Стадії розвитку колективу

У науковій літературі з психології та педагогіки колективу можна зустріти не мало різних варіантів опису стадій і рівнів, ступенів і етапів, які група проходить у своєму русі до колективу.

Дитяча група у своєму розвитку на шляху до колективу проходить п'ять основних етапів:

1) Номінальна група. Це початок формування групи, перші кроки її соціально-психологічного розвитку. Номінальна група являє собою лише формальне об'єднання один з одним раніше незнайомих людей. Тут здійснюється загальне ознайомлення людей, виникають симпатії та антипатії, відбувається первинний розподіл обов'язків у спільній роботі, що приводить до появи лідерів.

2) Група - асоціація. Ця група має спільну мету, офіційну структуру, але не діє як єдине ціле. У ній ще немає організаційної єдності, психологічної комунікативності. Перехід групи на цей етап розвитку відбувається після знайомства учнів один з одним і пов'язаний з виробленням більш-менш стійких взаємних оцінок, стабілізацією взаємин.

3) Група кооперація. Така група відрізняється усталеною структурою, високим рівнем підготовленості до вирішення необхідних завдань, співробітництвом. Життя таких груп різноманітна, вони активно включаються у справи школи, табори. Проте їх робота в цілому відрізняється неритмічністю і підвищеним емоційним напруженням.

4) Група - автономія. На цьому етапі групу відрізняє достатньо високий рівень розвитку за багатьма параметрами, особливо по психологічній єдності. Такій групі властиві внутрішня згуртованість, спаяність, відсутність угрупувань за симпатіями і антипатіями. Багато хлопців таких класів збираються разом і в канікули, займаються спільно тими справами, які їх цікавлять.

5) Група - колектив. Це вищий рівень розвитку контактної групи. Їй властиві єдині інтереси, організованість, підготовленість. Групам, які досягли рівня колективу, притаманні гармонія особистих, групових і громадських інтересів, ініціатива і активність у досягненні суспільно корисних цілей. [1]

Схематично структуру діяльності первинного колективу на першій стадії можна подати так (рис. 3.6).

Класному керівникові в роботі з колективом, який знаходиться на першій стадії розвитку, доводиться розв'язувати низку педагогічних завдань. Простежимо логіку дій педагога на цій стадії в контексті певних ситуацій.

Схематична структура діяльності первинного колективу на другій стадії має такий вигляд (рис. 3.7).

На другій стадії розвитку колективу починає діяти принцип паралельної дії: педагог впливає на вихованців через актив і одночасно тактовно і ненав'язливо здійснює безпосередній вплив. Це дієвий, але водночас і доволі тонкий інструмент формування колективу і забезпечення належних умов для життєдіяльності кожного його члена.

Структура діяльності колективу на 3-й стадії вкладається в таку схему (рис. 3.8).

Всі питання життєдіяльності колективу на цій стадії розглядаються на загальних зборах. Педагог-вихователь набуває статусу рядового члена колективу з правом одного голосу. У нього є одна перевага: знання і практичний досвід, який вихованці можуть використовувати в консультативному плані.

Повернувшись до тих завдань, які треба було виконати з колективом на першій стадії розвитку - організація належної дисципліни, прибирання класу, робота на пришкільній ділянці тощо, на третій стадії ці питання розв'язуються рішеннями загальних зборів. Для виконання певних короткотермінових

завдань загальними зборами можуть бути призначені керівники (старости, бригадири, ланкові та ін.). Вихователь на цій стадії не повинен виконувати роль наглядача, контролера. Найбільш зручна для нього позиція - брати активну участь у конкретних справах разом з учнями, показуючи їм приклад. [17]