Складання програми аудиту фінансової звітності

Аудиторська перевірка починається із загального огляду звітних форм клієнта.

Програма перевірки фінансової звітності може мати наступний вигляд:

1)  перевірка правильності заповнення адресної частини;

2) визначення виду діяльності підприємства (необхідне для правильного розмежування доходів і витрат підприємства за основною та іншою діяльністю);

)   перевірка правильності заповнення за формою: наявність усіх передбачених показників, відсутність підчисток і виправлень;

)   логічний аналіз показників звітності з метою визначення ділянок у звітності з най інформаційнішим ризиком, тобто тих, де най вірогідніша можливість виявлення шахрайства чи помилок в обліку і звітності. Залежно від цього визначають ті операції й активи, які повинні бути перевірені ретельніше, і ті, де можна покластися на інформацію клієнта;

)   рахункова перевірка, тобто зіставлення і перевірка взаємозв’язку показників, відображених у різноманітних формах бухгалтерської звітності;

)   перевірка показників форм фінансової звітності;

)   встановлення суттєвості виявлених відхилень у показниках фінансової звітності.

Зіставлення показників різних форм річної звітності проводять у відповідності з Методичними рекомендаціями до складання річної фінансової звітності.

Перевірка правильності складання балансу базується на таких основних моментах:

1) дані статей балансу на початок періоду повинні відповідати даним балансу на кінець попереднього періоду. При зміні вступного балансу на початок року в порівнянні зі звітними даними за попередній рік повинні бути надані відповідні пояснення;

2) дані статей балансу на кінець звітного періоду повинні бути обґрунтовані результатами інвентаризації;

)   суми статей балансу за розрахунками із фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути звірені з ними і бути тотожними;

)   дані кінцевого балансу повинні відповідати оборотам і залишкам на рахунках Головної книги чи іншого аналогічного регістру бухгалтерського обліку на кінець звітного року;

)   дані балансів на початок і кінець року мають бути зіставленими. Будь-які розбіжності в методології формування однієї і тієї ж статті вступного і підсумкового балансів повинні бути пояснені.

У процесі підтвердження достовірності інформації звіту фінансових результатів, який перевіряє аудитор, може виникнути три ситуації, коли:

* інформація, показана у звіті, відображає реальний результат фінансово-господарської діяльності;

* інформація у звіті викривлена ненавмисне, тобто через помилки в обліку, неправильне тлумачення законів, неправильну інтерпретацію господарських фактів та інших причин;

* інформація у звіті викривлена через неправильне її відображення працівниками підприємства навмисне, тобто шляхом застосування дій, спеціально підготовлених для викривлення певної інформації.

Важливою якісною характеристикою інформації звітності про фінансові результати є повнота інформації, яка в Україні найчастіше стає причиною викривлення цієї звітності. Так, за даними численних публікацій та експертних опитувань, питома вага господарських операцій, здійснених у тіньовому секторі економіки, становить за оцінками різних фахівців від 40 до 55 %.

Якщо йдеться про викривлення показників фінансових результатів, то слід визначити його мету - це заниження базових показників звітності, на основі яких визначається балансовий прибуток, чи їх завищення. У зв’язку з тим, що показники звітності з фінансових результатів пов’язані з податковою звітністю, мета заниження таких показників полягає в ухиленні від сплати податків. У разі, коли базові показники фінансових результатів завищені, й на їх основі балансовий прибуток, мета такого викривлення - покращання показників фінансової звітності для подання її користувачам.

Однак під час здійснення такої складної процедури як підтвердження достовірності й повноти показників звітності з фінансових результатів, не слід обмежуватися лише такими мотивами її викривлення.

Основними напрямами емпіричного дослідження є:

* визначення зовнішніх обставин, пов’язаних із діяльністю підприємства, під тиском яких не відображаються реальні результати фінансово-господарської діяльності;

* вивчення особистих мотивів, які спонукають посадових осіб, причетних до фінансової та податкової звітності, впливати на достовірність інформації у цій звітності;

* виявлення причин, які сприяють приховуванню фактів недостовірного відображення інформації про фінансові результати у фінансовій та податковій звітності4

* виявлення мотивацій (психоаналітичний підхід), які здатні виправдати факт недостовірного відображення інформації про фінансові результати у фінансовій та податковій звітності;

* виявлення способів приховування фактів про невідповідність реальних даних із фінансових результатів, наданих у фінансовій та податковій звітності.