Структури та динаміки злочинів у сфері господарської економічної діяльності за даними статистики МВС України

За 2002-2006 рр.

Таблиця № З

 

 

 

№ п/п	Вад злочину	Рівень: абс. чис. та частка (%) до всіх злочинів цієї сфери*; динаміка ± до попер, року (%)
		2002	2003	2004	2005	2006
1.	Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199)	1614 18,2	1616 22,6 +4,4	1573 18,2 4,4	1436 15,9 -8,5	1480 17,0 +3,0
2.	Незаконні дії з документами на переказ, платіж картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200)	528 5,9	123 1,7 -4,2	55	107 ІД	165 1,6 +54,2
3.	Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202)	137 1,5	217 3,0	138 1,6	148 1,5	138 1,5
4.	Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204)	938 10,6	1058 14,9 +4,3	1787 20,7 +5,8	1193 13,2 -33,0	1211 13,9 +1,5

152

  Злочинність у сфері економіки та запобігання їй

 

5.	Фіктивне підприємництво (ст. 205)	182 2,0	225 3,1	245 2,8	233 2,4	255 2,9
6.	Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом (ст. 209)	347 3,8	245 3,4	419 4,8	374 4,2	338 3,8
7.	Порушення законодавства про бюджетну систему (ст. 210)	201 2,2	160 2,2	140 1,6	145 1,6	97 1,2
8.	Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету (ст.211)	7	3	3	14	9
9.	Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213)	3129 35,3	1789 25,0 -43,2	1685 19,5 -5,5	2467 27,3 +46,0	1986 22,7 -19,2
10.	Фіктивне банкрутство (ст. 218)	1	2	4	6	6
11.	Приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220)	3	7	5	6	3
12.	Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222)	852 9,6	688 9,6	756 8,7 -9,0	835 9,2 +10,4	764 8,5 -8,5
13.	Порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів (ст. 223)	6	4	2	3	1
14.	Незаконне використання товарного знаку (ст. 229)	53	56	45	50	51
15,	Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224)	16	11	8	9	14
16.	Незаконна приватизація державного, комунального майна (ст. 233)	60	28	53	76	99
17.	Незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234)	2	3	1	2
18.	Недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання (ст. 235)	27	36	39	42	38
	Разом злочинів у сфері господарської економічної діяльності	8863	7145	8616	8974	8726

сфера господарської економічної діяльності

153

  Глава 2

Наведені у табл. 2 дані свідчать про те, що найбільш поширени­ми в аналізованому періоді серед злочинів у сфері господарської економічної діяльності є чотири склади: 1) порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213): у 2002 р. — 35,3 %, у 2006 р. — 22,7 %; 2) виготовлення, зберігання, придбання, пере­везення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів держав­ної лотереї (ст. 199): у 2002 р. - 18,2 %, у 2006 р. - 17,0 %; 3) неза­конне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з ме­тою збуту підакцизних товарів (ст. 204): у 2002 р. — 10,6 %, у 2006 р. — 13,9 %; 4) шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222): у 2002 р. — 9,6 %, у 2006 р. — 8,5 %. Частка кожного з інших складів злочинів розділу VII Особливої частини КК не перевищує 5 % у загальній кількості злочинів у сфері господарської економічної діяльності. Зростання цієї частки за досліджуваний період мало місце, як видно, стосовно злочинів, передбачених статтею 205 КК, і крім того на одному рівні вона залишилася стосовно легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочин­ним шляхом (ст. 209) — 3,8 %.

Для багатьох злочинів у сфері господарської економічної діяль­ності, як видно з даних таблиці, в аналізованому періоді характер­на динаміка зростання їх кількості. При порівнянні показників останньої у 2002 р. та 2006 р. видно, що за загалом незначною аб­солютною кількістю злочинів найбільш помітно зросла чисель­ність передбачених ст. 235 КК (недотримання особою обов'язко­вих умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання) з 27 до 38 злочинів; ст. 233 КК (незаконна приватизація державного, комунального майна) з 60 до 99. Ця тенденція динаміки характерна і для низки інших злочинів цієї категорії з більш значною їх абсолютною кількістю, зокрема передбачених ст. 205 (фіктивне підприєм­ництво), а також для деяких найбільш поширених злочинів, зокре­ма ст. 204 (незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспор­тування з метою збуту підакцизних товарів) — з 938 до 1 211. Рівень злочинності у сфері господарської економічної діяльності загалом по всіх її облікованих у статистиці МВС видах у 2006 р. дещо знизився проти 2002 р. (на 1,5 %). Водночас кількість окре-

154

  Злочинність у сфері економіки та запобігання їй

поширених злочинів, чисельність яких зростала до 2005 р., у 2006 р. скоротилася проти попереднього року, зокрема: ст. 213 (по­рушення порядку здійснення операцій з металобрухтом) — на 19,2 % (з 2 467 до 1 986); ст. 222 (шахрайство з фінансовими ресур­сами) — на 9 % (з 835 до 764); ст. 209 (легалізація прошових коштів, одержаних злочинним шляхом) — на 9,6 % (з 374 до 338).

Наведені у табл. 2 дані потребують ще деяких коментарів. По-перше, вони не відображають даних про кількість деяких зло­чинів, що передбачені розділом VII Особливої частини Криміна­льного кодексу. Це стосується передусім злочинів, передбачених ст. 230 (порушення антимонопольного законодавства). Як зазна­чалося вище, незважаючи на численні прояви монополізму, що пе­решкоджають ринковим відносинам, кримінальні справи за ст. 230 КК порушують украй рідко. Не передбачені в статистиці МВС дані щодо виявлених фактів контрабанди (ст. 201), розслідування за якими ведуть слідчі СБУ, незаконного відкриття або викорис­тання за межами України валютних рахунків (ст. 208), ухиляння від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212), підслідні слідчим податкової міліції, тощо.

