Тема 9. Аналіз стану та використання основних засобів підприємства

Основний капітал підприємства – це частина активів підприємства, до яких належать основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, незавершене будівництво. Тому для оцінки основних засобів перш за все треба звернутися до балансу підприємства, за даними якого визначити динаміку і проаналізувати питому вагу необоротних активів у валюті балансу, що дасть уявлення про їх місце в діяльності підприємства. Подальший аналіз їх складу і характеристика кожної складової в динаміці дозволить з'ясувати якість управління підприємством щодо його технічного розвитку.

Виконуючи аналіз основного капіталу, слід пам’ятати про його класифікацію та особливості обліку основних засобів у бухгалтерському й податковому обліку.

Відповідно до Положення бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (П(С)БО 7) основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство використовує з метою їх застосування у процесі виробництва чи постачання товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для виконання адміністративних чи соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (чи операційного циклу, якщо він більше року).

Основні засоби поділяються на промислово - виробничі й невиробничі.

Виробничі беруть участь у процесі виробництва тривалий час або створюють умови для його здійснення, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість поступово переноситься на вартість виготовленої продукції (в міру зносу нараховується амортизація основних фондів).

Невиробничі основні засоби – це об’єкти невиробничого призначення, що перебувають на балансі підприємства, не беручи участі у виробничому процесі, а функціонують для задоволення соціально-культурних потреб колективу суб’єкта господарювання. До них відносяться об’єкти житлово-комунального господарства, культури, освiти, охорони здоров’я.

За типовою класифікацією основні виробничі фонди поділяються на групи, що включають однотипні за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання об'єкти. Ця класифікація наведена в табл. 9.1.

Таблиця 9.1. Класифікація основних засобів підприємства

Група	Склад
Будинки	Виробничі корпуси цехів, депо, гаражі, складські приміщення, виробничі лабораторії
Споруди виробничого призначення	Насосні станції, тунелі, мости, естакади, автомобільні й залізничні шляхопроводи внутрішньовиробничого транспорту
Передатні пристрої	Нафтопроводи, газопроводи, електро- і тепломережі, засоби зв’язку.
Машини й устаткування виробничого призначення	- силові машини; - робочі машини; - вимірювальні й регулюючі прилади й пристрої, лабораторне устаткування, - обчислювальна техніка, - інші машини і устаткування.
Транспортні засоби	Заводський залізничний транспорт, автомобілі, трактори, тягачі, виробничий транспорт.
Інструменти	Лещата, затискувачі та ін.
Виробничий інвентар	Робочі столи, верстати, засоби охорони праці та ін.
Господарський інвентар

 

У складі основного капіталу не враховуються засоби праці, не введені у дію, малоцінні й швидкозношувані предмети.

Згідно з п. 2 „Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів”, затверджених наказом МФУ від 30.09.2003 р. № 561, підприємство може розширювати вказану класифікацію, підрозділяючи в групах (підгрупах) основні засоби на власні, орендовані й ті, що знаходяться в експлуатації, запасах, оренді, ремонті, модернізації, реконструкції та ін.

Для цілей податкового обліку (згідно з п. 82.1 ст. 8 Закону про податок на прибуток) під терміном основні фонди варто розуміти матеріальні цінності, що слугують платникам податку для використання в господарській діяльності протягом періоду, більше 365 календарних днів від введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість яких поступово зменшується в зв'язку з фізичним чи моральним зносом.

З 2004 р. в податковому обліку відповідно до Закону про податок на прибуток основні фонди підрозділяються на чотири групи:

група 1 - будинки, споруди, їхні структурні компоненти і передатні пристрої, у тому числі житлові будинки і їхні частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2- автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади і інструменти, інше конторське (офісне) устаткування, пристрої і пристосування до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2, і 4;

група 4- електронно – обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їхнє програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби інформації, інші інформаційні системи, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

В аналітичній роботі слід враховувати поділ основних засобів стосовно використання у виробничому процесі – на активні й пасивні.

Активна частина основних фондів включає фонди, які беруть безпосередню участь у виробничому процесі (устаткування, транспортні засоби, інструмент та ін.) і служать базою оцінки технічного рівня і потужностей суб’єкта господарювання. Пасивна частина основних засобів включає допоміжні основні виробничі фонди, що забезпечують процес роботи активної частини фондів. Аналізуючи склад основних виробничих засобів, оцінюють співвідношення активної і пасивної їх частини, ретельно вивчають зміни цього співвідношення упродовж останніх років (періодів). Слід пам’ятати, що постійне зростання частки активних засобів у вигляді робочих і силових машин — першочергова мета будь-якого виробництва.

В аналітичній роботі, залежно від призначення аналізу, використовують кількісні (натуральні одиниці) й вартісні оцінки основних засобів, передбачені П(С)БО.

Вимір у натуральних одиницях необхідний під час проведення аналізу технічного складу, оцінки потужностей, виробничих площ та ін.

Види вартісної оцінки основних фондів залежно від їх стану наступні: первісна вартість, відбудовна вартість, переоцінена вартість, залишкова вартість, справедлива вартість, амортизована вартість, ліквідаційна вартість, балансова вартість.

Аналізуючи основні засоби, насамперед треба визначити їх середньорічну вартість і динаміку змін за ряд періодів (років, кварталів). При цьому корисно зіставити темпи їх зміни з динамікою змін вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному вираженні. Останній показник повинен мати більш високі темпи зростання порівняно з основними фондами.

Розрахунок середньорічної (середньоквартальної) вартості основних засобів () за період проводять на основі даних балансу за залишковою вартістю як середньоарифметичну величину:

.                                            (9.1)

При потребі більш детального аналізу основних фондів у розрізі внутрішніх груп використовують дані форми №5 (Додатки до фінансової звітності), форми №11-ОФ „Звіт про наявність і рух основних коштів, амортизації (зношування)” та ін.

У табл.9.2 показана динаміка і структура основних засобів реального підприємств за трирічний період.

Таблиця 9.2 Горизонтальний і вертикальний аналіз необоротних активів підприємства

 

Група основних фондів	Первісна вартість, тис. грн.			Питома вага,%			Темпи зростання, %
	2004 рік	2005 рік	2006 рік	2004 рік	2005 рік	2006 рік	2006р. /2004р.	2005р. /2004р.	2006р. /2005 р.
Виробничі основні фонди	12 721,7	11 427,2	11 858,7	97,54	97,31	97,38	93,22	89,82	103,78
Будинки, споруди та передавальні пристрої	6 892,0	5 775,3	5 841,4	52,84	49,18	47,97	84,76	83,80	101,14
Машини та обладнання	4 482,2	4 352,1	4 700,9	34,36	37,06	38,60	104,88	97,10	108,01
Транспортні засоби	770,2	717,7	722,7	5,90	6,11	5,93	93,83	93,18	100,70
Інструменти, прилади, інвентар	563,9	568,7	593,7	4,32	4,84	4,88	105,28	100,85	104,40
Інші основні засоби	13,4	13,4	0,0	0,10	0,11	0,00	0,00	100,00	0,00
Невиробничі основні фонди	321,5	315,3	318,8	2,46	2,69	2,62	99,16	98,07	101,11
Разом	13 043,2	11 742,5	12 177,5	100	100	100	93,36	90,03	103,70

 

Загальна структура основних засобів підприємства за розглянутий період не змінилася, тобто в основному це виробничі фонди, в яких переважають будинки, споруди і передавальні пристрої. Щодо динаміки основних засобів, то у 2006 р. загальна вартість необоротних активів підприємства зросла порівняно з 2005 р. на 3,7%, що обумовлено зростанням вартості виробничих основних фондів: будинків, споруд, передавальних пристроїв на 1,14%, машин і обладнання – на 8,01%, інструментів та приладів – на 4,1%.

Зниження показників у 2006 – 2005 рр. проти рівня 2004 р. зумовлене продажем (споруди) частини фондів, списанням морально і матеріально застарілого устаткування та його зносом.

Оцінка руху основних засобів здійснюється на підставі коефіцієнтів вибуття, надходження, оновлення основних засобів. Погіршення цих показників свідчить про наявність серйозних проблем у фінансуванні потреб суб’єкта господарювання на технічне переозброєння і оновлення устаткування. Слід враховувати, що спрацьовані основні засоби не зумовлюють конкурентоспроможність продукції більшості підприємств.

Алгоритм розрахунку основних засобів наведений у табл.9.3.

