Держава в системі макроекономічного регулювання

Під фіскальною (бюджетно-податковою) політикою розуміють сукупність фінансових заходів держави щодо регулювання державних видатків та системи оподаткування з метою цілеспрямованого впливу на соціально-економічний розвиток країни.

 

Державні видатки являють собою витрати, пов’язані з діяльністю держави:

 

ДВ = G + T_r + i × D_G +I_G,

 

де ДВ – державні видатки;

G – споживання в державному секторі

T_r – трансферти приватному сектору;

i × D_G – проценти з державного боргу

I_G – державні інвестиції

Податки як економічна категорія характеризують фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення централізованого фонду грошових коштів, необхідного для виконання державою її функцій.

Якщо зміни в податках і державних видатках відбуваються за рішеннями парламенту чи уряду, то фіскальна політика є дискреційною: якщо зміни в податках і державних видатках здійснюються автоматично, залежно від стану економіки, то фіскальна політика є автоматичною (або недискреційною).

Дискреційна політика буває одноінструментальною (коли змінюються або державні закупки, або чисті податки) або двоінструментальною (коли змінюються одночасно і державні закупки, і чисті податки) і забезпечує вплив на рівноважний ВВП через прості мультиплікатори витрат і податків:

 

DВВП = +

 

Фіскальна політика, яка передбачає збільшення державних видатків та скорочення податків з метою розширення сукупного попиту в період циклічного спаду економіки, називається стимулюючою (експансія). Вона призводить до формування дефіциту бюджету.

Стабілізація економіки в умовах інфляції попиту, яка виникає внаслідок циклічного підйому, забезпечується стримуючою фіскальною політикою, що передбачає скорочення державних видатків та збільшення податків. Вона веде до формування дефіциту бюджету.

Ставка податку – величина податкових нарахувань на одиницю об’єкту податку (грошову одиницю доходів, одиницю земельної площі, одиницю виміру товару, тощо);

Автоматична фіскальна політика базується на дії вмонтованих стабілізаторів.

Вмонтований або автоматичний стабілізатор – це будь-який механізм національної економіки, що збільшує бюджетний дефіцит під час спаду та збільшує бюджетний надлишок у роки інфляції, внаслідок чого зменшують циклічні коливання економіки без проведення спеціальної державної політики

Державний бюджет – це щорічний баланс надходжень і видатків держави, який розробляють уряд і парламент для активного впливу на економічні процеси і підвищення їх ефективності.

Різниця між доходами та видатками становить бюджетне сальдо

Рівень оподаткування вимірюється відношенням загальної суми фіскальних вилучень (сума податків, включаючи відрахування до цільових позабюджетних фондів) до суми доходів фірм і домогосподарств. Інша назва цього показника – середня ставка податку або податковий тягар.

Фактичний дефіцит – бюджетний дефіцит при діючих податкових ставках та фактичному обсязі виробництва (ВВП).

Структурний дефіцит – бюджетний дефіцит при діючих податкових ставках та потенційному рівні випуску.

Циклічний дефіцит – перевищення фактичного дефіциту над структурним.

Циклічний надлишок – перевищення структурного дефіциту над фактичним.

Основні фактори зростання дефіциту бюджету:

- зниження податкових надходжень в бюджет;

- збільшення оборотних видатків;

- зростання виплат по державному боргу;

- збільшення трансфертних платежів:

Джерела фінансування дефіциту Держбюджету:

1) умовно неінфляційні джерела:

- внутрішні та зовнішні позики на фінансових ринках

- •   трансферти від комерційних підприємств та іноземних держав, міжнародних організацій

- накопичення заборгованості

- підвищення податків.

2) інфляційне джерело: – монетизація дефіциту – емісія грошей.

Сеньйораж – можливість для уряду мати доходи за рахунок права створювати гроші.

Інфляційний податок – це частина доходу фірм і домогосподарств, яке через вищі ціни перерозподіляється на користь держави внаслідок монетизації дефіциту бюджету.

Концепції регулювання державного бюджету:

1. Балансування бюджету на щорічній основі

2. Балансування бюджету на циклічній основі

3. Концепція функціональних фінансів

У короткостроковому періоді наслідки бюджетних дефіцитів для економіки спаду відомі як ефект витіснення приватних інвестицій та негативний ефект чистого експорту. Результат дії обох ефектів: часткова нейтралізація стимулювальної фіскальної політики уряду.

Державний борг – це загальний розмір накопиченої заборгованості.

Обслуговування боргу – це виплата відсотків по ньому і поступова сплата основної суми боргу.

Внутрішній борг – заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють урядовими цінними паперами.

Зовнішній борг – це заборгованість держави перед іноземними кредиторами

Довгострокові наслідки державного боргу відомі як тягар боргу: зростання державного боргу зменшує виробничі потужності, які використовуватимуть майбутні покоління, а отже вони мають нижчий рівень доходу.

Боргова криза – це неспроможність країни-боржника в повному обсязі обслуговувати свої зовнішні борги, зокрема здійснювати чергові виплати з боргу.

Шляхи зменшення зовнішньої заборгованості:

– реструктуризація боргу – зміна строку або умов виплати боргу

– конверсія боргу (борговий своп).