Суть та призначення ПДВ, як непрямого податку в економічному житті країни

ВСТУП

 

Провідна роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регулювання економічних процесів належить податкам.

Актуальність дослідження. На шляху переходу нашої країни до ринкових відносин особливо актуальною є проблема своєчасного забезпечення грошовими ресурсами дохідної частини державного бюджету. Вирішення цієї вкрай важливої проблеми значною мірою залежить від ефективності діяльності податкової служби, а також розробки науково-обґрунтованої системи оподаткування, яка б відповідала реаліям сьогоднішнього дня, забезпечувала зростання податкових надходжень до бюджету та підвищувала рівень збору податкових платежів.

Податок на додану вартість останнім часом привертає до себе значну увагу, тому що він став предметом широких дискусій щодо доцільності його застосування та наслідків справляння для економічного розвитку і бюджету країни.

З цього приводу існують неоднозначні думки та прямо протилежні позиції. Одні автори пропонують його скасувати як податок, що стримує розвиток споживчого ринку, створює фіскальну нестабільність, стимулює корумпованість контролюючих органів, інші - його збереження і вдосконалення як одного із стабільного і достатньо простого джерела доходів бюджету, з високою фіскальною ефективністю і нейтрального до собівартості товарів чи послуг.

Вивчено й узагальнено чинне законодавство України щодо оподаткування податком на додану вартість, зокрема, Закон України "Про податок на додану вартість", Закон України "Про Державний бюджет України", Закон України "Про систему оподаткування", Указ Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" та ряд інших.

Обґрунтовано шляхи вдосконалення податку на додану вартість, які, на нашу думку, дали б можливість досягти максимальної його ефективності в найкоротші строки.

Мета дослідження - це вивчення економічної сутності податку на додану вартість, характеристика його ролі та значення у формуванні Державного бюджету України.

Для досягнення мети дослідження були поставлені наступні завдання: розкрити економічну сутність доданої вартості та податку на додану вартість як найбільш адекватної форми сучасного непрямого оподаткування; проаналізувати причини виникнення і динаміку розвитку, переваги і недоліки системи оподаткування доданої вартості; процес формування, сучасний стан і проблеми вітчизняного механізму ПДВ, його вплив на діяльність суб’єктів господарювання та стан державних фінансів України; визначити основні напрями удосконалення вітчизняної системи оподаткування доданої вартості; обґрунтувати можливість і доцільність використання в Україні позитивного досвіду застосування ПДВ в розвинених країнах.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти з питань оподаткування в Україні, проекти Податкового кодексу України, офіційні видання Верховної Ради України, матеріали Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, монографічна, періодична, довідкова література, інформаційно-аналітичні бюлетені і огляди, матеріали конференцій, збірники наукових праць.

Предмет дослідження - економічні відносини, які виникають між державою, суб’єктами підприємницької діяльності і громадянами в процесі вилучення державою частини валового внутрішнього продукту у вигляді податку на додану вартість.

Об’єкт дослідження - механізм податку на додану вартість і його вплив на економічні процеси.

 

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ПОДАТКОМ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ В УКРАЇНІ

Суть та призначення ПДВ, як непрямого податку в економічному житті країни

 

Податки за формою оподаткування класифікуються на прямі та непрямі.

Непрямі податки - це податки, закладені в ціні реалізованого товару чи наданої послуги.

Одним із основних видів непрямих податків є акцизи (специфічні та універсальні).

Акцизи - це непрямі податки, які встановлюються державою на високорентабельні та монопольні товари (продукцію) і сплачуються покупцем. [3].

Специфічні акцизи включаються до ціни окремих товарів. Як правило, це товари, рівень споживання яких є малоеластичним щодо рівня цін, а також специфічні товари. Ставки цього податку є більш низькими на товари вітчизняного виробництва і більш високими на імпортні товари. Така диференціація ставок зумовлена політикою держави на підтримку вітчизняних виробників.

Історія універсальних акцизів бере початок лише в нашому столітті, від специфічних вони відрізняються універсальними ставками на всі групи товарів та більш широкою базою оподаткування.

Універсальні акцизи містяться в цінах на всі товари. Роль їх у формуванні доходної частини бюджету на відміну від специфічних акцизів зростає. Поширення універсальних акцизів зумовлене рядом чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження в бюджет, які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та асортименті реалізованих товарів.

Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Недоліком цього виду акцизів є підвищення рівня цін у країні, де вони вводяться або де на них підвищуються ставки, а також регресивність у соціальному аспекті.

У податковій формі існують три форми універсальних акцизів:

податок з продажу (купівлі) у сфері оптової або роздрібної торгівлі;

податок з обороту;

податок на добавлену вартість.

Об’єктом оподаткування податку з продажу (купівлі) у сфері оптової або роздрібної торгівлі є валовий доход на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто оподаткування проводиться лише один раз, на одному ступені руху товарів.

Податок з обороту також стягується з обороту але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим повязаний значний недолік податків цієї групи - кумулятивний ефект, який полягає в тому, що в обєкт оподаткування включаються податки, котрі були сплачені раніше, на попередніх стадіях руху товарів.

Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, але об’єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а добавлена вартість, що зберігає переваги податку з обороту, але в той же самий час ліквідує його головний недолік - кумулятивний ефект[1].

Розглянемо більш конкретніше одну з найпоширеніших форм універсальних акцизів податок на додану вартість.

У 1954 році француз М. Лоре описав схему дії податку, здатного замінити податок з обороту. Цей податок вперше було апробовано в Республіці Кот-дІвуар у 1960 році, в 1967 році - у Данії та частково в Бразилії, у 1968 році - у ФРН і Франції. В 70 - 80х роках податок на додану вартість дістав широке розповсюдження. На даний момент він є важливою складовою частиною податкових систем більш ніж у сорока країнах світу, в тому числі в 17 європейських країнах. В Україні податок на додану вартість був введений в 1992 році Декретом КМУ “Про податок на додану вартість” і разом з акцизним збором замінив податки з обороту і з продажу.

На сьогоднішній день в Україні порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентується Законом України “Про податок на додану вартість”.

Податок на додану вартість - є частиною новоствореної вартосі і сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконаних робіт, наданих послуг[7].

У загальній системі податків та обовязкових платежів податок на додану вартість посідає особливе місце. Цей податок, що охоплює найбільшу кількість субєктів господарювання, є одним з основних джерел наповнення Державного бюджету України. Податок на додану вартість має високо ефективність з фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботу і послуги. Сприяє вагомому зростанню доходів держави від цього податку. Вилучення податку на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між усіма субєктами підприємницької діяльності. Універсальні, тобто єдині, ставки полегшують як обчислення податку безпосередньо для платників, так і контроль державних податкових органів за дотриманням платіжної дисципліни.

Також до переваг податку на додану вартість можна віднести і його роль “вбудованого стабілізатора” економічного циклу. Багатовіковий досвід ефективного функцінування податкових систем розвинутих країн привів до розуміння, що сучасна бюджетна система має властивість помякшувати циклічні коливання економіки, навіть якщо не проводяться ніякі дискреційні заходи. Це, так звана, автоматична, або вбудована, стабільність бюджетної системи. Податок на додану вартість, один з непрямих податків, який виконує роль “вбудованого стабілізатора” економічного циклу.

Ефективність дії непрямих податків, а отже і податку на додану вартість, як “вбудованих стабілізаторів”, залежить від двох основних факторів. Перший - це частка ВВП, яка вилучається державою.

Другим фактором є еластичність податкової системи - показник, який відбиває зміну величини податкових надходжень залежно від зміни величини ВВП або національного доходу. Кожен окремий податок впливає на еластичність податкової системи України залежно від еластичності цього податку і питомої ваги податку в загальній сумі податкових надходжень. Збільшення першого і другого факторів збільшує еластичність податкової системи в цілому.

Еластичність окремого податку визначається, по-перше, еластичністю обєкта оподаткування щодо ВВП; по-друге, видом податкових ставок: фіксовані ставки зменшують еластичність надходжень від відповідного податку, в той час як процентні ставки призводять до її збільшення.

Недоліком податку на додану вартість є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.

Обчислення та стягнення ПДВ потребує чіткого визначення обєкта оподаткування - добавленої вартості. Вона є часткою нової вартості товару чи послуги. Повна вартість товару чи послуги має такі складові:

. Вартість матеріалів чи сировини, а також послуг виробничого характеру, що відносять на собівартість;

. Заробітна плата працівників, які займаються виготовленням цього товару чи наданням послуги;

. Прибуток.

Очевидно, що перша складова частина вартості товару чи послуги не залежить від зусиль виготовлювача, вона суто арифметично включається в нову вартість товару чи послуги. У свою чергу, заробітна плата та прибуток є тими частинами нової вартості, які створюються на цьому етапі в процесі виробництва, а тому є добавленою вартістю[9].

Обчислити її обсяг можна двома методами:

перший - від повної вартості відраховується вартість сировини, матеріалів, послуг виробничого характеру;

другий - скласти величини заробітної плати та прибутку.

Найзручнішим і найпоширенішим є перший метод, він і застосовується в Україні.

Обчислення добавленої вартості на кожному етапі виробництва товарів і надання послуг дає змогу уникати подвійного оподаткування і створює умови для рівномірного включення податку в ціни товарів та послуг на всіх етапах виробництвах в реалізації.

Для обчислення ПДВ може застосовуватись як одна так і декілька ставок. З точки зору податкової адміністрації найкраще мати єдину уніфіковану ставку, що полегшить контроль за стягненням податку. Але, як правило, існують декілька ставок на різні групи товарів, що зумовлюються соціально-політичними чинниками. В Україні відповідно до Закону України “Про податок на добавлену вартість“ обєкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20%,а також податок обчислюється за нульовою ставкою.

Ставка 20% застосовується при включенні ПДВ до ціни реалізованих товарів, робіт, послуг.

Для обчислення ПДВ до обороту, що включає у себе суму цього податку, застосовується коефіцієнт 0,1667 (20%/120%).