2020-04-20
91
затихнуть затихнути; згаснути; за-
гаснути; ущухнути; см.. затихать.
затйшье ср. затишшя, ср.; (тиши-
на -— обычно) тйша, ж., тишина,
ж.; (тихое место — обычно) за-
тйшок, -шку, м.
заткнуть І. заткнути; 2. заткнути,
застромити, засунути; см. заты-
кать.
затмение затемнення, ср.
зато союз затё.
затонуть затонути.
роз-
затопить затопити, запалити,
палити; см. затапливать.
затопить2 затопити; см. затоплять.
затоплять (о воде) затоплювати, за-
топляти.
затор затор, -ру, м.
затормаживать загальмовувати;
(перен.— ещё) затримувати.
затормозить загальмувати; (пе-
рен.— ещё) затримати; см. затор-
маживать.
заточить заточити; загострити, за-
стругати; см. затачивать.
затрагивать кого, что зачіпати
кого, що, торкатися кого,
чого, до кого, до чого,
об що; (задевать —- ещё) пе-
рен. займати кого; (касаться
в разговоре и т. п.— ещё) пору-
шувати щ о.
затребовать зажадати; (вызвать —
обычно) викликати, -кличу, -кли-
чеш.
затронуть зачепити, торкнутися; пе-
|
|
|
рен. зайняти; порушити; см. за-
трагивать.
затруднение ср. утруднення, ср.;
(трудности) труднощі, -щів, мн.;
(трудное положение) скрута, ж.
затруднительный важкий, трудний;
(о положении, обстоятельст-
вах — обычно) скрутний; (за-
труднённый) утруднений,
затруднить утруднити; перешкодити,
-шкоджу, -диш; завдати, -дам,
-даси клопоту; потурбувати; см.
затруднять.
затруднять кого, что утрудню-
вати, утрудняти кого, що,
кому, що; (мешать — ещё)
перешкоджати кому, чому;
(причинять хлпппты) завдавати
клопоту кому, клопотати, -по-
чу, -почеш кого; (беспокоить)
турбувати кого, що.
затушевать затушувати, затушкува-
ти; см. затушёвывать.
затушёвывать затушовувати, затуш-
ковувати.
затыкать 1. (закрывать, закупори-
вать) затикати; 2. (засовывать)
затикати, застромлювати, за-
стромляти, засовувати, засувати.
затылок м. потилиця, ж., становить-
ся в з. ставати один за одним (за
другим).
затягивать затягати, затягувати;
(петлю, петлёй — ещё) зашмор-
гувати; (задерживать, замед-
лять) зволікати з чим, що.
затянуть затягти, -гну, -гнеш, затяг-
нути; зашморгнути; см. затяги-
вать.
заурядный рядовий, звичайний;
(посредственный) пересічний;
(обыденный) буденний.
заусеница задирка, ж.
заучивать завчати.
заучить завчити; см. заучивать.
захватать 1. захопити; загарбати;
забрати; узяти (візьму, візь-
меш); 2. захопити; см. захваты-
вать.
захватнический загарбницький.
захватчик загарбник, -ка, м.
захватывать 1. захоплювати; (на-
сильственно присваивать — обы-
чно) загарбувати; (забирать —
|
|
|
обычно) забирати; (брать с со-
бой — обычно) брати (беру, бе-
реш); 2. (сильно увлекать, воз-
буждать) захоплювати.
захлебнуться захлинутися, похлину-
тися; см. захлёбываться.
захлёбываться захлинатися, похли-
натися.
захлопнуть закрити; зачинити; см.
захлопывать.
захлопывать закривати; (дверь, ок-
на и т. п.— обычно) зачиняти.
заходить С/с кому-л., куда-л.; о свети-
лах) заходити, -джу, -диш; (за-
бираться, приходить —- ещё) за-
биватися; (возникать — о разго-
воре и т. п.— ещё) здійматися,
зніматися.
захолустный глухий, закутковий.
захотеть захотіти, -хочу, -хочеш, схо-
тіти; (пожелать — ещё) забажа-
ти, побажати; (сильно, страст-
но — ещё) зажадати.
зацвести зацвісти; заквітнути, закві-
тувати; (о хлебах и т. п.— ещё)
закрасуватися; см. зацветать.
зацветать зацвітати; (покрываться
цветами и перен.— ещё) заквіта-
ти, заквітбвувати.
зацепить зачепити; ~ ться зачепи-
тися; см. зацеплять.
зацеплять зачіпати; ~ ться зачіпа-
тися.
зачем нареч. чого; (для чего) наві-
що, нащо, для чого; (почему)
чому.
зачёркивать закреслювати.
зачеркнуть закреслити; см. зачёрки-
вать.
зачесть зарахувати; см. зачитывать.
зачёт м. 1. (действие) зарахування,
ср.; 2. (вид проверки, отметка)
залік, -ку, м.
зачинщик призвідник, -ка, м.
зачислить зарахувати, залічити, за-
числити; см. зачислять.
зачислять зараховувати, залічувати,
зачисляти.
зачитывать зараховувати.
зашивать зашивати.
зашить зашити; см. зашивать.
зашита ж. захист, -ту, м.; (оборона)
оборона, ж.; (заступничество)
заступництво, ср.
защитить захистити, -хищу, -хис-
тйш; оборонити; відборонити;
<~ ться захиститися; оборонити-
ся, відборонитися; см. защищать.
защитник захисник, -ка, м.; оборо-
нець, -нця, м.
защитный захисний; (оборонитель-
ный) оборонний.
защищать захищати; (отражая на-
падение противника) обороняти,
боронити; (от кого, от чего —
ещё) відбороняти; ~ ться захи-
щатися; оборонятися; боронити-
ся; відборонятися.
заявить заявити; см. заявлять,
заявление ср. заява, ж.
заявлять заявляти.
заяц заєць, р. зайця, м.
звать 1. кликати (кличу, кличеш),
звати (зву, звеш, реже зову, зо-
веш); (подзывая — ещё) гукати;
(приглашать — ещё) запрошу-
вати; 2. (именовать) звати, на-
зивати.
звезда 1. зоря, ж., зірка, ж.; 2.
(знаменитость) зірка; 3. мат., зо-
ол. зірка.
звёздный 1. зоряний; 2. спорт, зі-
рковий.
звенеть дзвеніти; (звонить — ещё)
дзеленчати, дзеленькати, дзень-
кати; (звякать — ещё) бряжча-
ти, брязкати; (о струне, звонком
голосе — ещё) бриніти.
звено ср. ланка, ж.; (в цепи — обыч-
но) кільце, ер.
звеньевая сущ. ланкова, ж.
звеньевой сущ. ланковий, -вого, м.
зверйнец звіринець, -нця, м.
зверство звірство, ер.
зверь м. звір, -ра, м.; (животное)
тварина, ж.
звон м. дзвін, р. дзвону, м.; (звуча-
ние, гудение — ещё) дзвеніння,
ср.; (о стекле, металле — обыч-
но) дзенькіт, -коту, м., дзенькан-
ня, ср., дзеленькання, ср., дзелен-
чання, ср., брязкіт, -коту, м.,
брязкання, ср., бряжчання,
ср.
звонить дзвонити; (о звонке — ещё)
дзеленчати, дзеленькати, дзень-
кати.
звонкий дзвінкий; (громкий — ещё)
голосний, гучний.
звонок дзвінок, -нка, м., дзвбник,
-ка, м.
звук 1. звук, -ку, м.; 2. муз., грамм.
звук, -ка, м.
звуковой звуковий.
звукозапись ж. звукозапис, -су, м.
звучать звучати; (о звуках струн и т.
п.— ещё)^ бриніти; (раздавать-
ся — ещё) лунати; (о голосе и т.
п.— ещё) дзвеніти.
звучный звучний; (звонкий — ещё)
дзвінкий; (громкий, гулкий —
ещё) голосний, гучний, лункий.
здание ср. будинок, -нку, м.; (строе-
ние) будівля, ж., будова, ж.
здесь нареч. тут.
чдсшний тутешній.
здороваться с кем вітатися з
ким, до кого, здороватися,
здоровкатися з ким, до
|
|
|
кого; (за руку) ручкатися з
ким.
здоровый здоровий; (сильный —
ещё) дужий, сильний.
здоровье здоров'я, ср.
здравница оздорбвниця, ж.
здравствовать: да ~ ствует! хай жи-
ве!; ~ ствуй!; (утром) дббрий
ранок!; (днём) дббрий день!; (ве-
чером) дббрий вечір!; здоров
(був, будь)!
зевака м. и ж. разг. роззява, м. и ж.,
ґава, ж.
зевать позіхати.
зевнуть однокр. позіхнути; см. зе-
вать.
зеленеть зеленіти; (становиться бо-
лее зелёным) зеленішати.
зелёный зелений.
земельный земельний.
землевладелец землевласник, -ка, м.
земледелец хлібороб, -ба, м.
земледелие хліборобство, ср.
землемер землемір, -ра, м.
землетрясение ср. землетрус, -су, м.
земля ж. земля, ж.; (почва, надел)
грунт, -ту, м.
земляк земляк, -ка, м.
землянка землянка, ж.
земляной земляний.
земной земний.
зенит зеніт, -ту, м.
зеркало дзеркало, ср.
зернистый зернистий.
зерно ср. зерно, ср.; (одно — ещё)
зернина, ж.
зёрнышко ср. уменыи., ласк, зернят-
ко, ср., зерня, ср., зернинка, ж.,
зерёнце, ср.
зима зима, ж.
зимний зимовий.
зимовать зимувати.
зимовка ж. зимівля, ж.; (эимование)
зимування, ср.
зимой нареч. узимку, зимбю.
злак злак; хлебные ~ ки хлібні зла-
ки.
злить злйти, злостити (злощу, злос-
тиш); (сердить) сердити, -джу,
-дищ; ~ ться злитися, злостити-
ся, сердитися.
зло ср. зло, ср.; (беда — ещё) лихо,
ср. біда, ж.
злоба злість, ж., злоба, ж.
злобный злісний, злобний; (зложе-
лательный, злой — ещё) злобли-
вий, злосливий, злостивий.
злободневный злободенний.
зловещий зловіщий, лиховісний.
злодей лиходій, -дія, м.; (преступ-
ник) злочинець, -нця, м.
злодеяние ср. лиходійство, ср.; (пре-
ступление) злочин, -ну, м., зло-
чинство, ср.
злой злий; (недобрый — ещё) ли-
хий; (злобный) злісний, злосли-
вий, злостивий; (сердитый) сер-
дитий.
злополучный нещасливий, нещас-
ний; (горемычный — ещё) бідо-
лашний, сердешний.
злорадный злорадий, злорадний,
зловтішний.
злословить лихословити.
ЗЛОСТНЫЙ ЗЛІСНИЙ.
|
|
|
злость злість, ж.
злоупотребление зловживання, ср.,
надуживання, ер.
злоупотреблять зловживати.
змея змія, ж.; (гадюка) гадюка, ж.
знак 1. (предмет, изображение, мет-
ка и т. п.) знак, -ка, м.; 2. (отпе-
чаток, отметина, примета) знак,
р. знаку, м.
знакомить знайомити; ~ться знайо-
митися.
знакомство ср. знайомство, ср.; (оз-
накомленность — обычно) обіз-
наність, ж.
знакомый 1. прил. знайомий; (из-
вестный — ещё) відомий; (из-
вестный раньше^) знаний; (озна-
комленный) обізнаний; 2. сущ.
знайомий, -мого, м.
знаменатель мат. знаменник, -ка, м.
знаменательный 1. знаменний; 2.
грамм, повнозначний.
знаменитость (о человеке) славно-
звісна людина (особа), знамени-
тість, ас.
знаменитый знаменитий; (славный)
славетний, славнозвісний, слав-
ний.
знаменбсец прапороносець, -сця, м.
знамя ср. прапор, -ра, м., стяг, -га, м.
знание ср. знання, ср.
знатный знатний, видатний, визнач-
ний.
знаток знавець, -вця, м.
знать знати.
значение ср. значення, ср.; (важ-
ность, вес — ещё) вага, ж.
значительный (большой по разме-
рам, силе и т. п.) значний, вели-
кий; (изрядный) чималий; (важ-
ный по значению, влиятельный)
визначний, видатний; (важный)
важливий.
значить значити; (иметь значение —
ещё) мати значення (вагу), ва-
жити; (означать) означати.
значок значок, -чка, м.
знающий знаючий; (понимающий)
тямучий, тямущий; (опытный —
ещё) досвідчений; (знакомый)
обізнаний.
знобить морозити, трусити.
зной м. спека, ж,, спекота, ж.
знойный пекучий, палючий, спекот-
лйвий; (жаркий) жаркий.
зов заклик, -ку, м., поклик, -ку, м.;
(оклик) оклик, -ку, м.
зола ж. зола, ж.; (пепел) попіл,
-пелу, м.
золотоносный золотоносний.
золушка попелюшка, ж.
зонт и зонтик м. парасоль, ж., пара-
солька, ж.
зоологический зоологічний.
зоология зоологія, ж.
зоопарк зоопарк, -ку, м.
зоотехник зоотехнік, -ка, м.
зоркий зіркий; (проницательный —
ещё) проникливий; (присталь-
ный — ещё) пильний.
зрачок м. зіниця, ж.
зрелище ср. видовище, ср., видо-
висько, ср.; (театральное) виста-
ва, ас.
зрелость зрілість, ж.; дозрілість, ж.;
СПІЛІСТЬ, Ж., ДОСТИГЛІСТЬ, Ж., СТИГ-
ЛІСТЬ, ж., доспілість, ж.; см. зре-
лый.
зрелый зрілий; (дозрелый) дозрілий;
(о плодах, хлебах и т. п.— обыч-
но) спілий, поспілий, достиглий,
стиглий, доспілий.
зрение ср. зір, р. зору, м.
зреть (достигать зрелости) зріти;
(дозревать) дозрівати; (о пло-
дах, хлебах и т. п.— обычно}
спіти, достигати, стигнути, спілі-
ти.
зримый зрймий; (видимый) види-
мий.
зритель глядач, -ча, м.
зрительный зоровий; ~ ный зал зал
для глядачів.
зря нареч. разг. даремно, даремне;
(попусту) марно, марне, дарма.
зрячий зрячий, видючий, видющий.
зуб зуб, -ба, м.
зубной зубний.
зыбкий хиткий, хисткий, хибкий.
зыбь ж. брижі, -жів и бриж, мн.
зычный гучний, голосний.
зябкий мерзлякуватий.
зябнуть мерзнути, мерзти, -ну, -неш.
зябь ж. с.-х. зяб, -бу, м.
зять зять, -тя, м,
и
и союз і, й, та; (для усиления выра-
зительности в начале предложе-
ний — ещё) та й.
ибо союз бо, тому що, через те що.
йва [біла] верба, ж.; плакучая и.
плакуча верба.
иволга (птица) іволга, ж,
игла и иголка (для шитья) голка,
ж.; (у животных и растений —
ещё) колючка, ж.; (у расте-
ний — ещё) шпилька, ж.
игнорировать ігнорувати, зігнорува-
ти, нехтувати, знехтувати.
йго ср. ярмо, ср., кормига, ж., нево-
ля, ж.
иголка см. игла.
игра ж. гра, ж., грання, ср.; (заба-
ва — ещё) забава, ж., забавка,
ж.
играть грати; (во что, с кем, чем —
ещё) гратися, разг. гуляти; (за-
бавляться — ещё) бавитися.
игривый грайливий; (шаловливый,
шутливый) жартівливий, жарт-
ливий, пустотливий.
игрок гравець, -вця, м.
игрушечный іграшковий, цяцьковий;
(перен.— ещё) ляльковий.
игрушка Іграшка, ж., цяцька, ж;
(предмет забавы, развлечения)
забавка, ж., забава, ж.
идеализм ідеалізм, -му, м.
идеалистический ідеалістичний.
идеальный ідеальний.
идейный ідейний.
идеологический ідеологічний.
идеология ідеологія, ж.
идея ідея, ж.
идтй 1. іти (іду, ідеш); (плыть)
пливти, плисти; 2. (о течении вре-
мени) іти, минати; 3. (соответст-
вовать, быть подходящим) іти,
пасувати, лйчити, бути до ли-
ця; 4. (пролегать) іти, прохо-
дити.
иждивенец утриманець, -нця, м.
иждивение утримання, ер.
из и изо предл. с р. з, із; (перед
согласным — ещё) зі, зо, ізі
кого, чого; (из среды кого —
ещё) з-поміж, з-посерёд, з-про-
між КОГО, ЧОГО; ВЫЙТИ ИЗ
школы вийти з школи; приехал из
деревни приїхав із села; лучший
из всех кращий з (з-поміж, з-по-
серёд) усіх; из рабочих із (з)
робітників; иногда употребляют-
ся другие предлоги и беспред-
ложные формы; из конца в конец
від краю до краю, з кінця в
кінець; выходить из печати вихо-
дити друком.
избавить урятувати, порятувати, ви-
рятувати; визволити, звільнити,
позбавити; ~ться урятуватися,
порятуватися, вирятуватися; виз-
волитися, звільнитися, позба-
витися; збутися; см. избав-
лять.
избавлять (спасать) рятувати, уря-
товувати, вирятовувати; (осво-
бождать, выручать) визволяти,
звільняти, позбавляти; ~ться
рятуватися, урятовуватися, виря-
товуватися; ВИЗВОЛЯТИСЯ, ЗВІЛЬ-
НЯТИСЯ, позбавлятися; (отделы-
ваться) збуватися.
