Вірші про м. Бердичів

 

О мій Бердичів!

Серцю рідний краю,

Цвіти, співай, кохай, нових пісень.

Усе з тобою, рідний поділяю

Гірке й солодке, що приносить день!

* * *

О,мій Бердичів!

Серцю милий краю

Колиска долі на твоїм крилі

Де б не була, що б не робила знаю -

Ніде нема ріднішої землі.

* * *

Між Поліссям і Поділлям

Шлях проліг із давна

На шляху розмістився град

Бердичів славний!

Розмістився? З яких років?

Версії здогадки!

Звідки назва ця - Бердичів?

Також різні згадки.

І ось перша - від племені - себто Берендеї.

А ще кажуть, в давнину,

Попід річку вище,

Жило плем'я із слов'ян -

Бердо-урочище.

Ось тепер вже дещо є -

Бердо - хутір вдався,

Дещо тут він збудував,

Так Бердичів взявся.

Берди здавен проживали:

Хто шлях їх вивчив,

То ж напевно,що від них

Пішов град Бердичів.

* * *

Чим прославився Бердичів?

Думай брате... Ович.

Може тому, що тут мешкав

Шолом Рабинович?

А можливо, що одвіку

Тут базар великий.

Що над річкою є кляштор

Босих Кармелітів.

А можливо, що церкви тут

Різні віри в Бога?

Та скоріше це тому,

Що тут синагога.

Кажуть річка Гнилоп'ять,

Ой, була глибока.

Що в Бердичеві зросла

Голда чорноока.

Може в тому, що вінчались

Тут Бальзак і Ганська,

А скоріше, що тут шлях

Протягнувсь гетьманський.

Тут і Гросман жив поет,

і Бистрицька з Дону.

Тут повагу віддають

Йосипу Кобзину.

* * *

Іду в вечірнюю годину біля фортечної стіни.

І тіні прикрашають днину, а душі?

Душі де вони? Там не було колись будівель.

Були ліси або поля.

Тепер Бердичів є чудовий,

Тим більш, як дивишся здаля.

І ось до церкви думи плинуть.

її Нікольською зовуть.

Яка б то влада існувала,

А служби в церкві завжди йдуть.

А недалеко синагога, старенька,невисока в міру.

Можливо з храмів є найстарша - несе євреям свою віру.