Система тестових завдань для самоконтролю

Тест 1. Закон України "Про оплату праці" визна­чає:

А — Колективно-договірні форми оплати праці.

Б — Державно-правові методи регулювання праці.

В — Економічні, правові та організаційні засоби оплати праці.

Г — Коло працівників, які перебувають у трудо­вих відносинах.

Д — Сферу державного та договірного регулюван­ня оплати праці.

Тест 2. Поняття заробітної плати включає:

А — Винагороду за виконану роботу.

Б — Обчислення її, як правило, у грошовому виразі.

В — Виплату її власником або уповноваженим ним органом працівникові.

Г — Створення організаційно-технічних умов.

Д — Забезпечення власником працівника необхід­ними інструментами.

Тест 3. До загальних положень, визначених у За­коні України "Про оплату праці", належать:

А — Поняття, розмір і структура заробітної плати.

Б — Мінімальна зарплата та передача коштів.

В — Система організації оплати праці та тарифна система.

Г — Система законодавства про оплату праці.

Д — Структура тарифно-кваліфікаційного довід­ника.

Тест 4. Розмір заробітної плати залежить: А — Від складності та умов виконуваної роботи. Б — Від професійно-ділових якостей працівника. В — Від результатів праці працівника та госпо­дарської діяльності підприємства.

Тест 5. До структури заробітної плати Закон від­носить:

А — Основну та додаткову заробітну плату.

Б — Інші заохочувальні й компенсаційні виплати.

В — Усі види преміальних систем.

Тест 6. Основна заробітна плата встановлюється у вигляді:

А — Тарифних ставок (окладів). Б — Відрядних розцінок для робітників. В — Посадових окладів для службовців. Г — Тарифної системи та умов праці. Д -- Винагород за працю й премії.

Тест 7. Додаткова оплата праці охоплює:

А — Винагороди за виконану роботу.

Б — Премії за своєчасний прихід на роботу.

В — Доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством. Г — Премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань. Д — Будь-які компенсаційні виплати та доплати.

Тест 8. До інших заохочувальних виплат і компен­сацій належать:

А — Винагороди за підсумками роботи за рік.

Б — Премії за спеціальними системами та поло­женнями.

В — Компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, не передбачені нормами права.

Г — Виплати за просту некваліфіковану роботу.

Д — Виплати за браковану не з вини працівника продукцію.

Тест 9. Правове значення закріплення мінімаль­ної заробітної плати виявляється:

А — У виконанні простої некваліфікованої роботи.

Б — У визначенні тарифної ставки (окладу).

В — У встановленні будь-якої норми праці чи об­сягу робіт.

Г — У невключенні до неї доплат, надбавок та ін­ших виплат.

Д — У гарантованості державою обов'язкового по­ширення її на всій території України для під­приємств усіх форм власності.

Тест 10. Система організації оплати праці охоплює:

А — Кошти з бюджетів і позабюджетних надхо­джень.

Б — Прибутки від господарської діяльності під­приємства.

В — Сукупність підстав організації оплати праці.

Г — Суб'єктів організації оплати праці.

Д — Систему премій, доплат і надбавок.

Тест 11. Джерела коштів на оплату праці:

А — Частина доходу, одержаного внаслідок госпо­дарської діяльності підприємства.

Б — Кошти з бюджетів для бюджетних установ і частина їх доходів.

В — Кошти, що формуються згідно зі статутами об'єднань громадян.

Г — Кошти, що надійшли від податкових зборів.

Д — Частина прибутку від дивідендів.

Тест 12. Організація оплати праці здійснюється на підставі:

А — Законодавчих актів та інших норм права. Б — Генеральної угоди на державному рівні. В — Галузевих і регіональних угод. Г — Колективних і трудових договорів. Д — Трудових угод і трудових контрактів.

Тест 13. Суб'єкти організації оплати праці:

А — Тільки державні юридичні особи.

Б — Органи державної влади та місцевого само­врядування.

В — Власники, об'єднання власників або їх пред­ставницькі органи.

Г — Професійні спілки, їх об'єднання або пред­ставницькі органи.

Д — Робітники і службовці.

Тест 14. Тарифна система як основа організації оплати праці включає:

А — Тарифні сітки і тарифні ставки.

Б -- Схеми посадових окладів і тарифно-кваліфі­каційні довідники. В — Схеми окладів і тарифних розрядів.

Тест 15. Тарифна система використовується для:

А — Запровадження відрядної форми оплати праці.

Б -- Розподілу робіт залежно від їх складності та кваліфікації працівника.

В -- Визначення основи формування та диферен­ціації розмірів зарплати.

Г - - Підрахування заробітку при акордній системі оплати праці.

Тест 16. Тарифна сітка (система посадових окла­дів) формується на основі:

А - - Тарифної ставки робітника першого розряду, що є вищою від мінімальної зарплати.

Б -- Міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвід­ношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

В -- Закону України "Про підприємства" та інших актів законодавства України.

Г — Норм Кодексу законів про працю України.

Тест 17. Правові методи регулювання оплати праці:

А — Державне і договірне регулювання оплати праці.

Б — Локальне і адміністративно-господарське ре­гулювання.

В — Державне і нормативно-колективне регулю­вання.

Тест 18. Правове забезпечення оплати праці вклю­чає:

А — Державне і договірне регулювання оплати праці.

Б — Права працівників на оплату праці та їх за­хист.

В — Контроль за додержанням законодавства про оплату праці.

Г — Дотримання колективних договорів та угод.

Д — Громадську відповідальність посадових осіб.

Тест 19. Державне регулювання оплати праці включає такі норми:

А — Щодо колективних договорів і угод.

Б — Щодо громадських і колективних об'єднань.

В — Щодо сфери дії та умов визначення розміру

мінімальної зарплати. Г — Щодо порядку встановлення та перегляду

розміру мінімальної зарплати. Д — Інші норми і гарантії щодо оплати праці.

Тест 20. До системи угод про оплату праці нале­жать:

А — Генеральна (державна).

Б — Галузеві та регіональні.

В - - Виробнича угода (колективний договір).

Г — Між власниками підприємств.

Д — Підрядні цивільно-правові.

Тест 21. Оплата праці гарантується:

А — У разі використання щорічної відпустки, під­вищення кваліфікації.

Б - - У разі обстеження в медичних закладах, пе­реведення на іншу роботу за станом здоров'я.

В — Під час вагітності, догляду за дитиною віком до трьох років тощо.

Г — У разі постійних переведень на іншу роботу.

Д — У разі відсторонення або переміщення на іншу роботу.

Тест 22. Державне регулювання оплати праці здійснюється шляхом:

А — Встановлення розміру мінімальної заробітної плати.

Б — Регулювання інших норм і гарантій оплати праці (надурочних, простою, відпусток, мед­оглядів тощо).

В — Регулювання оплати праці працівників, що фінансуються з бюджету.

Г — Встановлення оподаткування доходів праців­ників.

Д — Визначення оплати праці за колективним до­говором.

Тест 23. Обчислення середньої заробітної плати встановлюється.

А — Кабінетом Міністрів України. Б — Законами України ("Про пенсійне забезпе­чення" тощо). В -- Локальними та галузевими нормами права.

Тест 24. Розмір мінімальної заробітної плати ви­значається з урахуванням:

А — Вартості величини мінімального споживчого

бюджету.

Б — Загального рівня середньої заробітної плати.

В — Продуктивності праці, рівня зайнятості та ін­ших економічних умов.

Г — Тривалості трудових відносин (тимчасові, се­зонні тощо).

Тест 25. Відомості про оплату праці працівника надаються:

А — Лише у випадках, передбачених законодавст­вом.

Б — За згодою чи на вимогу працівника. В — На вимогу будь-якого державного органу. Г — Лише на вимогу робітника чи службовця. Д — Тільки на вимогу правоохоронних органів.

Тест 26. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється--

А — Власником разом із профкомом підприємства. Б — Кабінетом Міністрів України разом з Федера­цією профспілок України.

В — Верховною Радою України за поданням Кабі­нету Міністрів.