избегать кого, чего уникати
кого, чого; (уклоняться —
ещё) ухилятися від чого;
(обходить) минати, обминати
кого, що; (сторониться) цу-
ратися, сахатися кого,
чого.
избежание: во и. ч е г о щоб уникну-
ти чого, уникаючи чого, щоб
запобігти чому, запобігаючи
чому, ухиляючись в і д
ЧОГО.
избежать уникнути; ухилитися; ми-
нути, обминути; см. избегать.
избивать 1. (бить) бити (б'ю, б'єш);
2. (уничтожать) вибивати, вини-
щувати, убивати; (перебивать —
ещё) перебивати.
избиратель виборець, -рця, м.
избирательный виборчий.
избирать обирати, вибирати.
избйть 1. побити, -б'ю, -б'єш; 2. виби-
ти, винищити, убити; перебити;
см. избивать.
избрание обрання, ср., (неоконч.
д.—ещё) обирання, ср., виби-
рання, ср.
избранник обранець, -нця, м.
избранный (выбранный) вибраний,
обраний; (отборный—ещё) до-
бірний.
избрать обрати (оберу, обереш),
вибрати; см. избирать.
избыток м. 1. (обилие) надмір, -ру,
м., достаток, -тку, м.; 2. (изли-
шек) надлишок, -шку, м.; надмір;
(остаток) лишок, -шку, м., зайви-
на, ж.
изваяние ср. статуя, ж.
извергать (о вулкане) вивергати, ви-
кидати.
извергнуть вивергнути, викинути;
см. извергать.
извержение ср. (о вулкане) вивер-
ження, ср., вйбух, -ху, м.
известие ср. 1. звістка, ж., вістка, ж.;
2. ~тия (об издании) вісті, -тёй,
мн.
известить сповістити, -віщу, -вістйш,
оповістити; повідомити; см. изве-
щать.
известно в знач. сказ, відомо.
известность (слава, популярность)
слава, ж., популярність, ж.; ста-
вить в и. доводити до відома,
повідомляти, сповіщати.
известный 1. відомий, знаний; 2.
(определённый) певний; (некото-
рый — ещё) деякий, якийсь.
известь ж. вапно, ср.
извещать сповіщати, оповіщати;
(уведомлять) повідомляти.
извещение сповіщення, ср., опові-
щення, ср., повідомлення, ср.
извиваться звиватися, витися (в'єть-
ся), в'юнитися, зміїтися; (о доро-
ге, реке и т. п.— ещё) крутитися.
извилистый звивистий, покручений,
кручений; (волнистый) хвиляс-
тий.
извинение вибачення, ср., пробачен-
ня, ср.
извинить вибачити, пробачити:
~ться вибачитися, пробачитися;
см извинять.
извинять вибачати, пробачати;
~ться вибачатися, пробачатися.
извлекать 1. (вытаскивать) витяга-
ти, витягувати; (добывать —
ещё) видобувати, добувати; 2.
(получать, приобретать) мати,
діставати, здобувати; и. прибыль
мати (діставати, здобувати) при-
буток; 3. мат. добувати.
извлечение ср. 1. (действие) витя-
гання, ср., витягнення, ср., видо-
бування, ср., добування, ср.; ді-
ставання, ср., здобування, ср.,
здобуття, ср.; мат. добування; см.
извлекать; 2. (выдержка, выпис-
ка) витяг, -гу, м., виписка, ж.
извлечь 1. витягти, -гну, -гнеш, ви-
тягнути; видобути, добути; 2. ма-
ти, дістати, добути; 3. мат. добу-
ти; см. извлекать.
изворотливый виверткий; (находчи-
вый, ловкий — обычно) сприт-
ний, меткий.
извратить 1. перекрутити, -кручу,
-крутиш, викривити, переверну-
ти; 2. спотворити; порушити; зі-
псувати; розбестити, -бещу, -бёс-
тиш; см. извращать.
извращать 1. (ложно истолковы-
вать) перекручувати, викривля-
ти, перевертати; 2. (искажать)
спотворювати; (нарушать) пору-
шувати; (портить) псувати; (на-
клонности, вкусы и т. п.— ещё)
розбещувати.
извращение ср. (отклонение) збо-
чення, ср., зіпсуття, ср.; (искрив-
ление) викривлення, ср., спотво-
рення, ср.; (ненормальность) не-
нормальність, ж.
изгнание вигнання, ср.
изгнанник вигнанець, -нця, м.
изгнать вигнати (вижену, виже-
неш); см. изгонять.
