2020-04-20
73
1. Біблія. Українське біблійне товариство, – К. – 1995.
2. Акты и документы, относящиеся к истории Киевской Академии. – Т. 1(1721 – 1750). – К., 1904.
3. Акты исторические, собранные и изданные Археологическою коммисиею. – Т. V. – №75. – СПб., 1842.
4. Акты, собранные в библиотеках и архивах Российской империи Археологической экспедицией Императорской Академии Наук. – В 4-х тт. – СПб., 1836.
5. Андриевич В.К. История Сибири. – Ч. II. – СПб., 1889.
6. Базанов А.Г. Очерки по истории миссионерских школ на крайнем Севере (Тобольский Север). – Л., 1936.
7. Бахрушин С. К вопросу о крещении Киевской Руси. // Религия и Церковь в истории России. – М., 1975.
8. Благовещенский А.А. Казанская духовная семинария с восемью низшими училищами в XVIII – XIX ст. – Казань, 1881.
9. Булгаков С.В. Настольная книга для священно-церковно-служителей. – Репринт. – Т. I. – Изд. Отдел Московского Патриархата.
10. Буцинский П. Крещение остяков и вогулов при Петре Великом. // Вера и разум. – №10. – 1893.
11. Варфоломей, архиеп. Сибирские святители-чудотворцы // ЖМП. – № 2. – М., 1948.
|
|
|
12. Верховский П.В. Учреждение Духовной коллегии и “Духовный регламент”. – Т. I. – Ростов-на-Дону, 1916.
13. Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви. – Т. III(XVIII – XX ст.). – Нью-Йорк, 1990.
14. Водопівець З.І. Еклезіологія. – Львів, 1994.
15. Гапонов И., прот. Церковная история с первых времен христианства до 2-й пол. 19-го века. – Харьков, 1867.
16. Гераклитов А.А. Арзамасская мордва. – Саратов, 1930.
17. Горский А.В. История Церкви Русской. // ЖМП. – №2. – М., 1976.
18. Громов Прокопий, прот. Начало христианств в Иркутске и святой Инокентий, первый епископ Иркутский. – Ч.І-ІІІ. –Иркутск, 1862 – 1883.
19. Громов Прокопий, прот. Сказание о святом Инокентие, первом иркутском епископе. – Б. М., 1906.
20. Денисов Л.И. Православные монастыри Росийской империи. – М., 1908.
21. Догуревич Т.А. Распространение христианства в Сибири // Свет Азии. – СПб., 1897.
22. Документы и материалы по истории Мордовской АССР. – Т. II. – Саранск, 1940.
23. Дополнение к Актам историческим. – В 12-и тт. – СПб., 1846 – 1875.
24. Древнерусские княжеские уставы XI – XV вв. – М., 1976.
25. Евлогий (Смирнов), архим. Апостольское служение иноков Православной Церкви. // ЖМП. – №5. – М., 1978.
26. Захарко К., прот. Иркутская епархия в трудах ее предстоятелей в ХVІІІ-ХІХ вв. – Загорск: МДА, 1969.
27. Знаменский П.В. История Русской Церкви. – Загоск: М.Д.С., 1986.
28. Зноско В., свящ. Жизнь и чудеса Святителя Павла, митрополита Тобольского и Сибирского. – К., 1908.
29. Зольникова Н.Д. Сибирская приходская община в XVII веке. – Новосибирск: Наука, 1990.
30. Иннокентий (Павлов), иером. Миссионерская деятельность Русской Православной Церкви // Богословские труды. – №28. – М., 1987.
|
|
|
31. Иркутская летопись (Летопись Пежемского П.Н. и Кротова В.А.) //Труды Восточно-Сибирского отдела РГО. – №5. – Иркутск, 1911.
32. Иркутские епархиальные ведомости, – 1883.
33. Исторический очерк христианской проповеди в Сибири. – Рукопись. – ГАТОТ. ф. 530.
34. История Украинской ССР. – К., 1982.
35. Карташев А.В. Очерки по истории Русской Православной Церкви. – Т. II. – М., 1991.
36. Карчмарик Б.Ф. Духовні впливи Києва на Москву. // Православний вісник. – №6. – К., 1995.
37. Копылов А.Н. Очерки культурной жизни Сибири XVII – начала XIX вв. – Новосибирск, 1974.
