2020-04-12
439
Основним показником, що характеризує діяльність будь-якого підприємства, є обсяг виробленої і реалізованої ним продукції (робіт, послуг). Від величини цього показника залежить не тільки ступінь задоволення попиту населення, але й результати діяльності самого підприємства, такі як собівартість, прибуток і рентабельність.
Функціонування підприємства обумовлюється загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом населення.
Мета аналізу обсягів виробництва і реалізації продукції (товарів, послуг) полягає у визначенні динаміки зростання обсягів виробництва і реалізації, що є необхідною умовою забезпечення ефективності діяльності суб’єкта господарювання.
Основними показниками обсягу виробництва продукції є товарна, валова і реалізована продукції.
Валова продукція – це вартість усієї виробленої продукції і виконаних робіт, включаючи незавершене виробництво.
Товарна продукція відрізняється від валової на величину залишків незавершеного виробництва і внутрішньогосподарського обороту.
Реалізована продукція - це товарна продукція, відвантажена споживачеві і за неї перераховані гроші на розрахунковий рахунок підприємства – постачальника. Визначається як товарна продукція з вирахуванням залишків нереалізованої продукції на складах підприємства на початок і кінець звітного періоду. Виміряють її в діючих (відпускних, договірних) цінах підприємства.
У процесі аналізу виробничої діяльності підприємства необхідно розглянути такі питання:
а) оцінка ступеня виконання плану і динаміки виробництва та реалізації продукції, робіт і послуг;
б) оцінка впливу основних факторів, що впливають на загальний обсяг виробництва та реалізації протягом останнього років і у звітному періоді;
в) вивчення взаємозв'язку і взаємообумовленості показників обсягів виробництва, реалізації, асортименту, якості продукції;
г) визначення внутрішньогосподарських резервів росту обсягів випуску продукції і реалізації, а також розробка заходів щодо їхнього використання;
д) розробка управлінських рішень для забезпечення ефективної роботи суб’єкту господарювання.
Аналіз показників обсягів виробництва та реалізації продукції дає можливість не тільки оцінити масштаби підприємства і його місце на ринку, а й спрогнозувати подальший його розвиток. Для виконання аналітичних досліджень використовують статистичну звітність про випуск продукції (ф.№.1П,ф.№2) і ін.), планові матеріали відповідного відділу і бухгалтерські дані, дані оперативного обліку.
Обсяг виробництва і реалізації може виражатися в натуральних, умовно-натуральних і вартісних вимірниках. Різноманіття оцінок сприяє одержанню більш точних характеристик виробництва і дозволяє приймати більш оптимальні управлінські рішення у процесі управління діяльністю підприємства.
Аналіз обсягу виробництва і реалізації продукції починається з оцінки виконання плану і динаміки виробництва і реалізації в цілому по підприємству, в розрізі його структурних підрозділів, за періодами (місяць, квартал, рік), з визначенням причин відхилення і винних осіб.
При вивченні динаміки обсягів виробництва і реалізації продукції для виключення впливу інфляції та одержання найбільш точних результатів слід користуватися натуральними вимірниками обсягів продукції. Якщо ці показники вживати неможливо, то обсяг виробництва і реалізації розраховують у порівнянних цінах (
) на основі індексу цін (Ір)1):
= 
, (7.1)
де qі – обсяги продукції і – тих видів у натуральних одиницях,
рі - ціна і-того виду продукції;
0,1 – відповідно індекси планового і звітного періодів.
Як приклад аналізу обсягів виробництва і реалізації, скористаємося наступними даними про виробництво і реалізацію продукції (див. табл.7.1).
Таблиця 7.1. Вихідні дані аналізу обсягів випуску і реалізації продукції (тис. грн.)
| Показники | План на звітний рік | Фактично | Відхилення від плану | Темпи росту до попереднього року | |||
| за звітний рік | за попередній рік | сума | % | за планом | фактично | ||
| А | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Випуск продукції в цінах, прийнятих у плані | 12 056 | 12 651 | х | +595 | 4,9 | х | х |
| у фактично діючих цінах | х | 12 673 | х | х | х | х | х |
| Розмір виручки від реалізації в цінах, прийнятих у плані | 12 052 | 12 593 | 10 769 | +541 | 4,5 | 111,9 | 116,9 |
З даних таблиці можна зробити висновок, що план виробництва і реалізації продукції перевиконано за всіма показниками:
- з реалізації продукції - на 541 тис. грн., або на 4,5%
(541 тис. грн.: 12052 тис. грн. × 100);
| 1) Розрахунок показано в змістовному модулі 1, тема 2. |
- за обсягом товарної продукції - на 595 тис. грн., або на 4,9%
(595 тис. грн.: 12056 тис. грн. × 100).
У порівнянні з попереднім роком вироблено й реалізовано продукції значно більше, ніж передбачалося планом. При запланованому рості обсягу реалізації продукції на 1283 тис. грн. (12052 тис. грн. - 10769 тис. грн.), фактично її було реалізовано більше на 1824 тис. грн. (12593 тис. грн. - 10769 тис. грн.), тобто плановий темп приросту дорівнював 11,9% (1283 тис. грн.: 10769 тис. грн. × 100), а фактично - 16,9% (1824 тис. грн.: 10 769 тис грн. × 100). Значне перевиконання планових показників може свідчити не тільки про поліпшення роботи суб’єкта господарювання, але і про наявність не врахованих у плані резервів росту обсягу виробництва і реалізації продукції, які необхідно виявити в процесі поглибленого аналізу. Виконання планових показників обсягів реалізації випущеної продукції є необхідною умовою стійкого фінансового стану підприємства.
