2020-04-20
137
На від міну від інших діючих організацій у взаєминах з податковими органами банк виступає у трьох особах:
безпосередньо, як самостійний платник податків;
- як посередник між державою та платниками податків через якого здійснюють фінансово-господарські операції, інші платники податків (підприємства, організації, громадяни) і який в силу зазначеного може надати податковим органам специфічні послуги в тому числі необхідну інформацію для перевірки правильності обчислення та своєчасності сплати податків у бюджет;
як податковий агент (у частині обчислення, утримання податків з коштів, що виплачуються платниками податків та перерахування їх до бюджету).
Розглядаючи банки, як самостійних платників податків необхідно позначити деякі основні елементи оподаткування, тобто окремі норми законодавства, правила, процедури, поняття, які в сукупності визначають умови оподаткування податком.
Податковий облік в банку ґрунтується на даних первинних облікових документів, аналітичних регістрів податкового обліку, бухгалтерського обліку та розрахунків податкової бази. Банки ведуть податковий облік доходів і витрат отриманих від здійснення банківської діяльності на підставі відображення операцій і операцій в аналітичному обліку.
Банки, як і інші платники податку на прибуток повинні визначити доходи і витрати для цілей оподаткування одним з двох методів - методом нарахування або касовим методом [13, с.831]
При касовому методі за основу визнання доходів і витрат приймається день надходження коштів на кореспондентський рахунок банку і відповідно фактична оплата витрат. Однак у випадку перевищення граничного розміру суми виручки від реалізації послуг з урахуванням ПДВ одного мільйона гривні за квартал банк зобов’язаний перейти на визначення доходів і витрат за методом нарахувань.
Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:. Адміністративне регулювання:
) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;
) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;
) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;
) нагляд за діяльністю банків;
) надання рекомендацій щодо діяльності банків.. Індикативне регулювання:
) встановлення обов'язкових економічних нормативів;
) визначення норм обов'язкових резервів для банків;
) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;
) визначення процентної політики;
) рефінансування банків;
) кореспондентських відносин;
) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;
) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;
) імпорту та експорту капіталу.
Відповідно до статті 36 ЗУ "Про банки та банківську діяльність" банки зобов’язані формувати резервний фонд на покриття непередбачуваних збитків по всіх статях активів та позабалансових зобов’язаннях. Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5 відсотків від прибутку банку до досягнення ними 25 відсотків розміру регулятивного капіталу банку.
У разі коли діяльність банку може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, Національний банк України має право вимагати від банку збільшення розміру резервів щорічних відрахувань до них.