У статистичних даних МВС відсутні показники реєстрації і де­яких інших злочинів, за нашими даними, це майже 10 складів зло­чинів. Серед них особливої уваги заслуговують ті, вчинення яких перешкоджає законній господарській діяльності (ст. 206), стано­вить незаконні дії у разі банкрутства (ст. 221), посягає на комер­ційну таємницю (статті 231, 232), яка є одним із основних засобів вільної конкуренції. Вище вказувалося також на відсутність стати­стичних даних щодо порушень антимонопольного законодавства, інших суспільне небезпечних дій, які підривають засади вільної ринкової економіки. Залишення поза статистичним обліком цих актуальних злочинів викликає принаймні подив та потребує з'ясу­вання причин цього.

Друге, що слід відзначити за результатами аналізу наведених Даних, це явно незначна кількість виявлених злочинів, які стосу­ються безпосередньо господарської економічної діяльності. При розгляді у § 1 структури злочинності у сфері економіки вже зазна­чалося, що у ній злочини у сфері господарської діяльності станов­лять близько третини. До цього можна додати, що без злочинних

155

  Глава 2

порушень порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213), які фактично мало пов'язані з економічною діяльністю, цей показ­ник знизився у 2006 р. до 12,4 %. До того ж, уже зазначалося, що злочини проти власності та у сфері господарської діяльності, які за статистичними формами МВС віднесені до таких, що мають еко­номічну спрямованість, становили в останні роки серед усіх за­реєстрованих злочинів лише 4-4,7 % і тільки у 2005 р. їх частка підвищилася до 5,4 %, а в 2006 р. — до 6,0 % в основному за раху­нок скорочення кількості усіх зареєстрованих злочинів (відповідно на 6,6 % та 13,3 %). Цей показник з огляду на криміналізований характер значної частини економічної діяль­ності в Україні має бути визнаний дуже низьким. Особливо не­значними є показники виявлення окремих видів злочинів, спря­мованих проти фінансових засобів і інструментів ринкової діяль­ності, пов'язаних з порушенням її правил та принципів, передусім принципу вільної конкуренції. Так, загалом в усій Україні за весь 2006 р. було виявлено 138 порушень порядку заняття господарсь­кою та банківською діяльністю — ст. 202 КК (це в середньому 4-5 на область за рік), 255 фактів фіктивного підприємництва — ст. 205 (до 9-10 фактів на область за рік). Таких злочинів, як фіктивне банкрутство, приховування стійкої фінансової неспро­можності, порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних па­перів тощо, за 2006 р. загалом в Україні викрито та зареєстровано від 1 до 6, а фактів незаконних дій щодо приватизаційних па­перів — жодного, що явно не відповідає фактичному поширенню.

Наведені дані свідчать про дуже низькі результати роботи з ви­явлення злочинів у сфері безпосередньої економічної діяльності, передусім Державної служби боротьби з економічною зло­чинністю МВС та слідчих органів прокуратури, які спеціалізовані на боротьбі із злочинами у сфері економіки.

Третє, що звертає увагу при кримінологічному аналізі даних про виявлені злочини економічної спрямованості, це переважно невеликий вартісний обсяг злочинної діяльності — до 100 тис. гривень. Відомо, що зазначена вартісна величина нині не є значу­щою навіть для початкової економічної діяльності. Злочини з вар­тісним обсягом злочинної діяльності понад 100 тис. гривень у 2005 р. та 2006 р. становили відповідно:

156

  Злочинність у сфері економіки та запобігання їй

  

16,3 % та 14,2 %; 20,2 % та 20,6 %; 22,4% та 23,1 %; 8,8 % та 10,3 %; 12% та 11,8%; 11,3% та 12,1 %.

— у сфері банківської діяльності

— у зовнішньоекономічний сфері

— у сфері приватизації

— у паливно-енергетичній сфері

— у бюджетній сфері -в АПК

При цьому цікаво зазначити, що у сферах економіки, де най­менше викривається посягань із вартісним обсягом понад 100 тис. гривень, загалом більше реєструється злочинів економічної спря­мованості. Зокрема, у 2006 р. найбільше (7 249) їх було зареєстро­вано у бюджетній сфері, в АПК (9 278), паливно-енергетичному комплексі (3 331) та у банківській діяльності (3 365). Найменше злочинів виявлено у зовнішньоекономічній діяльності (1 293) та у сфері високих технологій (583). У 2006 р. частка виявлених зло­чинів у сфері економіки із вартісним обсягом посягання понад 100 тис. гривень загалом зросла, зокрема у сферах приватизації — до 3,1 %, зовнішньоекономічної діяльності — до 20,6 %, АПК — до 12,1 %. Знизилася їх питома вага серед виявлених злочинів у сфері банківської діяльності — до 14,2 %, бюджетній сфері — до 11,8 %. Переважна більшість злочинів, виявлених у сфері економічної діяльності (загалом понад 80 %), припадає на посягання з незнач­ним (до 100 тис. гривень) вартісним обсягом злочинної діяльності.

Зазначена тенденція простежується і при кримінологічному аналізі окремих видів злочинів у сфері економіки, у тому числі тих, результатом вчинення яких мали б бути значні обсяги фінан­сових збитків.

Частка останніх із перевищенням збитків у 100 тис. гривень у 2005 р. та 2006 р. по окремих видах злочинів мала такі показники:

 

	2005 р.	2006 р.
— привласнення, розтрата або заволодіння через зловживання службовим становищем	5,9 %	8,4 %
— фіктивне підприємництво	27,8 %	21,6%
— легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом	27,5 %	21,7%
— порушення законодавства про бюджетну систему	44,7 %	52,5 %
_^- шахрайство з фінансовими ресурсами	33,6 %	26,8 %

157

  Глава 2                          "

Як видно, частка злочинів із вартісним обсягом злочинної діяльності у сумі понад 100 тис. гривень за зазначеними видами злочинів загалом вища, ніж за розглянутими окремими економіч­ними сферами. У 2006 р. за деякими видами злочинів вона мала тенденцію до зростання, перевищуючи чи досягаючи в окремих видах злочинів їх чверті чи третини, а у злочинах у бюджетній сфері — понад половину. Водночас вона знизилася за такими акту­альними видами злочинів, як фіктивне підприємництво (на 6,2 %), легалізація доходів, здобутих злочинним шляхом (на 5,8 %), шах­райство з фінансовими ресурсами (на 6,8 %). За цих умов частка злочинів із обсягом злочинної діяльності понад 100 тис. гривень не охоплює і половини злочинів, а стосовно привласнення, розтрати, заволодіння майном через зловживання службовим станови­щем — навіть 10 %.