Зв’язок між показниками товарної продукції, обсягом відвантаженої продукції та її реалізацією наведено на рис. 7.1.
 |
Рис. 7.1. Модель зв’язку товарної і реалізованої продукції
Баланс реалізованої продукції можна записати, виходячи із схематичної моделі зв’язку товарної і реалізованої продукції:
1) РП = ГПН + ТП – ГПК ; (7.2)
2) РП = ГПН + ТП + ОТН – ОТК – ГПК. (7.3)
де ГПН, ГПК—відповідно залишки готової продукції на складі на початок і кінець періоду; ТП—вартість випуску товарної продукції; РП—обсяг реалізації продукції за звітний період; ОТН, ОТК –залишки відвантаженої продукції на початок і кінець періоду.
У процесі аналізу впливу зміни залишків нереалізованої продукції на обсяг реалізації продукції з'ясовується, які заходи були прийняті керівництвом підприємства з метою скорочення залишків готової продукції до встановлених нормативів, прискорення відвантаження і розрахунків за відвантажену продукцію. На величину складських запасів готової продукції впливають наступні фактори:
- нерівномірність випуску продукції;
- наявність продукції обмеженого попиту;
- транспортні ускладнення;
- відсутність необхідної тари;
- припинення реалізації (збуту) продукції окремим неплатникам;
- інші причини.
При проведенні аналізу рекомендується звернути особливу увагу на дані складського обліку за видами готової продукції, які зберігаються на складі тривалий час, і з'ясувати причини затримки реалізації.
Для вивчення динаміки обсягів виробництва і реалізації продукції використовують базисні й ланцюгові темпи росту і приросту. Середньорічний темп росту може бути розрахований за формулою середньої геометричної (див. теми 1-2 першого змістовного модулю).
Для забезпечення більш повного задоволення потреб населення та утримання своєї конкурентної позиції підприємству треба виконувати як заплановані показники загального обсягу виробництва і реалізації продукції в цілому, так і в розрізі запланованого асортименту.
Асортимент – перелік найменувань продукції з указанням обсягу випуску кожного з них.
Більш вузьким поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки перелік найменувань виробів і їхніх кодів, установлених для відповідних видів продукції. Аналіз виконання плану номенклатури базується на порівнянні фактичного і планового випуску і реалізації продукції (виробів), включених в основний перелік.
Зміна фактичного асортименту порівняно з запланованим приведе до асортиментних, а аналогічні зміни структури випуску – до структурних зрушень. Ці явища тісно пов'язані між собою, тому акцентують увагу на єдиних асортиментно-структурних зрушеннях випуску продукції.
Розрахунок показників виконання плану асортименту здійснюють з використанням таких способів:
а) способу найменшого числа;
б) за питомою вагою в загальному переліку найменувань виробів, за якими заплановані показники випуску (реалізації) виконані;
в) способу “заліку”: як відношення загального фактичного випуску продукції в межах плану до загального планового випуску.
Причини недовиконання плану асортименту можуть бути як зовнішні, так і внутрішні. Зовнішні включають такі показники, як номенклатура ринку, зміна попиту на окремі види продукції, стан матеріально-технічного забезпечення, несвоєчасне впровадження в дію виробничих потужностей підприємства з незалежних від нього причин.
Внутрішні причини зумовлені недоліками в організації виробництва, незадовільним технічним станом устаткування, його простоями, низькою культурою виробництва, недоліками в системі управління і матеріального стимулювання.
Нерівномірність виконання плану окремих видів продукції приводить до зміни структури, тобто зміни співвідношення окремих виробів у загальному їхньому випуску.
Зміни структури виробництва (реалізації) мають вплив на всі економічні показники: обсяг випуску і обсяг реалізації у вартісній оцінці, матеріалоємність, собівартість продукції, прибуток і рентабельність.
Розрахунок впливу структури виробництва на обсяг продукції у вартісному вираженні можна проводити з використанням способу ланцюгової підстановки.
Вихідна модель:
, (7.4)
де Q – загальний обсяг випуску продукції в натуральному вираженні; dqi – частка випуску i-го виду продукції, у коефіцієнтах; pi – ціна одиниці i-го виду продукції.
; (7.5)
. (7.6)
Вплив структури виробництва на обсяг випуску продукції:
. (7.7)
Розрахунок впливу зазначеного фактора можна також здійснити через зміну середньої ціни одиниці продукції: 
:
; (7.8)
; (7.9)
. (7.10)
Ритмічність роботи підприємства забезпечує перспективу вчасного виконання підприємством своїх зобов'язань. Ритмічність – економічна категорія, що характеризує точність відповідності фактичного випуску продукції запланованому, тобто додержання планових, годинних, добових, місячних графіків виробництва.
Критм. = 
. (7.11)
Ритмічність не означає рівномірність (випуск однакової кількості продукції у рівні проміжки часу). Вимога ритмічності означає дотримання необхідного ритму, погодженого з можливостями підприємства з виробництва і збереження продукції, своєчасного відвантаження.
Ритм може бути заданий персоналу підприємства щоденними завданнями виробництва продукції (робіт, послуг).
Залежно від установленого ритму вибирають і спосіб його оцінки.
При заданому рівномірному ритмі можна скористатися таким показником, як відношення найменшого добового випуску продукції до найбільшого. При інших типах ритму ця методика не підходить і застосовується метод “заліку” чи статистичні характеристики варіації (середнє квадратичне відхилення і коефіцієнт варіації):
Крівн. = 100 – V; (7.12)
V= 
; (7.13)
. (7.14)
V – коефіцієнт нерівномірності, хі – обсяг випущеної продукції за і – тийперіод; 
- середній обсяг випуску за період, п- кількість періодів, що підлягають аналізу.
При використанні методики, заснованої на методі “заліку”, слід попередньо визначити структуру випуску щодо визначених тимчасових відрізків.
Аналіз ритмічності доцільно проводити в умовах масового і серійного виробництва.
Розглянемо приклад визначення ритмічності за даними підприємства. Вихідні дані наведені у табл. 7.2.