Таблиця 9.3.Алгоритм розрахунку основних показників інтенсивності руху основних фондів

Показник	Формула розрахунку
Коефіцієнт оновлення основних засобів
Коефіцієнт вибуття основних фондів
Коефіцієнт приросту основних фондів

 

На основі вказаного алгоритму визначимо величину показників руху та виконаємо аналіз їх динаміки протягом 2004 – 2006 рр.

З наведених даних (табл. 9.4) видно, що середньорічна вартість основних фондів підприємства в 2006 р. склала 11960 тис. грн., що нижче рівня 2004 р. на 164,8 тис. грн., або на 1,3%.

Таблиця 9.4. Показники інтенсивності руху основних фондів підприємства

№ п/п	Показники	2004 р.	2005 р.	2006 р.	Абсолютні відхилення			Темпи зростання, %
					2005р. від 2004р.	2006 рік від		2006р./ 2004р.	2005р./ 2004р.	2006р./ 2005р.
						2004р.	2005р.
1	Вартість основних. фондів на початок року, тис. грн.	10906	13043	11743	2137,5	836,8	-1301	107,67	119,60	90,03
2	Вартість основних фондів, що надійшли, тис. грн.	2465,1	177	769,1	-2288	-1696	592,1	31,20	7,18	434,52
3	Вартість основних фондів, що вибули, тис. грн.	26,9	1477,7	334,1	1450,8	307,2	-1144	1242,01	5493,31	22,61
4	Вартість основних фондів на кінець року, тис. грн.	13344	11743	12178	-1601	-1166	435	91,26	88,00	103,70
5	Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.	12125	12393	11960	268,05	-164,8	-432,9	98,64	102,21	96,51
1	Коефіцієнт оновлення	0,185	0,015	0,063	-0,17	-0,122	0,0481	34,19	8,16	419,00
2	Коефіцієнт вибуття	0,002	0,113	0,028	0,1108	0,026	-0,085	1153,50	4593,07	25,11
3	Коефіцієнт приросту	0,224	-0,100	0,037	-0,323	-0,187	0,1368	16,57	-44,60	-37,15

 

За період 2004-2006 рр. було придбано основних фондів на суму 3411,2 ти. грн., вибуло фондів – 1838,7 тис. грн.

Коефіцієнт оновлення у 2005 і 2006 рр. значно нижче рівня у 2004 р., що пов’язано з відсутністю коштів на проведення техніко-технологічного переозброєння підприємства. За досліджуваний період мало місце вибуття основних засобів, що зумовило позитивну динаміку коефіцієнта вибуття і негативну коефіцієнта приросту основних засобів.

Для оцінки стану основних засобів на основі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу розраховують коефіцієнти стану основних засобів і вивчають їх динаміку за ряд періодів.

Для аналізу технічного стану основних фондів використано коефіцієнти зносу та придатності засобів праці. Зношеність фондів і відсутність коштів веде до перевищення коефіцієнта вибуття над коефіцієнтом оновлення.

Коефіцієнт зносу визначають як відношення суми зносу фондів до їх первісної вартості:

.                           (9.2)

Коефіцієнт придатності розраховують як відношення залишкової вартості основних фондів до їх первісної вартості:

.        (9.3)

Слід зазначити, що К_{придатності} £ 1 та К_{придатності}+К_зносу=1.

Вихідні дані та розрахунки коефіцієнтів стану основних фондів та їх динаміки наведений в табл..9.5.

Дані розрахунків показують значну зношеність основних засобів і позитивну динаміку коефіцієнта зносу протягом досліджуваного періоду, в той же час коефіцієнт придатності має зворотну тенденцію. Так, за досліджуваний період коефіцієнт зносу (табл..9.5) зріс з 41 до 50%, а коефіцієнт придатності відповідно знизився з 59 до 50%.

Виконуючи аналіз, слід мати на увазі, що питома вага будівель у складі основних засобів підприємства досягає 50%, а термін їх служби перевищує 20 років.