Інформація щодо кримінологічної характеристики злочинів у сфері господарської економічної діяльності сучасного періоду наводиться у працях низки українських кримінологів, які досліджували їх загалом або, що трапляється частіше, — окремі їх види. Перш ніж розглянути їх, автор вимушений вкотре відзначи­ти властиве деяким українським кримінологам обмежене ро­зуміння поняття та меж кримінологічної характеристики. Так, в опублікованій у 2003 р. моРІографії О. Г. Кальмана доводиться, що поняттям кримінологічної характеристики, зокрема економічної злочинності, «охоплюється лише обмежене коло даних: кількісні та якісні показники стану злочинності і відомості про особистість злочинця», а «причини і умови, які сприяють вчиненню злочинів, і заходи по їх попередженню, виходять за межі кримінально-пра­вових відносин, а, отже, і за межі кримінологічної характеристи­ки»¹. Вважаємо, що стосовно причин і умов, які сприяють вчинен­ню злочинів, наведене обмеження є непереконливим.

Подібне «усічене» розуміння поняття кримінологічної характе­ристики злочинів походить, наскільки нам відомо, від проф. І. М. Даньшина, який ще у 1988 р. висловив думку, що причини й умови їх вчинення виходять за межі цієї характеристики, оскільки

¹ Кальман О. Г. Стан і головні напрямки попередження економічної злочинності в Україні: Теоретичні та прикладні проблеми. — С. 48.

158

  Злочинність у сфері економіки та запобігання їй

взаємодіють зі злочинністю як відокремлені соціальні категорії¹. Теза щодо «відокремлення» причин і умов вчинення злочинів від злочинності як соціальної категорії та перебування цих чинників поза межами кримінологічної характеристики злочинів, на наш погляд, є суперечливою та принаймні підлягає уточненню. Зло­чинність та її детермінація — це дійсно окремі соціальні категорії високого суспільного узагальнення, які слід розрізняти, хоча вони перебувають у тісному взаємозв'язку, в процесі якого переважно детермінація зумовлює злочинність. Однак такої розрізненості не­має між злочинами та причинами, умовами, обставинами їх вчи­нення. У кримінології розгляд злочинів, їх окремих видів охоплює механізм їх вчинення та переслідує головну мету — з'ясування причин та умов останніх для того, щоб з урахуванням здобутої інформації про них оптимально ефективніше, тобто предметне, цілеспрямовано організувати та здійснювати запобігання злочи­нам та злочинності загалом.

З огляду на це кримінологічний аналіз злочинів, механізму вчинення останніх, а звідси й його результати у вигляді криміно­логічної їх характеристики мають охоплювати кількісні і якісні показники самих злочинів, обставин, форм, способів, засобів їх вчинення, ознак осіб, що їх вчинили, у тому числі елементів їх осо­бистості, деяких інших індивідуальних властивостей, що беруть участь у формуванні їх суспільно небезпечної спрямованості, криміногенної мотивації, її реалізації, а також роль у цьому про­цесі мікросередовища, конкретної життєвої ситуації, потерпілого тощо. Все перелічене за своєю конкретною функціональною рол­лю у теорії детермінації належить до безпосередніх та найближчих причин і умов вчинення злочинів. За відсутністю інформації про них у кримінологічній характеристиці злочинів остання перетво­рюється у характеристику стану злочинності, тобто відтворює ЇЇ статистичні показники. Характерно, що розділ згаданої моно­графії О. Г. Кальмана, в якому розглядаються зазначені питання, має назву «Кримінологічна характеристика стану (виділення моє. — А. 3.) економічної злочинності», а не самої злочинності².

Чреоупреждеиие хищений государствеш-юго и обіцсствсиного имущсства / Под рсд. ^и- Н. Дапьшипа. - X, 1988. - С. 36. ² Кальмап О. Г. Цит. праця. - С. 44.

159

  Глава 2 '' - ' ¹"^-І''" "•^І"^!Г' ^: •' •

Розвиваючи позицію І. М. Даньшина щодо «відокремлення» соціальних категорій причин і умов злочинності від самої злочин­ності, О. Г. Кальман твердить, що характеристику, тобто відмінні риси злочинності як «фактичного явища необхідно відрізняти від характеристики діяльності, яка його зумовлює»¹. Безумовно, про­цеси, явища, факти, прояви, інші чинники, що беруть участь в зумовленій злочинів, мають різну природу та належать до різних суспільних сфер: економіки, політики, соціального забезпечення, культури, управління, правового регулювання, соціальної психо­логії тощо. У разі умовного виділення у суспільстві сфери «фак­тичного» прояву злочинності, вона, дійсно, не збігається, не нале­жатиме до жодної із названих суспільних сфер і у цьому значенні є «відокремленою» від них. Але тільки умовно. Насправді злочин­ність багатьма детерміністичними взаємозв'язками пов'язана із названими сферами, має реальний «фактичний прояв» лише внаслідок зумовлений чинниками, що належать до згаданих сфер. І тому немає підстав твердити про «відокремленість» злочинності від них. Зазначені чинники, що належать до різних суспільних сфер, стають предметом кримінології, кримінологічної характери­стики, оскільки розглядаються у кримінологічному аспекті, тобто щодо їх участі в зумовленні, мотивації, безпосередньому вчиненні злочину. Саме участь у зазначених процесах стає критерієм відне­сення того чи іншого чинника до предмета кримінологічної харак­теристики злочину. І зовсім не має значення у цьому відношенні, що той чи інший чинник зумовлення та вчинення злочину «вихо­дить за межі кримінально-правових відносин» і «не охоплюється кримінально-правовим розумінням злочинності»². Визначальним наразі є належність цього чинника до кримінологічного механізму зумовлення та вчинення злочинів, а відповідно — до криміно­логічної характеристики останніх.

