Висновки до розділу 1

· особистість у групі не є пасивною, не байдужою до того, хто його сприймає;

· тут виявляється так звана „подвійна суб’єктність” — взаємне сприймання і пізнання, коли для побудови стратегії взаємодії беруться до уваги не тільки потреби, мотиви та настанови власні, але й інших представників групи;

· особистість як представник певної групи прагне трансформувати уявлення про себе в сприятливий для своїх цілей бік;

· сприймання соціальних об’єктів характеризується більшою злитістю пізнавального і емоційного компонентів, більшою залежністю від мотиваційно-смислової структури суб’єкта, що сприймає;

· міжособистісне сприймання визначають через сприймання зовнішніх ознак людини (зовнішності, фізичних якостей, експресивних реакцій, особливостей поведінки), співвіднесення їх з її особистісними характеристиками і прогнозування на цій основі її вчинків [5; 7; 8; 17; 18].

· Важливе значення має мотивація, що сприяє об’єднанню людей у групу чи колектив для досягнення певної життєвої мети.

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ХАРАКЕТРИСТИК ТОВАРИСЬКОЇ ГРУПИ