Споживання домогосподарств

Споживання – це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людини.

Заощадження – це частина використовуваного доходу, що не споживається.

Рівень використовуваного доходу, за якого не заощаджують і не витрачають попередніх заощаджень, називають точкою нульового заощадження, або пороговим доходом.

Якщо є заощадження, то населення має можливість у поточному періоді споживати більше, ніж отримано доходу. Таку ситуацію називають ефектом заощаджень (переміщенням майбутнього доходу для поточного споживання). Цей ефект найбільше проявляється під час спаду.

У_В = У – Т = С + S,

 

де У_В – використовуваний доход;

У – особистий доход;

Т – податки;

С – споживання;

S – заощадження.

Середня схильність до споживання (ССС) – частка безподаткового доходу, що спрямовується на споживання.

Середня схильність до заощадження (ССЗ) – частка безподаткового доходу, що спрямовується на заощадження

Гранична схильність до споживання (ГСС) показує, як частина додаткового доходу спрямовується на додаткове споживання

Гранична схильність до заощадження (ГСЗ) вказує на співвідношення між додатковими заощадженнями та додатковим доходом, який спричинив ці заощадження.

Функція заощадження показує співвідношення між заощадженнями та доходом в їх динаміці. Функція споживання показує співвідношення між споживчими витратами та доходом в їх динаміці.

С = С₀ + ГСС × У_В

S = – С₀ + ГСЗ × У_В = – С₀ + (1 – ГСС) × У_В,

 

де Со – автономне споживання

Види заощаджень.

- особисті заощадження домогосподарств (S= Y_B – C)

– заощадження підприємств (нерозподілений

прибуток + амортизація

– заощадження держави (S_G)

– заощадження іноземців (іноземні інвестиції)

Якщо зміна у споживанні та заощадженні спричинена змінами у використовуваному доході, то це – зміна величини споживання або заощадження. До недоходних факторів споживання і заощадження відносяться: багатство, податки, ціни, соціальне страхування очікування, заборгованість, процентна ставка.

Приватні інвестиції

Інвестиції – це вкладення у капітал, тобто видатки на виробництво і нагромадження капітальних благ.

Види інвестицій:

валові – видатки на заново вироблені протягом року капітальні блага, в тому числі і ті, які заміщують старі, зношені блага.

чисті – приріст капіталу в національній економіці, різниця між валовими інвестиціями та амортизацією.

автономні – коли вони здійснюються при фіксованому національному доході, тобто при незмінному сукупному попиті на блага.

індуційовані – якщо вони спричинені стійким зростанням попиту на товари і послуги в результаті зростання національного доходу.

Акселератор інвестицій – це коефіцієнт, який показує, скільки одиниць додаткового основного капіталу необхідно для виробництва додаткової одиниці продукції.

Сукупний попит на інвестиції (АД_І) – це сума вартостей всіх інвестиційних проектів, які за даного рівня процентної ставки є прибутковими, тобто для яких виконується умова > r, де – очікувана норма чистого прибутку, (тобто запланований доход від інвестицій); r – реальна процентна ставка (тобто фактичні витрати на інвестиції)

Крім процентної ставки на інвестиційний попит впливають фактори, які змінюють рівень прибутку за незмінної процентної ставки і зсувають криву, умовно назвемо їх невідсотковими:

- технологічні зміни;

- рівень забезпеченості основним капіталом;

- витрати на обладнання і устаткування;

- податки на підприємця;

- сподівання;

- інші.

Фірми представляють попит на інвестиції на ринку позичкових коштів. Пропозицію коштів для інвестування складають національні заощадження, в першу чергу домогосподарств. Рівність інвестицій та заощаджень показує рівноважну процентну ставку.