Екологічна характеристика ґрунтів міста Біла Церква

При формуванні ґрунтів урбанізованих територій часто використовують класифікацію міських ґрунтів, запропоновану Строгановою [17]:

. Природно антропогенно-перетворені ґрунти, що піддалися перетворенню на глибину до 50 см і що зберегли непорушену верхню частину профілю, - це урбоґрунти. Нижні частини їх профілів відповідають типу дерново-підзолистих (на вододільних ділянках) або алювіальних ґрунтів (у заплавах річок).

. Антропогенні глибоко перетворені ґрунти, найбільш поширені на території округи, формуються за рахунок урбанізації на культурному шарі або на сипаних, намивних і перемішаних ґрунтах. Глибина перетворення профілю перевищує 50 см. Підрозділяються на 2 підтипи ґрунтів: фізично перетворені, в яких відбулася фізико-механічна перебудова ґрунтів, і хімічно перетворені, в яких відбулися значні хімогенні зміни властивостей і будови профілю за рахунок інтенсивного хімічного забруднення. Ґрунти з першого підтипу (власне урбаноземи) займають пустирі, зарослі, звалища; ґрунти другого підтипу (індустриземи) поширені в районах промислових підприємств, поблизу крупних автомобільних і залізничнх доріг.

. Штучно створені поверхнево-гумусовані ґрунтоподібні утворення, що відрізняються малим віком, відносяться до типу урботехноземів і зустрічаються на тих же ділянках, що і попередній тип ґрунтів.

Природний ґрунтовий покрив на більшій частині території знищений. Згідно з класифікацією міських ґрунтів, ґрунти міста можна віднести до 3-го класу за ступенем вираженої антропогенної і техногенної дії на них.

Формування і розвиток міських ґрунтів мають особливості, що накладають відбиток на вміст і форми знаходження в них важких металів; до них відносяться:

3. Ерозія або видалення рослинного покриву і верхнього гумусового горизонту^. Це призводить до зниження стійкості ґрунтів по відношенню до забруднення важкими металами. Такі явища спостерігаються на будмайданчиках, звалищах, на узбіччях доріг. З ними також пов'язано ущільнення ґрунтів, що утрудняє природне відновлення і розвиток рослинності.

4. Привіз і насипання ґрунту. Властивості ґрунту в цьому випадку визначатимуться властивостями привезеного ґрунту.

5. Використання піску і солі для боротьби з ожеледицею. Це призводить до помітного засолення і полегшення гранулометричного складу верхнього шару тих ґрунтів, що знаходяться не тільки поблизу доріг, але і на значній від них відстані.

6. Щорічне відчуження рослинного опаду восени. В результаті з біологічного круговороту виключаються багато хімічних елементів, зменшується вміст органічної речовини в ґрунті.

Міські ґрунти мають ряд характерних особливостей, що відрізняють їх від зональних ґрунтів природних ландшафтів. Відмінності перш за все стосуються великого розкиду величин хімічних показників. Вцілому для підвищених ґрунтів характерні підвищений вміст органічного вуглецю, високі значення рН. Переважають ґрунти з нейтральною і слаболужною реакцією, я вважаю, що це пов'язано з випаданням пилу, що містить карбонати кальцію і магнію. Вміст органічних сполук різноманітний і залежить від збагачення перегноєм того субстрату, з якого вони утворилися, а також від застосування добрив, компостів тощо. Дуже часто спостерігається великий вміст органічного вуглецю в пробах ґрунтів, відібраних поблизу доріг. Це пов'язано із забрудненням їх сажею або нафтопродуктами, автотранспортом і не відображає вміст в ґрунті власне гумусу.

Більшість проб має легкий (супіщаний або легкосуглинистый) гранулометричний склад. У ґрунтах переважають поклади піску і крупного і середнього пилу. Це пов'язано як з особливостями ґрунтоутворюючих порід так і з розсипом великої кількості піску для боротьби з ожеледдю, який потім, в результаті роботи збиральних машин і діяльності вітру, виявляється на прилеглих до доріг ділянках землі.