Таблиця 9.5. Показники технічного стану основних фондів

 

№ п/п	Показники:	Кінець 2003 р.	Кінець 2004 р.	Кінець 2005 р.	Кінець 2006 р.
1	Залишкова вартість основних фондів	7851,7	7063,9	5890,3	6268,4
2	Первісна вартість основних фондів	13343,9	13043,2	11742,5	12177,5
3	Знос основних фондів	5492,2	5979,3	5852,2	5909,1
4	Коефіцієнт зносу (р.3/р.2)	0,41	0,46	0,50	0,49
5	Зміни коефіцієнта зносу, %	100,0	111,38	108,72	97,37
6	Коефіцієнт придатності (р.3/р.1)	0,59	0,54	0,50	0,51
7	Зміни коефіцієнта придатності, %	100,0	92,0	92,6	102,6

 

Відносно стану машин і обладнання слід сказати, що наявні позитивні тенденції оновлення машинного парку дадуть змогу підприємству бути більш конкурентноспроможним.

Розглядаючи рівень спрацювання основних засобів, мають на увазі насамперед їхній фізичний знос. Але не слід забувати ще й про моральне старіння фондів, яке набагато погіршує становище підприємства у ринкових умовах.

При плануванні виробництва треба враховувати, що обсяг випуску продукції підприємства безпосередньо пов'язаний з величиною виробничої потужності, яка характеризується максимально можливим (річним, добовим) випуском продукції певного асортименту в незмінних умовах. Виробнича потужність змінюється за умови введення в дію нових основних засобів, поліпшення стану діючих або ліквідації старого і непотрібного устаткування.

Виробнича потужність залежить також від якості й складу сировини, трудової дисципліни і кваліфікації працівників, технічного рівня використовуваних на виробництві інструментів і пристроїв, асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції, кількості та якості ремонтів устаткування, рівня організації праці й управління та інших чинників.

Розрізняють проектну (планову) і фактично діючу потужність. Остання може бути вищою за проектну у зв'язку з вищевказаними обставинами, але фактичний обсяг виробництва ніколи не може переважати фактичну потужність підприємства для збереження якісних параметрів продукції, яку випускає підприємство.

У процесі аналізу визначають рівень використання виробничої потужності. Якщо потужність використовується на 50 – 60 % (коефіцієнт використання потужностей 0,5 - 0,6), ретельно досліджують причини такого становища і розробляють заходи для його стабілізації.

За сучасних економічних умов значна кількість підприємств України, особливо діючих крупних (гігантів пострадянського часу), має негативні тенденції щодо використання потужностей, що потребує значної уваги до цього питання. Резерви, пов'язані з недовантаженням виробничих потужностей, тільки частково можна використати завдяки безпосереднім зусиллям колективу підприємства. В основному для цього потрібні злагоджені дії і співробітництво держави, багатьох підприємств і галузей.

Слід підкреслити, що показник використання потужностей пов’язаний з галузевими особливостями підприємств. У першу чергу це стосується підприємств енергопостачання, зв'язку, транспорту.

Особливо важливе проведення аналізу завантаження потужностей для нових підприємств, бо вивчається не тільки рівень освоєння відповідних виробничих потужностей, але й темпи і терміни введення відповідно плану (проекту). Серед чинників, які негативно впливають на використання потужностей, можна визначити такі як:

—неякісне і неповне виконання будівельно-монтажних робіт;

— конструктивні недоліки устаткування і його неякісний монтаж;

— некомплектний пуск (за тимчасовими схемами);

— нестача кваліфікованої робочої сили;

—недостатня забезпеченість необхідними матеріалами й енергетичними ресурсами;

— відсутність належного обсягу попиту на ринку;

— інші неузгодження та помилки в організації і управлінні.

Аналізуючи використання потужностей, слід підкреслити, що комплектація устаткування потребує відповідності його продуктивності. Розшивка “вузьких” місць на підприємстві, як правило, вимагає значних капітальних вкладень і часу.

При проведенні аналізу доцільно дослідити використання основних засобів щодо екстенсивного і інтенсивного використання. Показники першого типу характеризують роботу устаткування за часом або кількістю (охопленням). Показники другого типу пов'язані з його виробітком, тобто визначають рівень використання потужності. Вони обов'язково мають одиниці виміру (гривні, штуки, метри і т.д.).

У процесі аналізу використання основних засобів досліджують склад і структуру календарного фонду верстатного часу, співвідношення наявного, встановленого і діючого устаткування. Коефіцієнт змінності роботи устаткування дозволяє порівняти цей показник з планом, вивчати у динаміці й в порівнянні з іншими спорідненими підприємствами. За наявності інформації аналізують також склад і використання виробничих і допоміжних площ.

У сучасних ринкових умовах важливо звернути увагу на частку основних фондів зданих або взятих в оренду, на розмір земельної площі, яку займає підприємство, і доцільність її використання.

Ефективність застосування основних засобів характеризують показники: фондовіддачі, фондомісткості й фондорентабельності. У процесі аналізу вивчають їх динаміку, проводять факторний аналіз впливу основних чинників на їх величину.

У табл. 9.6 наведено алгоритм розрахунку основних показників ефективності використання основних фондів.

Таблиця 9.6. Алгоритм розрахунку показників ефективності використання основних фондів.

Показники	Формула розрахунку
Фондорентабельність
Фондоозброєність
Фондовіддача
Фондомісткість	Фм = 1/ Фо

 

Фондорентабельність (Фр) – коефіцієнт, який показує частку прибутку, отриманого підприємством на одну гривню вкладених основних фондів:

Фондоозброєність – це додатковий коефіцієнт, що показує середньорічну вартість основних засобів, які приходяться на 1 одного працюючого. Зростання цього показника свідчить про позитивну динаміку технічної оснащеності виробництва, але слід мати на увазі, що перевищення темпів фондоозброєності над темпами росту продуктивності праці є негативним явищем, а ідеальним вважається варіант більш швидкого зростання продуктивності праці, бо це свідчить про зростання максимальної ефективності виробництва.

Узагальнюючим показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача (Фо). Цей коефіцієнт показує, яка сума виконаного обсягу робіт приходиться на 1 грн. вартості основних виробничих фондів.

Показник, зворотний фондовіддачі, – фондомісткість.

Фондовіддача являє собою один з основних факторів, що визначають обсяг продукції підприємства, тому необхідно детально проаналізувати, які фактори, в свою чергу, впливають на неї. Їх багато, як залежних, так і не залежних від підприємства. Проте резерви її росту - краще використання техніки на кожному підприємстві і робочому місці. Інтенсивний шлях ведення господарства припускає систематичне зростання фондовіддачі за рахунок росту продуктивності машин, механізмів і устаткування, скорочення їхніх простоїв, оптимального завантаження техніки, технічного удосконалення основних засобів. Для їх виявлення важливо вибрати основні напрямки аналізу фондовіддачі, що випливають з розходження в підходах до моделювання цього показника. Найбільш проста двофакторна модель аналізу: 

Ф_О = В/ОВФ.                                             (9.4)

Перетворимо цю модель шляхом розширення, помноживши і розділивши чисельник і знаменник на вартість активної частини фондів і вартість машин і механізмів:

Фо = В /ОВФ = ОВФа/ОВФ × ОВФмо/ОВФа × В/ОВФмо = ПВа × ПВмо ×Фомо

Фо = ПВа × ПВмо ×Фомо,                               (9.5)

де В – випуск продукції, тис.грн., ОВФа - активна частина основних виробничих фондів (ОВФ), ОВФ_МО -вартість машин і устаткування, Пва - питома вага активної частини основних фондів у загальній їхній вартості (середньорічні величини), ПВ_МО - питома вага машин і устаткування в активній частині основних фондів, Ф_ОМО - фондовіддача машин і устаткування.

 

Факторний аналіз фондовіддачі із застосуванням даної моделі найбільш доцільний, бо дозволяє відповісти на запитання, як зміни у структурі ОВФ, тобто співвідношення активної і пасивної частини, а також співвідношення вартості активної частини основних засобів та машин і устаткування вплинули на зміну фондовіддачі, тобто ефективність використання основних фондів. Для аналітичної роботи за цією моделлю підприємства, незалежно від розміру, власності й галузі, мають повне інформаційне забезпечення, що дозволяє оперативно провести аналіз і зробити висновки щодо наявних резервів росту ефективності діяльності суб’єкта господарювання за рахунок поліпшення використання основних засобів.

Продемонструємо техніку виконання аналізу на основі даних реального підприємства (табл.9.7) за формулою (9.5).

Аналіз змін проведемо (абсолютних відхилень), порівнюючи дані трудових показників за 2004 - 2005 рр., 2005 - 2006 рр. Визначення впливу факторів на результативний показник (фондовіддачу) виконаємо способом абсолютних різниць.

