Задачі сімейної діагностики

 

Задача сімейної діагностики полягає в вивченні сімейних і психосоціальних умов, маючих значення для виникнення, підтримки або подолання сімейних конфліктів або психічних порушень. Сімейно-діагностичний аналіз проводиться на двох рівнях:

На рівні сімейної системи необхідно вияснити, яке значення сімї для психопатології індивіда і яке значення індивідуальних психічних проблем пацієнта. Ціль цього дослідження – вияснення проблем, що призводять до звернення за допомогою, в їх контексті.

На рівні корекційної системи одночасно з цим потрібно визначити, який вид допомоги може бути прийнятий сім’єю, який нею з самого початку не сприймається і наскільки це співпадає з нашими представленнями і можливостями.

Сімейна діагностика при цьому не обов’язково націлена на сімейну терапію, але вона повинна допомогти нам визначити, чи показана взагалі корекція, які його форми слід рекомендувати і яким способом може здійснюватися співпраця з сім’єю.

Методи сімейної діагностики можуть бути поділені на дві великі групи. Методи спостереження основані на прямому спостереженні взаємовідносин в сім'ї. Методи само звітності складаються головним чином з використання опитувальників. В ході цієї процедури всі члени сімї дають відомості про аспекти сімейного життя.

Найбільш важливим методом сімейної діагностики є сімейно-діагностичне інтерв’ю. Перелік опитувальників дуже великий. Ми наводимо лише декілька з них.

Таблиця.

Діагностичний метод	Способи діагностики
	Інтерв'ю	Опитувальники та інші способи
Загальний для всієї сімї, або з деякою її частиною.	Загальне сімейно- діагностичне інтерв’ю	Завдання на визначення показників (наприклад, загальний тест Роршаха)
Індивідуальний: з дитиною або підлітком або з одним з інших членів сімї.	Сімейно-діагностично Орієнтоване дослідження індивіда	Опитувальники (наприклад, GT, FACES, SFB)	Інші способи дослідження (наприклад, FAST, проективні мет.

 

Загальне сімейно-діагностичне інтерв’ю

 

В якості приклада проведення першого сімейно-діагностичного інтерв’ю наводимо методику, розроблену і апробовану в клініці Марбургского університету („Марбургське сімейно-діагностичне інтерв’ю”). На бесіду запрошуються, як правило, представляє мий пацієнт і його батьки, а при необхідності і інші члени його сім'ї (наприклад, брати та сестри). Сімейно-діагностичне інтерв’ю по можливості проводиться двома колегами, причому один з них проводить з сім’єю бесіду, котра продовжується коло часу, інший спостерігає цю бесіду з допомогою відеоапаратури, крім того, проходить відеозапис розмови.

Проводячи бесіду, психолог або терапевт орієнтується на слідуючи принципи.

Відкритість. Доступність для розуміння змісту психокорекційної роботи і повна проінформованість сім'ї допомагають їй почувати себе впевненіше в контакті з терапевтом. Якщо психолог, наприклад, вже має інформацію про сім’ю, він повідомляє про це; крім того він обов’язково пояснює цілі бесіди, суть застосовуємих методик і, звісно, отримує згоду учасників.

Перспективність. Підкреслюється, що кожен має право на свою точку зору, може внести свій вклад в загальну картину і тому особиста думка

Діагностично-емпатійні установки. Необхідно по можливості точно зрозуміти і прийняти те, що повідомлює сім'я, не займаючись оцінкою цього. При всіх питаннях, що стосуються психокорекції, необхідно вказувати на те, що ми на початку намагаємося уточнити проблематику, перш ніж давати поради, або що-небудь пропонувати..

Орієнтація на розвиток. Психолог цінує довір’я, котре дарує йому сім’я. Там, де сім’я бачить тільки помилки, він використовує їх для подальшого розвитку продуктивних моментів. В питаннях і в заключному коментарії психолог знову і знову повертається до можливості позитивних змін, до сімейних ресурсів, цільових установок і можливості самодопомоги в сім’ї.

 

Тематична структура і часова послідовність сімейно-діагностичного інтерв’ю

 

1. Контакт і загальна інформація.

2. Попередній досвід, шляхи вирішення проблеми і прийняття рішення про звернення за допомогою до спеціаліста.

3. Використання індивідуальної проблематики дитини або підлітка:

· Сім’я: проблеми і ресурси

· Реакції на проблеми у дитини або підлітка

4.Сімейні відносини і сімейні способи подолання проблеми

5. Загальна сімейна ситуація і поза сімейні відносини;

· Представлення про терапію

· Загальне представлення про вирішення проблеми

· Представлення про спеціальну терапію

6. Заключна згода

Зміст загальної сімейної бесіди не розробляється повністю раніше, як це часто буває при проведенні дослідницького інтерв’ю. Це могло б привести до ігнорування клінічної ситуації; ми дозволяємо сім’ї вести нас в процесі бесіди, але бесіда складається з шести розділів, котрі завжди повинні бути розглянуті.