double arrow

Класична модель економіки


 

Класична модель відображає головні доктрини класичної теорії. У моделі, для спрощення, робляться деякі припущення.

Перше припущення. В економіці, що розглядається, є тільки два види дійових осіб – фірми та домашні господарства, об’єднані в два сектори.

Друге припущення. Розглядається тільки один однорідний товар, кількість якого позначається через змінну Y. За рахунок попереднього припущення Y є реальним доходом економіки в цілому, який вимірюється в одиницях товару. В теорії очікувань (ex-ante аналізі) слід розрізняти три значення Y:

– сумарна кількість очікуваного виробництва;

– сумарна кількість очікуваного попиту на товари;

 – сума трудових доходів, доходів від цінних паперів (або депозитів) і нетрудових доходів.

Модель розглядає чотири ринки разом:

ринок товарів, де пропозиція товарів  збігається з попитом споживачів С та попитом на інвестиції І;

ринок праці, де збігається пропозиція праці  з попитом ;

ринок капіталу, де збігаються пропозиція капіталу S (заощадження) з попитом на капітал  (де – номінальний потік облігацій, який вимірюється в грошових одиницях);




ринок грошей.

Припускається, що три перші ринки є досконало конкурентними, тому на кожному з них встановлюється єдина ціна, тобто:

рівень цін (Р), який означає грошову ціну однорідного товару;

номінальна заробітна плата ( ) як грошова ціна праці;

ставка процента (і) як ціна капіталу.

Доки ми абстрагуємося від грошей, головними є не рівень цін Р та номінальна заробітна плата , а тільки їх відношення, тобто реальна заробітна плата /Р.

Реальна заробітна плата означає число одиниць товару, сплачених за одну робочу годину.

Класична модель включає:

функції попиту та пропозиції праці, тобто

виробничу функції ;

функції заощаджень та інвестицій ;

рівня Кембриджа ,

де k (Cambridge k) – середня тривалість перебування готівкових коштів на руках у індивідуумів – від отримання людьми грошових доходів до витрат цих коштів на товари, послуги чи заощадження, тобто певний період часу, протягом якого люди утримують кошти на руках.

Додаючи до цього тотожність , ми отримуємо одночасні рівняння для класичної моделі:

(4.13)

(4.14)

(4.15)

(4.16)

(4.17)

Рівняння (4.13) – (4.17) – це 6 нестохастичних аналогів симультативних рівнянь.

Рівняння (4.13) являє собою умову рівноваги на ринку праці, що задає повну зайнятість ( ), а також реальну зарплату  в рівновазі.

Умова (4.14) – це виробнича (з включенням змінної К – капіталу і з урахуванням залежності виробництва лише від змінної зайнятості).

Рівняння (4.15) – це умова, що стосується безпосередньо ринку капіталу, визначає природну ставку процента . Звичайно, передбачається певна кількість заощаджень та інвестицій.



Умова (4.16) – рівняння Кембриджа. Оскільки кількість грошей та швидкість їх обігу припускаються заданими, рівень цін  у рівновазі визначається реальним випуском .

Рівняння (4.17) – це чисто формальна тотожність. Вона стверджує, що певна номінальна заробітна плата  визначається реальною зарплатою  у рівновазі і рівнем цін  у рівновазі.

Модель пояснює класичну дихотомію: реальний сектор економіки зображується рівняннями (4.13) – (4.15), де всі реальні величини визначені. З рівнянь (4.16) і (4.17) рівень цін та номінальний рівень цін та номінальний рівень зарплати визначаються як чисто номінальні змінні, які не впливають на реальні змінні.

 







Сейчас читают про: