Сукупні витрати і ВВП

 

Заплановані витрати Е_пл – це сума, яку населення, фірми та уряд мають намір витратити на купівлю товарів і послуг вітчизняного виробництва. Фактичні витрати відрізняються від запланованих на величину незапланованих інвестицій в товарно-матеріальні запаси. Е_ф = Епл ± D ТМЗ

Рівноважний обсяг виробництва – це такий обсяг виробництва, при якому сукупний доход (фактичний ВВП) дорівнює сукупним витратам запланованим

Модель «витоки – ін’єкції»

Існують 2 групи факторів, що впливають на споживчий попит:

1) фактори, що зменшують сукупний попит на вітчизняні товари:

 

«витоки» = Т + М + S, де Т – чисті податки, М – імпорт, S – заощадження.

 

2) фактори, що збільшують сукупний попит:

«ін’єкції» = I + G + Х, де І-інвестиції, G – держзакупки, Х –.експорт

Рівноважним буде той обсяг виробництва і доходу, при якому сума «витоків» дорівнює сумі «ін’єкцій»:

 

T +M +S = I + G + X

Мультиплікатор автономних витрат в теорії Кейнса показує залежність між зміною доходу та початковою зміною запланованих автономних витрат

 

, де А – автономні витрати.

 

Мультиплікатори бувають простими і складними. Вплив автономних витрат, тобто витрат, які не залежать від зміни доходу, на рівноважний обсяг виробництва показують прості мультиплікатори:

 

- простий витратний мультиплікатор

- простий податковий мультиплікатор

– простий мультиплікатор витрат відкритої економіки:

– простий податковий мультиплікатор відкритої економіки:

 

де ГСМ – гранична схильність до імпорту.

Гранична схильність до імпорту (ГСМ або М(У)) показує, на скільки одиниць змінюються імпортні витрати при зміні доходу на одиницю.

Автономні податки – податки, які не залежать від ВВП як доходу, наприклад, податок на нерухомість, на власників транспортних засобів, на землю, тощо).

Чисті податки – це різниця між податками, сплаченими державі, та трансфертами, отриманими від держави:

 

Tn=T-Tr

 

де Т – податки, Тn – чисті податки, Тr – трансферти

Парадокс бережливості заключається в тому, що спроба суспільства заощаджувати більше призводить до зменшення споживання, що в свою чергу зменшує сукупні планові витрати, і через мультиплікатор – рівноважний обсяг виробництва. Результатом цього буде зменшення і споживання, і заощадження. Парадокс бережливості проявляється лише в економіці спаду.

 

S­ – C¯ – E¯ – Y¯ – C¯ – S¯

Рецесійний розрив – величина на яку повинні зрости сукупні витрати для того, щоб підвищити рівноважний обсяг виробництва до неінфляційного рівня повної зайнятості. Інфляційний розрив – величина, на яку мають зменшитись сукупні витрати, щоб знизити рівноважний рівень ВВП до інфляційного рівня повної зайнятості.

Мультиплікатор збалансованого бюджету, який завжди дорівнює одиниці   і показує, що при одночасному зростанні автономних податків та державних витрат на одну й ту саму величину рівноважний доход також зростає на ту саму величину.

Автоматичні чисті податки – це чисті податки, які автоматично, тобто без державних рішень, змінюються в залежності від зміни ВВП.

Гранична податкова ставка (t) показує, на скільки грошових одиниць змінюється величина автоматичних податкових вилучень зі зміною доходу на одну грошову одиницю:

 

 де t – гранична ставка оподаткування

 

Величина податкових вилучень у зв’язку з цим буде розраховуватись за формулою: Т = t × У, деТ – податкові вилучення (податки); У – обсяг ВВП.

Автоматичні податки впливають на обсяг виробництва (ВВП) виключно через зміну мультиплікаторів, а саме – через їх ускладнення:

- складний мультиплікатор витрат закритої економіки:

 

 

- складний податковий мультиплікатор закритої економіки

 

 

- складний мультиплікатор витрат відкритої економіки

 

 

складний податковий мультиплікатор відкритої економіки

 

Складні мультиплікатори показують вплив на рівноважний обсяг виробництва зміни автономних витрат і податків в умовах дії автоматичних стабілізаторів.

Чим вищий рівень інфляції, тобто чим ближче економіка до повної зайнятості, тим слабша дія мультиплікатора. На вертикальному відрізку кривої AS дія мультиплікатора практично дорівнює нулю.