Методика оцінки конкурентоспроможності

 

Для оцінки конкурентоспроможності продукції використовують диференціальний, комплексний та змішаний методи оцінки.

Диференціальний метод заснований на використанні одиничних параметрів аналізованої продукції, бази порівняння та зіставленні параметрів.

Диференціальний метод дозволяє визначити, чи досягнутий рівень. конкурентоспроможності, за якими показниками він не досягається, які з параметрів більше всього відрізняються від базових. Але цей метод не враховує вплив вагомості кожного параметра на прихильність покупців при виборі продукції. Комплексний метод застосовується у випадку, коли для характеристики якості товару використовується сукупність параметрів, що описують яку-небудь властивість. Він заснований на використанні комплексних (групових, інтегральних, узагальнених) показників або зіставленні питомих корисних ефектів продукції, що аналізується.

При змішаному методі оцінки конкурентоспроможності продукції використовують частину параметрів, розрахованих диференціальним методом, і частину параметрів, розрахованих комплексним методом.

Диференціальний метод оцінки конкурентоспроможності заснований на використанні і зіставленні одиничних параметрів аналізованої продукції і бази порівняння. Якщо за базу оцінки приймається потреба, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності (qОДі) здійснюється за формулою:

 

qОДі = , (1.1)

 

де qОДi - одиничний параметричний показник конкурентоспроможності за i-м параметром (i = 1, 2, 3,..., n), n - кількість порівнюваних параметрів;- величина i-го параметра для аналізованої продукції;о - величина i-го параметра, за якої потреба задовольняється повністю [3, с. 453].

Через існування безлічі різних способів аналізу параметрів конкурентоспроможності при оцінці її за нормативними параметрами одиничний показник приймає тільки два значення - 1 чи 0. Якщо аналізована продукція відповідає обов'язковим нормам і стандартам, показник дорівнює 1, якщо параметр продукції в норми і стандарти не вкладається, то показник дорівнює 0. При оцінці за техніко-економічними параметрами одиничний показник може бути більшим чи дорівнювати 1, якщо базові значення параметрів установлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами. Якщо аналізована продукція має параметр, значення якого перевищує потреби покупця, то зазначене підвищення не буде оцінюватися споживачем як перевага й одиничний показник за таким параметром не може мати значення більше за 100%. Отже, при розрахунках повинна використовуватися мінімальна з двох величин - 100% чи фактичне значення цього показника.

Диференціальний метод надає можливість лише констатувати факт конкурентоспроможності аналізованої продукції чи наявності в неї недоліків у порівнянні з товаром-аналогом. Проте він не враховує вплив вагомості кожного параметра на переваги споживача при виборі ним товару [3, с. 454].

Для усунення цього недоліку використовується комплексний метод оцінки конкурентоспроможності. Він ґрунтується на застосуванні комплексних показників чи зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції і гіпотетичного зразка.

Розрахунок групового показника конкурентоспроможності за нормативними параметрами (ІНП) здійснюється за формулою:

 

ІНП = , (1.2)

 

де qНі - одиничний показник конкурентоспроможності за i-м нормативним параметром, що розраховується за формулою 1.1;

Особливістю розрахунку даного показника є те, що якщо хоча б один з одиничних показників конкурентоспроможності дорівнює 0 (тобто не відповідає обов'язковій нормі), то груповий показник також дорівнює 0. Очевидно, що оцінюваний товар є неконкурентоспроможним [3, с. 454].

Розрахунок групового показника конкурентоспроможності за технічними параметрами (ІТП) здійснюється за формулою:

 

ІТП = , (1.3)

 

де qТі - одиничний показник конкурентоспроможності за i-м технічним параметром;

αi - вагомість (значимість) i-го параметра в загальному наборі з n технічних параметрів, що характеризують потребу.

Отриманий груповий показник (IТП) характеризує ступінь відповідності даного товару існуючій потребі в ньому за сукупністю технічних параметрів. Чим він більший, тим повніше задовольняються потреби споживачів. Основою для визначення вагомості (значимості) кожного технічного параметра в загальному їх наборі є експертні оцінки, засновані на результатах маркетингових досліджень [3, с. 454].

Розрахунок групового показника за економічними параметрами здійснюється на основі визначення повних витрат споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції (В), які визначаються за формулою:

 

В = ЦПР +   (1.4)

 

де ЦПР - одноразові витрати на придбання продукції (купівельна ціна продукції);

ВЕКСПЛi - середні сумарні витрати на експлуатацію продукції, що відносяться до i-го року її служби і обчислюються за кожною статтею виникнення витрат;

Т - загальний термін служби продукції [3, с. 454].

Отже, розрахунок групового показника за економічними параметрами (ІЕП) здійснюється за формулою:

 

ІЕП =  (1.5)

 

де В, Во - повні витрати споживача на придбання та споживання відповідно за оцінюваною продукцією і зразком [3, с. 455].

На практиці може виникнути нагальна потреба в приведенні експлуатаційних витрат до періоду розрахункового року. В цьому разі необхідно буде застосувати коефіцієнта приведення експлуатаційних витрат, тоді формула 1.5 набуде вигляду:

 

ІЕП =   (1.6)

 

де ЦПР, ЦПР0 - одноразові витрати на придбання відповідно оцінюваної продукції і зразка;

ВЕКСПЛі, ВЕКСПЛі0 - сумарні витрати на споживання (експлуатацію) відповідно оцінюваної продукції і зразка в i-ому році;

αi - коефіцієнт приведення експлуатаційних витрат до розрахункового року.

Термін служби для виробів промислового призначення дорівнює їх амортизаційному періоду. Для продукції споживчого призначення оцінка терміну її служби повинна здійснюватися на основі відомостей про фактичні терміни служби аналогійних виробів, а також швидкості морального старіння товарів даного класу [3, с. 455].

Інтегральний показник конкурентоспроможності (КС) визначається за формулою:

 

КС = . (1.7)

 

За змістом показник конкурентоспроможності відображає розходження між порівнюваною продукцією в споживчому ефекті, що припадає на одиницю витрат покупця на придбання і споживання виробу.

Якщо КС < 1, то розглянутий товар поступається зразку за показником конкурентоспроможності, а якщо КС > 1, то перевершує його КС.

Якщо аналіз здійснюється за декількома зразками, інтегральний показник конкурентоспроможності продукції за обраною групою аналогів може бути розрахований як сума середньозважених показників за кожним окремим зразком за формулою:

 

, (1.8)

 

де КСi - показник конкурентоспроможності i-го зразка;

βi - вагомість (значимість) i-го зразка в групі аналогів;- кількість порівнюваних аналогів.

Охарактеризований підхід до оцінки конкурентоспроможності продукції є загальновживаним. Однак, слід зазначити, що його істотним недоліком є визначення споживчих властивостей товару без урахування думки самих споживачів. До того ж, поліпшення характеристик оцінюваного товару в порівнянні з базовим зразком зовсім не гарантує появу додаткових конкурентних переваг [3, с. 456].

Отже, правильно обраний алгоритм оцінки конкурентоспроможності дозволить оцінювати конкурентоспроможність продукції через систему уточнених якісних і економічних показників в порівнянні з аналогічною продукцією.

У результаті оцінки конкурентоспроможності продукції можуть бути прийняті наступні шляхи її підвищення:

зміна складу, асортименту, структури застосовуваних матеріалів (сировини, напівфабрикатів), що комплектують виріб або конструкції продукції;

зміна технології виготовлення продукції, методів випробувань, системи контролю якості виготовлення, збереження, упакування, транспортування, монтажу;

зміна порядку проектування продукції;

зміна цін на продукцію, цін на послуги, по обслуговуванню і ремонту, цін на запасні частини;

зміна порядку реалізації продукції на ринку;

зміна структури і розміру інвестицій у розробку, виробництво і збут продукції;

зміна структури й обсягів коопераційних постачань при виробництві продукції і цін на комплектуючі вироби і складу обраних постачальників;

зміна системи стимулювання постачальників;

зміна структури імпорту і видів імпортованої продукції.

Конкретні пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства будуть наведені у 3 розділі роботи.

Конкурентоспроможність як соціально-економічна категорія - це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. Конкурентоспроможність визначає здатність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об’єктами.

Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції.

Конкурентоспроможність підприємства є комплексною системною характеристикою підприємства, яка визначає його здатність протидіяти на ринку підприємствам-конкурентам шляхом ефективного використання наявних ресурсів, виготовлення та реалізації конкурентоспроможної продукції та отримання прибутку від ведення господарської діяльності.

Визначення конкурентоспроможності підприємства є невід’ємним елементом будь-якого господарюючого суб’єкту.

Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти.