Особистість в суспільстві, групі і колективі

В.О. Сухомлинський у роботі "Методика виховання колективу" писав: "Найважливіший період становлення особистості майбутнього громадянина - шкільні роки. Тому виняткову роль у формуванні підростаючої людини відіграє шкільний колектив. Саме він є основним соціальним середовищем, в якому виховуються потреби, розкриваються задатки, формуються здібності особистості. У шкільному колективі, з його багатогранними відносинами, завдяки спільній діяльності його членів забезпечується всебічний розвиток особистості, належна підготовка дітей і молоді до виробничої практики, до активної участі в суспільному житті".

Поява тенденцій нехтування принципом виховання особистості в колективі є виявом нігілізму щодо закономірностей і досвіду українського народу в царині психологічного і соціального розвитку. [20, 21]

Поведінка окремої людини істотно залежить від соціального середовища. Вона являє собою складно організоване суспільство, в якому люди об'єднані один з одним у численні, різноманітні, більш-менш стійкі сполуки, названі "групами". Серед груп можна виділити великі і малі. Великі представлені державами, народностями, націями, соціальними спільнотами, які виділяються за професійними, економічним, віковим, статевим та іншими ознаками.

Мала група -це нечисленне по складу об'єднання людей, члени якого мають спільну мету і знаходяться один з одним у безпосередніх особистих контактах. Мала група являє собою елементарний осередок суспільства.

Малі групи можуть бути різними за кількісним складом: від 2 - 3 осіб. Загальні правила поведінки, яких дотримуються члени групи, називають груповими нормами.

Виділяють такі малі групи:

а) Природні -такі групи, які складаються самі по собі, незалежно від бажання експериментатора.

б) Лабораторні -створюються експериментатором з метою проведення будь-якого наукового дослідження, перевірки висунутої гіпотези.

Вони настільки ж дійсні, як і інші малі групи, але існують тимчасово - тільки в лабораторії. Всі природні групи поділяються на формальні і неформальні (інші назви - офіційні і неофіційні). Перші відрізняє те, що вони створюються і існують лише в рамках офіційно визнаних організацій, другі виникають і діють як би поза цих організацій.

Всі природні групи можна розділити на високорозвинені і слаборозвинені. Слаборозвинені малі групи характеризуються тим, що в них немає достатньої психологічної спільності (згуртованості), налагоджених ділових і особистих взаємин. Серед високорозвинених малих груп, у свою чергу, існують два основних типи: корпорації і колективи. Корпорації властива така діяльність, яка мало корисна чи навіть шкідлива для суспільства (наприклад, цілі, переслідувані злочинними малими групами).

Малі групи можуть бути референтними і нереферентними.

Референтна -це будь-яка реальна або умовна мала група, до якої людина добровільно себе зараховує або членом якої він хотів би стати.

Нереферентна вважається така мала група, психологія і поведінка якої чужа для індивіда чи байдужа для нього.

Для того щоб назвати малу групу колективом, вона повинна відповідати ряду досить високих вимог: успішно справлятися з покладеними на неї завданнями, мати високу мораль, гарні людські відносини, створювати для кожного свого члена можливість розвитку як особистості, бути здатною до творчості, тобто як група давати людям більше, ніж може дати сума тієї ж кількості індивідів, які працюють окремо. [6]