Зрозуміло, що включення до кримінологічної характеристики злочинів причин та умов їх зумовлення та вчинення вимагає: 1) їх виокремлення та конкретного визначення функціональної ролі у системі та структурі детермінації, не обмежуючись загальним та

¹ Кальмап О. Г. Цит. праця. — С. 49.

² Там само. — С. 48.

160

  Злочинність у сфері економіки та запобігання їй

доволі абстрактним поняттям «фактор»; 2) залучення та викорис­тання відповідних джерел інформації про ці чинники, розуміння явної недостатності для цього лише форм статистичного обліку злочинів та осіб, що їх вчиняють, необхідності звертання з цією метою до первинної емпіричної інформації (матеріалів криміналь­них справ, опитування обізнаних осіб тощо). Слід зазначити, що при проведенні кримінологічних досліджень злочинності з вико­ристанням названої емпіричної інформації, як правило, не вини­кає питань щодо визначення безпосередніх та наближених до них причин і умов вчинення злочинів та включення інформації про них до кримінологічної характеристики останніх. Кримінологічна характеристики, що включає інформацію про причини і умови вчинення злочинів, може визначатися за певними часовими та територіальними координатами, стосовно окремого злочину, ок­ремих видів злочинів, класифікованих за різними ознаками. Включення інформації про причини й умови до кримінологічної характеристики злочинності загалом, як і отримання самої такої характеристики, недоцільне та реально навряд чи можливе, насам­перед через високий рівень узагальнення та абстракції, на якому втрачається предметна змістовність такої інформації, можливість її використання у запобіжних цілях.

Повернімося до розгляду елементів кримінологічної характе­ристики окремих видів злочинів у сфері господарської еконо­мічної діяльності сучасними українськими авторами. Криміно­логічний аналіз корисливих злочинів у сфері банківської діяль­ності, особливо детальний щодо обставин (умов), які сприяють їх вчиненню, одним із перших здійснив на початку 90-х рр. минуло­го століття В. М. Попович¹. При цьому він виокремив обставини соціально-економічного характеру, що виникли внаслідок розпаду СРСР та руйнування єдиного банківсько-правового простору; організаційно-управлінські проблеми, серед яких на перше місце поставив наслідки зруйнування комплексної системи внутрішньо-банківського документального контролю. У сфері нормативно-правового регулювання він відзначив потенційно криміногенні

Чопович В. М. Правові основи банківської справи та її захист від злочинних посягань. — К., ¹⁹94. - Глава 2.

6 7-328                                                        161

  Глава 2 • • -............. •.•••••• •••>•» >, •.                 •

наслідки декларативності багатьох актів, відсутності механізму їх виконання та застосування. Предметному кримінологічному ана­лізу були піддані найбільш поширені способи розкрадань грошо­вих коштів у банківських установах та зловживань у підприєм­ницьких структурах із використанням послуг останніх. Аналіз спрямовувався на визначення умов вчинення та засобів запобіган­ня та припинення цих злочинів. Пізніше до результатів криміно­логічного аналізу злочинів у сфері кредитно-фінансової та банків­ської діяльності і проблем їх запобігання зверталися учасники Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої цій тематиці, що була організована Національною юридичною ака­демією України імені Ярослава Мудрого, Департаментом юстиції США, НДІ вивчення проблем злочинності Академії правових на­ук України, Програмою Тга ССС Американського університету (м. Вашингтон)¹. Низка ознак кримінологічної характеристики шахрайств із фінансовими ресурсами наведена у захищеній у 2004 р. кандидатській дисертації В. В. Пивоварова, який відзначив «міський» характер цього злочину (94,6 %), основні дві форми йо­го вчинення, а саме: 1) вимушене надання неправдивої інформації, без якої неможливо легальне одержати кредит, субсидію, суб­венцію, дотацію для їх використання за цільовим призначенням; 2) свідоме надання завідомо неправдивої інформації для отриман­ня подібних коштів, коли суб'єкт знає наперед, що вони будуть ви­користані невідповідне до укладеної угоди. Визначена також низ­ка рис кримінологічної характеристики особи злочинця, що вчи­няє фінансове шахрайство².

З огляду на значне поширення злочинів у податкових відноси­нах, передусім ухилення від сплати податків, та потреби їх кращо­го запобігання, багато науковців (Гутнік А. Є., Голосніченко Д. І., Молодик В. В., Пивоваров В. В. та ін.) присвятили свої праці кримінологічному дослідженню цих злочинів, надаючи інформа­цію щодо кримінологічної характеристики останніх. Вона по-

¹ Злочини у сфері крсдитію-фіпансової та банківської діяльності / Матср. иаук.-практ. конф. - X., 2000.

² Пивоваров В. В. Податкова і крсдитпо-фінаисова злочинність: Кримінологічна характери­ стика та попередження: Авторсф. дис.... канд. юрид. наук — X., 2003. — С. 9-10.

162

  Злочинність у сфері економіки та запобігання їй

стійно поновлювалася у дослідженнях, які проводить Науково-дослідний центр Академії податкової служби України.