Питома вага продукції, випущеної в першій і другій декадах, була нижче планового рівня відповідно на 12,3 (18,2 - 30,5%) і 8,6 (26,7 - 35,3%) пункта. Але в третій декаді вона перевищувала запланований рівень на 20,9 (55,1 - 34,2%) пункта.
Таблиця 7.2. Ритмічність випуску продукції за місяць (тис. грн)
| Декади місяця | Випуск продукції | Питома вага в % | Зараховується у виконання плану | ||
| за планом | фактично | за планом | фактично | ||
| I | 307 | 192 | 30,5 | 18,2 | 192 |
| II | 355 | 281 | 35,3 | 26,7 | 281 |
| III | 344 | 581 | 34,2 | 55,1 | 344 |
| Разом | 1006 | 1054 | 100,0 | 100,0 | 817 |
План випуску продукції за місяць перевиконано на 4,8% (1054 тис.грн. / 1006 тис.грн. × 100). Однак негативним є те, що таке перевиконання було досягнуте за рахунок надпланового випуску продукції в III-й декаді.
Для загальної характеристики ритмічності виробництва розрахуємо коефіцієнт ритмічності. У нашому прикладі (див. табл. 7.2) в I і II декадах коефіцієнт ритмічності був значно нижче одиниці - 0,62 (192 тис. грн.: 307 тис. грн.) і 0,79 (281 тис. грн.: 355 тис. грн.), а в III декаді виготовлено продукції понад план на 237 тис. грн. (581 тис. грн. - 344 тис. грн.) і коефіцієнт ритмічності за місяць склав 0,81 (817 тис. грн.: 1006 тис. грн.), тому що у виконання плану може бути зараховано 817 тис.грн.(в тому числі у III декаді 344 тис. грн.).
Ритмічність виробництва може аналізуватись не тільки в грошовому вираженні, але й у натуральних показниках. Поряд з аналізом ритмічності виробництва вивчається ритмічність відвантаження і реалізації продукції. У підсумку проведеного аналізу ритмічності виробництва виявляються основні причини, що мали вплив на неритмічну роботу підприємства, якими можуть бути:
- несвоєчасне постачання підприємству сировини, матеріалів, палива, енергії;
- надпланові простої і незадовільне використання устаткування;
- відсутність необхідного залишку в незавершеному виробництві;
- слабкий контроль за ходом виконання плану випуску продукції та інші недоліки в організації виробництва, які повинні детально вивчатись у ході проведеного аналізу.
Важливим показником діяльності підприємства є якість продукції, що проводиться трьома основними способами. Розглянемо приклад аналізу якості продукції. Вихідні дані для аналізу вміщені у табл. 7.3.
Виконаємо розрахунки способом першосортних одиниць:
плановий коефіцієнт сортності
Кп = = 
;
фактичний коефіцієнт сортності
Кф= = 
.
Цей спосіб характерний здебільшого для підприємств харчової промисловості.
Таблиця 7.3. Вихідні дані для аналізу сортності
| Сорт | Сортовий коефіцієнт | За планом | Фактично | Виконан-ня плану, % | ||
| Кількість, од. | Сума, грн. | Кількість, од. | Сума, грн. | |||
| А | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 1 | 1,0 | 630 | 6300 | 730 | 7300 | 115,9 |
| 2 | 0,9 | 180 | 1620 | 150 | 1350 | 83,3 |
| 3 | 0,8 | 90 | 720 | 120 | 960 | 113,3 |
| Разом | - | 900 | 8640 | 1000 | 9610 | 111,2 |
Другий спосіб визначення показників якості - спосіб порівняння середньозважених цін (недолік даного способу в тому, що його не можна застосувати для розрахунку загального показника):
- планова ціна виробу: 8640 / 900 = 9,6 (грн.);
- фактична ціна виробу: 9610 / 1000 = 9,61 (грн.).
Третій спосіб - спосіб порівняння виконання плану у вартісному й натуральному вимірі.
Випередження плану у вартісному вигляді – 111,2% (9610 / 8640 х 100), порівняно з натуральним – 111,1%, свідчить про виконання планової сортності.
Фактичний аналіз впливу зміни кількості і якості продукції на загальний випуск продукції:
1) зміна кількості:
(1000 – 900) × 9,6 = +960 (грн.);
2) зміна якості:
(9,61 – 9,6) × 1000 = +10 (грн.),
Разом + 970 (грн.).
Перевірка розрахунку: 9610 – 8640 = 970 (грн.).
Аналіз якості також включає виявлення браку в процесі виробництва. Брак може бути остаточним і виправним. Розглядаються причини прихованого браку, який з різних причин не обліковується.
Залежно від специфіки галузі аналітик може виконати більш детальний аналіз обсягу виробництва і реалізації продукції.
Узагальнюючи проведені розрахунки, можна зробити висновок, що на обсяг реалізованої продукції впливають різні фактори, серед яких:
1. Група виробничих факторів
- рівень виконання плану виробництва товарної продукції;
- якість продукції;
- асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції;
- ритмічність випуску продукції.
II. Фактори, пов'язані з роботою відділу збуту і складів
- рівень забезпеченості кадрами, устаткуванням і відповідними складськими приміщеннями;
- загальний рівень організації роботи з маркетингу (в тому числі її ритмічність);
- величина портфеля замовлень;
- стан і комплектність залишків готової продукції на складі;
- забезпеченість тарою та упаковкою;
- наявність договорів на поставку і дотримання їх умов при відвантаженні продукції покупцям:
- дотримання умов співпраці з транспортними установами.
III. Фактори, пов'язані з транспортуванням продукції
- відповідність кількості й видів транспортних засобів потребам підприємства (зроблених замовлень і договірних домовленостей);
- ритмічність подачі транспортних засобів;
- придатність наданих транспортних засобів для завантаження відповідних видів продукції;
- дотримання термінів перевезень та інших договірних умов.
