Сим у наметах Яфетових

 

І розсіє вас Господь по всіх народах.

Біблія

 

СИМ УВІЙШОВ ДО ЯФЕТА

 

Евреи от слова "eber", что значит пришелец из чужой земли.

Библейская энциклопедия

 

— Ми підійшли до досить важливого питання, — почав Гуру, — я навіть не знаю, як визначити те, що сталося на землях України протягом VIII—IХ століть, аби довести вам його значущість. Не можу говорити про це без хвилювання, бо йдеться про третю доленосну подію світової історії — другу після народження Ісуса Христа. Я не дивуюсь, чому її фактично не помічають ваші історики, — знаю їх рівень, ідеологічну зашореність і повне ігнорування духовного, тобто головного, чинника історичного процесу. Народження Христа позначене "зорею вранішньою" і початком нової ери, а другу важливу подію ніяк не відзначено. її свідомо уникають, тим самим, як ви говорите, напускаючи туману...

— Та що ж сталося?! — не стримався я.

— На землях України відбулося одне з основних і перших пророцтв Біблії, пророцтво самого Ноя, батька всіх народів післяпотопного світу, — урочисто сказав Гуру. — Якби навіть нічого більше не сталося на вашій благословенній землі, то й тоді вона заслуговувала б на назву центру світу разом з Палестиною.

— І що ж це за пророцтво?! — напосідав я, дуже заінтригований.

— Пророцтво Ноя про те, що нащадки Яфета охоплять величезні простори у північних країнах, а нащадки Сима з його вірою і церквою об'єднаються, зіллються з нащадками Яфета. Яфет і Сим опиняться в одному наметі. І це відбулося в Україні, в Придніпров'ї, в Києві... Русь Київська стала лоном усього величезного "тіла" яфетичного світу, через яке Сим запліднив його, ясна річ, у духовному смислі. Зрозумійте, Юрію Михайловичу, заради цього і створили Мойсей і Христос велике вчення. Без цього акту духовного запліднення світу вся іудейська і вся християнська історія позбавляються змісту! Духовне зачаття Європи відбулося зі сходу через Україну.

За півтори тисячі років до цього Європу підкорив (духовно) єгипетський бог Амон — він же Зевс, — який, перетворившись на Бика, спокусив і повіз її морем на своїй спині подалі від арійського впливу (від кіммерійців, які осіли в Припонтиді). Європа на півтори тисячі років опинилася під греко-латинським (античним) впливом. Античний же світ знаходився в цілому під "опікою" єгипетських фараонів.

— Я говорив, що у басейні Середземномор'я сталися битви народів, розколотих на дві групи — одна під духовним началом аріїв, інша — Єгипту. Суперечка йшла взагалі за Грецію і Рим — під чиїм впливом вони опиняться. З одного боку — Єгипет, Вавилон, Ассирія, Македонія. З іншого — Аратта (Праукраїна), Троя, Скіфія, Персія, Спарта. Але фактично античний світ залишався під єгипетською гегемонією, і це відбилося на духовному стані всієї Західної Європи. Іудейський духовно-соціальний "ген" ніяк не міг запліднити цю красуню.

У VIII столітті євреїв вигнали з Іспанії. Згодом католицизм виробив в собі сильні антиіудейські "ферменти", що перешкоджали реалізації біблійного пророцтва про поселення Яфета в наметах Симових. Іспанська інквізиція загалом носила антиєврейський і антимусульманський характер.

А схід Європи, точніше, Припонтида прийняла Сима у своє лоно. И звідси він пішов у Західну Європу. Варто наголосити, лише після цього почалося духовне перетворення, і Європа відшукала втрачену істину.

Про що понад усе піклувались євреї? Що диктував їм закон Мойсея? Ізоляцію! Ніякої асиміляції з іншими народами, ніяких позитивних контактів, ніякого запозичення віри, звичаїв, культів інших народів! Іудаїзм — національна релігія єдиного богообраного народу. Тільки з ним Бог уклав договір про союз і ні з ким більше. Інші — варвари, язичники, гої. І треба робити все, аж до вжиття жорстоких заходів, аби Яфет достроково не потрапив у семітські намети; в цьому полягає завдання іудейської церкви і держави. Ось квінтесенція Мойсеевих законів.