38. Коробченко Н. Святитель Тобольский Митрополит Филофей (Лещинский): Жизнь и миссионерские труды. – Л.: ЛДА, 1991.
39. Корсаков Д.А. Воцарение Анны Иоановны. – Казань, 1880.
40. Кудынкин Б. Духовная миссия Русской Православной Церкви в Китае, ее основание, деятельность и значение в деле образования автономной Китайской церкви. – Загорск: МДА, 1958.
41. Лаврентиевская летопись. // Полное собрание русских летописей. –– Изд. Археологической комиссией. – СПб.; Пг.; М., 1846
42. Макаров Д.М. Самодержавие и христианизация народов Поволжья во второй половине XVI – XVII вв. – Чебоксары, 1981.
43. Мелетий (Якимов), архим. Древние церковные грамоты Восточно-Сибирского края. – Казань, 1875.
44. Мелетий (Якимов), архим. Церковный собор в Тобольске при митрополите Филофее. // ПС. – №4. – 1875.
45. Мелхиседек, архиеп. Преподобный Герасим Вологодский // ЖМП. – №3. – М., 1978.
46. Михаил, архиеп. Преподобный Герман Аляскинский чудотворец. // ЖМП. – № 11. – М., 1970.
47. Можаровский А.Ф. Изложение хода миссионерского дела по просвещению христианством казанских инородцевс 1552 по 1867 г. – Казань, 1870.
48. Нестор (Анисимов), иером. Православие в Сибири. – СПб., 1910.
49. Николай (Адоратский), еп. Православная миссия в Китае за 200 лет ее существования. – В 2-х тт. – Казань, 1887.
50. Никольский Н.В. Христианство среди чуваш среднего Поволжья в XXI-XVIII веках. – Казань, 1912.
51. Никольский Н.М. История Русской Церкви. – М.: Политиздат, 1983.
52. Новицкий Г.И. Краткое описание о народе остяцком. – Новосибирск, 1941.
53. Описание рукописей, хранящихся в архиве Святейшего Правительствующего Синода. – Т. II. вып. 1. – СПб., 1906.
54. Пекарский П. Наука и литература в России при Петре Великом. – Т. I. – СПб., 1862.
55. Пивоваров Б., диак. Святитель Филофей, в схиме Феодор, митрополит Тобольский и всея Сибири. // ЖМП. – №3. – М., 1977.
56. Пивоваров Б., протидиакон. Деятельность русских миссионеров в Сибири. Загорск: МДА, 1978.
57. Писаревский Г. Внутренний распорядок в колониях Поволжья при Екатерине ІІ. – Варшава, 1914.
58. Платонов С.Ф., проф. Лекции по русской истории. – Изд. 9-е. – Пг., 1915.
59. Платонов С.Ф., проф. Учебник Русской Истории. – СПб., 1914.
60. Покровский И.М. Русские епархии XVI – XIX вв. – В
61. 2-х тт. – Казань., 1897 – 1913.
62. Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству православного исповедания. Царствование Елизаветы Петровны. – В 4-х тт. – СПб., 1899 – 1912.
63. Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству православного исповедания. Царствование Екатерины Второй. – В 3-х тт. – СПб., Пг., 1910 – 1915.
64. Полное собрание русских летописей. – Изд. Археологической комиссией. – СПб.; Пг.; М., 1846.
65. Полный православный богословский энциклопедический словарь. – Репринт. – т.II. – М., 1992.
66. Полный Православный энциклопедический словарь. – Репринт. – т.II. – М., 1992.
67. Попов В. О святейшем Синоде и об установления при нем в царствование Петра І. – СПб., 1881.
68. Поселянин Е. Русская церковь и русские подвижники XVIII века. – СПб., 1905.
69. Православное обозрение. М. 1860-1891.
70. Просвирник А., прот. Святитель Иоанн, митрополит Тобольский и всея Сибири, чудотворец. // ЖМП. – №5. – М., 1976.
71. Рождественский С.В. Материалы для истории учебных реформ в России в XVIII-XIX вв. – СПб., 1910.
72. Ружевич С.П., д-р. – Александро-Невская Лавра. – СПб., 1913.
|
|
|
73. Рункевич С.Г. История Русской Церкви под управлением Святейшего Синода. – СПб., 1900.
74. Русская Православная Церковь. Очерки истории. – М.: Изд. МП, 1980.
75. Руссская истрическая библиотека. – Т. VI. -СПб., 1886.
76. Салтыков А., свящ. Учебное пособие по Истории Русской Церкви. – Загорск, 1988.
77. Симонюк В. Жизнь и деятельность митрополита Тобольского Павла (Конюскевича). – Загорск: МДА, 1993.
78. Словцов П.А. Историческое обозрение Сибири. – кн. 1. – М., 1838.
79. Смолич И.К. История Русской Церкви. 1700 – 1917. – Ч. I и II. – М.,1996.
80. Советский энциклопедический словарь. – М., 1982.
81. Соколов Николай, прот., Пивоваров Бориc, протодиакон. Краткий очерк истории Иркутской епархии. // ЖМП. – № 12. – М., 1977.
82. Странник. – СПб., 1860 – 1870.
83. Сукачев В.П. Иркутск. Его метос и значение в истории и культурном развитии Восточной Сибири. – М., 1891.
84. Сулоцкий А., прот. Тобольские и Томские архипастыри. – Омск, 1882.
85. Сулоцкий А., прот. Филофей Лещинский митрополит Тобольский и Сибирский. – Омск, 1882.
86. Сулоцкий А., прот. Челобитная митрополита Сибирского и Тобольского Филофея Лещинского Петру Великому. // ЧОИДР. – Ч. 4. Отд. 5. – 1863.
87. Сумароков П. Мисионерство в Сибири // Христ. чт. – Ч.І. – 1994.
88. Сумароков П. Миссионерство в Сибири. // Христ. чт. – Ч. 2. – 1883.
89. Тальдовский И.Н. Борьба христиан с остатками язычества в древней Руси. // Записи Московского археологического института. / Под ред. Успенского А.И. – Т. XVIII. – М., 1913.
90. Терновский Ф.А. Очерки из истории Киевской епархии в XVIII столетии. // ЧОНЛ. – кн. 2. – 1880.
91. Титликов В. Павел Конюшкевич, митрополит Тобольский. // Христианское чтение. – №10. – СПб., 1914.
92. Титов Ф., прот. Святитель Павел, митрополит Тобольский и Сибирский. – Репринт. – К., 1998.
93. Титов Ф.И. К жизни святителя Софрония Кристалевского, епископа Иркутского и Керчинского // Душеполезное чтение. – Октябрь – 1913.
94. Тобольский Государственный Архив. – ф. 530. Соборная Летопись.
95. Турий, иером. Православная миссия среди ламаистов // Православный собеседние. – 1911.
96. Фирсов Н. Историческое население третьего Казанского царства в новой России до 1768 года и колонизация земель в это время. – Казань, 1869.
|
|
|
97. Флоровский Г.В. Пути русского богословия. Репринт с изд. 1937. – Вильнюс, 1991.
98. Харлампович К. Казанскія новокрещенскія школы. – Казань, 1905.
99. Харлампович К.В. Малороссийское влияние на великорусскую церковную жизнь. – Т.І. – Казань, 1914.
100. Хресталев Д. Святитель Софроний, третий эпископ Иркутский. – Иркутск, 1898.
101. Цыпин В., свящ. Учебное пособие по Истории Русской Церкви (Синодальный период). – Загорск, 1988.
102. Чефрянов Милий, прот. Блаженный Софроний, 3-ий епископ Иркутский. – М., 1907.
103. Чечулин Н.Н. «Наказ» императрицы Екатерины ІІ, данный Комиссии по сочинению нового уложения. – Б.в.д.
104. Чистович И.А. Феофан Прокопович и его время. – СПб., 1868.
105. Чобич С., прот. Святі та визначні церковні діячі землі української. – Львів, 2000.
106. Щеглов И.В. Хронологический перечень важнейших данных из истории Сибири. – Иркутск, 1883.
107. Щербатов М.М. Статистика в рассуждении России. // ЧОИДР. – Ч. 3. Отд. 2. – 1859.
СКОРОЧЕННЯ
ААЭ — Акты, собранные в библиотеках и архивах Российской империи Археологической экспедицией императорской Академии Наук. — В 4-х тт. — СПб., 1836.
ГАТОТ — Государственный архив Тюменской области в г. Тобольске
ДАИ — Дополнение к актам историческим. — В 12-и тт. — СПб., 1846 – 1875.
ЖМП — Журнал Московской Патриархии. Периодическое издание.
