База,ставки та пільги податку на додану вартість

 

База оподаткування

Відповідно до статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість"

База оподаткування може визначатися:

база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування;

у разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку;

для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, комісійних та інших видів винагород;

для готової продукції, виготовленої на території України з давальницької сировини нерезидента, у разі її продажу на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість такої продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну такої готової продукції згідно із законами України з питань оподаткування;

вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі коли протягом терміну позовної давності, визначеної законом, з моменту отримання зворотної тари, вона не повертається відправнику, вартість такої зворотної тари включається до бази оподаткування отримувача.

у випадках коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з продажу вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку;

Зазначене правило не поширюється на операції з вивезення товарів за межі митної території України або з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України[6].

Ставки податку.

Податок на додану вартість з відповідними ставками 21,875 та 28% був введений в Україні в 1992 році. У 1993 році Україна впровадила нові ставки: 16,67% - для визначення суми ПДВ і 20% - для включення ПДВ у ціни реалізації. Та в України ці ставки проіснували недовго, з 15 травня 1993 року обчислення ПДВ знову почало проводитися за відповідними ставками 21,875% і 28%, що було зумовлено необхідністю збільшенню податкових надходжень в умовах надзвичайно великого дефіциту бюджету. З 1995 року ПДВ пропонується сплачувати за ставками 16,67% та 20%.

В Україні на даний час встановлено дві ставки: 20% та 0%. Ставка 20% є домінуючою, нею оподатковується переважна більшість товарів, робіт, послуг, вона застосовується при включенні ПДВ у ціни реалізованих товарів, робіт, послуг, а для обчислення ПДВ до обороту, що включає у себе суму цього податку, застосовується коефіцієнт 0,1667 (20%/120%)[19].

Нульова ставка застосовується при обчисленні ПДВ у разі реалізації товарів на експорт. Використання даної ставки означає повне відшкодування податку, сплаченого постачальником за товари, послуги, матеріальні ресурси, що використовуються для здійснення зазначених вище поставок.

Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеною статтею 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та додається до ціни товарів, робіт, послуг.

За цією ж ставкою оподатковуються:

продаж товарів для постачання залізничного та автомобільного транспорту на митну територію України незалежно від його належності та видів перевезень, що здійснює такий транспорт;

продаж послуг з туризму резидентам на митній території України безпосередньо особою, що здійснює туристичну діяльність або через її агентів, що не є резидентами.

Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з:

продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

У тому числі:

. Поставки для заправки або постачання морських суден, що:

використовуються для навігаційної діяльності, перевезення пасажирів або вантажів за плату, іншої комерційної, промислової або риболовецької діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України;

використовуються для рятування або подання допомоги у нейтральних або територіальних водах інших країн;

входять до складу військово-морських сил України та відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі на якірні стоянки;

. Поставки для заправки або постачання повітряних суден, що:

виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату;

входять до складу військово-повітряних сил України та відправляються за межі повітряного кордону України, у тому числі у місця тимчасового базування;

. Поставки для заправки (дозаправки) та постачання космічних кораблів, а також супутників.

Пільги щодо податку на додану вартість.

Діючим податковим законодавством України передбачено широку систему пільг з податку на додану вартість. Вірогідно, що перелік пільг продиктований намірами соціальної справедливості. Звільнення того чи іншого товару (роботи, послуги) від ПДВ передбачає автоматичне зменшення його ціни на суму нарахованого податку. Зацікавлені в цьому і платники податку, і його носії, оскільки у перших зявляється можливість завдяки зниженню цін збільшити обсяг реалізації продукції за кількісними параметрами, а для других істотно послаблюється податковий тиск.

Отже, звільнення від ПДВ має на меті два основних завдання. По-перше, захист інтересів малозабезпечених верств населення, тобто соціально-політичні мотиви; по-друге, стимулювання випуску окремих видів товарів (робіт, послуг)[15].

З моменту введення ПДВ в Україні діяло 64 пільги. На сьогодні згідно чинного законодавства регулює подання пільг з:

продажу вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами і куточками, які виконують функції роздаточних пунктів;

надання згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, послуг з вищої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти закладами освіти, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію);

продажу товарів спеціального призначення для інвалідів за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

послуг з доставки пенсій та грошової допомоги населенню;

продажу лікарських засобів та виробів медичного призначення;

утримання дітей у дошкільних закладах, школах-інтернатах;

утримання осіб у будинках для престарілих та інвалідів;

харчування та облаштування на нічліг осіб, які не мають житла, у спеціально відведених для цього місцях,

харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах та громадян у закладах охорони здоров'я;

надання послуг з перевезення пасажирів міським і приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом;

виконання робіт (вартість робіт) з будівництва житла незалежно від джерел фінансування;