Органи управління та соціальна підтримка в сфері соціального захисту малозабезпечених громадян України

У загальному відношенні та згідно до теоретичних основ, державне управління соціальним захистом - виконавча та розпорядча діяльність держави, яку відповідно здійснюють державні органи виконавчої влади та в передбачених законом випадках - недержавні органи, яким делеговані державою відповідні повноваження щодо здійснення управління сферою соціального захисту населення.

На сьогодні сама система державних органів у сфері соціального захисту населення та управління ним визначається Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами.

Конституція України як основний закон втілює ті цілі та завдання, які стоять перед цілою державою на сучасному етапі розвитку та на майбутнє відповідно. Тобто отримується можливість на існуючих засадах створити певні передумови, щодо попередження економічних ризиків та їх настання.

Різниця між органами управління полягає в змісті їх функцій, певній компетенції даного органу управління, вирізняючись за характером діяльності об’єкта, для якого він був створений. Відповідно дана різниця належить й до інших органів управління.

Система органів державного управління у сфері соціального захисту населення, а й відповідно малозабезпечених громадян також, належить та є доволі складною підсистемою цілісної системи органів державного управління.

Центральним органом державного управління у сфері соціального захисту виступає Міністерство соціальної політики України. Діяльність Міністерства соціальної політики України регулюється тільки на основі та умовах повноважень, способами, які передбачені Конституцією та законами України.

Важливу роль покладено на Міністерство соціальної політики України згідно з Положенням № 389, за яким та згідно до останніх змін внесених у 2013 році, а саме Міністерство соціальної політики України є головним органом в системі центральних органів виконавчої влади щодо формування та належного забезпечення, реалізації державної політики в сферах зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту, забезпечення населення [21]. Головними випливають питання щодо сім’ї та дітей, оздоровлення та відпочинок дітей, захист прав депортованих осіб за національним ознакам, які повернулися в Україну.

На сьогодні важливим виступає нове положення щодо Міністерства соціальної політики України, де будучи уповноваженим центральним органом виконавчої влади по питаннях забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків, попередження насилля в родинах та з питань протидії торгівлі людьми.

Важливим повноваженням Міністерства соціальної політики України є питання регулювання щодо усиновлення та захисту прав дітей, питання гуманітарної допомоги.

На сьогодні в Україні є важливим питання про всиновлення дітей іноземцями, оскільки прояв відносин в соціальній сфері щодо захисту прав дітей є питанням міжнародного характеру, їхнього захисту, належного забезпечення та умов проживання.

Також Міністерство соціальної політики України щомісячно проводить розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму на одну особу, при чому проводиться розрахунок до основних соціальних та демографічних груп населення.

В Україні Міністерство соціальної політики відповідає за добробут населення України та надає допомоги в таких сферах:

працевлаштування;

соціальний захист;

з питань сім'ї та дітей;

з пенсій всіх категорій.

Важливим виступає питання переліку осіб, проживаючих на території України, які відповідно є зареєстровані, а тому мають право на отримання пільг по всім програмам соціальної допомоги.

Міністерство соціальної політики України має досить розгалужену систему структурних підрозділів на місцях. Головними з них виступають відповідно департаменти та управління. Питання їх повноважень та кола діяльності повністю охоплює соціальну сферу, проте важливе місце посідає Державна служба зайнятості при Міністерстві соціальної політики України, яка надає допомоги безробітним, а при необхідності надає можливість проходження курсів підвищення кваліфікації в певних колах для осіб, що шукають роботу.

В структуру Міністерства соціальної політики входять управління праці та соціального захисту населення, які працюють в кожному регіоні України. В ці управління звертаються за державною соціальною підтримкою. Прояв державної соціальної підтримки залежить від ситуації в якій опинилася особа та до чого це може призвести відповідно.

В управлінні праці та соціального захисту відповідно працюють такі відділи, а саме:

відділ з питань праці та соціальних відносин;

відділ з нагляду за правильністю призначення та виплати пенсій;

відділ з питань обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці;

відділ з прийому громадян;

відділ з питань соціального захисту населення від наслідків аварії на ЧАЄС;

відділ з питань призначення компенсацій та допомог;

відділ з питань виплати компенсацій та допомог;

відділ персоніфікованого обліку громадян;

відділ обліку та звітності тощо.

Звісно до переліку закладів соціального захисту населення України маємо віднести також центри соціальних служб для сімей, дітей і молоді, та центри соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких громадян інвалідів. В структуру Міністерства соціальної політики України також входить Пенсійний фонд України, який також має свої управління в кожному регіоні країни.

Проте велика відповідальність лягає на кожен відділ чи управління даного міністерства, оскільки вирішуються питання з захисту населення від обставин та даний момент, які відповідно впливають негативно на економічну ситуацію в країні через соціальну сферу. Звісно існує безліч факторів від яких має та залежить економічна складова держави, проте в питанні соціального захисту, соціального захисту малозабезпечених громадян важливу роль відіграє в першу чергу відділ прийому громадян в управлінні праці та соціального захисту громадян.

Відділ прийому громадян, відповідно до свого призначення, забезпечує:

надання у відповідності до чинного законодавства державної допомоги сім'ям з дітьми, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, інвалідам, та інших видів державної допомоги;

реалізацію державної політики в сфері соціального захисту населення України згідно чинному законодавству.

Таким чином ми бачимо, що при наявності доволі складної системи органів державного управління, в сфері соціального захисту згідно до норм чинного законодавства України, є доволі складною системою взагалі.

Коло функцій при певному визнанні та чіткішому визначення починаючи з понять може підштовхнути до підвищення ефективності діяльності Міністерства соціальної політики України, як виконавчого органу.

Звісно важливу роль відіграє державний контроль, який є інструментом досягнення перспективних цілей у процесі формування та розбудови України в демократично-соціальну державу.

Державний контроль є ключовою функцією системи державного управління галузі соціального захисту, оскільки дозволяє порівняти фактичний стан здійснення соціального захисту з вимогами, які поставлені перед ним, виявляти недоліки та прорахунки в роботі, сприяти їхньому усуненню.

До державного контролю у галузі соціального захисту населення належить діяльність розглянутого Міністерства соціальної політики України, різних органів державної влади, зокрема Державна фінансова інспекція України, Рахункова палата, Державна казначейська служба України, Прокуратура України та інші органи державної влади. Діяльність різних органів регламентується та здійснюється згідно до спеціальних нормативно-правових актів, що визначають правові засади їх діяльності.

Тому, при наявній з’ясовності та визначеності місця та ролі державного контролю у сфері соціального захисту в Україні, поступово державний контроль стає малоефективним через існуючу законодавчу невпорядкованість при його проведенні. При зростаючих потребах розвитку сфери соціального захисту, її оновлення та подальший розвиток є дещо повільним. Саме тому час від часу ми отримуємо суперечливі рішення, а це є негативним наслідком прийняття нових змін в законодавстві не вирішивши старих проблемних питань.

Для здійснення розвитку, в умовах сьогодення, змінюється характер контролю, як функції державного управління в сфері соціального захисту. Таким чином, на відміну від караючо-штрафної спрямованості контролю, що використовується переважно з метою виявлення недоліків і прорахунків, він все більшою мірою набуває інформаційно-аналітичного значення, як засіб, що надає можливість глибше проводити аналіз стану справ і робити необхідні висновки.

Розглянемо питання взаємодії органів управління з метою підтримки малозабезпечених верств населення.

На сьогодні дуже важливу роль відіграють обласні державні адміністрації та районні державні адміністрації. Їхня роль регулюється відповідно до ст. 23 Закону України „ Про місцеві державні адміністрації ”[17], де чітко врегульовані відносини та порядок організації діяльності на місцях. Таким чином, відповідно до розпоряджень голів обласних та районних державних адміністрацій створюються обласні координаційні ради з питань соціального захисту малозабезпечених верств населення.

Метою даних рад є покращення та вирішення питання про надання цільової адресної допомоги малозабезпеченим верствам населення. Тобто вирішення проблемних питань по малозабезпечених громадянах, можливості надати певну допомогу у вигляді підтримки, яка може бути організована від певних установ чи організацій.

Взагалі питання соціальної підтримки є дещо складним через наявність як внутрішнього фактору впливу так і зовнішнього, тобто з внутрішнього це випливає з намагання Уряду України та Міністерства соціальної політики України покращити та удосконалити вже існуючу систему та відповідно до реалій сьогодення. Щодо зовнішнього фактору впливу це випливає з боку Організації Об'єднаних Націй через існуючу Програму Розвитку щодо проекту “ Подолання Бідності, Досягнення Процвітання та Українських Цілей Розвитку Тисячоліття ” який на сьогодні ще знаходиться в етапі реалізації.

Закони України та інші нормативні акти відповідно гарантують соціальний захист та встановлюють його межу визначеним категоріям громадян через надання пільг та державної соціальної підтримки. Проте початкова система пільг виявила себе дещо неефективною в сенсі забезпечення соціального захисту. З затвердженням у 2002 році Урядом України Стратегії щодо запровадження заміни пільг на адресну грошову допомогу. Метою даної програми ставилося посилення саме адресності при наданні пільг через їх упорядкування та створення налагодженого чіткого обліку пільгових категорій громадян.

Зазначалося визначення реального розміру видатків з бюджету України, що спрямовуються на соціальний захист, проте повністю заміни пільг на адресні грошові допомоги не відбулося.

В Україні щомісяця матеріальну підтримку отримують понад 1.5 млн. малозабезпечених родин, яка передбачена Законами України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” [11] та “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям” [9], що є позитивно, але при постійному наданні соціальної підтримки має бути певний ефект.

Соціальна підтримка з боку держави проявляється через надання різнобічної допомоги, тобто в прямому сенсі надання різним категоріям населення соціального захисту при настанні певних негараздів, які можуть проявлятися натурально - через втрату роботи чи інше, що вплине на матеріальну складову або відсутність забезпечення найнеобхідніших потреб.

При розгляді програми соціальної підтримки розвитку соціального захисту малозабезпечених громадян, маємо зазначити три основні проблеми, які значною мірою впливають на соціальний сектор України:

соціальні видатки в цілому занадто великі для країни з таким рівнем економічного розвитку (Україна має найвищу в світі частку державних пенсійних видатків до ВВП - близько 19 %), що майже в вдвічі більше ніж в Європейському Союзі;

соціальні послуги не дуже ефективні, відповідно населення не дуже задоволено обсягом та якістю послуг, що надаються;

соціальна допомога більшою мірою надається людям, які не дуже її потребують, тоді як ті,хто її насправді потерпають, належної соціальної підтримки не одержують.

Відповідно саме тому Міністерство соціальної політики України за підтримки донорської Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй останні роки, а саме з 2011 року та на сьогодні дана програма впроваджується, оскільки кінець даного проекту запланований на початок 2014 року.

Взагалі по подібним проектам Україна, а саме Уряд України та Міністерство соціальної політики України вже співпрацювало з Міжнародною Організацією Праці, та отримувало рекомендації після надання та проведення спільних проектних дискусій щодо розвитку та виходу зі складного становища в соціальній сфері. Дані рекомендації надаються виключно в прерогативі поради згідно вивченого становища та існуючої проблематики на яку спираються вітчизняні науковці та даних наданих державними та незалежними експертами.

Подібна практика проявляється вже з 2010 року, а саме в цьому році Комітет з економічних реформ, створений Президентом України, запровадив дану Програму економічних реформ - “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”, яка має цілу низку перетворень по 5 напрямах, а саме:

створення відчутних передумов економічного росту;

формування режиму максимального сприяння бізнесу;

модернізація інфраструктури та базових секторів;

розвитку людського та соціального капіталу;

підвищення ефективності державного управління.

Саме тому Кабінетом Міністрів України та Міністерством соціальної політики України розпочато реформування соціального сектора за такими пріоритетами:

пенсійна система;

легалізація зайнятості та заробітної плати;

питання зайнятості та безробіття;

система соціального страхування;

систему соціальної допомоги та соціальних послуг;

питання міграції;

питання гендерної політики.

Саме завдяки розгляду питання змін в системі соціального захисту громадян через необхідність більш кращого становлення соціальна підтримка проводиться в трьох видах, а саме: соціальні пільги, соціальні допомоги та житлові субсидії.

Звісно вони не відповідають потребам всього населення, яке потребує соціального захисту чи тимчасової підтримки, проте в Україні на сьогодні нараховується понад 380 категорій пільг.

Після певних досліджень та проведення моніторингу соціальної сфери за період з 2011 року по 2 квартал 2013 року включно, при наведених даних Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи НАН України, серед отримувачів пільг лише 20,5% домогосподарств є бідними, хоча по Україні в цілому питома вага бідних становить 24,1%.

Відповідно про низьку ефективність свідчить і той факт, що до 24,1% населення, яке визначають як бідне, від загальної суми пільг потрапляє трохи більше 10,4%. Недоречним, є і той факт, що наразі річна вартість використаних населенням пільг приблизно у 7 разів перевищує вартість наданих адресних допомог - допомоги малозабезпеченим сім`ям та житлових субсидій.

Саме тому при наявності можливості виділених бюджетних коштів на пільги, а точніше їхнього перенацілення на адресну допомогу у вигляді підтримки малозабезпечених громадян надало б пряме підняття порогу допомоги відповідно до категорії осіб. Тобто це б гарантувало збільшення підтримки малозабезпечених громадян через допомогу приблизно до 4.47 млн. осіб, а це вже 10 % населення країни на сьогодні.

Більшість експертів гарантують покращення системи соціального захисту через соціальну підтримку, яку необхідно надавати першочергово бідному населенню - малозабезпеченим громадянам, через зміни в системі та процесі надання допомоги. Таким чином ми отримуємо просте та ефективне рішення, за умови наявної економічної можливості на проведення соціальної підтримки громадян, а саме принципово новий підхід до оцінювання доходів та майнового стану осіб. Тобто тих громадян, які претендують на отримання соціальної допомоги.

В Європейському Союзі подібна практика на сьогодні виявляється дуже ефективною, оскільки має можливість на надання відомостей щодо матеріального стану та фактичного рівня життя через пряме ведення у всіх сферах звітності. Тобто при наявності гарної роботи в нас при звільненні особи за скороченням персоналу її ставлять на облік до державної служби зайнятості, і на протязі певного строку вона згідно до законодавства отримує 75 % від її доходів на останньому місцю роботи, бо на іншу менш оплачувану роботу часто громадяни не погоджуються. Це за умови отримання заробітної плати принципово більшої від рівня доходів більшості громадян.

За умови, що має ураховуватися й наявність майна у власності претендента на допомогу, має відповідно дещо скоротитися частина, відсоток отримувачів допомоги, якім вона не настільки необхідна.

Істотною передумовою підвищення ролі адресної соціальної допомоги малозабезпеченим громадянам розглядається з оплати житлово-комунальних послуг, та на придбання скрапленого газу та твердого палива. На сьогодні дана допомога вже реалізується та надається у безготівковому вигляді, щодо оплати житлово-комунальних послуг, а на придбання твердого палива та скрапленого газу у готівковому вигляді.

В системі соціального захисту питаннями адресної допомоги, яка передбачена малозабезпеченим сім'ям, а відповідно й реалізується відділом грошових виплат та компенсацій. На сьогодні дані відділи активно працюють з прийняття саме заявок від громадян на призначення житлових субсидій на опалювальний сезон 2013 по квітень 2014 року.

Важливим виступає питання запобігання проявам корупції в соціальній сфері при призначенні допомог не тим особам, а отже й негативні моменти мають відповідно каратися та контролюватися органами управління починаючи з департаментів та закінчуючи відділами на місцях.

Взагалі позитивно вказується роль Єдиного реєстру пільговиків, на прикладі вже знайомого міста Носівки Чернігівської області, станом на 2 листопада 2013 року в районі зареєстровано 9262 пільговика [65, с. 3].

На сьогодні важливим залишається факт того, що попри економічну

складову у вигляді певних реформ в країні, держава не припиняє фінансування та не зменшує соціальні стандарти.

Важливим для сьогодення стало запровадження підтримки соціального сектору Президентом України, а саме через соціальні ініціативи Президента України Віктора Януковича.

Загалом соціальних ініціатив декілька, проте для соціального сектору важливими визначено такі по порядку виконання:

збільшення розміру щорічної разової грошової допомоги ветеранам;

створення нового механізму забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації;

надання дітям-інвалідам реабілітаційних послуг;

підвищення якості життя сімей з дітьми; які вже зазначалися вище.

Впровадження постійного зростання допомог малозабезпеченим сім'ям має на меті надати їм можливість на покращення соціальних умов існування. Прив’язка до прожиткового мінімуму не має зменшувати можливості сімей для становлення та покращення життя їхніх дітей.

Торкаючись питання малозабезпечених громадян, а саме дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства, соціальні ініціативи Президента України мають на меті не тільки надати їм можливості на покращення, а створити умови для їхнього розвитку та лікування належного рівня.

В Носівському районі Чернігівської області на виконання соціальних ініціатив щодо поетапного зростання та збільшення розміру допомоги особам, які проживають разом з інвалідом І та ІІ груп з психоневрологічними

розладами, допомога збільшилася у 10 разів і тепер прирівняна до рівня мінімальної заробітної плати [65, с. 3].

Що ж до проблеми забезпечення дітей-інвалідів покращеними умовами для виховання у сім'ї, є також наразі в системі соціального захисту 4 центри соціальної реабілітації дітей з особливими потребами. Відповідно діти-інваліди району проходять реабілітацію у центрах соціальної реабілітації дітей-інвалідів [65, с. 3].

В 2013 році 19 таких дітей з Носівського району отримали направлення на лікування та реабілітацію. Питання забезпечення малозабезпечених сімей має отримувати більше конструктивної допомоги, оскільки в більшості таких сімей саме знаходяться діти-інваліди, а вони мають отримувати реальну допомогу. Завдяки впровадженню таких ініціатив, відбуваються позитивні зміни в забезпеченні інвалідів санаторно-курортними путівками та засобами реабілітації [65, с. 3].

Питання соціальної підтримки має на меті створити умови для забезпечення соціальних гарантій по своїй суті. Таким чином згідно до Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ” та статті 18 в ньому проводиться перелік державних соціальних гарантій, де закріплюється забезпечення рівня життя різних верств населення незалежно від соціального статусу [12, с. 8]. В переліці незалежно від категорії (студенти чи працівники різних установ та організацій) переважно спрямовується увага на підтримання через автоматичну індексацію та надання гарантованих обсягів соціальних асигнувань, які закладаються з державного бюджету.

Важливим в соціальній підтримці виступає ініціативна програма Уряду щодо забезпечення певних категорій населення, а саме малозабезпечених громадян та людей пенсійного віку, інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів пільговими умовами при задоволенні певних потреб - ліки по пільговим цінам від виробника, що ми вже розглядали відповідно до питання про впровадження загальнообов'язкового медичного страхування.

Питання соціальної підтримки має мету більш системного надання ефективних методів для реалізації Програми розвитку соціального сектору. Важливими виступають програми місцевих ініціатив економічного та соціального розвитку за підтримки загальнодержавних програм відповідно.

Саме завдяки державній підтримці забезпечується належне надання державних соціальних гарантій в Україні. Місцеве самоврядування, органи управління, отримують фінансову підтримку, саме тому відповідно й здійснюється державна підтримка з метою щодо вирівнювання окремих можливостей територіальних громад через підтримку соціальних гарантій.

Звісно питання підтримки малозабезпечених громадян має та регулюється через надання соціальних державних допомог у зв'язку з відповідними ризиками, які на сьогодні мають різнобічний характер. Ми маємо розуміти й різнобічність системи соціального захисту з боку держави, яка й намагається реагувати, як для громадян які в певному сенсі є обмеженими, можливо через свою інвалідність чи вік, так і для громадян, що через настання економічних ризиків стали отримувати менші заробітні плати та відповідно можуть у розподілі на всю родину недотягувати до прожиткового рівня на члена сім'ї.

Згідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям” [9] та Закону України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” [8] питання допомог за ними мають великий вплив та надають значну соціальну підтримку даним категоріям громадян.

Отже, дослідивши саме соціальний захист малозабезпечених громадян через правове регулювання, ми розглянули найбільше проблемні групи цих громадян.

Існування системи впровадження соціальних ініціатив в останні роки має на меті покращити ситуацію в цілому, а отже ми при розгляді даних категорій провели коротку характеристику щодо отримання ними соціальних допомог. Система соціального захисту малозабезпечених громадян є певною мірою складною саме через відсутність законодавчого акту, який би в повній мірі розглядав дану систему з існуючими групами в цілому, а оскільки при певному настанні ризику малозабезпеченості на сьогодні загальні засади реалізації права на державну допомогу не є згруповані, а ми бачимо певне дублювання соціальних допомог через різні законодавчі акти.

На сьогодні досі чітко не визначено питання щодо реалізації більш ефективного регулювання та впровадження органами управління в сфері соціального захисту малозабезпечених громадян ризиків пов'язаних з можливістю настання повторних захворювань, тобто з медичними ризиками.

Система загальнообов'язкового державного медичного страхування взагалі не відповідає існуючим потребам через відсутність ефективного регулювання в ній. Гарантування допомоги ж малозабезпеченим верствам населення взагалі складне питання, оскільки відсутні чіткі норми регулювання в цій сфері.

Соціальна підтримка малозабезпечених громадян на сьогодні відповідно не досить розвинена, оскільки досі наявні питання щодо відповідності надання підтримки саме громадянам по малозабезпеченості.

Соціальні ініціативи від Президента мають на меті певне покращення в даній сфері, проте цього не достатньо, оскільки вони мають на собі лише короткотерміновий ефект, який з часом потрібно знову підіймати на рівень згідно до економічної ситуації. Тому проблематика саме щодо ефективного впливу саме на настання ризиків по малозабезпеченості має місце.