Порушення сімейного виховання в психології розуміється як стійке поєднання певних рис виховання, що призводить до негативних наслідків розвитку особистості дитини. Для аналіз порушень виховання перспективно послуговуватися такими критеріями:
рівень протекції (тобто скільки сил і часу приділяють батьки вихованню дитини); тут розрізняють:
* гіперпротекцію як надмірну увагу до проблем виховання дитини;
* гіпопротекцію як недостатню увагу з боку батьків до виховних проблем;
ступінь задоволення потреб (якою мірою діяльність батьків націлена на задоволення матеріально-побутових і духовних потреб дитини); мова йде про:
потурання – прагнення батьків до максимального й некритичного задоволення потреб дитини;
ігнорування потреб дитини, недостатнє прагнення батьків до задоволення їх;
рівень вимогливості до дитини в сім’ї виступає у вигляді заборон, покарань по відношенню до неї, а також знаходить прояв у колі її обов’язків:
надмірність вимог – обов’язків (містить ризик психотравматизму й розвитку в дитини почуття власної несвободи й залежності від батьківської родини);
|
|
недостатність вимог-обов’язків (має наслідком складність залучання дитини до будь-якої справи);
надмірність вимог-заборон (формує у дітей реакцію емансипації з захисно-агресивними проявами або, навпаки, розвиток її надмірної чутливості й тривожності);
недостатність вимог-заборон (стимулює розвиток сваволі й надмірної самостійності дитини, сприяє формуванню нестійкого типу характеру);
надмірність санкцій (бурхливе, надто суворе реагування навіть на незначні порушення поведінки дитини зазвичай призводить до формування залежної безініціативної особистості дитини або ж набутої агресивності як захисно-агресивного реагування на позицію батьків);
мінімальність санкцій, що проявляється у відсутності системи контролюючих дій з боку батьків, у їхньому ставленні на заохочування дитини та в сумнівах у результативності будь-яких покарань.
Наведені риси виховання, поєднуючись між собою, утворюють певний тип порушень сімейного виховання. Класифікація цих типів є такою:
потуральна гіперпротекція (характерна для потурального стилю виховання);
домінуюча гіперпротекція (авторитарний стиль), емоційне відкидання (авторитарний і ліберальний стилі);
підвищена моральна вимогливість (авторитарний стиль);
гіпопротекція (ліберальний стиль).
Незалежно від того, якими є особливості порушень у взаємовідносинах „батьки-дитина”, дорослі займають по відношенню до дитини неефективну виховну позицію.
Серед причин неефективного батьківського ставлення назвемо такі:
|
|
педагогічна й психологічна неграмотність батьків;
ригідні стереотипи виховання;
вплив особливостей спілкування в сім'ї на відносини батьків і дитини;
особистісні проблеми й особливості батьків, які вносяться у спілкування з дитиною;
Доволі часто батьки схильні розв’язувати особистісні проблеми за рахунок дитини. Це може виражатися у наступному:
переданні дитині своїх власних небажаних якостей;
винесенні конфлікту між подружжям у сферу виховання;
зсуві в установках батьків по відношенню до статі дитини (надавання переваги жіночим або чоловічим якостям у дитини протилежної статі);
нерозвиненості батьківських почуттів;
надмірному розширенні сфери батьківських почуттів;
виховній невпевненості батьків;
фобії (боязні) втратити дитину (особливо, якщо такі прецеденти вже були).
Подібні порушення викривають такі причини: підвищену протекцію батьків (домінуючу або потуральну) або, навпаки, їхню низьку опіку, емоційне відкидання й жорстоке поводження – проблема, яку психологові доводиться вирішувати у кожному окремому випадку. Ця робота необхідна батькам, насамперед, для того, щоб усвідомити, як не слід чинити по відношенню до дітей.
Визначення показників, рівня психокорекції
При визначенні показників до сімейної терапії
В першу чергу необхідно вирішити, чи необхідні взагалі в даному випадку сімейно-терапевтичні форми роботи;
Важче всього відповісти на ряд специфічних питань, і особливо, яким способом буде проводитися сімейна терапія. Розрізняють сімейну психокорекцію в вузькому розумінні, котра складається з сеансів з участю всіх членів сім’ї. В широкому смислі робота буде проводитися з застосуванням самих різних методик, тренінгів.
В деяких випадках, наприклад, при серйозних конфліктах між членами сім’ї, або представниками різних поколінь, вже з самого початку на першому плані знаходяться конфлікти відносин
Розділ 2. Задачі і методи сімейної діагностики