Теоретичне обґрунтування соціально-педагогічної програми профілактики суїцидальної поведінки серед підлітків загальноосвітньої школи

 

Ступінь наукової розробленості проблеми профілактики не можна охарактеризувати однозначно. У зарубіжній суїцидології напрацьований достатній матеріал з проблеми суїциду людини, але він практично весь присвячений соціально-психологічним аспектам дорослої суїцидальної поведінки.

Необхідно відзначити роботи вітчизняних дослідників, які на рубежі 19-20 століть висловили "осьову" профілактичну ідею спільних зусиль держави, громадськості, сім'ї, школи в боротьбі з "епідемією шкільних самогубств". Вони відзначали роль шкільних проблем у виникненні суїцидальних тенденцій (Н. Крупська, Б. Ровіч, А. Трахтенберг, М. Феноменов, В. Хлопіна); високого потенціалу школи в їх гальмуванні (І. Мойзель, П.А. Сорокин); впливу особливостей віку на суїцидальні устремління (Г. Гордон, І. Островскій, В. Хорошко); психологічних причин підліткового самогубства (А. Острогорскій). [79]

Суттєво важливими є ідеї педагога А. Бернацкого про педагогічної підтримки дитини в кризі; лікаря И. Сикорського, педагога А. Острогорского про необхідність освіти педагогів і батьків у питаннях профілактики самогубств дітей. [79]

Незважаючи на те, що в останні роки соціально-педагогічні аспекти профілактики суїцидальної поведінки набувають особливої значущості, подібного роду досліджень вкрай мало. Роботи Е. Вроно, С. Степанова про можливість попередження суїциду підлітка; А. Волкова, А. Кучер про психолого-педагогічної діагностики його суїцидальних намірів; дослідження Н. Малютіної про вплив небажаного дитини на її суїцидальні наміри в підлітковому віці; А. Боенко, Ю. Дюндіка, П. Юнацкевіча з профілактики самогубств військовослужбовців та небагато інших звернені до педагогів, батьків, однолітків, але єдиної концепції педагогічної профілактики суїцидальної поведінки підлітків нами не виявлено. З позицій педагогіки не розглядалися такі важливі питання, як можливість організації превентивної роботи; роль учительського, батьківського колективів, співробітників ювенальної міліції у справі купірування і гальмування суїцидальної поведінки школярів; взаємозв'язку педагогічного колективу школи з органами профілактичної системи. До теперішнього часу відсутні педагогічні дослідження, які б регламентували різні аспекти взаємодії фахівців, що працюють з підлітками; немає практики своєчасного виділення підлітків групи суїцидального ризику, не описана науково обгрунтована система превенції суїцидальної поведінки підлітків, немає методичного оснащення роботи з профілактики суїцидів підлітків; вкрай низька педагогічна компетентність у питаннях діагностики пресуїцидального синдрому підлітка, форм і методів превентивної роботи. Закритість теми протягом тривалого часу призвела до невміння батьків надати допомогу дитині в гострій психотравмуючої ситуації. Лише деякі з педагогів та шкільних психологів володіють знаннями про ознаки нервового виснаження дитини, про особливості перебігу підліткової депресії, про кардинальну відмінність поведінкових реакцій підлітка в стрессогенній ситуації від дорослих. Підлітки, не маючи знань про своїх вікових особливостях, про способи екстреної допомоги, не можуть зупинити товариша від трагічного кроку. Сам термін "суїцид" належить швидше до психологічного понятійному полю і в педагогіці використовується рідко. [79]

Тим часом факти говорять про те, що абсолютна більшість підлітків, які вчинили суїцидальні спроби, були учнями шкіл. На жаль, в сучасних шкільних програмах практично немає спеціальних занять, присвячених формуванню світу цінностей людини, сприяють ефективному розвитку соціальних навичок або їх окремих компонентів. Разом з тим спрямоване підвищення соціальної адаптованості школярів, їх навчання способам успішної соціалізації дозволили б уникнути багатьох проблем девіантної поведінки.

Тому нами була розроблена та впроваджена програма, спрямована на посилення життєствердних цінностей.

Мета даної програми - профілактика суїцидальної поведінки через підвищення соціальної адаптованості на основі ціннісно-цільової позиції.

Завданнями реалізації поставленої мети є:

) розвивати позитивне самосвідомість;

) навчити цінувати свою і чужу індивідуальність;

) навчати працювати в команді;

) сформувати ставлення до життя як до цінності;

) формування здорового способу життя.

Об`єкт програми - підлітки загальноосвітньої школи.

Суб`єкт програми - соціальний педагог, психолог школи, представники

медичних закладів, правоохоронних органів, працівники соціальних служб.

Впровадження програми профілактики здійснювалось у Первомайській загальноосвітній школі №5 Харківської області. В експерименті були задіяні учні 7-А (експериментальна група) та 7-Б (контрольна група) класів. Кожен клас включає в себе по 25 чоловік віком 12-13 років.

Програма складена таким чином, що передбачає частину заходів, які повинні бути проведені за участю залучених фахівців, бо фахівці освітньої установи не завжди можуть володіти актуальною інформацією з даної теми. При цьому велику частину програми проводять провідні фахівці освітньої установи: соціальний педагог, викладачі, педагоги-психологи, педагог-організатор та ін.

