Тема 10. Аналіз матеріальних ресурсів та ефективності їх використання

Для забезпечення стабільного виробничого процесу суб’єкта господарювання треба налагодити його раціональне матеріальне забезпечення.

Аналізуючи матеріальні ресурси підприємства, передусім потрібно оцінити забезпеченість його як основними, так і допоміжними матеріалами, комплектуючими, тепло- і енергоресурсами та ін., обґрунтованість обсягів поставок, причини недопоставок в цілому і по окремих позиціях матеріальних ресурсів, які спричинили певні відхилення у виконанні виробничої програми, і.з'ясувати винних і розміри можливих збитків.

Важливе місце в аналізі матеріальних ресурсів відводиться питанню відповідності їх якості та ритмічності поставок, вивченню рівня цін матеріалів різних поставників та виконання ними умов угод і зобов’язань по поставках.

Для оцінки ритмічності постачань матеріально – технічних ресурсів використовують такі показники:

- коефіцієнт нерівномірності постачань матеріалів:

(10.1)

де x - відсоток виконання плану постачання за періодами (днями, декадами, місяцями); f - план постачання за ті ж періоди;

- коефіцієнт варіації:

, (10.2)

де Δ f – відхилення обсягу постачання за періодами від плану; k – кількість аналізованих періодів; - середній обсяг постачання матеріалів за період.

Неритмічне постачання матеріальних ресурсів веде до простоїв устаткування, втрат робочого часу, необхідності понаднормових робіт. Оплата простоїв не з вини робітників і понаднормових робіт приводить до росту витрат на виготовлення і реалізацію продукції і, відповідно, до зниження прибутку підприємства.

Важливим заходом управлінської роботи є встановлення контролю за розрахунками суб’єкта господарювання за матеріали і контроль за оптимальними їх залишками з метою раціонального використання грошових коштів і недопущення їх іммобілізації. Аналізуючи складські запаси, потрібно оцінювати не тільки їх загальну величину та динаміку залишків, наявність непотрібних і зіпсованих матеріалів, а і відповідність використання матеріалів установленим нормативам (як у грошовій оцінці, так і у натуральній, або у днях запасу), бо невиконання нормативів може спричинити неритмічність виробництва, навіть його тимчасову зупинку, а зайві запаси (понаднормативні залишки) також небажані, бо потребують додаткових приміщень, догляду і фінансових ресурсів.

На основі отриманих результатів аналізу розробляють заходи з оптимізації рівня складських запасів, покращення стану їх зберігання і ліквідації понаднормативних запасів.

Для аналізу ефективності використання матеріалів аналітиком використовуються такі узагальнюючі показники, як матеріаловіддача та зворотний йому показник - матеріаломісткість.

Матеріаловіддача – відношення обсягу випущеної продукції до загальної суми матеріальних витрат:

Мо = (10.3)

Матеріалоємність – відношення загальної суми матеріальних витрат до обсягу випущеної продукції:

Мє = (10.4)

Залежно від потреб аналізу вказані показники (формули 10.3), (10.4) можна розрахувати як в цілому по продукції, так і по окремих виробах. У процесі аналізу досліджується динаміка їх змін, проводиться порівняльний аналіз показників суб’єкта господарювання з показниками підприємств - конкурентів. З метою прийняття управлінських рішень щодо покращення використання матеріальних ресурсах відпрацьовуються заходи для більш ефективного їх використання та економії. У процесі аналізу можуть використовуватись і допоміжні показники: рівень відходів і браку продукції, коефіцієнт корисного використання сировини, норми витрат матеріалів, палива, енергії на окремі вироби та ін.

Розглянемо приклади розрахунку аналізу матеріалоємності продукції. Вихідні й розрахункові дані наведені у табл. 10.1.

