Усі звуки української мови, а їх 38, поділяються на голосні і приголосні.
Голосні звуки творяться за допомогою голосу, їх усього шість. До голосних належать: [а],[о],[е],[и],[у],[і].
За участі голосу й шуму приголосні звуки поділяють на:
- сонорні — (лат. sonorus — «звучний») — приголосні, при творенні яких голос переважає над шумом;
- шумні — приголосні, що творяться за допомогою голосу й шуму. Залежно від наявності голосу, вони поділяються на:
— дзвінкі — у цих звуках шум переважає над голосом;
— глухі — ці звуки складаються тільки з шуму
Сонорні | Дзвінкі | Глухі |
[в], [м], [н], [н’], [л], [л’], [р], [р’], [й] | [б], [д], [д’], [г], [з], [з’], [ж], [ґ], [дж], [дз], [дз’] | [к], [п], [с], [с’], [т], [т’], [ф], [х], [ш], [ц], [ц’], [ч] |
Крім того, шумні звуки (дзвінкі і глухі) утворюють акустичні пари (крім [ф]). Сонорні звуки таких пар не мають.
Дзвінкі | Глухі |
[б] | [п] |
[д], [д’] | [т], [т’] |
[ж] | [ш] |
[з], [з’] | [с], [с’] |
[дж] | [ч] |
[дз], [дз’] | [ц], [ц’] |
[ґ] | [к] |
[г] | [х] |
Наголошені і ненаголошені голосні
Наголос – виділення голосом одного зі складів слова. В українській мові, на відміну від деяких європейських, наприклад, польської чи французької, де наголос чітко закріплений за певним складом, наголос є вільним.
|
|
Тобто в різних словах наголос може припадати на перший, другий, третій чи останній склади. Наприклад: в слові «азбука» наголошеним є перший склад, в слові «абéтка» – другий, а в слові «алфавíт» – третій.
Увага: наголос позначається скісною рисочкою з нахилом ліворуч над голосним звуком. На письмі, в друкованих текстах наголос ставиться у маловідомих словах, щоб показати їхню правильну вимову.
В різних формах одного і того ж слова наголос може зміщуватись на інший склад. Наприклад, мóре – моря́. Такий наголос називається рухомим. Або ж, навпаки, він, не зважаючи на відмінкові чи числові граматичні форми, може бути закріпленим – постійним.
В деяких словах наголос подвійний. Він може припадати на різні склади, але це не змінює значення слова і не порушує мовленнєвих норм. Тобто можна говорити і «серпáнковий», і «серпанкóвий».
Увага: за допомогою наголосу розрізняються значення слів. Порівняйте: зáмок (будівля) і замóк (замикає двері). Такі слова, що пишуться однаково, а розрізняються за допомогою наголосу, називаються омографами (різновид омонімів).
Увага: над літерою «і» наголос суміщається з крапочкою над рядком: íграшка.
Поділ слова на склади
Склад може утворюватися з одного або кількох звуків, серед яких обов’язково є голосний. Голосний звук становить основу складу. Скільки голосних у слові, стільки й складів. Залежно від того, на який звук склад закінчується, склади бувають закриті і відкриті.
|
|
Відкритим називається такий склад, який закінчується на голосний звук: ко-си-ти.
Закритим називається склад, який закінчується на приголосний звук: свіч-ка, без-під-став-ний.
Правила поділу слів на склади
1. Приголосний між двома голосними належить до наступного складу: про-по-зи-ці-я, за-ку-ток.
2. Два дзвінкі або глухі приголосні належать до наступного складу: рі-зьба, ми-ска, дру-жба.
3. Якщо між голосними є кілька приголосних, то [й], [в], [р], [л], які стоять після голосного, належать до попередньго складу, а звуки, що знаходяться після них — до наступного складу: май-же, лій-ка, мов-ник, скар-га, пил-ка. Якщо другий приголосний [й], [р], [л], то разом з попереднім приголосним вони належать до наступного складу: бу-льйон, ві-дро, ро-блю.
4. Якщо між голосними є кілька приголосних, то після наголосу один з них належить до попередньго складу, а решта — до наступного: друж-ній, віч-ний, дов-гий.
5. Якщо після ненаголошеного складу стоїть кілька приголосних, то всі вони, крім [й], [в], [р], [л], належать до наступного складу: се-стра, дя-дьків, пі-ді-бра-ти.