Логічна побудова програми вимагає дотримуватися її структури у відповідності із існуючими в ній методологічними принципами. У роботі по програмі використовуються методи роботи: лекція, бесіда, дискусія, групова робота з елементами тренінгу, створення творчих робіт (індивідуальних і групових), ігри, психологічні вправи, творчі етюди. Також до групових форм роботи ми відносимо проведення групового тестування, робота з анкетами.

Анкетування - об'ємна, трудомістка, малоемоційна, але важлива робота. Анкетування дозволяє виявити рівень інформованості та потреби цільової групи і в результаті визначити необхідні напрями і форми профілактичної роботи. Всі інші види діяльності плануються з урахуванням результатів анкетування. Оціночні вправи моделюють життєві ситуації, що вимагають вирішення конфлікту, прийняття власного рішення і відповідального вибору.

Групова робота з елементами тренінгу одна з ефективних форм навчання. Ця робота не вимагає додаткових коштів і органічно вписується в саму структуру педагогічної освіти. Заняття у формі групової роботи з елементами тренінгу планується як набір рольових (моделюючих) ігор та вправ, групових дискусій та оціночних вправ, які є продуктивними методами, що дозволяють проаналізувати ставлення до питань відносин між хлопчиками і дівчатками, норми і цінності, а також тренувати комунікативні навички.

Такі методи, як лекція, бесіда, дискусія, перегляд та обговорення художніх творів, є відомими і використовуваними педагогами. Важливо, щоб методики викладання містили елементи інтерактивності і залучали учнів. [81]

Програма профілактики суїцидальної поведінки серед підлітків загальноосвітньої школи передбачає здійснення ряду етапів: діагностування, розробки і реалізації самої програми, оцінювання.

На першому етапі діагностування в обох класах були використані наступні методи діагностики:

В обох класах була проведена методика "Опитувальник суїцидального ризику" (Модифікація Т.М. Разуваєвої) та методика "Ціннісні орієнтації" М. Рокича.

Мета "Опитувальника суїцидального ризику" - експрессдіагностіка суїцидального ризику; виявлення рівня сформованості суїцидальних намірів з метою попередження серйозних спроб самогубства.

Методика "Ціннісні орієнтації" М. Рокича. Ціннісні орієнтації визначають зміст спрямованості особистості, складають ядро її мотивації, життєвої концепції і відображають ставлення людини до себе, навколишнього світу і інших людей.

Результати методики "Опитувальник суїцидального ризику" в експериментальній групі:

Демонстративність - 12%;

Афективність - 9%;

Унікальніть - 10%;

Неспроможність - 11%;

Соціальний песимізм - 6%;

Слом культурних бар`єрів - 18%;

Максималізм - 11%;

Тимчасова перспектива - 10%;

Антисуїцидальний фактор - 13%.

Результати методики "Опитувальник суїцидального ризику" в контрольній групі:

Демонстративність - 10%;

Афективність - 9%;

Унікальніть - 12%;

Неспроможність - 13%;

Соціальний песимізм - 5%;

Слом культурних бар`єрів - 19%;

Максималізм - 11%;

Тимчасова перспектива - 8%;

Антисуїцидальний фактор - 13%.

Методика "Ціннісні орієнтації" М. Рокича. М. Рокич розрізняє два класи цінностей: перший включає цінності, важливі для життя людини в цілому, як би головні, кінцеві цілі індивідуального існування особистості; другий клас складають цінності, що віддаються перевага людиною в будь-якій життєвій ситуації. Цей поділ відповідає традиційному поділу на цінності-цілі і цінності-засоби.

Аналіз даних за методикою М. Рокича в експериментальній групі показав, що перші місця були відведені таким цінностям-цілям як розваги, свобода та впевненість в собі. У той час, такі цінності-цілі як здоров`я, краса природи та мистецтва та щастя інших опинилися на останніх місцях.

Що стосується цінностей-засобів, то ведучі місця в експериментальній групі зайняли високі запити,незалежність, сміливість у відстоюванні своєї думки, своїх поглядів. Малоцінними виявилися такі цінності як відповідальність, самоконтроль, тверда воля.

В контрольній групі віддали перевагу наступним цінностям-цілям: матеріально забезпечене життя, суспільне визнання, творчість. Менш значущимивиявились такі цінності як щастя інших, впевненість в собі, пізнання.

Лідіруючі положення в цінностях-засобах займають непримиренність до недоліків у собі та інших, сміливість у відстоюванні своєї думки, своїх поглядів, чесність. Малоцінними виявилися старанність, тверда воля, широта поглядів.

Таким чином, проаналізувавши результати по обом методикам ми виявили високий ризик суїцидальної поведінки в обох групах. В той час для підлітків малозначущими виявилися такі цінності як здоров`я, щастя оточуючих, відповідальність, тверда воля, широта поглядів, впевненість в собі. А, насамперед, такі цінності складають основу щасливого життя без ризику суїциду. Тому нами була розроблена програма профілактики суїцидальної поведінки серед підлітків загальноосвітньої школи.