Таблиця 10.1. Вихідні дані розрахунку матеріалоємності продукції

Показники	Сума, тис.грн.		Матеріалоємність, грн/тис.грн.
Показники	2005 р.	2006р.	2005 р.	2006 р.	±
Матеріальні витрати, всього	589,6	638,3	9,81	6,68	-3,13
Сировина і основні матеріали	386,5	428,5	6,43	4,48	-1,95
Комплектуючі вироби	45,5	59,3	0,76	0,62	-0,14
Мастильні матеріали	86,3	125,7	1,44	1,32	-0,12
Інші витрати	71,3	24,8	1,19	0,26	-0,93
Обсяг випущеної продукції	60096,9	95581,3

Як видно з розрахунків, матеріалоємність продукції у 2006 р. проти 2005р. знизилась у цілому на 3,13 грн./ тис. грн. за рахунок зниження цього показника за всіма складовими (позиціями) матеріальних ресурсів. Це свідчить про більш раціональне використання матеріальних ресурсів, що зумовило їх економію у розмірі 2994,31 грн:

(3.13 × 95581,3) = -2994,31 грн.

Аналогічно можна розрахувати економію (перевитрату) матеріальних ресурсів за всіма складовими, що дозволяє контролювати їх використання за всіма позиціями.

Матеріаловіддача коштів тісно пов’язана з обсягом випуску продукції. На основі формули (10.3) визначаємо:

В = МВ × Мо, (10.5)

Ґрунтуючись на цій двофакторній мультиплікативній моделі, проведемо аналіз впливу показника матеріаловіддачі на обсяг продукції.

Вихідні дані наведені в табл.10.2.

Таблиця 10.2. Вихідні дані аналізу впливу матеріаловіддачі на обсяг випуску продукції.

Показники	2005 рік	2006 рік	Відхилення
Матеріальні витрати, тис.грн.	589,6	638,3	48,7
Обсяг випущеної продукції, тис.грн.	60096,9	95581,3	35484,4
Матеріаловіддача, тис.грн./тис.грн.	101,93	149,74	47,82

Примітка: Дані 2005 р. позначені у формулах індексом „0”, а 2006 р. – „1”.

Розрахунок впливу факторів проведемо за способом абсолютних різниць наведені у табл. 10.3.

Таблиця 10.3. Факторний аналіз впливу матеріаловіддачі на обсяг випуску продукції.

Розрахунок впливу факторів	Розрахунок	Результат, тис.грн
Δ Вмв = Δ МВ × Мо ₂₀₀₃	47,8×101,93	4963,91
Δ Вм_о = Δ Мо × МВ₂₀₀₄	638,3×47,82	30520,49
Δ В = Δ Вмв + Δ Вм_о = В₂₀₀₄ - В₂₀₀₃		35484,4

Висновок: Збільшення матеріальних витрат у 2006 р. порівняно з 2005 р. на 47,8 тис.грн. привело до зростання обсягу на 4963,91 тис.грн., а зростання рівня матеріаловіддачі на 47,82 тис.грн. / тис.грн. викликало ріст обсягів на 30520,49 тис.грн. Позитивно, що значна частка росту обсягів пов’язана із змінами якісного показника – матеріаловіддачі.

На основі одержаних результатів аналізу роблять висновки про резерви росту ефективності використання матеріальних ресурсів. Ними можуть бути підвищення технічного рівня виробництва за рахунок упровадження нових виробничих технологій, механізації й автоматизації виробничих процесів, зміни конструкцій і технологічних характеристик виробів, поліпшення організації й обслуговування виробництва, поліпшення матеріально – технічного постачання і використання матеріальних ресурсів та ін.

Для отримання оптимальних фінансових результатів і недопущення іммобілізації коштів доцільно (особливо в серійному та масовому виробництві) планувати і контролювати оптимальні запаси матеріалі (сировини, комплектуючих та ін.). Для більш повного розуміння питання розглянемо наступний приклад:

Приклад: Річна потреба деталей складає 5000 шт., на кожну партію запуску разові витрати становлять 250 грн. (заробітна плата наладчиків, амортизаційні відрахування, витрати електроенергії, псування і втрати деталей). Через те, що партія деталей (1000 шт.) споживається тривалий час, створюється перехідний запас, який дорівнює половині партії деталей (500 шт.). Збереження цих запасів пов'язано з певними витратами (заробітна плата комірників, витрати з утримання складських приміщень, втрати запасів і т.п.). Розрахунковим шляхом встановлено, що сума витрат на збереження одиниці запасів складає у середньому на рік 10 грн.

Виходячи з цих даних, встановіть загальну суму витрат при запуску деталей партіями по 1000 шт.

Вирішення:

1) разові витрати або витрати щодо налагодження складають:

5 партій × 250 грн. = 1250 грн;

2) витрати на збереження деталей складають:

500 × 10грн. = 5000 грн;

3) сума витрат цеху на запуск деталей у виробництво всього:

5000 + 1250 = 6250 грн.

Щоб встановити оптимальність прийнятого в цеху розміру партій, зробимо розрахунки при різних розмірах партій запуску. Розрахунок загальної суми витрат цеху при різних розмірах партій запуску див. у табл. 10.4. З даних табл. 10.4 видно, що за існуючих умов найменші витрати допускаються при запуску деталей партіями по 500шт.

Таблиця 10.4. Вихідні дані для розрахунку оптимального забезпечення матеріалами

Показник	Розмір партії запуску, од.
Показник	50	100	250	500	750	1000	2500	5000
1. Середній запас деталей, од.	25	50	125	250	375	500	1250	2500
2. Число партій деталей за рік, од.	100	50	20	10	6.7	5	2	1
3. Витрати на збереження, грн.	250	500	1250	2500	3750	5000	12500	25000
4. Витрати на налагодження, грн.	25000	12500	5000	2500	1675	1250	500	250
5. Усього витрат, грн.	25250	13000	6250	5000	5425	6250	13000	25250

Для спрощення розрахунків застосовують економіко – математичні методи - динамічне програмування, яке припускає використання готових формул при вирішенні оптимізаційних задач подібного типу. Так, для розв’язання даної задачі використовують наступну формулу (модель Уілсона):

, (10.6)

де Q — оптимальний розмір партії деталей, а — потреба деталей або річна кількість, b — разові витрати на налагодження на кожну партію деталей, S — сума витрат на збереження запасів на рік.

Підставивши ці значення у наведену вище формулу, одержимо

шт.

Таким чином, поставка деталей партіями 500 шт. дозволить оптимізувати витрати і забезпечити прибуток.

Використання наведених формул значно спрощує розрахунки при вирішенні завдань оптимізації матеріальних ресурсів.

СТРУКТУРНО – ЛОГІЧНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ 10.

Схема 10.1. Завдання аналізу використання матеріальних ресурсів

Схема 10.2. Етапи аналізу забезпеченості підприємства матеріально-технічними ресурсами

Схема 10.3.Показники використання матеріальних ресурсів

Обсяг випуску продукції

Ціна на продукцію

Структура продукції

Ціна на матеріали

Схема 10.4.Схема факторного аналізу матеріалоємності.

Показники	Формула розрахунку	Економічна інтерпретація показника
1. Узагальнюючі показники
Матеріалоємність продукції (Mє)		Відбиває величину матеріальних витрат, що приходиться на 1 грн. випущеної продукції
Матеріаловіддача продукції (Мо)		Характеризує вихід продукції з кожного карбованця спожитих матеріальних ресурсів
Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції (ПВМ)		Відбиває рівень використання матеріальних ресурсів, а також структуру (матеріалоємність продукції)
Коефіцієнт використання матеріалів (KM)		Показує рівень ефективності використання матеріалів, дотримання норм їхньої витрати
2. Приватні показники
Сировиноємність продукції (СМє) Енергоємність продукції (ЕМє)		Показники відбивають ефективність споживання окремих елементів матеріальних ресурсів на 1 грн. випущеною продукцією
Питома матеріалоємність виробу (УМЄ)		Характеризує величину матеріальних витрат, витрачених на один виріб