Стиль взаємодії педагога з учнями

Авторитарний	Гуманістични
Дитина - об’єкт педагогічної дії	Гуманно-особистісний підхід до дитини
Домінування волі вчителя	Установка вчителя на взаємодію з учнем
Переважає робота з класом	Звертання на ім'я
Звертання за прізвищем	Орієнтація на вікові особливості розвитку
Пасивна позиція учня на уроці	Дотримання педагогічного такту
Несприятливий психологічний фон	Діалогічна взаємодія в спілкуванні
Безініціативність учнів	Оптимальне прогнозування можливостей
Відсутність права на помилку, самостійні дії	Співпраця, співтворчість з учнем
Часте підвищення голосу	Гуманні партнерські взаємини
Метод тиску.	Право висловити власну точку зору.

 

Сучасні зміни, що відбуваються в освіті, не могли не позначитися на взаємовідносинах педагогів і дітей. Вони стали більш гуманістичними, відкритими, довірливими. Незважаючи на те, що бажання учителів та учнів йти назустріч один одному недостатнє, все ж таки помітне прагнення оцінювати ту чи іншу ситуацію взаємодії не з позиції власного досвіду; надавати дитині право вибору, враховувати її індивідуальні особливості, бачити й спиратися на позитивне та ін. Гуманізація відносин між педагогом та учнями є тією пріоритетною засадою, за допомогою якої можна побудувати ефективну систему виховання творчої гуманної людини. Гуманні стосунки між педагогом та учнями закладають фундамент для взаєморозуміння, позитивного настрою, душевної рівноваги, найповніше розкривають природний потенціал кожної дитини, сприяють успішності навчально-виховного процесу, є основою позитивного ставлення до школи, до вчителя. Гуманістична установка педагога на взаємодію з дитиною - важливий компонент педагогічної майстерності, необхідна умова гуманно-особистісного підходу та гуманістичного стилю роботи. Особистість учителя повинна викликати в учня позитивні емоції, бажання й готовність до діалогу. Коли вчитель звертається до дитини на ім'я, цим він підкреслює повагу до особистості, що притаманне демократичному, гуманістичному стилю. Для поліпшення психологічного клімату в дитячому колективі відомий американський психолог Роберт Марзано радить:

§ звертатися до дітей на ім’я;

§ допомагати дітям відчути свою значущість, що вони визнані як ним, так і ровесниками;

§ частіше використовувати виховні та методичні можливості гумору;

§ поганий настрій учителя не повинен впливати на дітей;

§ оптимістична установка, віра в дитину - запорука позитивного психологічного комфорту в колективі;

§ бути щедрим на похвалу;

§ педагогічний такт - засіб гармонізації спілкування;

§ невимушено розмовляти з учнями про їх інтереси;

§ забезпечувати педагогічну підтримку;

§ спиратися на сильні сторони дитини

§ контролювати свої відносини з “проблемними” дітьми.

Таким чином, позитивний психологічний клімат має велике значення, адже:

забезпечує об'єднання дітей у згуртований колектив;

надає простір для прояву й розвитку здібностей, інтересів, нахилів;

сприяє розвитку творчої самореалізації кожної особистості;

формує кращі морально-психологічні якості;

підтримує оптимальний тонус психіки;

задовольняє вимоги психогігієни (не має шкідливого впливу на психіку та психофізичне здоров'я дитини);

підвищує емоційний тонус, а значить і працездатність дітей.

Організовуючи психологічний клімат, що стимулює розвиток кожної особистості і високу працездатність всього колективу, слід починати з регуляції взаємин між членами групи і ціннісних орієнтацій, які панують у ній.

У сучасній психології виділяються офіційна і неофіційна структури взаємин в колективі. [1,2,3,5]

Офіційна структура відносин -це система позицій, заданих ззовні, суспільством, і необхідних для функціонування даного колективу. Кожна з позицій задається певними приписами, так що ті хто займають ці позиції мають більш-менш певні уявлення про свої права і обов'язки.

У неофіційній міжособистісної системі відносин позиції визначаються індивідуальністю кожного школяра і особливостями даного класу.

Соціальна позиція характеризується двома параметрами: соціальною поведінкою особистості і соціальними очікуваннями оточуючих.

Соціальна поведінка -це реальні вчинки, завдяки яким людина стверджує себе в бажаній ролі.

Соціальне очікування -це відносини оточуючих до позиції даної людини.

Особливе місце серед внутрішньоколективних позицій займає позиція лідера, ватажка. Ця позиція пов'язана з успішністю виконання завдань, що стоять перед групою. Лідери визначають норми і цінності даного колективу. Лідер володіє великими можливостями для навіювання. Тому морально здоровий психологічний клімат колективу залежить від того, чи є в колективі лідери, здатні реалізувати ці цінності, тому поєднання - трудових, пізнавальних та ігрових справ - необхідна умова повноправної життєдіяльності колективу. Необхідною умовою формування психологічного клімату в колективі - це взаємини між вчителем і учнем. Вони повинні будуватись на довірі і повазі.

Формування нормального психологічного клімату не можна відірвати від формування колективу в цілому. Не можна створити клімат, що не керується колективом. У цьому управлінні входять і підтримка певних ціннісних орієнтацій через регуляцію взаємин, і створення дієвого самоврядування, і формування доброзичливої атмосфери, і корекція позицій кожної особистості в колективі. [6,8]

Висновок

 

У ході дослідження теми курсової роботи "Колектив як соціокультурне середовище виховання і розвитку дитини", вдалося визначити поняття "колектив". Колектив -соціальна спільність людей, об'єднана на основі суспільно значущих цілей, спільних ціннісних орієнтацій, спільної діяльності та спілкування.

При аналізі педагогічної літератури представилася можливість вирішити завдання:

. теоретичного дослідження проблеми виховного колективу та особливості його розвитку;

. розкриття гуманістичної концепції розвитку особистості в колективі;

. виділення і обгрунтування окремих педагогічних умов становлення і розвитку особистості в колективі.

Теоретичне дослідження, спостереження, анкетування, аналіз дозволяють говорити, що висунута гіпотеза: якщо в колективі створені сприятливі педагогічні умови, то виховний колектив стає педагогічною базою розвитку в ньому членів колективу як особистості, підтверджується широкою педагогічною практикою.

Звідси випливає висновок, що реалізація для впливу на формування особистості психологічного клімату є головним педагогічним фактором розвитку особистості в колективі. Від того, як впливає колектив на дитину, залежить формування особистості. Тому, основні зусилля вчитель повинен направити на те, щоб колектив був дружнім, згуртованим у навчанні, щоб була присутня активність у громадських справах, толерантність, прихильність до групи і багато іншого. Тільки тоді колектив буде впливати на формування особистості з позитивного боку.