ПС — Православный собеседник
ПСЗ — Полное собрание законов Российской империи. Собрание первое (1640 – 12 декабря 1825г.) — В 45-и тт. — СПб., 1826 – 1830.
ПСПиР — Полное собрание постановлений и распоряжений по Ведомству православного исповедания. — В 10и тт. — Спб., 1869 – 1916.
ПСПиР, Е.А.— То же, царствование Екатерины Алексеевны. — В 3-х тт. — СПб., Пг., 1910 – 1915.
ПСПиР, Е.П. — То же, царствование императрицы Елизаветы Петровны. — В 4-х тт. — СПб., 1899 – 1912.
ПСРЛ — Полное собрание русских летописей. Изд. Археографической комиссией. СПб., Пг., М., 1846.
СЭС — Советский энциклопедический словарь. — М., 1982.
ТФ ГАТО — Тобольский филиал Государственного архива Тюменской области. — Тобольск, 1760 г.
ОДДС — Описание документов и дел, хранящихся в архиве Священного Синода. — В 22-х тт. — СПб., 1868 — 1915.
Христ. чт. — Христианское чтение. — СПб., Пг., 1821 – 1918.
ЧОИДР — Чтения в Обществе истории и древностей российских при Московском университете. — М., 1845 – 1848, 1858 – 1918.
2ПСЗ — Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе — В 55-и тт. — СПб., 1830 – 1884.
3ПСЗ — Полное собрание законов Российской империи. Собрание третье — В 28-и тт. — СПб., 1884 – 1911.
* В’ятська земля (Хлиновська), історична назва в XII—XVIII столітті території в басейні верхньої і частини середньої течії р. В’ятка. З VI-го століття населена комі і удмуртами, з X століття також марійцями. Завойовувалась Новгородською республікою. В 1489 р. приєднана до Російської держави (Советский Энциклопедический словарь (далі СЭС). — Москва, 1982, с. 263).
* Чудь — древньоруська назва естів (естонців), а також інших фінських племен на схід від Онезького озера, вздовж рік Онега і Північна Двіна (СЭС. — с. 1493).
* Комі — народ, який проживав на північному сході древньої Русі. На даний час чисельність його приблизно 33 тис. чоловік (СЭС. — с. 607).
** Перм — древньоруська назва в XIII—XVII століттях історичної області від Уральських гір до р. Печори, Ками і Волги, населений народом Комі. Перм Велика — територія сучасного Комі-Пермського автономного округу. Перм Мала — (Стара Вичегодська) територія сучасної Республіки Комі в складі Російської Федерації (СЭС. — с. 988).
* Карели — (самоназва — кар’яла) — народ, який проживав на Північному Заході Східно-Європейської рівнини; сьогодні це Карельська Автономна Республіка в складі Російської Федерації.
** Лопарі — лопь, лапландці — так в літературі називають народ саамів. Саами сьогодні проживають в північних регіонах Норвегії (30 т. ч., 1978), Швеції (15 т. ч.) і Росії (1,9 т. ч.). Мова Саамська (СЭС, с. 1151).
* Докладно в розділі: «Православна місія У Поволжі».
** Докладно в розділі: «Тобольська місія».
* Патріарший устрій у РПЦ встановлено в 1589 році.
** Монастирський приказ — центральна державна установа в Росії в 1650—1725 р.
* Духовний регламент — законодавчий акт Петра І, який реформував церковне управління. Згідно духовного регламенту, церква підпорядковувалась державі, замість патріаршества запроваджувався синод (Колегіальне управління на чолі з обер-прокурором — представником царя).
* Анна Іоанівна (1693—І740), російська імператриця, племінниця Петра, Герцогиня Курляндська з 1710 р. Возведена на престіл Верховною Тайною Радою. Фактичним правителем при ній був німець Е.І.Бірон.
** Кондиції — обмежувальні умови для Анни з боку Верховної Тайної Ради.
* Арсеній (Мацієвич) — митрополит Новгородський, українець. За виражений протест проти секуляризації при Катерині ІІ його засилають в далекий скит. В 1707 р. позбавляється чернечого сану і заточується в фортецю м. Ревель, де і помирає, під іменем Андрія Брехунця (1772 р.).
* Крім Київської Академії відомими школами на Україні були в цей час ще Харківський і Чернігівський Колегіуми.
* Варлаам Ясинський — митрополит Київський з 1690 по 1707 рр..
* Шаріат — зведення мусульманських правових і теологічних нормативів, проголошених ісламом вічними незмінними.
* Шаманство (Шаманізм) — особлива форма вірувань і культу. Для нього характерні наступні риси: широкий круг анімістичних вірувань (тобто віра в існування душ і духів та в можливість спілкування людини з ними); служителі культу здатні публічно доводити себе до екстатичного стану і тим самим впливати на оточуючих, створюючи в них містичний настрій особливий ритуал камлання коли шаман в стані екстазу викрикує безглузді фрази або слова і витворює різні тілесні рухи, що мають, нібито, священний смисл; особливий ритуальний інвентар — бубен, погремушки, специфічний головний убір для пристрашення і т.п. Віруючі приходили до шамана з метою вилікування хвороб, забезпечення успіху в промислі та інше.
* Буддизм не признає творця і творіння, але вірить у вічність, і в круговий рух і зміну всіх явищ, признаючи безсмертя душі, буддизм вчить про її переселення, котрі здійснюються в побутовому порядку: спочатку вона втілюється в тварин, потім в людину, генія “будисатву” і вкінці досягає останнього пунтку нірвани, де вічний спокій і де закінчується переселення.
** Старообрядцтво — сукупність релігійних груп і церков в Росії, які не прийняли церковну реформу 17 ст. і стали в опозицію до офіційної православної церквт. Старообрядці діляться на ряд течій (поповці, безпоповці, біглопоповці) і толків.
* При встановленні Патріаршества в 1589 р. було прийнято, щоб у «великому Руському царстві» було крім патріарха, чотири митрополити, шість архієпископів і вісім єпископів. Казань з цього часу стала митрополичою кафедрою.
* Митрополит Веніамін (Пуцек-Григорович) висвячений на єпископа Нижньогородського. Він займав кафедри: Нижньогородську — 5 р., Тверську — 5 р., Псковську — 3 р., Петербурзьку — 1 р. З липня 1762 р. — кафедру Казанську, на якій і упокоївся, перебуваючи на відпочинку в 1785 р.
* Мова йде про радянських істориків.
* Сибірське царство — феодальна держава, що виникла в кінні 15 ст. в результаті розпаду Золотої орди. Центр — Чингі-Тура (тепер м.Тюмень), згодом Кашлик. В другій половині ХVІ ст. в цьому царстві (ханстві), що носило тоді назву “Сибір”, з’явився діяльний хан Кучум. Він не давав спокою клану Строганових, які віддавна вели колонізацію за Уралом. Там, за Уралом.руські (новгородські) люди бували ще з ХІV ст. Строганови вирішили знищити Кучума. Вони запросили до себе на службу вільних козаків з “поля” на чолі з отаманом Єрмаком Тимофієвим. Єрмак добрався з Ками до р. Іртиш з загоном 840 чоловік, розбив Кучума, взяв його місто Сибір і покорив все ханство.
* Ясак (тюрк.) — податок у Російській державі. Стягувався у неросійських народів, які займалися мисливським промислом у ХVІІ — початку XX століття в Сибіру.
* Митрополит Арсеній Мацієвич народився 1697 р. в сім’ї священика в Україні. 1716 р. прийняв чернецтво. 1723 р. закінчив Києво-Могилянську Академію. Наприкінці духовної кар’єри він був митрополитом Ростовським і постійним членом Святійшого Синоду. Але з 1763 р. становище його різко змінюється: його позбавляють сану за протест проти відібрання церковних маєтків у казну при Катерині ІІ. Його засилають у Карельський Миколаївський монастир, а 1767 р. позбавляють навіть чернечого звання й зачиняють у фортеці Ревельській, де він помирає під іменем Андрія Брехунця 1772 р.
* В 1960 р. в зв’язку з підняттям рівня води в Ангарі, тіло Святителя перенесене на міський цвинтар Іркутська.
* Святитель Павло: Рік народження 1705, обіймав кафедру в 1758—1768, упокоївся 1770. Святитель Софроній: Рік народження 1703, обіймав кафедру в 1753—1771 рр. до своєї кончини.
* Селенгинський і Посольський монастирі побудовані з метою, що вони стануть центрами місії.
* Йдеться про архімандрита Антонія (Платковського).
* Брати Голікови були пайовиками Шелєхова.