І раптом на землях далекого Північного Причорномор’я один із тюркомовних народів — осколок гунського суперетносу — "входить до наметів Симових", приймає іудаїзм. І самі іудейські пастирі цьому всіляко сприяють. Палестина немовби перетворюється на степ Припонтиди, а Єрусалим — на Київ.

Як? Чому? Навіщо? Явище надзвичайне, його не пояснити ні економічними, ні політичними, ні етнічними факторами. Але воно має духовний зміст.

— Як це сталося?

— Через 70 років після розп'яття Ісуса Христа у точності збулося біблійне пророцтво про руйнування іудейського храму в Єрусалимі, загибель Ізраїлю і розсіювання євреїв по інших народах і країнах. Проникнення іудеїв у Європу на ранніх етапах — це ціла драма, кульмінація якої припадає на Іспанію VII — VIII століть. Європейський Яфет не пішов до "наметів Симових".

Незабаром була створена інквізиція в Західній Європі, а згодом почалися ганебні хрестові антиарабськї та антиіудейські походи і погроми.

І тоді Сим заходить до Яфета з іншого боку — через східний край Європи, де на руїнах імперії Аттили утворився Хозарський каганат. Наприкінці VIII століття державною релігією хозарів став іудаїзм. Це була єдина іудаїстська держава в світі з часів загибелі Ізраїлю (І ст.) до відродження нового Ізраїлю 1948 року, тобто вже у XX столітті.

Генетично хозари були тюрками, вихідцями з берегів Амуру. Розумієте тепер, чому Сталін утворив Єврейську автономну область у Хабаровському краї? Але то не чисті тюрки. На східних берегах Чорного моря жив народ ашкеназів (їх родоначальник — онук Яфета), високих на зріст, рудоволосих, білошкірих. Хозари — змішання тюрків з ашкеназами. Ця "суміш" ї стала іудаїстською за духом, тобто вона прийняла іудейську віру. Я вже говорив, що мати Мойсея (його справжнє ім'я Хозарсиф) була родом із племені ашкеназів. Тепер дух Хозарсифа-Мойсея вселився в "тіло" свого народу і через нього — в хозарів. І відбулося це на українських землях.

Хозари-їудаїсти заволоділи Києвом, майже усією територією сучасної України і поширили свій вплив до Новгорода. Киш став духовною столицею не лише хозарів-ашкеназів, але й усього іудейського світу. Єрусалим у цей час втратив роль духовної столиці іудеїв, а їх святиня — храм — стояв у руїнах. З Палестини, з берегів Середземного моря, з Іспанії, інших країн Європи й Азії сюди, до Києва, ринули іудаїстські рабини, книжники, вчені, левіти. Тут виникли скінії, духовні школи, центри єврейського книжництва, гаонат [Єврейська духовна академія] тощо. Вплив іудеїв у  Києві був настільки сильним, що й досі існує версія про заснування цього священного для всього слов'янського світу міста євреями. Це не так, але вони дали поштовх розвитку Києва. Тут і розпочали руські князі Олег і Святослав боротьбу з хозарами — боротьбу за Київ, проти іудейського засилля на Русі. Якби не Олег ї Святослав (останній зруйнував навіть столицю хозарів Білу Вежу), у Києві був би збудований іудейський головний храм — копія знищеного єрусалимського. Його хотіли будувати на місці, трохи вищому від "стану Рами", де нині готель "Україна" (колишня "Москва").

1016 року іудеїв-хозарів вигнали з Києва. Після загибелі Хозарського каганату їх витіснили на захід, на землі сучасних Польщі, Угорщини, Німеччини, країн Балтії (саме тут, включаючи й Україну, донедавна проживало 3/4 усіх іудеїв світу).

Таким чином, Сим увійшов у намети Яфета з Припонтиди. Проте генетично це не той, не біблійний, Сим, не палестинський. Це ашкенази — змішання тюрків із яфетичними ашкеназами з дуже невеликою домішкою ізраїльської крові, але запеклими" іудаїстами. Всі європейські, американські й російські верховоди й діячі "недавнього" минулого (ХІХ—XX ст.) — Ротшильди, Робесп'єри, Талейрани, Дізраелі, Моргани, Дюпони, вожді сіонізму (помірні й екетремістські), Вітте, Леніни, Троцькі, Свердлови", Сталіни, Берії, Кіссинджери, правителі сучасного Ізраїлю і т. п. — уст нащадки хозарів, їх предки вийшли із земель України. Вони, так звані східні євреї, — могутній історичний фактор. А ті, "справжні" нащадки Авраама з Палестини, так звані західні євреї ("сефарди"), в основному вирощують виноград і пасуть овець на берегах Середземного моря.

Історія багато в чому зводиться до творчої інтелектуально-духовної діяльності аріїв та арієзованих народів. Якщо так її розуміти, то хозари-іудеї, які запліднили яфетичний світ, є важливим історичним фактором. Це, по-перше. По-друге, і це найголовніше, він безпосередньо пов'язаний з Україною. Так, так, Юрію Михайловичу, запам'ятайте: духовно-інтелектуальна "пружина" іудейства, створена євреями в своїх палестинах шляхом суворих вимог до себе, ізоляціонізму, служіння своєму національному богові Яхве і призначена для всього яфетичного (арієзованого) світу, була запущена саме на землях України. Тут же і закінчиться її дія, коли Сим покине намети Яфета, йдучи до свого богоданого Ізраїлю.

 

 

"СТЕПОВІ КОРСАРИ"

 

В літо 965. Пішов Святослав на хозар. Почувши, хозари вийшли назустріч із князем своїм Каганом, і зійшлися битися. І в битві здолав Святослав хозар і взяв столицю їхню Білу Вежу...

Повість врем'яних літ

 

Від автора:

Я довго намагався з'ясувати: хто такі хозари? Це не просте питання не раз розтлумачував мені Гуру, посилаючись на Біблію (він був переконаний, що саме з її допомогою можна зрозуміти цей народ, його історичну місію).

Хозари — це семітизовані гуни (їх не можна плутати з арієзованими гунами), які у IV—V століттях пройшли Північну Припонтиду (наші землі), осіли за Дніпром, в Паннонії (вигнавши звідти готів) і під керівництвом Аттили створили величезну імперію. Після її розпаду на історичну арену вийшло друге, "південне", семітизоване "крило" гунського супер-етносу, яке заснувало досить велику і агресивну державу — Хозарський каганах із столицею Біла Вежа (на Волзі).

Самі себе хозари відносили до яфетичних народів. У генетичному смислі це дійсно так — вони родичі кіммерійців. Якщо йти за Біблією, то це дев'ятий син Тогарми — Хуну-Хозар. Тобто це "онук" Гомера (кіммерійського супер-етносу), правнук Яфета [Див.: Бут. X. 2].

Ключем до розуміння хозарів виступає досить загадковий народ ашкеназів. Ще у II тисячолітті до н. е. вони створили декілька царств на східному і південно-східному узбережжі Чорного моря, які допомагали Ізраїлю воювати з Вавилоном [Див.: Єр. II. 27].

Дуже давно, за часів фараона Рамзеса II, в Ашкеназію, на територію нинішньої Абхазії, прийшло 16-тисячне єгипетське військо, у складі якого було багато єгипетських іудеїв. Через невідомі причини воно не повернулося на батьківщину, а асимілювалось з аборигенами. Причому єврейська частина війська (це приблизно 5—6 тисяч молодих чоловіків) "розчинилась" у місцевій народності, змінивши її менталітет. І це дуже важливо! Адже все населення регіону було навернуте до "Авраамової віри". Тобто на східному узбережжі Чорного моря відтворилося іудейське за духом і вірою царство ашкеназів, яке генетично близьке до скіфів і кіммерійців.