Г — Один раз на рік під час затвердження дер­жавного бюджету України.

Д — 3 урахуванням пропозицій профспілок, влас­ників або уповноважених ними органів.

  Тест 27. За порушення законодавства про оплату праці винні особи притягуються до відповідальності: А — Громадської та профспілкової. Б — Дисциплінарної та матеріальної. В — Адміністративної чи кримінальної.

Г — Тільки дисциплінарної.

Д — Тільки адміністративної та матеріальної.

Тест 28. Працівник має право на оплату своєї пра­ці відповідно:

А — До законодавства України.

Б — До колективного договору.

В — До укладеного трудового договору.

Г — До генеральної і регіональної угод.

Д — До всіх локальних норм права.

Тест 29. Оплата праці за трудовим контрактом визначається:

А — Лише чинним законодавством України.

Б — За угодою сторін на підставі чинного законо­давства.

В — Умовами колективного договору і трудового контракту.

Тест 30. Форма виплати заробітної плати:

А — Грошові знаки, які мають законний обіг в Ук­раїні.

Б — Банківські чеки.

В — Натуральні виплати (частково, за колектив­ним договором).

Г — Тільки національні грошові знаки України.

Д — Будь-які грошові знаки інших країн світу.

Тест 31. Щодо розміру мінімальної заробітної плати можна стверджувати:

А — Він переглядається залежно від зростання ін­дексу цін і тарифів на послуги за угодою сто­рін.

Б — Ставки (оклади) як мінімальні гарантії в оп­латі праці визначаються генеральною угодою.

В — Переглядається в будь-який час за угодою сторін колективного договору.

Тест 32. Праця в разі відхилення від нормальних умов — це робота:

А — За тимчасовим чи сезонним трудовим догово­ром.

Б - - За спеціальними трудовими контрактами. В — Надурочно, у святкові, неробочі, вихідні дні.

Г — У нічний час, за час простою, виготовлення

бракованої продукції. Д - - Неповнолітніх протягом скороченого робочого дня.

Тест 33. Контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюється:

А — Міністерством праці України та його органами.

Б — Фінансовими органами України. В -- Органами Державної податкової інспекції. Г — Профспілковими органами. Д — Тільки Міністерством праці України та профспілками.

Тест 34. Фінансування оплати праці працівників здійснюється з бюджету на підставі:

А — Конституції України і конституційних законів. Б — Законодавчих та інших норм права України. В — Угод, колективних договорів у межах бю­джетних асигнувань та небюджетних доходів.

  Тест 35. Заробітна плата виплачується: А — За правилами, визначеними в колективному договорі. Б — У робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі. В — Не рідше двох разів на місяць і за місцем роботи. Г - Через установи банків за особистою письмовою згодою працівника.

Д - - Тільки за угодою сторін трудового договору.

Тест 36. Договірне регулювання оплати праці включає:

А — Систему угод про оплату праці.

Б — Організацію оплати праці на підприємствах.

В — Оплату праці за суміщення професій тощо.

Г — Відрядну та погодинну оплату праці.

Д — Відрядно-преміальну та акордну оплату праці.

Тест 37. Компенсаційні виплати передбачені в разі:

А — Участі в донорстві та благодійності.

Б — Тимчасового переведення на іншу роботу.

В - - Переїзду на роботу в іншу місцевість.

Г — Від'їзду у службові відрядження.

Д — Виконання роботи в польових умовах тощо.

Тест 38. У колективному договорі встановлюються:

А — Форми та системи оплати праці.

Б •— Норми праці, розцінки, тарифні ставки.

В — Умови нарахування заробітної плати та її розміри (надбавки, доплати).

Г — Гарантійні, компенсаційні та інші заохочу­вальні виплати.

Тест 39. Із заробітної плати не утримуються:

А — Вихідна допомога.

Б — Компенсаційні та інші передбачені законодав­ством виплати.

В — Аліментні виплати й виплати за заподіяну шкоду.

Тест 40. Права працівника на оплату праці та її захист охоплюють:

А — Гарантії дотримання прав щодо оплати праці.

Б — Строки, періодичність і місце виплати зар­плати.

В — Форми виплати зарплати.

Г — Заборону обмежувати працівника вільно роз­поряджатися своєю зарплатою.

Д -- Обмеження розміру утримань із зарплати.

Тест 41. Організація оплати праці здійснюється:

А — На основі всієї системи норм права на працю.

Б — На підставі правил (локальних) внутрішнього трудового розпорядку.

В -- На основі закону, але з урахуванням сум до­тацій та власних прибутків підприємств.

Г — На підставі колективного договору для вироб­ництв, які виконують роботи, не характерні для основної діяльності галузі.

Д — На підставі галузевих норм права.

Тест 42. Індексаційні та компенсаційні виплати здійснюються:

А — Індексації — у разі призначення індивідуаль­ної зарплати згідно із законодавством.

Б — Компенсації — у разі втрати частки зарплати наслідок порушення строків її виплати. В — Індексації та компенсації зарплати законом не передбачені.

Тест 43. До прав працівника на оплату праці нале­жать:

А — Законодавче регулювання порядку обчислен­ня зарплати. Б — Захист прав працівників у разі банкрутства

підприємств.

В — Повідомлення працівника про умови та роз­мір оплати праці.

Г — Надання інформації про зарплату, розв'язан­ня трудових спорів тощо.

Д — Визначення виду дисциплінарної відпові­дальності.

Тест 44. Оплата праці працівників загальних про­фесій і посад встановлюється: А — Колективним договором. Б — Генеральною, галузевими та регіональними угодами. В — Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Тест 45. У разі банкрутства підприємства захист прав працівників здійснюється:

А — За нормами Закону України "Про підприєм­ства". Б — За нормами Закону України "Про громадські об'єднання".

В — За нормами Закону України "Про банкрут­ство". Г — За вимогами правил внутрішнього трудового озпорядку. Д — За вимогами колективного договору.

Тест 46. Розмір зарплати може бути нижчим від мінімального в разі:

А — Скоєння дисциплінарного проступку. Б — Заподіяння шкоди майну підприємства. В — Невиконання норм праці. Г — Виготовлення бракованої продукції. Д — В інших передбачених законом випадках, коли доведено вину працівника.

Тест 47. Зниження розмірів оплати праці може заборонятися залежно від таких факторів:

А — Соціального та майнового стану працівника. Б — Статі, мови, політичних поглядів тощо. В — Членства у профспілках, релігійних переко­нань тощо.

Г — Якості виготовленої продукції. Д — Передбачених систем оплати праці.

Тест 48. Під час укладення трудового договору власник повинен:

А — Визначити форму оплати праці.

Б — Обумовити розмір тарифної ставки.

В — Повідомити про умови оплати праці, розміри, порядок і строки її виплати. Г — Повідомити про нові умови оплати праці або зміну діючих за два місяці. Д — Визначити порядок компенсації за заподіяну шкоду.

Тест 49. Утримання із заробітної плати допускає­ться в таких розмірах:

А — До 10 відсотків за колективним договором.

Б — До ЗО відсотків у разі заподіяння шкоди майну підприємства.

В — До 20 відсотків під час кожної виплати зар­плати.

Г — До 50 відсотків у випадках, передбачених за­коном.

Д — Понад 50 відсотків у разі виправних робіт і стягнення аліментів.

Тест 50. Під час кожної виплати зарплати влас­ник повинен повідомити працівника:

А — Про загальну суму зарплати та розшифровку за видами виплат.

Б — Про розміри та підстави утримань. В — Про суму зарплати, що належить до виплати. Г — Про гарантії щодо виплати вихідної допомоги.