Докладному дослідженню кримінологічної характеристики злочинів у сфері зовнішньоекономічної діяльності була присвяче­на кандидатська дисертація В. О. Білецького¹. Він розглянув та визначив багато рис цієї характеристики стосовно найбільш по­ширених та небезпечних злочинів, зокрема: 1) контрабандного пе­реміщення товарів і майна через митний кордон, відзначивши злиття цих злочинів із загальнокримшальною злочинністю та ухи­ленням від сплати податків; 2) розкрадання державного та колек­тивного майна та коштів при здійсненні зовнішньоекономічних операцій; 3) приховування валютної виручки, яке супроводжуєть­ся порушенням правил про валютні операції, сполучається з контрабандою товарів, придбаних за кордоном на приховувану валютну виручку тощо. Автор зайняв правильну позицію щодо трактування поняття кримінологічної характеристики, включив­ши до неї результати аналізу чинників, які сприяли вчиненню пра­вопорушень у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Це дозво­лило не лише отримати цілісну кримінологічну характеристику названих правопорушень, але й визначити предметні заходи запобігання останнім, у тому числі кримінально-правові, відомчі нормативні, організаційно-правові стосовно підвищення ефектив­ності діяльності правоохоронних органів, комплексні загально-соціальні, а також індивідуально-профілактичні.

Дещо раніше роботи В. О. Білецького кримінологічні проблеми корисливих злочинів, що вчиняються у ланці розрахунків при зовнішньоекономічних операціях, досліджувала Л. І, Бутенко². Окремі риси кримінологічної характеристики інших видів зло­чинів, що вчиняються у сфері господарської економічної діяль­ності, а також стосовно злочинності у цій сфері загалом містяться

Білецький В. О. Кримінологічна характеристика та профілактика злочинів у сфері зовнішньоекономічної діяльності / Автореф. дис.... канд. Іорид. наук. — Одеса, 1999.

Бутенко Л. І. Попередження розкрадань та інших корисливих злочинів, що скоюються суб'єктами господарювання при розрахунках за скспсртио-імпортні операції / Автореф. Дис.... канд. Іорид. наук. - К., 1998.

163

Глава 2

в роботах інших авторів¹. Цікаві дані щодо кримінологічної харак­теристики низки господарських злочинів містяться у виступах учасників науково-практичної конференції «Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності», що відбулася у Харкові 5-6 жовтня 2005 р. Зокрема, стосовно злочинів, вчинюваних у зовнішньоекономічній діяльності (Є. Д. Скулиш), контрабанди (І. М. Даньшин), фальсифікації продукції та інших товарів на спо­живчому ринку (В. В. Голіна) та ін.²

Слід зазначити, що кримінологічний аналіз злочинів у сфері господарської економічної діяльності загалом, а тим більше вчи­нюваних у цілому у сфері економіки, через значні відмінності видів злочинних проявів, охоплюваних названими сукупностями, а також чинників, що їх зумовлюють, робить малопродуктивними спроби отримати в результаті аналізу предметну кримінологічну характеристику цих злочинів. Через свою «усередненість» кримінологічна характеристика останніх стає занадто загальною, часто суттєво відрізняється своїми ознаками, їх показниками від характеристики охоплюваних видів злочинів. Тому подібна харак­теристика злочинності має доповнюватися більш конкретними ха­рактерними кримінологічними ознаками та рисами окремих видів злочинів, стосовно яких визначаються заходи запобігання.

Подібний підхід продуктивно застосував О. Г. Кальман щодо визначення кримінологічної характеристики осіб, які вчинили злочини у сфері господарської економічної діяльності, що дозво­лило йому отримати дані, які досить повно визначають цю харак­теристику³. Згідно з ними серед зазначених осіб приблизно рівни­ми частинами представлені жінки (55,2 %) та чоловіки (44,8 %). Висока питома вага жінок серед осіб, що вчинили злочини у цій

¹ Див., наприклад: Боротьба зі злочинністю у сфері підприємницької діяльності / Відп. рсд. Ф. А. ЛопуІІІапський, В. І. Борисов. — X., 2001. — Глави 6, 7; Контрабанда: Засоби попере­ дження та протидії: Навч. посіб. / За ред. Я. Ю. Кондратьєва та Б. В. Ромашока. — К., 2001; Бучко М. П. Сучасна корислива економічна злочинність та заходи її попередження / Авто- рсф. дис. каид. Іорид. наук. - X., 2002; Смиріюв А. А. Злочинність у сфері підприємницької діяльності та її попередження: Авторсф. дис.... каид. юрид. наук. — К., 2002 та ін.

²   Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності: Наук.-практ. конф. 5-6 жовтня 2005 р. - X., 2006.

³ Кальман О. Г. Стан і головні напрямки попередження економічної злочинності в Україні: Теоретичні та прикладні проблеми. — С. 88—101.

164

  Злочинність у сфері економіки та запобігання їй

сфері, порівняно із усією злочинністю (11,8 % у 2004-2005 рр.), у тому числі із злочинами проти власності у цій же сфері (13 %), пов'язана з традиційно високим представництвом жінок на поса­дах обліково-бухгалтерських, банківських, фінансових праців­ників, серед комірників, інших матеріально відповідальних осіб, у торгівлі, сфері обслуговування. Зазначається, що питома вага жінок серед засуджених за злочини у сфері економіки щороку зро­стає, тоді як стосовно злочинності загалом — зменшується.