Таблиця 9.7. Вихідні дані для факторного аналізу фондовіддачі

 

№ п/п	Показники	Умовні позначення	2004 р.	2005 р.	2006 р.	Відхилення за роками
						2005р.-2004р.	2006 р.-2005 р.
	Випуск продукції, тис. грн	В	51549,7	50316,9	80073,2	-1232,8	29756,3
	Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн	ОВФ	258220,5	266575	283879,8	8354,5	17304,8
	Середньорічна вартість активної частини основних фондів, тис. грн	ОВФа	20592,95	23536,5	32288,85	2943,55	8752,35
	Питома вага активної частини основних фондів у загальній їхній вартості (р.3/р.2)	ПВа	0,079749478	0,088292225	0,11374	0,008542748	0,025449
	Фондовіддача (р.1/р.2)	Фо	0,19963442	0,188753259	0,282067	-0,010881162	0,093314
	Фондовіддача активної частини ОФ(р.1/р.3)	Фоа	0,199634421	0,188753259	0,282067	-0,010881162	0,093314
	Середньорічна вартість машин і устаткування, тис. грн	МО	13375	15805,5	23538	2430,5	7732,5
	Питома вага машин і устаткування в активній частині основних фондів (р.7/р.3)	ПВмо	0,649494123	0,671531451	0,728982296	0,022037328	0,057451
	Фондовіддача машин і устаткування (р.1/р.7)	Фмо	3,85418318	3,183505742	3,401869318	-0,670677436	0,218364

 

Позначимо відхилення показників наступним чином:

ΔФо – загальна зміна фактора фондовіддачі;

ΔФопв_а – зміна фактора фондовіддачі за рахунок зміни питомої ваги активної частини в загальній вартості фондів;

ΔФопв_мо- зміна фактора фондовіддачі за рахунок зміни питомої ваги машин і механізмів в активній частині основних фондів;

ΔФофо_мо - зміна фактора фондовіддачі за рахунок зміни фондовіддачі машин і механізмів.

Результати розрахунків подані в табл. 9.8.

Таблиця 9.8. Результати впливу факторів на фондовіддачу

Показники / роки	Вплив факторів на фондовіддачу
	2005 - 2004 рр.	2006 - 2005 рр.
ΔФопва=ΔПВа×ПВмоо×Фмо0	0,021385	0,054406
ΔФопвмо=ПВа1×ΔПВмо×Фмо0	0,007499	0,020803
ΔФофомо=ПВа1×ПВмо1×Δфмо	-0,03977	0,018106
ΔФО = ΔФОпва+ ΔФОпвмо+ ΔФофомо	-0,01088	0,093314

 

Примітка: У формулах розрахунку попередній рік позначений індексом 0, а наступний – індексом 1.

 

Таким чином, у 2005 р. фактор фондовіддачі машин і обладнання мав негативний вплив на формування показника загальної фондовіддачі, що пов’язано в основному із зниженням доходів від випуску продукції і підтверджує необхідність проведення реконструкції і механізації суб'єкта господарювання та необхідності змін тарифів на послуги. У 2005 р. ціни на послуги підприємства зросли, що позитивно вплинуло на формування показників фондовіддачі. Цьому сприяло також технічне переозброєння підприємства і у 2005 - 2006 рр. по всіх складових спостерігається позитивна динаміка фондовіддачі, що свідчить і про зростання ефективності діяльності підприємства в цілому.

Специфіка організації виробництва накладає певні вимоги на проведення аналізу фондовіддачі, особливо на високомеханізованих і автоматизованих підприємствах (наприклад, де є автоматизовані поточні лінії). Треба мати на увазі, що показник фондовіддачі вкрай складний, на нього впливає безліч факторів, значна частина їх між собою пов'язані і супідрядні (наприклад, трудомісткість продукції і виробіток продукції за одиницю часу роботи устаткування, додержання нормативних термінів перебування устаткування на ремонті й техобслуговуванні, коефіцієнт змінності роботи устаткування тощо). Тому важливо вибрати такі фактори, які, по-перше, прямо зв'язані з рівнем фондовіддачі і характеризують її як з точки зору екстенсивного завантаження (завантаження за часом) знарядь праці, так і інтенсивності їх використання, а також щодо їх вартості, яка склалася на ринку, адже фондовіддача є вартісним показником. По-друге, набір таких факторів повинен містити параметри, які мають кількісну визначеність і можуть бути взяті з даних бухгалтерського і управлінського обліку (або розраховані на їх базі).

Керуючись рекомендаціями вітчизняних і зарубіжних фахівців щодо вибору факторів, які впливають на фондовіддачу, методами детермінованого аналізу можна побудувати мультиплікативну модель, за допомогою якої виявляється вплив окремих факторів на фондовіддачу.

За основу приймається модель, описана формулою (9.4). Шляхом використання методів подовження факторної системи за рахунок введення в неї параметрів, потрібних для побудови моделі, логічної і зручної для обробки, отримують нові факторні моделі, що відповідають цілям аналізу. Для цього з управлінського обліку підприємств акумулюють додаткові дані щодо кількості одиниць діючого обладнання (Q), середньої вартості одиниці обладнання (С), кількості верстато-змін, відпрацьованих усім обладнанням (t pv), кількості верстато-годин, відпрацьованих усім обладнанням (t год), визначають вартість діючих основних засобів (тобто за винятком невстановленого та законсервованого обладнання Ф д).

Деталізуємо формулу (9.4) наступним чином:

Ф_О = В/ОВФ= В/ОВФ× ОВФа/ ОВФа×Фд/Фд = ОВФа/ОВФ ×Фд/ОВФа×В/Фд

Тобто фондовіддача всіх виробничих засобів прямо пропорційна питомій вазі їх активної частини, питомій вазі діючих об'єктів у активній частині основних засобів та їх фондовіддачі. Далі, зважаючи на те, що Фд = QС, а також вводячи в модель параметри t pv і t год, одержуємо:

Ф_О = В/ОВФ= ОВФа /ОВФ× Фд / ОВФа× В / QС =,

= ОВФа /ОВФ× Фд /ОВФа× [В× tpv × t год / Q ×tpv× t год ×С]=,

= ОВФа /ОВФ× Фд / ОВФа × В / t год × t год / tpv × tpv/Q×1/ С.

 

Таким чином, в результаті другого етапу деталізації фондовіддача може аналізуватися як функція, прямо пропорційна питомій вазі активної частини основних засобів, питомій вазі діючого обладнання в активній частині ОВФ, середній тривалості однієї верстато-зміни, середній кількості відпрацьованих верстато-змін на одиницю обладнання і обернено пропорційна середній вартості одиниці обладнання.

Аналогічно можна моделювати показник фондорентабельності.

Для визначення впливу фактора використання основного капіталу на показники рентабельності власного капіталу () чи рентабельності майна (RОА), що набуває важливості в ринкових умовах господарювання, доцільно використати такі показники з подальшим моделюванням:

× Rпр,                 (9.6)

RОА=  = = =  × Фо × Rпр.       (9.7)

 

 

Тут – питома вага основних фондів в активах (майні), Фо – фондовіддача основних виробничих фондів, Rпр - прибутковість продажів, Кфл – коефіцієнт фінансового важеля (левериджа), ВК - вартість власного капіталу, А – вартість активів (майна), ОФ – вартість основних фондів.

 

Це дасть змогу визначити як ефективність (рентабельність) майна чи власного капіталу в цілому, так і роль основного капіталу в їх формуванні.

СТРУКТУРНО – ЛОГІЧНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ 9

 

Схема 9.1.Завдання аналізу і стану використання основних засобів

 

Схема 9.2.Завдання аналізу та стану використання основних засобів

 

 

                                                             

·

 

 

Схема 9.3. Показники екстенсивного використання устаткування

Рівень використання виробничої потужності
КЗП = ВП/ М	КЗП –загальний коефіцієнт використання потужності ВП –об’єм випуску продукції М –середньорічна потужність
Кіпт = ВПі /Мі	Кіпт –коефіцієнт інтенсивної завантаженості ВПі.—середньодобовий випуск продукції Мі –середньодобова потужність
Кеп=ФРЧф/ФРЧР	Кеп –коефіцієнт екстенсивної завантаженості ФРЧф. —фонд робочого часу фактичний, плановий ФРЧР –розрахунковий фонд робочого часу, прийнятий при визначенні виробничої потужності