 

 

ТРУДОВА ДИСЦИПЛІНА

Термінологічне поняття "дисципліна" означає ви­ховання, розпорядок, що вказує на відповідну пове­дінку в колективі. Трудова ж дисципліна — це, по-перше, спеціальний напрям, складовий не­від'ємний елемент особливої частини трудового права. По-друге, трудова дисципліна є необхідною умовою будь-якої колективної праці незалежно від її суспіль­ної організації. Тому в широкому розумінні трудова дисципліна включає: 1) виробничу дисципліну, тобто дотримання послідовності процесів виробництва (постачання сировини, додержання умов праці тощо); 2) технологічну дисципліну, тобто дотримання техно­логії виготовлення товарів, продукції тощо; 3) дисцип­ліну робочого часу, тобто дотримання розпорядку дня, перерв у роботі, відпочинку тощо. Але як правове яви­ще трудова дисципліна характеризується тим, що вона є елементом трудових правовідносин, тобто обов'язком працівника; обов'язковим підпорядкуван­ням усіх учасників колективної праці встановленому порядку; самостійним інститутом трудового права як сукупності правових норм.

Отже, на основі зазначених загальних положень можна дійти висновку, що трудова дисципліна — це сукупність, правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок і встановлюють трудові права та обов'язки сторін трудового договору, а також за­охочення за успіхи в роботі та відповідальність за умисне невиконання трудових обов'язків.

Головним змістом трудової дисципліни є не лише виконання правових норм у галузі праці, а й свідоме та творче ставлення до виконуваної роботи, забезпе­чення високої якості в роботі, раціональне викори­стання робочого часу, прагнення до співробітництва

та взаємоповаги.

Правова сутність внутрішнього трудового розпо­рядку як передумови забезпечення трудової дисципліни залежить від багатьох чинників. Але найповніше вона визначається в чіткості прав і обов'язків сторін трудового процесу, що передбачаються: а) типовими, галузевими і локальними правилами внутрішнього трудового розпорядку; б) спеціальними статутами про дисципліну; в) технічними правилами чи інструкціями загального або посадового характеру.

Згідно з цими нормами права основними правами працівників є такі: 1) на забезпечення належної орга­нізації праці; 2) на поновлення трудових витрат; 3) на охоронні та процесуальні права. До основних прав власника підприємства належать розпорядчі, нормо-творчі та дисциплінарні.

Основні трудові обов'язки працівників: а) додер­жання дисципліни (трудової, технологічної, виробни­чої); 6) збереження майна підприємства; в) виконання трудових завдань; г) обов'язок працювати чесно, сумлінно, підвищувати кваліфікацію та продуктив­ність праці.

Основними обов'язками власника підприємства є забезпечення: 1) фактичної зайнятості працівників; 2) належних умов праці; 3) оплати праці за виконану роботу; 4) зростання продуктивності праці та дотри­мання норм з охорони праці.

Важливим стимулюючим фактором у забезпеченні трудової дисципліни є правові методи. Зокрема, це правове заохочення, мета якого — виявлення поваги до працівників; визнання заслуг працівника; виявлен­ня громадської пошани до зразкового та творчого ви­конання працівником трудових завдань. Правова при­рода заохочення виявляється в тому, що воно застосо­вується власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим комітетом; оголо­шується наказом (розпорядженням); заноситься до трудової книжки працівника.

Крім зазначеного, до правових методів забезпечен­ня трудової дисципліни належать переконання та ви­ховання, а до несумлінних працівників може вжива­тися метод примусу, який полягає в застосуванні до порушників трудової дисципліни заходів дисциплі­нарного та громадського впливу.

Слід зазначити, що порушення трудової дисцип­ліни зумовлюються певними недоліками: а) зовнішніми (непостачання товарів, продукції тощо); б) внутріш­німи (огріли в організації праці, виробництві тощо); в) соціально-побутовими; г) суб'єктивного характеру. Зазначені недоліки можуть стати причиною вчинення працівником дисциплінарного проступку, за який він несе дисциплінарну відповідальність за одночасної наявності таких чотирьох умов: 1) скоєння дисциплі­нарного проступку, під яким слід розуміти протипра­вну дію чи бездіяльність працівника, що порушує встановлений на підприємстві внутрішній трудовий розпорядок; 2) протиправності поведінки працівника; 3) причинного зв'язку між порушенням трудової дисципліни та його наслідками; 4) вини працівника як психічно обумовленого ставлення правопорушника до своїх дій та їх наслідків, що виявляється у формі умислу або необережності.