IV. Фактори, пов'язані з роботою фінансового та інших підрозділів підприємства
- вибір форм розрахунків з покупцями;
- своєчасність і якість оформлення платіжних документів, а також стан контролю за їх сплатою;
- вивчення платоспроможної здатності покупців і можливих форм співпраці з ними;
- своєчасність та якість оформлення санкцій за порушення зобов'язань по сплаті боргів покупцями та іншими установами.
V. Інші фактори
- терміни документообігу, якість опрацювання документів в установах банку;
- зміна цін і кон'юнктури ринку, рішення арбітражних судів щодо позовів;
- зміни митних правил і загального законодавства тощо.
Завершуючи аналіз показників виробництва і реалізації продукції, необхідно визначити резерви і здійснити підрахунок їх величин.
Реалізація продукції потребує вивчення ринку і попиту на продукцію (роботи, послуги) підприємства. Попит як економічна категорія характеризує обсяг товарів, які споживач бажає придбати за певною ціною протягом певного проміжку часу на певному ринку.
Рівень чуттєвості попиту визначає коефіцієнт цінової еластичності (ЕЦ):
ЕЦ = % зміна кількості попиту і-го товару.
% зміни цін на товар (7.15)
Коефіцієнт еластичності попиту за доходом (ЕД) характеризує рівень чуттєвості попиту на товар при зміні доходів покупців:
ЕД = % зміна кількості на попит і-го товару.
% зміна доходів покупців (7.16)
Параметри, яким повинен відповідати товар (продукція), наступні:
- технічні (властивості товару, область його застосування і призначення);
- ергономічні (відповідність властивостей товару діючим нормам і стандартам);
- естетичні (зовнішній вид товару);
- нормативні (відповідність товару діючим нормам і стандартам);
- економічні (рівень цін на товар, сервісне обслуговування і інше).
Питаннями формування портфелю замовлень на виробництво продукції (товарів, послуг) займаються маркетологи. Завдання аналізу маркетингової діяльності суб’єкта господарювання наступні:
- вивчення платоспроможного попиту на продукцію, ринків збуту і обґрунтованості плану виробництва і реалізації відповідного асортименту і обсягу випуску продукції;
- аналіз факторів формування еластичності попиту, оцінка ризику залишків продукції;
- аналіз конкурентоспроможності продукції і пошук резервів підвищення її рівня;
- розробка стратегії, техніки, методів і засобів формування попиту і пошук резервів його підвищення;
- оцінка ефективності виробництва і збуту продукції.
СТРУКТУРНО – ЛОГІЧНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ 
Схема 7.1. Етапи аналізу випуску і реалізації продукції
Схема 7.2. Показники якості продукції
Схема 7.3. Оцінка виконання ритмічності випуску продукції
Схема 7.4. Основні чинники росту обсягу реалізації продукції
Схема 7.5. Факторний аналіз обсягів виробництва
Схема 7.6. Основні резерви росту обсягу реалізації продукції
Тема 8. Аналіз використання трудових ресурсів і виплат на оплату праці
На результати виробничо-господарської діяльності суб’єкта господарювання і значною мірою впливає використання трудових ресурсів, що зумовлює необхідність їх ретельного аналізу.
Завдання аналізу використання трудових ресурсів наступні:
- об’єктивна оцінка забезпеченості підприємства кадрами за кількістю, складом і структурою працівників;
- оцінка організації праці;
- оцінка ефективності використання персоналу і продуктивності праці;
- оцінка фонду оплати праці.
Аналізуючи чисельність, склад і кваліфікацію персоналу, передусім слід виконати перевірку забезпеченості підприємства кадрами за кількістю, складом, структурою працівників; проаналізувати динаміку чисельності працівників за кількістю, складом і структурою; провести оцінку кваліфікаційного складу працівників за показниками освіти, стажу роботи, тарифних розрядів. Питання якісного складу для підприємств важливе, бо для збереження конкурентних властивостей продукції (робіт, послуг), що ним випускається, потрібен персонал відповідного рівня освіти і кваліфікації. Тому доцільно контролювати середній тарифний розряд робітників:
. (8.1)
На структуру персоналу (схема 8.1) суб’єкта господарювання впливають особливості виробництва, його спеціалізація і масштаби виробничого процесу, що зумовлюють відповідність питомої ваги кожної категорії працюючих розвитку техніки, технології та організації виробництва.
Для аналізу руху робочої сили і забезпеченості підприємства обчислюються і оцінюються у динаміці такі показники:
Таблиця 8.1. - Алгоритм розрахунку показників руху робочої сили
| Показник | Формула розрахунку |
| Коефіцієнт обороту кадрів з прийому персоналу | 
|
| Коефіцієнт обороту кадрів зі звільнення | 
|
| Коефіцієнт плинності кадрів | Кількість звільнених за власним бажанням і порушення трудової дисципліни_____ Кп = Середньо облікова чисельність персоналу |
| Коефіцієнт стабільності кадрів | 
|
| Коефіцієнт загального обороту | 
|
Серед указаних показників показник плинності кадрів заслуговує на найбільшу увагу, оскільки вважається, що він уособлює надмірний оборот робочої сили. Надмірним вважають звільнення за порушення трудової дисципліни, через невідповідність кваліфікації, за власним бажанням, а також самовільне залишення роботи без поважних причин.
Під час аналізу слід вивчити конкретні причини звільнення за власним бажанням (низькі заробітки, тяжкі умови праці, відсутність перспектив професійного зростання, незадовільний психологічний клімат та ін.). При високій плинності кадрів обов'язково визначають негативні наслідки її впливу на основні показники діяльності суб’єкта господарювання і розглядають дійові заходи щодо закріплення персоналу.
