Адаптації рослин до теплового режиму

Рослини не мають постійної температури тіла і до шкідливої дії несприятливих температур пристосовуються за допомогою анатомо-морфологічних і фізіологічних механізмів. Анатомо-морфологічні адаптації рослин до холоду: мінімізація розмірів при збереженні великих розмірів репродуктивних органів (верба полярна, рододендрони камчатський, берізка арктична); формування вкорочених пагонів-брахібластів (модрини, верби); опушування пагонів і листя (береза шерстиста, простріли), наявність воскового нальоту; обплітання корінням теплих горбків на ґрунтах з мерзлотою; геофілізація – занурення в субстрат нижньої частини рослин.

Деякі з вказаних адаптацій властиві рослинам і по відношенню до максимальних температур –опушення у лоха вузьколистого, акації піщаної; потовщення покривної тканини і восковий наліт на листі (знижена інтенсивність транспірації); вертикальна орієнтація листя; наявність захисного пробкового шару (ізоляція камбію від перегріву).

Адаптації, властиві лише термофілам, - своєрідний морфологічний тип рослин з частково або повністю редукованим листовим апаратом (саксаул – Haloxylon aphyllum, різні молочаї Euphorbia, кактуси), дуже товстий шар кутикули (сукуленти, кактуси).

Фізіологічні (біохімічні) адаптації до низьких температур: зниження інтенсивності транспірації, що зменшує тепловіддачу; накопичення в клітинах сахарів і інших речовин, що збільшують концентрацію клітинного соку; накопичення в клітинах антоціанів; відкладення в клітинах запасних поживних речовин у вигляді високоорганічних сполук, які витісняють з вакуолей воду і роблять клітини стійкішими до замерзання, виділення речовин, що зачернюють поверхню навколо стовбурів (чозенія).

В цілому, рослини по відношенню до низьких температур характеризуються:

- холодостійкістю –  здатністю довго переносити низькі позитивні температури – від +1 до +10°С;

- морозостійкістю – здатністю не гинути при температурі від -1 до -7°С (всі деревно-чагарникові види помірних зон). У одних і тих же рослин холодостійкість різних органів і в різний час роки неоднакова. Найбільш уразливі молоді тканини і генеративні органи;

- льодостійкістю – здатністю переносити короткочасне утворення льоду між клітинами, після відтаювання продовжують життєдіяльність.

Відношення до високих температур характеризується:

- жаровитривалістю – рослини сонячних сухих місць існування здатні переносити короткочасне (до півгодини) підвищення температури до +60°С без пошкодження тканин. Найбільш жаровитривалі лишайники;

- жаростійкістю – нижчі рослини, що живуть в термальних джерелах (синьо-зелені водорості, бактерії) з температурою до +90°С.

Жаростійкість рослин залежить від географічного положення, сезону року, положення в рельєфі.