Висновки до розділу 2

Для психодіагностики самосвідомості використовуються наступні, як традиційні так і класи методик: стандартизовані самозвіти у формі описів і самоописів - тести-опитувальники, списки дескрипторів, шкальні техніки, вільні самоописи з подальшою контент-аналітичної обробкою, ідеографічні методики за типом репертуарних матриць, проективні техніки, які включають підклас рефрактивних технік. Одним із найвідоміших у сфері дослідження самосвідомості особистості є опитувальник рівня суб'єктивного контролю (РСК). Він призначений для діагностики інтернальності / екстернальності. Відповідно до концепції локусу контролю, ті особи, які беруть відповідальність за події свого життя на себе, пояснюючи їх своєю поведінкою, здібностями, рисами особистості, володіють внутрішнім (інтервальним) контролем, і навпаки. За допомогою РСК здійснюється вимір рівня інтернальності за наступними шкалами: загальна інтернальність, інтернальність в області досягнень, в області невдач, в сімейних відносинах, в області виробничих відносин, в області міжособистісних відносин, стосовно здоров'я і хвороби. Інформативною є методика виявлення самооцінки (на основі варіанту методики Т.В. Дембо - С.Я. Рубінштейн), яка базується на наданні рангів особистісно важливим якостям та соціально корисним. Методика «Автопортрет» - це проективний рисунковий тест, який застосовується для діагностики несвідомих емоційних компонентів особистості (самооцінка, актуальний стан і т.д.). ЇЇ було адаптовано Р. Бернсом який пропонував намалювати себе одного або з членами сім'ї, колегами по роботі. За допомогою вищезазначених методик було проведено констатуючий експеримент дослідження компонентів самосвідомості групи студентів першого курсу. В результаті було з’ясовано, що більшість має неадекватну самооцінку, та екстернальний рівень контролю. З урахуванням цих фактів були підібрані практичні рекомендації та вправи для розвитку та формування адекватного образу Я серед студентської молоді.

Висновки

1. Проаналізувавши літературу за проблемою дослідження ми дійшли до висновку, що сукупність психічних процесів, за допомогою яких індивід усвідомлює себе як суб'єкта діяльності, називається самосвідомістю, а уявлення індивіда про самого себе складаються в уявний «образ Я». В цілому проблеми вивчення та пояснення самосвідомості, її механізмів та рівневої будови, методів її дослідження, вивчення та діагностування, які б володіли задовільною надійністю та валідністю, займали вагоме місце в наукових працях, як вітчизняних, так і зарубіжних психологів. Це свідчить про постійну практичну необхідність та нагальність вивчення самосвідомості особистості.

2. В результаті вивчення матеріалів з проблеми дослідження було з’ясовано, що самосвідомість - динамічне історичне утворення, яке виступає на різних рівнях і в різних формах.

Першою його формою, яку іноді називають самопочуттям, є елементарне усвідомлення свого тіла і його вписаність у світ навколишніх речей і людей.

Наступний, більш високий рівень самосвідомості пов'язаний з усвідомленням себе як належить того чи іншого людській спільноті, тій чи іншій соціальній групі.

Найвищий рівень розвитку цього процесу - виникнення свідомості «Я» як зовсім особливого утворення, схожого на «я» інших людей і разом з тим у чомусь унікального і неповторного.

Самосвідомість особистості має рівневу будову, яку видатні вчені-психологи бачили по-різному. І.І. Чеснокова виділила два рівня самосвідомості: перший рівень передбачає співвідношення в рамках співставлення «Я» і «іншу людину». На другому рівні співвіднесення знань про себе відбувається в процесі аутокоммуніції, тобто в рамках «Я і Я».

Найбільш відомою та сучасною є концепція трирівневої будови самосвідомості відповідно з рівнями активності людини – індивід, соціальний індивід та особистістю

Самосвідомість людини, відображаючи реальний буття особистості, робить це не дзеркально. Уявлення людини про самого себе далеко не завжди адекватно.

3. Для діагностики самосвідомості існує безліч методик, серед яких є стандартизовані та не стандартизовані звіти, ідеографічні техніки, контрольні списки, проективні методи тощо. Через складність вивчення та опис самосвідомості існують певні труднощі у діагностиці складових самосвідомості, усі методики володіють перевагами та недоліками. Серед найбільш популярних можна зазначити методику визначення рівня суб’єктивного контролю, методику визначення самооцінки Т.В. Дембо - С.Я. Рубінштейн, а серед проективних методів – тест «Автопортрет», які були детально розглянуть у курсовій роботі.

Було випробувано три методики з метою експериментально дослідити особливості Я-концепції студентської молоді: локусу контролю та самооцінки. В результаті проведення констатуючого експерименту було зроблено висновок щодо особливостей локалізації суб’єктивного контролю над значущими сферами життя серед студентської молоді. Так більш поширеним є загальний екстернальний тип контролю, при великому значені інтернальності у сфері досягнень. Також було виявлено неадекватність самооцінки більшої частини випробуваних, що свідчить про можливу тенденціє порушення образу Я серед сучасної молоді, як в сторону завищеної самооцінки, так і навпаки.

4. З урахуванням результатів констатуючого експерименту були підібрані практичні поради та рекомендації для боротьби з невпевненістю у власних можливостях та подолання низької самооцінки, вправи для корекції самооцінки, розвитку відповідальності, подолання замкнутості, рефлексії, самовідношення взагалі. Представлено матеріал вправ для групового виконання - «Я такий, який я є», «Фігурні побудови», «Я в майбутньому», «Подарунок», «Сходинки» та інші. Робота з наданими матеріалами допоможе людині переглянути свої погляди на себе та стати більш гармонійною.

Таким чином мету дослідження досягнуто, поставлені цілі та завдання виконані.