За віком особи, що вчиняли злочини у сфері господарської еко­номічної діяльності, значно старші порівняно з іншими кате­горіями злочинців. Серед перших найбільш представлена група віком понад 29 років (до 80 %), серед інших — від 18 до 29 років (68 %). Це пов'язано з тим, що злочини у сфері господарської діяльності здебільшого вчиняють особи, які обіймають певну службову посаду, дослужитися до якої потрібен певний час, стаж роботи (зі стажем понад 5 років серед цих осіб — до 40 %). З наве­деними показниками корелюють дані про освітній рівень зло­чинців у сфері економіки. Майже всі такі особи (до 95 %) мали се­редню, середню спеціальну та вищу освіту, в тому числі 62,8 % — повну вищу та базову освіту, а до 45 % — спеціальну кваліфікацію. Соціальний стан засуджених за злочини у сфері економіки значно відрізняється залежно від виду злочину. Серед осіб, що вчинили злочини, пов'язані з підробленими грошима та іншими цінними паперами, порушеннями порядку зайняття підприємницькою діяльністю, здійсненням операцій із металобрухтом, незаконно ви­готовленими та поширюваними підакцизними товарами, до 60 % становили робітники, до 35 % — непрацюючі. Злочини, що пов'язані зі службовим становищем винуватця, як правило, вчиня­ли службовці. Серед тих, хто займався переправленням контра­бандних товарів, порушеннями правил про валютні операції, до 50 % становили непрацюючі. Характерною ознакою злочинів у сфері економічної діяльності є активна участь у вчиненні багатьох із них колишніх громадян України та інших країн СНД, які у попе­редні роки емігрували за кордон та набули іноземного громадянст­ва. Вчиненню багатьох злочинів у сфері економічної діяльності передувала спеціальна підготовка осіб, що їх замислювали, кар'єрне просування по службі, наближення, у тому числі в інтим-

165

  Глава 2

них відносинах, зазвичай для жінок, до керівників господарських організацій, бухгалтерських та охоронних структур. За даними О. Г. Кальмана для господарських злочинів не характерна реци­дивна злочинність. Серед засуджених за ці злочини раніше судимі не перевищували 5-7 %. В. С. Батиргареєва наводить ще нижчий показник — менше 1 %¹. Понад 80 % були притягнуті до криміна­льної відповідальності за перший і один злочинний епізод. Нинішній кримінологічній обстановці в Україні та правоохо­ронній практиці у цій сфері відповідає той факт, що серед осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, переважали ті, у яких мотив вчинення злочину визначався матеріальною скрутою, потребою вирішити важливу проблему (навчання, лікування, отримання ліцензії тощо), яка вимагала значних коштів. Більшість злочинців у сфері економіки мали сім'ю (61 %). Відома за дослідженням багатьох інших видів злочинів запобіжна і загалом позитивна роль сім'ї, для злочинів у сфері економіки значно по­слаблена й обмежена. Останнє пов'язано з тим, що сімейні потре­би нерідко є визначальними для формування корисливої моти­вації, а сім'я — це перший безпосередній користувач коштів та майна, здобутих через злочинну діяльність. Припинення злочин­ного джерела задоволення потреб сім'ї для значної частини зло­чинців є найгіршим результатом їх викриття. За даними О. Г. Кальмана за вивченими кримінальними справами про госпо­дарські злочини, 23,8 % засуджених зазначили, що причиною вчи­нення ними злочину було скрутне матеріальне становище, 14,8 % вчинили злочин для задоволення нагальних побутових потреб. Водночас у більшості справ матеріальне становище та мотиви за­подіяного не були встановлені. Слід ще раз підкреслити, що наве­дені ознаки особи злочинця для цієї категорії злочинів значною мірою визначаються нинішньою правоохоронною практикою. Остання складається таким чином, що виявляються переважно не ті, що обертають мільйонні кримінальні кошти, високі посадовці та чиновники, які своїми службовими діями спотворюють вільну конкуренцію, принципи ринкової економіки. Там, де потрібен су­ворий контроль за управлінням державною власністю, розпоря-

¹ Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності. — С. 241.

166

  Злочинність у сфері економіки та запобігання їй

дженням бюджетними коштами, державним і комунальним май­ном з найвищою результативністю для держави, правоохоронці та високопосадовці здебільшого не реагують на повідомлення про порушення, розбазарювання державного та комунального майна, грають на руку (звичайно, не «за красиві очі») спритним ділкам, які пов'язані з ними спільним бізнесом, створюють для злочинців надійний «дах». Де ж рентабельне і прибуткове, але незалежно господарює приватний підприємець, цілком у правовому полі і не­має підстав для державного втручання, там часто більше тиску, за вказівкою «своїх» бізнесменів-конкурентів створюються немож­ливі умови для господарювання, справа ведеться до його розвалу аж до припинення підприємницької діяльності та перекуплення за безцінь приватної власності.

У цьому значною мірою є причина криміналізації економічної діяльності, можливості її ведення лише для «обраних», «своїх». У цьому ж і причина нереагування правоохоронної системи не чис­ленні факти протежування, штучного подолання конкуренції і конкурентів, протидії чесному легальному бізнесу, який за числен­ними оцінками підприємців, зокрема іноземних, вести в Україні неможливо.

Через значну відмінність різних видів злочинів у сфері госпо­дарських економічних відносин (їх звичайно класифікують на 6-9 груп), у тому числі суттєву різницю умов, інших обставин і ситуацій, за яких вони вчиняються, дослідження чинників, що зумовлюють ці злочини, та відповідно обсяг інформації про них мають різний масштаб та формат. Останні можна поділити на три групи. До першої слід віднести дослідження причин і умов окре­мого виду (класифікаційної групи) господарських злочинів, яке проводиться на підставі вивчення кримінальних справ, іншої емпіричної інформації у напрямку визначення кримінологічної характеристики цього виду злочинів. Здобута за такого досліджен­ня інформація про причини і умови вчинення цього виду злочинів включається до його кримінологічної характеристики як невід'ємна складова. Таке дослідження, що ґрунтується на пред­метному уявленні про конкретну функціональну роль обставин, фактів, проявів, інших чинників, що виконують функцію причин та умов злочинного діяння, дозволяє більш глибоко і детальніше їх