Неєврейські загони фараонового війська (3—10 тисяч чоловік) поступово асимілювалися з аборигенами Колхіди і сприйняли їх мітраїстську віру. Згодом, з невідомих причин, вони почали рухатися на північ і дійшли Волгою [Кочівники називали її другим Нілом або Ра. Ра—давньоєгипетський бог Сонця] до місцевостей, що мали назву — "Мосх-ва" (ведмеже болото, або хащі). Тут прибульці об'єдналися з тамтешніми угро-фінами і в результаті зародився народ мосхів — за латиною, "мозо-хов", по-слов'янськи — "московитів"[Згодом я дізнався, що цю версію поділяють багато дослідників — від римських істориків до російських літописців XVI-XVII століть. Див.: Кур А. А. Из истинной истории наших предков].

Слід зазначити, що частина кочівників згодом пішла далі, на землі сучасної Скандинавії. Тому й існує точка зору, згідно з якою саме нащадки народу Ашкеназ дали назву Північній Європі — "Скандинавія" [Див.: Библейская энциклопедия. — С. 66].

Одна з гілок гунського суперетносу поєдналась духовно і генетично з Іудейсько-ашкеназьким царством. Так виникли хозари, які вийшли на авансцену історії у VII—X століттях.

У Тогарми [Про синів Тогарми в канонічній Біблії нічого не говориться. Матеріали про них дав мені Гуру] було 10 синів: Авійор і Занур (нащадки не збереглися), Тарис (нащадки — караїми в Криму), Аваз і Уйгуз (нащадки — на Кавказі), Бізал і Тарна (нащадки асимілювалися). Народи, що пішли від Булгара, жили на Середній Волзі, потім роздвоїлися. Значна частина їх пішла через землі сучасної України до Дунаю, а інша й досі живе на Волзі (сучасні чуваші).

Найсильнішим (як воїн) спочатку став дев'ятий син То-гарми — Хуну-Сяньбі, потім уперед виступив десятий — Хуну-Хозар (торговець), який перемагав не стільки силою, скільки хитрощами. "Вони, — за свідченням сусідніх народів, — вміли вилущувати прибуток навіть зі зла". Найбільш поширеною в Хозарському каганатї була торгівля рабами, особливо слов'янського походження, які дуже високо цінувалися. Процес запровадження іудаїзму тут ішов "зверху". Першими іудеями ставали, як правило, представники керівної верхівки хозарських племен. Іудейська релігія витісняла мусульманські, християнські, язичницькі та інші вірування і звичаї. У стародавньому хозарському епосі є такі слова:

Все мужи испортились из-за вещей. Увидев имущество, они кидаются,

словно гриф на добычу. Они держат свое имущество, заперев его,

не пользуясь им, Плача от скупости, они собирают

и копят золото. Не замечая родных и близких,

они стерегут имущество, А на родственников смотрят,

словно собаки. Из-за золота, забыв о Небе,

готовы удушить детей.

Керував Хозарським каганатом цар, але за ним стояв каган, якого ніхто не бачив. Лише в особливих випадках до нього могли звертатися безпосередньо цар і головний воєвода. Рано чи пізно каган засуджував їх до страти, точніше, до самострати (суїциду). У перших осіб каганату були "ритуальні" гареми (крім наложниць, яких вони купували десятками), де утримувалися жінки усіх підкорених племен (по одній від кожного). Найближчі до царя люди мали право прийти до його шлюбного ложа і на власні очі переконатися в силі і бадьорості свого покровителя.

Особливо жорстоко хозари поводилися з рабами і полоненими. За найменшу провину їх садовили на кіл або забивали батогами до смерті.

У Білій Вежі був розкішний храм Соломона. Однак його жерці обходились лише Талмудом. Тори, Біблії взагалі не знали. Це вже потім, у IX—X століттях, в Хозарію переселилося, як ми вже говорили, багато іудейських "просвітителів1".

Отже, розвиток торгівлі, грошових відносин на території Східної Європи, пов'язаний з діяльністю хозар-ашкеназів, позитивно впливав на суспільне життя регіону, хоча, повторюємо, чи не найголовнішим товаром "степових корсарів" були раби. Для поповнення своїх багатств хозари часто робили набіги на слов'янські селища. В билинах згадується "великий жидовин", з яким руські витязі билися на Дикому полі. Цей "жидовин"", ясна річ, був не палестинським іудеєм, а хозаром-ашкеназом.

Після розпаду Хозарського каганату більшість ашкеназів пішла на Захід.