Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження проблеми соціального захисту малозабезпечених громадян в Україні

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИХ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

1.1 Аналіз основних правових категорій права соціального забезпечення: соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальне страхування

1.2 Історія розвитку законодавства України про соціальний захист малозабезпечених громадян

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА ТА ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИХ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

2.1 Правове регулювання соціального захисту окремих груп малозабезпечених громадян України, їхня характеристика

2.2 Органи управління та соціальна підтримка в сфері соціального захисту малозабезпечених громадян України

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ТА ЩЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИХ ГРОМАДЯН

Норми міжнародного права про соціальний захист та страхування малозабезпечених громадян

Дотримання забезпечення соціального захисту громадян в Україні згідно до норм міжнародного права

Шляхи удосконалення вітчизняної системи соціального захисту малозабезпечених громадян в Україні

ВИСНОВКИ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

 

ВCТУП

 

Актуальність дослідження. Головною передумовою до становлення України як розвиненої соціальної демократичної країни є покращення та досягнення євро стандартів у соціальний сфері, які на сьогодні лише частково підкріплені практичними результатами. Постійні соціально-економічні зміни в законодавстві України постійно змінюють та докорінно впливають на більшість сфер соціальних відносин в країні. При дослідженні соціальних показників в Україні наявний певний рівень невідповідності в сфері соціального захисту громадян.

Соціальний захист є важливою ланкою в забезпеченні нормального рівня відносин між державою та громадянином. Основний вплив стосується соціального захисту громадян в частині законодавства про рівень соціального захисту та забезпечення громадян в Україні, відповідно щодо належної допомоги з боку держави.

Поступовий розвиток країни має на меті першочергово створити незалежну систему соціального захисту всіх верств населення, а саме тих, які постійно знаходяться на встановленій межі соціального забезпечення. Громадяни стають учасниками соціальних відносин за певних визначених обставин, що надає їм право на соціальних захист згідно норм чинного законодавства, яке гарантується відповідно Конституцією України [1], де зазначено Україну - незалежною, соціальною та демократичною державою.

Наявність соціальних програм має на меті через законодавство створювати дієву ланку соціального захисту громадян, які зазнають впливу мінімального прожиткового рівня, а отже виникає поняття ризику малозабезпеченості. Проте через суперечливість цих програм ми отримуємо колізійні ускладнення при застосуванні певних норм та прийнятих змін в законодавстві про соціальний захист малозабезпечених громадян та сімей в Україні. Незалежно від напряму зовнішнього інтегрування Україна має створювати та розвивати соціальну політику для громадян на рівні інших розвинених країн з урахуванням внутрішніх чинників, головним з яких виступає рівень соціальної захищеності населення. Національний соціальний захист малозабезпечених громадян має відповідати міжнародним стандартам соціального захисту. Відповідно практика застосування соціальних стандартів в основному забезпечується нормами міжнародного права, які ґрунтуються на застосуванні через значний досвід різних країн. Через забезпечення реально діючого механізму соціального захисту малозабезпечених громадян ми отримаємо чітко фіксовані результати, які стануть позитивними для економіки лише при належному нормативному опрацюванні та захищеності з боку держави, тобто наданні відповідних гарантій.

Значну роль в соціальному захисті малозабезпечених громадян відіграє взаємодія на рівні секторів соціального захисту через право соціального забезпечення та соціальне страхування. Правове забезпечення має на меті створити діючу та постійно функціонуючу структуру соціального захисту.

Страхування малозабезпечених громадян в Україні має на меті удосконалити та розвивати ринок соціального страхування на добровільних засадах та підтримці з боку держави.

Ступінь наукової розробленості теми дослідження. Соціальному захисту малозабезпечених громадян в тій чи іншій мірі приділяли увагу багато правознавців. Багатоаспектність права на соціальний захист різних категорій громадян пояснюється тим, що його вивчення відбувалося як у юриспруденції, так і в рамках філософії, економічної теорії, соціології, психології, фізіології.

Вагомий внесок у вивчення теоретичних основ і аспектів соціального захисту громадян в цьому числі малозабезпечених верств населення здійснили такі правознавці як В.С. Андреєв, І.С. Андрієнко, О.В. Боков, К.С. Базилевіч, Н.Б. Болотіна, К.М. Гусов, П.П. Глушенко, Ф. Дідьє, В.М. Дурденевский, Д.Є. Кожевніков, Л.В. Кулачок, О.Е. Мачульска, З.В. Медвідь, В.П. Нагребельний, О.А. Парягіна, Л.І. Проніна, Б.І. Сташків, С.О. Сільчеко, О.У. Хомра, В.Г. Чепінога, В.Ш. Шайхатдінов та ін.

Проте комплексної розробки та розгляду проблеми соціального захисту малозабезпечених громадян в правовій науці на сьогодні недостатньо. Більшість розробок з вивчення зазначеного права в сучасних умовах розроблялося фрагментарно або стосувалось лише його окремих елементів. Багато змістовних аспектів права на соціальний захист різних категорій громадян мають нормативну неузгодженість.

Об`єктом дослідження є суспільні відносини щодо соціального захисту малозабезпечених громадян в Україні, нормативне регулювання реалізації права на соціальний захист малозабезпечених громадян в Україні.

Предмет дослідження становить сукупність норм конституційного, трудового, цивільного, адміністративного, сімейного та інших галузей і підгалузей української системи права, які здійснюють правове регулювання права на соціальний захист малозабезпечених громадян в Україні.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є ґрунтовне вивчення соціального захисту громадян, а саме малозабезпечених громадян в Україні та відповідно до нових соціально-економічних, правових реалій українського суспільства і вироблення на цій основі науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення законодавства і практики його застосування у цьому напрямку.

Досягнення зазначеної мети обумовлено постановкою і вирішенням таких завдань:

Вивчити та проаналізувати основні правові категорії права соціального забезпечення: соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальне страхування.

Визначити сутність правового регулювання малозабезпечених громадян в Україні, та відповідних органів управління.

Розглянути поняття малозабезпеченості та розкрити його зміст.

Провести аналіз поняття малозабезпеченості.

Охарактеризувати питання узгодження правозастосовної практики України з загальновизнаними міжнародними стандартами права про соціальний захист малозабезпечених громадян.

Сформулювати рекомендації щодо вдосконалення українського законодавства про соціальний захист малозабезпечених громадян та відповідного правового регулювання.

Методологічну базу дослідження становлять загальнонауковий діалектичний метод пізнання в поєднанні з іншими методами: історичним, порівняльного правознавства, формально-юридичним, статистичним.

Теоретичну основу дослідження склали праці вітчизняних та зарубіжних вчених, що стосуються різних аспектів проблеми, яка розглядається, а також публікації в наукових виданнях, що висвітлюють питання поняття, змісту та реалізації права на соціальний захист малозабезпечених громадян в Україні.

Наукова новизна дослідження. Робота являє собою наукове дослідження поняття та сутності соціального захисту малозабезпечених громадян в Україні, а також основних аспектів його реалізації в вітчизняному праві.

Структура дослідження. Дипломна складається з вступу, трьох розділів, що включають в себе сім підрозділів, висновків, списку нормативних джерел та літератури (73 найменувань).

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИХ ГРОМАДЯН В УКРАЇНІ