Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності

діяльності стосовно запобігання та протидії злочинності. Разом із тим, остання не повною мірою та належним чином унормована на законодавчому рівні. Передусім це стосується діяльності щодо за­побігання злочинності, яка значною мірою законодавче не врегу­льована через тривале неприйняття Верховною Радою України з необгрунтованих міркувань Закону України «Про запобігання злочинності». Докладніше це питання проаналізовано в главі «Теорія запобігання злочинності».

Вимога актуальності стосовно кримінологічного планування, крім загальних положень науки управління, доповнюється потре­бами відповідності плану та передбачених у ньому заходів сучасному визначенню наявних проблем, реальному стану їх розв'язання, у тому числі діяльності щодо запобігання та протидії злочинності, окремих її видів, а також у галузях суспільних відно­син та на територіях, де стан злочинності має негативні тенденції.

Вимога реальності означає забезпечення реальних умов вико­нання плану, передусім запобіжних заходів, у тому числі щодо по­треб у людських ресурсах, технічному оснащенні, інформаційно­му, матеріальному забезпеченні тощо.

Вимога компетентності, крім загальних умов, має бути забезпе­чена заходами спеціальної підготовки виконавців плану щодо форм, методів, засобів запобіжної діяльності, поширення її досвіду тощо.

Вимога конкретності має реалізуватися через чітке і предметне викладення заходів, проведення точних розрахунків необхідних затрат за обсягом робіт, часом, кількістю виконавців тощо.

Відповідним чином уточнюються з огляду на положення кримінології, вимоги, що висуваються взагалі до планів. Зокрема, вимога наступності реалізується через урахування виконання пла­ну за попередній період, передусім щодо зміни стану злочинності, в тому числі стосовно її складових категорій і видів, на певних тери­торіях, в окремих напрямах запобіжної діяльності тощо. Вимога комплексності стосується передбачення у плані в усіх розділах, на­прямах відповідних пунктів комплексного використання необхідних запобіжних заходів. При цьому потрібно розрізняти два пов'язані, але все-таки окремі процеси: 1) розроблення згідно з сучасними вимогами і можливостями загальної системи профілак­тичних заходів і засобів; 2) визначення у кожному разі тих, які

мають бути комплексно застосовані згідно з конкретним змістом того чи іншого пункту плану, його завдання, умов, особливостей здійснення. Розробленням системи запобіжних заходів мають зай­матися фахівці, які добре обізнані з кримінологічною характерис­тикою відповідного виду злочинів, комплексом його причин і умов, сучасними засобами та іншими можливостями запобіжного впливу на злочинність. Розроблення системи можливих запобіжних за­ходів, як правило, передує складанню плану. Вона періодично оновлюється згідно з новою кримінологічною інформацією, оформляється у вигляді методичних рекомендацій, інструктивних матеріалів, підкріплюється оглядом досвіду запобіжної роботи то­що. При складанні плану названі у системі засоби використовують­ся для відбору і визначення у відповідних пунктах плану найбільш придатних для їхнього виконання запобіжних заходів. Здається по­милковим ототожнення розроблення системи можливих за­побіжних заходів (засобів) із визначенням тих з них, виконання яких передбачається у конкретному плані¹.

У кримінологічному плануванні розрізняють плани різного рівня: загальнодержавного, регіонального, галузевого, місцевого, на окремий об'єкт, на окрему особу (індивідуальний). За пред-метио-цільовою спрямованістю плани поділяють на цільові, що стосуються організації запобігання певного виду злочинів або на певній обмеженій території (мікрорайону) або стосовно окремої групи осіб, об'єднаної спільним вчиненням злочинів або іншою ознакою, та комплексні, які здійснюються за різними (багатьма) напрямами, із застосуванням різних методів і засобів, у тому числі загально-соціальних та спеціально-кримінологічних засобів запобігання тощо.

Комплексний план запобігання та протидії злочинності на загальнодержавному рівні нерідко набуває форми програми, яка відрізняється від плану призначенням на більш тривалий період часу, на який визначається концепція діяльності та управління нею, стратегія, напрями, етапи, різні методи та засоби її реалізації, а також заходи забезпечення виконання програми. Комплексна програма має, як правило, міжвідомчий характер, може передбачи-

¹ Бандурка А. М., Давьідепко Л. М. Зазнач, праця. — С. 136.

420

  Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...

ти проведення наукових досліджень та заходи реалізації їхніх результатів, складання за потребою планів з окремих питань (проб­лем), передбачених програмою. Розроблення та організація здійснення загальнодержавних програм покладається Консти­туцією України на Кабінет Міністрів (п. 4 ст. 116), а їх затверджен­ня — на Верховну Раду України (п. 6 ст. 85). Це конституційне унормування не було дотримано щодо державних програм у галузі запобігання та протидії злочинності, прийнятих в останнє деся­тиріччя. Програми затверджувалися Президентом або Кабінетом Міністрів України, а організація їх здійснення — покладається фактично здебільшого на Міністерство внутрішніх справ України. План діяльності щодо запобігання та протидії злочинності розробляється за певними етапами, у певній послідовності та за визначеною схемою. Вони будуть розглянуті на прикладному рівні у главі 4 Книги 3 Курсу.

Рекомендована література:

1. Аванесов Г. А. Криминология. Прогностика. Управление. — Горький,

1975. - С. 347-354.

2. Кудрявцев В. Н. Стратегии борьбьі с преступностью. — М., 2003.

3. Наука управляти: з історії менеджменту. Хрестоматія: Навч. посіб. /

Упоряд. І. О. Слєпцов. Пер. з рос. — К.: Либідь, 1993. — С. 304.

4. Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ. — К., 1999.

5. Солопанов Ю. В. Криминологическое прогнозирование й планирование

борьбьі с преступностью. — М., 1983.

6. Закалюк А. П. Прогнозирование й предупреждение индивидуального

преступного поведений. — М., 1986.

7. Бандурка А. М., Давиденко Л. М. Преступность в Украине: причини й

противодействие. — Харьков, 2003.

* * *

У книзі, що є першою у системному викладі Курсу сучасної української кримінології, розглянуто ЇЇ основні теорії. Вони слугу­ють теоретичним підґрунтям висвітлення кримінологічної харак­теристики найбільш суспільно небезпечних та поширених нині в Україні видів злочинів, проблем протидії останнім, передусім запобігання їх вчиненню. Про це йдеться у Книзі 2 Курсу.

421

  Зміст