;

5) добування водних живих ресурсів, зокрема для утримання і відтворення у неволі чи напіввільних умовах з комерційною та іншими цілями;

6) виробництво енергії шляхом використання води, течій і вітру тощо.

Законодавством заборонено захоронення в межах цих об'єктів відходів або інших матеріалів і предметів.

Чинним законодавством встановлено окремі вимоги щодо збере­ження і використання рибних та інших живих ресурсів виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу, а саме:

1) забезпечення оптимального використання рибних та інших живих ресурсів;                   .,

2) здійснення промислу рибних та інших живих ресурсів, а та­кож досліджень, розвідок та інших операцій, пов'язаних з таким промислом, іноземними юридичними та фізичними особами лише на підставі міжнародних угод із дотриманням вимог щодо збере­ження таких ресурсів'.

Окремо в спеціальних нормативних актах визначено умови створення і використання штучних островів, установок і споруд та проведення морських наукових досліджень.

Відповідно до ст.ст. 60, 80 Конвенції з морського права 1982 р. та чинного законодавства, Україна у своїй виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі має виключне право створювати, а також дозволяти і регулювати спорудження, експлуатацію та використання штучних островів, установок і споруд для морських наукових досліджень, розвідки та розробки природних ресурсів, а також інших економічних цілей.

Реалізація юрисдикції України щодо створення і використання штучних островів, установок і споруд здійснюється шляхом роз­робки і прийняття митних, податкових, санітарних та імміграційних законів і правил, а також законів і правил, що сто­суються її безпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону «Про виключну (морську) еко­номічну зону України» гарантією безпеки як для судноплавства, так і штучних островів, установок і споруд є встановлення навко­ло останніх зон безпеки.

Ширина зон безпеки не повинна перебільшувати 500 метрів, відлічених від кожної точки їх зовнішнього краю, за винятком ви­падків, коли інше дозволено загальновизнаними міжнародними стандартами або рекомендовано відповідною міжнародною ор­ганізацією.

Гарантією належного утримання та експлуатації штучних ост­ровів, установок, споруд є законодавче закріплення положень та вимог щодо:

1) відповідальності юридичних і фізичних осіб України та інших держав, міжнародних організацій за утримання та експлуатацію штучних островів, установок і споруд;

2) забезпечення утримання у належному стані постійних засобів попередження про їх наявність;

3) прибирання будь-яких залишених або не використовуваних установок і споруд у найкоротший термін і таким чином, щоб не створювати перешкод судноплавству і рибальству або загрози за­бруднення морського середовища;

4) повідомлення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України про створення штучних островів, будівництво установок і споруд, встановлення навколо них зон безпеки, а також повну або часткову ліквідацію цих установок і споруд.