Як приклад за вихідними даними табл. 8.2. і алгоритмом розрахунку показників руху робочої сили (табл. 8.1) розрахуємо відповідні показники руху персоналу (табл. 8.3) і проведемо їх аналіз.
Таблиця 8.2. Вихідні дані для розрахунку коефіцієнтів руху робочої сили, чол.
| Показники | 2004 рік | 2005 рік | 2006 рік |
| Випуск продукції, тис.грн.(ТП) | 7160 | 6024 | 8020 |
| Прийнято працівників, чол. | 79 | 103 | 125 |
| Вибуло працівників, чол., у тому числі: | 354 | 186 | 139 |
| –за власним бажанням, за прогули та інші порушення трудової дисципліни | 340 | 162 | 127 |
| –за скороченням штатів | 3 | 14 | - |
| Середньооблікова чисельність (КР), чол. | 459 | 376 | 362 |
| Кількість робітників, які працювали цілий рік, чол. | 42 | 89 | 98 |
За розрахунками, згідно з даними підприємства одержимо (табл. 8.3):
Таблиця 8.3 - Показники руху робочої сили
| № п/п | Показники | 2004 р. | 2005 р. | 2006 р. |
| 1 | Коефіцієнт обороту кадрів з прийому | 79/459=0,17 | 103/376=0,27 | 125/362=0,35 |
| 2 | Коефіцієнт обороту кадрів зі звільнення | 354/459=0,77 | 186/376=0,49 | 139/362=0,38 |
| 3 | Коефіцієнт плинності кадрів | 340/459=0,74 | 162/376=0,43 | 127/362=0,35 |
| 4 | Коефіцієнт стабільності кадрів | 42/459=0,09 | 89/376=0,237 | 98/362 =0,27 |
Розрахунки свідчать, що коефіцієнт обороту кадрів з прийому за аналізований період щорічно зростав, тоді як коефіцієнт обороту кадрів зі звільнення зменшувався. Якщо в 2004 р. коефіцієнт обороту з прийому складав 0,17, то в 2006 р. він збільшився вдвічі - 0,35, навпаки, коефіцієнт обороту кадрів зі звільнення в 2004 р. склав 0,77, а в 2006 р. – 0,38. Різнонаправленість показників і їх динаміка відобразилася на плинності кадрів, яка в 2004 р. досягла 74%. Зменшення рівня плинності кадрів в 2006 р. до 35% свідчить про закріплення кадрового складу підприємства. Проте показники стабільності кадрів, хоч і мають позитивну тенденцію, залишаються на низькому рівні: 0,09 в 2004 р. і 0,27 в 2006 р. Висока плинність кадрів згубно впливає на виконання виробничої програми, собівартість продукції і рівень продуктивності праці. Крім того, плинність кадрів приводить до необхідності найму нових працівників, що в певній мірі пов’язано з витратами на їх підготовку, простоями на звільненому робочому місці.
Розрахунок абсолютного і відносного залишку (нестачі) працюючих дозволяє зіставити темп зростання чисельності персоналу з темпом росту обсягу товарної продукції як в порівнянні з плановими показниками, так і з відповідними звітними періодами.
Проведемо розрахунки за даними табл. 8.2.за період 2005 – 2006 рр. Фактично надлишок працюючих складає:
ΔКРабс. = КР2006 - КР2005 = 362 – 376 = - 14 чол.
Тобто чисельність у 2006 р. проти 2005 р. скоротилась на 14 чол. При розрахунку абсолютного надлишку (нестачі) чисельності не враховується рівень змін обсягів товарної продукції. Перерахуємо чисельність на новий обсяг виробництва:
КР скориг. = КР2006 
=.КР 2006 × Кперер =362× 
=362× 1,33= 481 (чол.)
КРскориг – чисельність попереднього (планового) періоду, скоригована на фактичний обсяг продукції:
Кперер = 
- коефіцієнт, який показує зміну темпів росту (планових чи до попереднього періоду).
Визначимо відносну нестачу або надлишок чисельності у 2006 р. проти 2005 р.:
ΔКРвідн = КР2006 - КР скориг = 362 – 481 = - 119 чол.
Тобто має місце нестача (економія) чисельності, або при зростанні обсягів в 1,33 раза у 2006 р., на їх виконання потрібно було б 481 чол., а фактично утримувалось 362 чол. Ці обставини можуть бути зумовлені як екстенсивними факторами (наприклад, понадурочні години) так і інтенсивними факторами (продуктивність праці, впровадження інновацій та ін.).
Подальшим кроком в аналізі використання персоналу є аналіз використання робочого часу.
Використання робочого часу звичайно аналізують за допомогою таких показників, як середня кількість днів, відпрацьованих робітниками за звітний період (місяць, квартал, рік), і середня тривалість робочого дня (зміни). Ці показники можна обчислити на підставі даних звіту підприємства з праці.
Перший показник, який характеризує тривалість робочого періоду в днях (явочні дні), залежить від таких факторів:
— кількість вихідних і святкових днів;
— кількість днів чергової відпустки;
— інші види відпусток, передбачених законодавством;
— кількість днів непрацездатності;
— неявка на роботу з дозволу адміністрації;
— прогули;
—інші.
Тривалість робочого дня (зміни) робітника визначають такі чинники: величина нормативного робочого тижня; час простою упродовж дня, зафіксований в обліку; час понадурочної роботи (збільшує величину показника); час інших скорочень робочого дня, передбачених законодавством (для підлітків, матерів-годувальниць тощо).
Під час аналізу знаходять відхилення цих показників від плану, порівнюють їх з аналогічними показниками за минулі періоди, встановлюють конкретні причини можливих відхилень. Особливу увагу при цьому необхідно звертати на величину зафіксованих в обліку непродуктивних втрат робочого часу через такі обставини: неявку на роботу з дозволу адміністрації; прогули й цілодобові простої; внутрішньозмінні простої, зафіксовані в обліку; облікований брак продукції.
Слід враховувати і те, що не обліковані втрати робочого часу можуть бути значно більшими, ніж показано у звітності. Вони спричинюються недоліками в організації виробництва й управління, простоями устаткування через його несправність, відсутністю на робочому місці сировини, матеріалів, інструменту та інших ресурсів, низькою трудовою дисципліною, непродуктивною роботою та ін. Внаслідок неврахованих простоїв і втрат завищується фактично відпрацьований час, адже наведені у звітності показники часу роботи визначаються як різниця між загальною кількістю явочних днів або годин і врахованими простоями. Приховані від обліку внутрішньозмінні перерви та простої робітників можна знайти за допомогою додаткових розрахунків або вибіркових спостережень і опитувань робітників.
За результатами аналізу треба розробити заходи щодо скорочення втрат робочого часу і пов'язаних з ним непродуктивних виплат заробітної плати, особливу увагу приділивши питанням поліпшення обліку внутрішньозмінних втрат робочого часу.
Таблиця 8.4. Вихідні дані для аналізу впливу факторів на формування фонду робочого часу.
| № п/п | Показники | 2005 р. | 2006 р. | Абсолютні відхилення: 2006 р. від 2005 р. | Темпи зростання, 2006 р./ 2005 р., % |
| 1 | Середньооблікова кількість працівників, чол. (КР) | 376 | 362 | -14 | 96,3 |
| 2 | Кількість відпрацьованих днів, всього, дн. | 86104 | 83622 | -2482
| 97,1 |
| 3 | Середня кількість днів, відпрацьованих одним працівником, дн. (Д= р.2/р.1) | 229 | 231 | 2 | 100,9 |
| 4 | Фактичний фонд робочого часу, люд.год. | 628559,2 | 744235,8 | 115676,6 | 118,4 |
| 5 | Тривалість фактично відпрацьованого робочого дня (Т), год. | 7,3 | 8,9 | 1,6 | 121,9 |
Для аналізу використання фонду робочого часу (ФРЧ) застосовують трифакторну мультиплікативну модель:
ФРЧ = КР × Д × Т, (8.2)
де КР—чисельність робітників; Д—кількість робочих днів, відпрацьованих 1 робітником в середньому за рік; Т—тривалість робочого дня
Методика розрахунку впливу складових факторів на фонд робочого часу показана із застосовуванням факторного аналізу на прикладі даних підприємства (табл. 8.4).
Для аналізу використано спосіб абсолютних різниць.
Дані 2006 р. позначимо індексом „1”, а 2006 р. – „0”:
ФРЧ1 = КР1× Д1 × Т1; (8.3)
ФРЧ0 = КР0× Д0 × Т0. (8.4)
Таблиця 8.5. Розрахунок впливу факторів на формування фонду робочого часу
| Показники впливу на формування фонду робочого часу | Розрахунок | Результат, тис.грн. |
| За рахунок змін чисельності: ΔФРЧкр = ΔКР× Д0 × Т0; ΔКР = КР1 – КР0 | (362-376)×229×7,3= | -23403,8 |
| За рахунок змін числа днів, відпрацьованих одним працівником; ΔФРЧ д= КР1 × Δ Д × Т0; ΔД = Д1 – Д0 | 362× (231-229) ×8,9= | 5285,2 |
| За рахунок змін середньої тривалості робочого дня ΔФРЧт = КР1 × Д1 × Δ Т; ΔТ = Т1 – Т0 | 362×231× (8,9 - 7,38)= | 133795,2 |
| Разом: ΔФРЧ = ФРЧ1 – ФРЧ0 = ΔФРЧкр+ ΔФРЧ д+ ΔФРЧт | -23403,8+5285,2+133795,2 = = 115676,6 | 115676,6 |
Таким чином, величина загального бюджету часу зросла на 115676,6 людино-годин. Це зумовлено зростанням фактичної кількості відпрацьованих одним робітником днів - 5285,2 год. і ростом тривалості робочого часу за рахунок понадурочного часу – на 133795,2 год.
Скорочення чисельності персоналу за період мало негативний вплив на формування фонду робочого часу. Як висновок з розрахунків випливає, що підприємству слід більш детально працювати з персоналом, враховуючи фактори мотивації до праці.
Аналіз продуктивності праці персоналу
Показники продуктивності праці найбільш значущі при аналізі трудових ресурсів, характеризують якісний бік використання робочої сили на підприємстві. Це одні з найважливіших узагальнюючих показників діяльності кожного підприємства, що потребує їх ретельного аналітичного дослідження.
Продуктивність праці вимірюють двома способами: кількістю продукції, випущеної за одиницю робочого часу, або кількістю часу, затраченого на виготовлення одного виробу. Останній показник називають трудомісткістю продукції.
Продуктивність праці визначають як у натуральному, так і в грошовому вимірах. Натуральні вимірники в основному використовують там, де виробляють один вид продукції або декілька схожих виробів. Грошовий вимірник має більш універсальний характер і може бути використаний будь-яким суб’єктом господарювання.
Аналіз починають з оцінки виконання плану виробітку продукції (робіт, послуг, товарів) одним працівником у грошовому вимірі. Потім порівнюють показник звітного періоду (рік, квартал, місяць) з показниками минулих періодів, з показниками споріднених (галузевих) підприємств.
Від цього загального показника продуктивності праці слід перейти до більш деталізованих показників, таких як виробіток одного робітника, виробіток одного основного робітника і т.д.
Наступний етап аналізу - оцінка основних факторів, що впливали на загальний показник продуктивності праці, залежить від факторів використання робочого часу і середньогодинного виробітку одного робітника. Останній показник формують насамперед фактори технічної озброєності праці, технології, кваліфікації робітників, інтенсивності праці та ін. Аналітична робота завершується підрахунком резервів можливого зростання продуктивності праці й розробкою заходів з їх реалізації.
Вихідна модель для розрахунків - продуктивність праці річна (ПТ). Деталізуючи її, одержуємо середньоденний (СД) і середньогодинний (СВ) виробіток одного працюючого:
ПТ= 
, (8.5)
де Др. – відпрацьовані людино-дні, всього за рік, ЛГ – всього відпрацьовано людино-годин за рік.
Використання в моделі показників відпрацьованих людино-днів і людино-годин дозволяє відслідковувати резерви використання робочого часу як в денному розрізі (кількість днів, наявність цілоденних простоїв, тощо), так і погодинному(внутрішньозмінні простої, скорочений робочий час тощо).
Використовуючи вихідні дані табл. 8.4, проведемо аналітичні розрахунки (табл. 8.6) динаміки показників (абсолютні відхилення та темпи росту) та виконаємо факторний аналіз впливу факторів на середньорічну продуктивність праці одного робітника за трифакторною мультиплікативною моделлю, одержаною внаслідок деталізації моделі (формула (8.5)):
ПТ 
. (8.6)
Розрахунок впливу факторів виконаємо використовуючи спосіб скорочених ланцюгових підстановок (абсолютних різниць), а результати розрахунків наведемо в табл. 8.7.
Таблиця 8.6. Дані для проведення факторного аналізу продуктивності праці
| Показники | 2005 р. | 2006 р. | Абсолютні відхилення 2006 р. від 2005 р. | Темпи зростання, 2006 р./ 2005 р., % |
| |
Продовження табл.8.6.
| | ||||
| Випуск продукції, тис.грн.(ТП) | 6024 | 8020 | 1996 | 133,1 |
| Середньооблікова кількість працівників, чол. | 376 | 362 | -14 | 96,3 |
| Середня кількість днів, відпрацьованих одним працівником, дн. | 229 | 231 | 2 | 100,9 |
| Тривалість робочого дня, год | 7,3 | 8,9 | 1,6 | 121,9 |
| Середньорічна продуктивність праці, тис.грн.(р.1/р.2) | 16,021 | 22,155 | 6,1334195 | 138,3 |
| Середньоденна продуктивність праці, тис.грн.(р.1/р.2 р.3) | 0,070 | 0,096 | 0,0259459 | 137,1 |
| Середньогодинна продуктивність праці, тис.грн.(р.1/р.2р.3р.4) | 0,0096 | 0,0108 | 0,0011923 | 112,4 |
Таблиця 8.7. Аналіз впливу факторів на продуктивність праці
| Фактори, формула | Розрахунок | Результат, тис.грн. |
| Вплив відпрацьованих днів: Δ ПТд. = Δ Д×Т0×СВ0 | (231 -229)*7,3*0,0096= | 0,1399238 |
| Вплив відпрацьованих годин Δ ПТт = Δ Т × Д 1×СВ0 | 229*(8,9-7,3)*0,0096= | 3,5421809 |
| Вплив середньогодинного виробітку: ΔПТсв = Δ СВ ×Т1 × Д 1 | 229*8,9*(0,108-0,0096)= | 2,4513148 |
| Балансова перевірка: ΔПТ = Δ ПТд + Δ ПТт +Δ ПТсв | 6,1334195 |
Таким чином всі складові фактори протягом року мали позитивний вплив на зростання продуктивності праці.
Для оцінки ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві (яке працює прибутково) визначаємо показник рентабельності персоналу. Для аналітичної роботи можна використовувати наступні факторні моделі прибутку на одного робітника:
П/КР =П/ ВР х ВР /КL х КL /КР (8.7)
або
П/КР = П/ВР х ВР/ТП х ТП/ КР. (8.8)
де П — прибуток від реалізованої продукції, КР—численність робітників (середньоспискова), ВР—виручка від реалізації продукції, КL—середньорічна вартість капіталу, ТП—вартість товарної продукції, ТП/КР-середньорічна продуктивність праці, П/ВР - рентабельність продажу, КL/КР -капіталоозброєність праці, ВР/ТП - частка виручки у вартості випущеної продукції.
Аналіз фонду заробітної плати
Загальний аналіз фонду заробітної плати передбачає оцінку виконання плану, динаміки, розрахунок економії чи перевитрат основного і додаткового фонду заробітної плати в цілому по суб’єкту господарювання і категоріях працюючих.
Загальний заробіток персоналу можна розглядати як суму виплат основної і додаткової заробітної плати, премії, винагороди, заохочувальні й компенсаційні виплати.
Фактори, що впливають на зміну фонду оплати праці, можна диференціювати наступним чином (табл. 8.8):
Таблиця 8.8. Фактори, що впливають на зміну фонду заробітної плати
| Група факторів | Відхилення | Складові відхилень |
| Перша | Відхилення фонду заробітної плати, що не залежать від обсягів реалізації і форм оплати праці | Відхилення в оплаті за тарифними ставкам, доплати за надурочні, оплата цілоденних та внутрішньозмінних простоїв, відхилення в оплаті відпусток |
| Друга | Відхилення, що залежать від обсягів реалізації і форм оплати праці працівників | Відхилення від прогнозованих сум премій, зміни середньогодинної заробітної плати працівників. |
| Третя | Відхилення по фонду заробітної плати решти категорій працівників | Відхилення ставок чи окладів, відхилення показників у відпрацьованому часі |
| Четверта | Невідповідність установленого нормативу плановому фонду і питомій вазі залежних від обсягу реалізації форм оплати праці | Зміна темпів зростання продуктивності праці, зміна суми додатково виділеного фонду оплати |
Серед показників, за допомогою яких визначають ефективність використання коштів на оплату праці, можна виділити наступні:
- зміни темпу росту продуктивності праці на кожний відсоток зміни середньої заробітної плати;
- випуск продукції в розрахунку на 1 грн. коштів, витрачених на оплату праці;
- прибуток у розрахунку на 1 грн. витрачених коштів.
Для факторного аналізу впливу факторів на зміну фонду заробітної плати можна використати наступні моделі:
ФЗП = 
= 
, (8.9)
де ФЗП –фонд заробітної плати; РП – обсяг реалізованої продукції; ЗП – середня заробітна плата за період; ПТ – продуктивність праці за період.
Для забезпечення позитивного фінансового результату і рентабельності необхідно, щоб темпи росту продуктивності праці випереджали темп росту його оплати. Якщо цей принцип не дотримується, то відбувається перевитрата фонду зарплати, зростання собівартості продукції і, відповідно, зменшення суми прибутку.
Зміна середнього заробітку працюючих за період характеризується його індексом (JЗП):
. (8.10)
де ЗП1, ЗП0 - середній заробіток за звітний і базисний період
Зміна середньорічної продуктивності праці визначається аналогічно на основі індексу продуктивності праці (Jпт):
, (8.11)
де - ПТ1, ПТ0 середня продуктивність праці відповідно звітного і базисного року.
Темп росту продуктивності праці має випереджати темп росту середньої заробітної плати. Для цього розраховують коефіцієнт випередження Квип і аналізують його динаміку:
. (8.12)
Потім роблять підрахунок суми економії (перевитрати) (Е) фонду заробітної плати в зв'язку зі зміною співвідношень між темпами росту продуктивності праці і його оплати:
Е = ФЗП × 
. (8.13)
В умовах високої інфляції при аналізі індексу росту середньої заробітної плати необхідно базисний показник середньої зарплати (СЗ0) скоригувати на індекс росту цін на споживчі товари і послуги (Jу):
. (8.14)
де СЗ1 - середня зарплата у звітному періоді.
Показник рентабельності персоналу можна подати як співвідношення прибутку і середньорічної чисельності промислово-виробничого персоналу. Виходячи з цілей аналізу, на основі моделювання залежності прибутку на одного працівника від різних факторів можна встановити зміни цього показника за рахунок зміни рівня продажів, фондовіддачі й фондоозброєності, продуктивності праці, коефіцієнта оборотності капіталу, ефективності маркетингової політики, продуктивності праці:
Рперс.= ЧП: Чппп = ЧП: Чппп × ВР:ВР × К:К= ЧП:ВР × К:Чппп × ВР:К = Рпрод × Ккап.озбр.праці × Коб.кап., (8.15)
де Рпрод - рентабельність продаж; Рпер.- рентабельність персоналу; Чппп середньорічна чисельність промислового персоналу; ВР- дохід від реалізації продукції; ЧП- чистий прибуток; К- середньорічна вартість капіталу (майна) підприємства; Ккап.озбр.праці - коефіцієнт капіталоозброєності праці; Коб.кап - коефіцієнт оборотності капіталу.
Застосування цієї формули доцільно для підприємств, які активно ведуть інноваційну роботу, тому що за нею можна простежити зв'язок ефективності використання персоналу і прибутковості продажів, зміну ділової активності підприємства і використання його майна.
Моделюючи формулу рентабельності персоналу залежно від обсягів продукції, що випускається, одержимо мультиплікативну модель:
Рперс = ЧП: Чппп= ЧП: Чппп × ВР:ВР × ТП:ТП= ЧП:ВР × ВР:ТП ×
× ТП: Чппп = Рпрод × Двр × ПТср, (8.16)
де ТП – вартість товарної продукції; Двр – частка виторгу у вартості виробленої продукції; ПТср – середньорічна продуктивність праці.
Розрахунки за цією формулою дозволяють визначити зміну рентабельності персоналу за рахунок факторів: зміни рентабельності продажів, продуктивності праці працюючих і питомої ваги виручки від реалізації у загальній вартості виробленої продукції.
Більш глибоке дослідження взаємозв'язку трудових факторів і рентабельності проводять при деталізації показника середньорічної продуктивності праці, що дозволяє конкретизувати розрахунки і прийняти певні оперативні управлінські рішення з оптимізації прибутку:
Рперс = Рпрод × Двр × СВ × Псм × Др, (8.17)
де СВ- годинна продуктивність; Псм- тривалість зміни; Др- кількість днів роботи за рік.
Дослідження за наведеною методикою дозволяють судити про ритмічність роботи підприємства: якщо годинна продуктивність і тривалість зміни мають тенденцію росту за наявності цілоденних простоїв, то цей факт розглядається як негативний і робляться висновки щодо недоліків в організації роботи, неефективного використання персоналу на окремих робочих місцях.
Аналізуючи трудові показники, доцільно розглянути взаємозв'язок фінансових результатів і оплати праці персоналу. Виходячи з формул рентабельності персоналу і визначення середньої заробітної плати (ЗПср), внаслідок виконання ряду перетворень одержимо:
Рперс= ЧП:Чппп і ФЗП = ЗПср × Чппп,
Рперс= ЧП× ЗПср:ФЗП × ВР:ВР = Рпрод × К вип пр/зп ×ЗП ср, (8.18)
де ФЗп- фонд заробітної плати персоналу; Квип.прод/зп- коефіцієнт випуску продукції на 1грн. заробітної плати.
Виходячи з формули (8.16), визначимо залежність прибутку від трудових показників:
ЧП = ЗПср × ПТср × Рпрод × Двр. (8.19)
У такий спосіб можна встановити зв'язок між фінансовими показниками і результатами оплати праці.
СТРУКТУРНО – ЛОГІЧНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ 8
Схема 8.1. Класифікації персоналу при виконанні аналізу чисельності
| Календарний фонд робочого часу = Явки + Неявки |
Схема 8.2. Аналіз використання робочого часу
