Теоретичні аспекти дослідження програми розвитку підприємства державної форми власності

Фактори впливу на розвиток організації сфери освіти

На розвиток організації впливають як внутрішні, так і зовнішні фактори. Але, залежно від того, в якій сфері організація розвивається, і формуються фактори впливу на неї. Розглянемо фактори впливу на організацію сфери освіти (див. Додаток А).

Існує безліч факторів зовнішнього середовища, які можуть впливати і впливають на розвиток освіти. У найбільш загальному вигляді на розвиток організацій сфери освіти впливають такі групи факторів: економічні, політико-правові, інноваційні, соціальні, демографічні, ринкові(конкурентні) та міжнародні, при чому ці групи факторів можуть діяти незалежно одна від одної, або навпаки, посилювати чи послаблювати здійснюваний вплив [11, 26].

Фактори впливу на розвиток освіти (та діяльності ВНЗ) зовнішнього середовища.

Розглянемо I групу - економічні фактори. До них Йолтухівська А.М. відносить ті, які впливають на діяльність та розвиток організацій сфери освіти, а саме:

дефіцит державного бюджету (спричинений зменшенням прибутків підприємств-платників податків) викликає зниження фінансування бюджетної сфери та скорочення або припинення дотацій;

зміна структури державних витрат, що призводить до припинення або скорочення державного замовлення;

відмова від довгострокового та пільгового кредитування зі сторони банківських установ через невигідний розмір процентних ставок та високий ризик банкрутства банківської системи та ризик неповернення кредитів [11,28].

II група - це політико-правові фактори, які проявляються, насамперед, в законодавчих актах Верховної Ради України, нормативних документах Кабінету Міністрів, підзаконних і регламентуючих актах Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України. Серед цих факторів значний вплив на розвиток освіти можуть чинити такі:

закони, що регулюють освітню діяльність загалом та особливо в частині ліцензування та акредитації (Наприклад, Закон України «Про вищу освіту»);

законодавчі акти, що стосуються надання особливого статусу окремим ВНЗ (наприклад, прийняття постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Положення та Критеріїв діяльності дослідницького університету);

законодавство, яке стосується антимонопольної політики;

закони та законодавчі акти, що регулюють освітню діяльність у частині оподаткування, контролю цін та заробітної плати;

існуюча і прогнозована політична стабільність або нестабільність;

можливість одержання грантів, дотацій, субсидій, премій та позичок;

рішення уряду щодо підтримки або не підтримки державою освітніх установ;

рівень корупції державних структур, що відповідають за розвиток та функціонування галузі освіти.

Монаєнко А. вважає, що до політико - правових факторів можна віднести ще закони, що регулюють освітню діяльність загалом та особливо в частині ліцензування та акредитації [18, 76].

III група - це інноваційні фактори. Вони є особливими, оскільки являються одночасно елементом як зовнішнього так і внутрішнього середовища організації. Оскільки впровадження інноваційних розробок дозволяє отримати додаткові конкурентні переваги, керівники ВНЗ звертають увагу на наступне:

поява нових інноваційних ідей;

зростання інвестицій у НДДКР;

підвищення вимог до кваліфікації персоналу (вміння використовувати сучасні технології, здійснювати пошук в умовах «інформаційного буму», швидко пристосовуватись до нових умов).

Згуровський М. вважає, що до інноваційних факторів можна віднести появу і впровадження нових технологій у навчанні та передачі інформації, освітніх продуктів (інтернет та інтернет-мережі, системи дистанційного навчання, мультимедійні засоби навчання, комп'ютерні системи оцінки знань, освіта через інтернет, віртуальна освіта та віртуальні університети, веб-орієнтовані системи віртуальних лабораторій) [6];

За Йолтухівською А.М, IV група факторів - це соціальні фактори, що відбивають відносини всередині суспільства і зазвичай створюють найбільші проблеми для галузі освіти. Серед них можна виділити такі:

ставлення соціальних груп до освіти та змін в освітньому процесі;

різний рівень освіти вступників (наприклад, якість шкільної підготовки випускників сільських та міських шкіл, вступників різного віку);

зміна відношення суспільства до цінності та необхідності навчання, спричинена неналежною оцінкою (особливо, матеріальною) фахівців з вищою освітою.

А ось Лутай В.С. до соціальних факторів відносить зміну соціальних установок і культурних цінностей, що призводить до виникнення «моди» на отримання вищої освіти [15, 110];

V групу становлять демографічні відносини, які виявляють тенденції впливу на розвиток освіти таких демографічних явищ і процесів, як:

· динаміка чисельності населення;

·   зміни рівня народжуваності;

·   зміни вікової структури;

·   зміни географічного розподілу населення, його мобільності.

Остання VI група - це група міжнародних факторів. До неї можна віднести:

· глобалізаційні процеси;

·   інтеграційні та інтернаціоналізаційні процеси;

А Буцька О.Ю. до цієї групи факторів відносить жорстоку конкуренцію на світових ринках, зростання мобільності студентів та професорсько-викладацького складу, «циркуляцію» або» збагачення» умів, посиленням міжнародного співробітництва та контролю зі сторони іноземних інституцій [1].