167

  Глава 2

вивчити, визначити детерміністичні зв'язки між ними та ознаками злочину й особи злочинця, загалом отримати більш повну кримінологічну характеристику останніх. Вона дозволить більш цілеспрямовано організувати роботу щодо запобігання цьому виду злочинів. Прикладом такого дослідження може бути кандидатська дисертація В. О. Білецького, в якій детально визначена криміно­логічна характеристика злочинів у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі причини й умови їх вчинення, та на її підставі запропоновані конкретні заходи щодо профілактики ос­танніх¹. Подібним чином досліджені детермінанти злочинів у сфері підприємництва А. А. Смирновим², причини та умови вчи­нення ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів та шахрайства з фінансовими ресурсами В. В. Пивоваро-вим³. На нашу думку, такий підхід до визначення причин і умов вчинення окремих видів (категорій) злочинів є найбільш продук­тивним. Саме таким підходом вигідно відрізняється від багатьох інших праць з тематики зумовлення злочинів у сфері економіки колективне дослідження групи харківських криміналістів, здійснене під керівництвом проф. В. А. Журавля. У публікації за його результатами висвітлюються причини й умови економічних злочинів загалом та окремо стосовно вчинених: у бюджетній сфері; пов'язаних із використанням підроблених документів; у сферах митного контролю; обігу цінних паперів; використання комп'ютерних технологій; надання банківських кредитів; привати­зації; незаконних дій з банківськими платіжними картками⁴. Пред­метне викладення інформації про причини і умови зазначених видів злочинів у сфері господарської діяльності, безперечно, спри­ятиме її практичному використанню з метою конкретного спряму­вання діяльності щодо запобігання дії зазначених чинників. Не випадково, цілком обґрунтовано зазначена праця визначена на­уково-практичним посібником.

Другу групу становлять дослідження, предметом яких є зло­чинність у більш широкій сфері господарської діяльності, напри-

¹ Білецький В. О. Вказ. праця. — С. 9-15.

² СмирновА.А. Вказ. праця. — С. 11-14.                                   ', -,., •' Пшоваров В. В. Вказ. праця. — С. 11-16.

⁴ Криміналістична профілактика економічних злочинів: Наук.-практ. посіб. / За рєд. В. А. Журавля.-X., 2006.-С. 47-125. с

168

  Злочинність у сфері економіки та запобігання їй

клад у кредитно-фінансових відносинах, сфері підприємництва, оподаткування тощо. Проведення такого дослідження вимагає розширення сфери пошуку, вивчення, узагальнення емпіричної та іншої інформації, що стосується різних за характером, умовами, мотивами та способами вчинення видів злочинів, визначення їх видових особливостей. Через різноплановість та недостатність та­кої інформації подібні дослідження нерідко не містять конкретної кримінологічної характеристики, обмежуються загальними вис­новками щодо причин і умов досліджуваних злочинів, теоретич­ними положеннями стосовно завдань та організації роботи із за­побігання останнім¹. Результати таких досліджень видаються менш значущими та придатними як для ґрунтовного наукового аналізу, так і особливо для предметного практичного застосування з метою організації запобіжної діяльності.

Ще складнішими та менш конкретними видаються досліджен­ня (їх можна віднести до третьої групи), предметом яких є загалом злочинність у сфері економіки. Постановка такого дослідження вимагає попереднього детального вивчення кримінологічної ха­рактеристики, особливостей детермінації, зумовлення та моти­вації, а також вчинення різних видів і категорій злочинів, що мають місце у згаданій сфері. Такі дослідження звичайно прово­дяться на рівні широкого і високого узагальнення, у тому числі й стосовно кримінологічної характеристики та детермінації злочин­ності у згаданій сфері. Причини та умови окремих видів та кате­горій злочинів цієї сфери, що суттєво різняться між собою за бага­тьма характеристиками, особливо особистісними, а також за умовами, обставинами, ситуацією їх вчинення, конкретно не роз­глядаються, а визначаються як узагальнені фактори. Результати такого аналізу останніх іноді уявляються як основа, схема наступ­ного, більш детального кримінологічного дослідження злочин­ності в окремих сферах, галузях економіки, процесах, що в ній відбуваються². В іншому випадку подібні дослідження спрямову-

Див., наприклад: Боротьба зі злочинністю у сфері підприємницької діяльності / Біди. рсд. Ф. А. Лопуіпанський, В. І. Борисов. - X., 2001.

Куркин Н. В. ФакторьІ, обуславливающис престушюсть в сферо зкономичсской деятель-ности / Проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності: Матер. міжпар. наук.-практ. конф. - X., 1999. - С. 38-48.

169

  Глава 2

ються на теоретичне визначення та обґрунтування шляхів при­кладного розв'язання проблем, що існують у сфері запобігання економічної злочинності.

На закінчення розгляду цього питання можна зробити загаль­ний висновок: сучасний стан дослідження причин та умов вчинен­ня злочинів у сфері господарської діяльності, як і у сфері економіки загалом, та й в цілому стосовно інших різновидів зло­чинних проявів, у переважній більшості через неконкретність, недостатню предметність та диференційованість отриманої інфор­мації щодо чинників злочинності не задовольняє потреби цілес­прямованої організації її запобігання. Удосконалення досліджень з цієї тематики у напрямку забезпечення необхідної предметності їх результатів — нагальне завдання сучасної української кримінології.

Ј 5. Кримінологічні засади та засоби запобігання злочинності у сфері економіки

•-•• Запобігання злочинності у сфері економіки, як і злочинності загалом, — це винятково складна багаторівнева та різнопрофільна суспільна діяльність, яка має здійснюватися через системне засто­сування запобіжних заходів різного змісту та характеру, що мають єдине спрямування щодо перешкоджання дії детермінантів цього виду злочинності та ЇЇ проявів, передусім причин і умов останніх. Успішне здійснення цієї діяльності залежить від її забезпечення у різному відношенні: науковому, правовому, організаційному, інформаційному, кадровому, ресурсному, соціально-психологічно­му тощо. Багато що залежить від суспільного розуміння винятко­вої значущості та можливості розв'язання проблеми запобігання злочинності, наявності політичної волі та громадянського інтере­су щодо цього.