Дисциплінарній відповідальності притаманні риси, що виявляються у таких загальнодемократичних принципах, як законність, справедливість, невідво­ротність і наявність правових гарантій від безпідстав­ного застосування стягнень. З урахуванням багато­гранності трудового процесу, складності трудових функцій працівників і залежно від їх правового стату­су дисциплінарну відповідальність поділяють на за­гальну та спеціальну.

Загальна дисциплінарна відповідальність за пору­шення працівником трудової дисципліни встановлює­ться за такими нормами права: а) Кодекс законів про працю України; б) правила внутрішнього трудового розпорядку.

Спеціальна дисциплінарна відповідальність за по­рушення працівником дисципліни встановлюється за такими нормами права: а) спеціальні закони, на­приклад Закони України "Про адвокатуру" і "Про статус суддів" тощо; б) спеціальні дисциплінарні ста­тути чи положення, наприклад Дисциплінарний статут прокуратури України, Статут про дисципліну працівників зв'язку, Положення про дисциплінарну відповідальність працівників залізничного транспорту тощо. Найхарактерніші особливості спеціальної відпо­відальності: а) наявність кола працівників (суддів, прокурорів, адвокатів тощо); б) специфічні заходи дисциплінарного впливу (догана, пониження кваліфі­каційного класу, звільнення з посади для суддів); в) порядок накладення та оскарження дисциплінар­них стягнень.

Найпоширеніша загальна дисциплінарна відпові­дальність, її характерні ознаки полягають у тому, що вона охоплює широке коло робітників та службовців і передбачає лише два види дисциплінарних стягнень — догану та звільнення з роботи.

До порядку застосування дисциплінарного стяг­нення встановлені такі обов'язкові вимоги: а) вияв­лення дисциплінарного проступку; б) отримання від порушника письмового пояснення; в) додержання строків накладення дисциплінарного стягнення — один місяць із дня виявлення дисциплінарного про­ступку і шість місяців із дня його вчинення працівни­ком; г) видання власником наказу чи розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення; д) дове­дення наказу (розпорядження) під розписку до відома працівника.

Особливе місце серед дисциплінарних стягнень на­лежить дисциплінарним звільненням, які застосовую­ться за такі проступки: 1) систематичне порушення трудової дисципліни; 2) прогул; 3) поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсич­ного сп'яніння; 4) розкрадання за місцем роботи дер­жавного або громадського майна.

Специфічні ознаки дисциплінарного звільнення як виняткового виду покарання: а) застосовується з обов'язковим попереднім погодженням із профкомом, якщо працівник є членом профспілки; б) запис про нього обов'язково заноситься до трудової книжки працівника; в) у працівника переривається безпе­рервний трудовий стаж і він позбавляється права на допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю протягом шести місяців після звільнення.

Не втратили правового значення щодо забезпечен­ня трудової дисципліни й громадські заходи. У ст. 152 КЗпП України закріплено положення про те, що власник або уповноважений ним орган має право за­мість накладення дисциплінарного стягнення переда­ти питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу. Рішен­ня громадського органу про застосування до поруш­ника трудової дисципліни заходу громадського впли­ву не є дисциплінарним стягненням. Проте якщо пра­цівник упродовж року з дня винесення трудовим колективом або його органом громадського стягнення знову порушив трудову дисципліну, то власник має право звільнити  його за систематичне порушення трудової дисципліни. Отже, за певних умов громадсь­ке стягнення може бути прирівняне до дисциплі­нарного.

Контрольні питання

1. Якими правовими методами забезпечується тру­дова дисципліна?

2. Якими правовими нормами регулюється внутріш­ній трудовий розпорядок?

3. Які існують заходи заохочення дотримання тру­дової дисципліни?

4. Які існують види дисциплінарної відповідаль­ності?

5. Порядок застосування дисциплінарного стяг­нення.

6. Які існують види дисциплінарних стягнень?

7. У чому полягає правове значення заходів гро­мадського впливу до порушників трудової дис­ципліни?