изголовье узголів'я, ср.; у ~ вья
у головах.
изгонять виганяти, вигонити.
изгородь ж. огорожа, ж., загорожа,
ж.; (плетень — ещё) тин.^-ну, м.,
ліса, ж.; живая и. живопліт, -пло-
ту, м.
изготавливать и изготовлять виго-
товляти.
изготовить виготувати, виготовити;
см. изготавливать.
изготовление виготування, ср., виго-
товлення, ср., (неоконч. д.—
ещё) виготовляння, ср.
изготовлять см. изготавливать.
издавать' (опубликовывать) вида-
вати.
издавать2 (производить, выпус-
кать — о звуке, запахе) давати
(даю, даєш), видавати.
издавна нареч. здавна, віддавна, з
давніх-давен, з давнього-давна.
издалека и издали нареч. здалека,
здалеку, здаля, віддалік, віддале-
ки, віддаля.
издание видання, ср., (неоконч. д.—
ещё) видавання, ер.
издательство видавництво, ер.
издать ' видати, -дам, -даси; см. из-
давать '.
издать 2 дать (дам, даси), видати;
випустити, -пущу, -пустиш; см.
издавать 2.
издевательство знущання, ер.
издеваться над кем, над чем
знущатися з кого, з чого,
над ким, над чим.
изделие ср. виріб, -робу, м.
издержки витрати, -рат, мн.
из-за предл. с р. 1. (при обозначении
действия или движения откуда-
л.) з-за, із-за, з-поза, з-над, з-по-
над кого, чого; из-за дверей
з-за (із-за) дверей; из-за туч з-за
(із-за, з-поза, з-над, з-понад)
хмар; 2. (по вине, по причине)
через кого, що; із-за
ч о г о, за к о г о, що; из-за неос-
торожности через необережність;
ссора из-за пустяка сварка за
дурницю; 3. (при указаний на
цель действия) ради, заради
кого, чого; из-за куска хлеба
ради (заради) куска (шматка)
хліба.
излагать викладати; (высказы-
вать — еще) висловлювати.
излечивать виліковувати; (о ране, яз-
ве —- ещё) вигоювати, загоювати.
излечить вилікувати; вигоїти, загої-
ти; см. излечивать.
излишек м. I. (остаток) лишок,
-шку, м.; (лишнее) зайвина, ж.;
2. (избыток) надлишок, -шку, м.,
надмір, -ру, м., зайвина, ж.
излишний зайвий; (чрезмерный) над-
мірний.
изложение ср. 1. виклад, -ду, м.;
(действие — ещё) викладення,
ср., викладання, ср.; висловлен-
ня, ср., висловлювання, ср.; 2.
(пересказ) переказ, -зу, м.
изложить викласти; висловити; см.
излагать.
излучать випромінювати.
измена ж. зрада, ж.; (предательст-
во) зрадництво, ер.
изменение ср. зміна, ж., (неоконч.
д.— ещё) змінювання, ср.; и. по
падежам грамм, відмінювання.
изменить' змінити, поміняти;
~ ться змінитися, помінятися;
см. изменять1.
изменить 2кому, чему зрадити,
-джу, -диш кого, що; см.
изменять2.
изменник зрадник, -ка, м.
изменчивый мінливий.
изменять ' (делать иным) змінюва-
ти, зміняти, міняти; ~ ться змі-
нюватися, змінятися, мінятися.
изменять 2кому, чему (преда-
вать) зраджувати кого, що.
измерение ср. \. (действие) вимірю-
вання, ср., виміряння, ср.; 2. мат.
вимір, -ру, м.
измеритель вимірник, -ка, м., вимі-
рювач, -ча, м.
измерить вймірити, зміряти; см. из-
мерять.
измерять вимірювати, виміряти, мі-
ряти, зміряти.
измученный змучений, вимучений.
измять зім'яти, -мну,-мнеш, пом'яти;
(скомкать — ещё) зібгати.
изнанка ж. 1. виворіт, -роту, м.; 2.
перен. зворотний бік.
изнашивать зношувати; ~ ться зно-
шуватися.
изнемогать знемагати; (терять си-
лы — ещё) знесилюватися.
изнемочь знемогти, -можу, -можеш;
знесилитися, знесиліти; см. изне-
могать.
износить зносити (зношу, зносиш),
поносити; ~ ться зноситися, по-
носитися; см. изнашивать.
изнурить виснажити; зморити; зне-
силити; ~ ться виснажитися;
зморитися; знесилитися; см. из-
