Типологія психічних відмінностей Карла Густава Юнга

Психолог К. - Г. Юнг поділяв людей на типи, виходячи з психологічних відмінностей, які вважав вродженими. Він виокремив два загальні типи - екстравертний та інтровертний.

Екстраверти спрямовані на зовнішній світ та об'єкти, тому думки інших людей, загальноприйняті норми, об'єктивні обставини визначають їхні вчинки більшою мірою, ніж власне суб'єктивне ставлення до навколишньої дійсності. В інтроверта суб'єктивне завжди превалює над об'єктивним. Переживаючи емоцію, інтроверт звертає увагу не на події або людей, які її спричинили, а на власні переживання. Власна думка для нього важливіша, ніж думка інших та навколишня реальність.

Залежно від розвиненості мислення, емоцій, відчуттів та інтуїції Юнг розрізнив типи екстравертів та інтровертів.

Люди, які приймають важливі рішення розсудливо, створюють схеми об'єктивної реальності й керуються ними у своїй поведінці, відносяться до екстравертного розумового типу. Якщо ці схеми (формули) - результат глибокого розуміння реальності, то такі люди можуть бути реформаторами і новаторами. Проте що вужча схема, то більше шансів, що представник типу перетвориться на буркотуна, а в служінні ідеалу його не зупинять жодні етичні закони. Люди цього типу емоційно бідні, їм не власттиві естетичні переживання, рідко співчувають іншим, не цінують дружби.

Екстравертний емоційний тип схильний "правильно" емоційно оцінювати все те, що його оточує, їхні почуття завжди здаються нещирими, поведінка - вдаваною. Такі люди люблять партнерів, які відповідають певним критеріям, посідають певне соціальне становище, чин, вигідні суб’єкту.

Люди, які визначають цінність об'єктів за силою відчуття, відносяться до екстравертного сенсорного типу. Їм необхідна насолода і задоволення. Для оточення вони - життєрадісні естети (якщо їхні відчуття не надто домінують над рештою функцій) або ж стають неприємними у спілкуванні.

Екстравертний інтуїтивний тип чутливий до нового і незвичайного, легко і бурхливо захоплюється новим об'єктом, своїм ентузіазмом може надихнути інших, але щойно об'єкт прихильності перестає бути цікавим, без жалю забуває про нього і переключається на новий. Людей такого типу вважають легковажними авантюристами, яких ніколи не турбують етичні засади.

Інтровертний розумовий тип характеризується мисленням, яке не відтворює реальної дійсності, а доводить її неясний образ до зрозумілої і чітко сформульованої ідеї. Через це така людина схильна підлаштовувати факти під ідею або взагалі ігнорувати їх. Вона створює теорії задля теорій. На відміну від екстравертного розумового типу вона прагне не до розширення знань про світ, а до поглиблення їх.

Інтровертний емоційний тип виглядає зовні спокійним, навіть індиферентним, пасивним. Його емоції часто непомітні, хоча всередині може все "кипіти". Часто таку емоційну стриманість сприймають як прояв холодності та бездушності.

Людина, яка орієнтується на інтенсивність відчуттів, спричинених об'єктами, а не на об'єкти, що викликають інтенсивні відчуття, відповідає інтровертному сенсорному типові. Щойно виникає відчуття, для такої людини об'єкт одразу втрачає цінність. Представники цього типу незрозумілі і непривабливі для оточення.

Інтровертний інтуїтивний тип, як говорив Юнг, породжує фантастів і художників, а при відхиленні від норми - містиків. Продукти їхньої творчості для оточення незрозумілі.

 

Уявлення про темперамент Г. - Ю. Айзенка

Ганс-Юрген Айзенк прагнув удосконалити теорії Кречмера та Юнга, тому запропонував розглядати типології цих учених як систему чотирьох координат, в якій першу вісь утворюватиме об'єкт-суб'єктна орієнтація, другою координатою буде шкала "норма - патологія", третя координата - шкала "маніакально-депресивний психоз - шизофренія", а четверта координата утворена типами будови тіла: пікнічною, атлетичною і лептосоматичною. Але основу цих шкал переважно використовував для визначення рівня проявлення, розвиненості чи відхилення психічних станів індивіда.

До екстраверсії та інтроверсії Юнга він додав такі властивості, як емоційна стійкість і емоційна нестійкість (нейротизм). Нейротизм, за Айзенком, характеризується нестійкістю емоційної сфери, різкими коливаннями настроїв, непостійністю інтересів і так далі. Тип темпераменту є одним з чотирьох квадрантів при перетині двох шкал: "екстраверсія - інтроверсія" і "емоційна стабільність - лабільність". На основі поєднання цих двох базисних рис особистості утворюються чотири типи темпераменту, які відповідають класичним: емоційно стійкий і екстравертний - сангвінік; емоційно нестабільний і екстравертний-холерик; емоційно нестабільний і інтровертивний меланхолік; емоційно стійкий і інтровертивний - флегматик.

 

Психологічні теорії

 

Теорія Яна Стреляу

Ян Стреляу запропонував вивчати роль темпераменту в пристосуванні людини до умов її життя і діяльності. Але, поєднуючи це з психологічними процесами, став одним з представників психологічних поглядів що до темпераменту.

Фундаментальними характеристиками темпераменту Стреляу вважає реактивність (величина реакцій людського організму у відповідь на дії, чутливість і витривалість або здатність до роботи) і активність (інтенсивність і тривалість пове-дінкових актів, обсяг виконуваних дій) за певної величини стимуляції. Характерно, що в його уявленні про темперамент відсутні характеристики емоційності.

Він вважав, що існують індивідуальні відмінності формальних характеристик поведінки - інтенсивність і час, які є відносно стабільними. Темперамент, за Стреляу, характеризує не тільки людей, а й усіх ссавців. Темпераментні характеристики є результатом біологічної еволюції і тому повинні мати генетичний базис, який разом із середовищними впливами визначає індивідуальні прояви темпераменту.

Специфічна його думка про те, що з дорослішанням індивіда і під дією зовнішніх середовищних умов темперамент може частково змінюватися.