Можливість обґрунтованої постановки та реального розв'язан­ня проблеми запобігання злочинності загалом та безпосередньо у сфері економіки, як і в інших суспільних сферах, залежить, якщо не в першу чергу, від її здійснення на основі чітких наукових тео­ретичних засад, визначених передусім кримінологічною наукою, до предмету якої належить ця проблема.

Теоретичні засади запобігання злочинності визначені у главі 8 Книги 1 Курсу. Коротко нагадаємо основні з них:

170

  Злочинність у сфері економіки та запобігання їй

— функціональний зміст та мета діяльності щодо запобігання злочинності і злочинним проявам полягає у перешкоджанні дії де­ термінантів останніх, передусім їх причин і умов;

— предмет і об'єкти запобігання злочинності та її проявам визначаються за принципом відповідності на підставі адекватного знання щодо їх детермінантів, передусім причин і умов спряму­ вання відповідно до них запобіжних заходів;

— згідно з рівнями та різновидами функціонування злочин­ ності та злочинних проявів, передусім їх причин і умов, визнача­ ються рівні запобіжної діяльності (загальносуспільний, груповий, індивідуальний), напрямки останньої (стосовно злочинності зага­ лом або окремих її різновидів), а згідно з межами здійснення цієї діяльності — її масштаб (загальнодержавний, регіональний чи га­ лузевий, об'єктовий, індивідуальний);

— запобігання злочинності здійснюється через заходи цільово­ го призначення (спеціально-кримінологічні) та загальносоціальні, що чинять посередній вплив на її детермінанти; залежно від на­ лежності останніх до певних сфер суспільних відносин запобіжні заходи за своїм змістом (характером) поділяються на економічні, політичні, соціальні, правові, організаційні (управлінські), соціокультурні, морально-етичні, соціально-психологічні та інші; належністю чинників до згаданих суспільних сфер визначаються конкретні об'єкти, суб'єкти, форми і засоби здійснення стосовно цих чинників запобіжних заходів.

Відповідно до наведених теоретичних засад визначаються: рів-неве спрямування щодо детермінантів та залежні від нього струк­тура, різновиди, напрямки, характер та інші елементи діяльності щодо запобігання злочинності у сфері економіки. Нагадаємо, що за рівнями та функціональним змістом свого детермінуючого зна­чення чинники злочинності у сфері економіки ми розподіляли так:

—       суспільно-політичні та економічні передумови криміна- лізації відносин та детермінації злочинності у цій сфері;

— загальні причини, умови та інші детермінанти злочинності у сфері економіки в цілому та стосовно окремих елементів остан­ ньої, її галузей;

— причини, умови та інші детермінанти окремих різновидів злочинності у сфері економіки;

171

  Глава2 > ••••-. «;<•• -.>(;?,•:>••;'<•• ••                ,.. •••>••- ^;

— причини, умови та інші детермінуючі елементи безпосеред­ньої (криміногенної) ланки спричинення конкретного злочинного прояву у сфері економіки, а також відповідні чинники наступних ланок, де відбувається продукування та інше зумовлення зазначе­них елементів.

Суспільно-політичні та економічні передумови криміналізації відносин та детермінації злочинності у сфері економіки детально викладені у § 2 цієї глави. Серед них особливе кримінологічне зна­чення мають негативні процеси в економіці, які призвели до «тінізації» та криміналізації її певної частини, небаченого майно­вого розшарування та збіднілості основної маси населення, падіння моралі та культури, що створило підґрунтя для розвитку криміногенних процесів, насамперед у суспільній свідомості, по­родження та утвердження мотивації можливості задоволення ма­теріальних потреб та інших корисливих інтересів кримінальними та іншими протизаконними засобами у сфері економіки. Першо­чергове значення у припиненні дії зазначених передумов та їх можливих кримінологічних наслідків мають загальносоціальні заходи упередження та подолання негативних процесів в еко­номіці, забезпечення її розвитку на цивілізованих, ринкових заса­дах поза корисливими інтересами носіїв влади, а на цій основі — підвищення матеріального добробуту населення, рівня його куль­тури, моралі, правосвідомості; запобігання формуванню криміно­генної мотивації у сфері економіки.

Зазначена суспільна діяльність на цьому етапі розвитку ук­раїнського суспільства має бути визнана вирішальною у ство­ренні соціально-економічного та політичного підґрунтя для за­побігання злочинності загалом та зокрема у сфері економіки. Ця діяльність не має цільового спрямування щодо запобігання зло­чинності і номінально не може бути до нього віднесена. Однак во­на є обов'язковою передумовою його успішного здійснення, ство­рює для нього необхідне підґрунтя і тому фактично становить першу найбільш важливу частину (або ланку) у системі вирішен­ня загальносуспільного завдання запобігання злочинності, зок­рема у сфері економіки.

Другу частину цієї системи становлять соціальні заходи, спрямовані на запобігання дії загальних причин, умов, інших де-

172

  Злочинність у сфері економіки та запобігання їй

термінантів злочинності у сфері економіки. На відміну від суспільних передумов, які створюють лише підґрунтя для виник­нення та дії загальних чинників злочинності, останні відіграють щодо неї продукуючу та іншу зумовлювальну роль. Під упливом цих чинників у суспільній свідомості, передусім у психології тієї частини населення, яка найбільше зазнає негативних наслідків дії соціальних передумов, формується суспільне неприйнятне став­лення щодо можливості (допустимості) задоволення своїх ма­теріальних потреб та інших корисливих інтересів у кримінальний спосіб, зокрема через посягання на чужу власність, майно, інші ма­теріальні інтереси, у тому числі у сфері економіки. З іншого боку, у свідомості певної частки населення, що бере ту чи іншу участь в економічній діяльності та має у ній окремий економічний інтерес, формується за участю також корисливих, але змістовно інших чинників, психологічне ставлення щодо можливості за рахунок злочинних дій змінити (у інший спосіб використати) економічні відносини на свою користь, на підставі чого визначається відповідна кримінологічна орієнтація та кримінальна мотивація. Цей соціально-психологічний феномен у його двох названих різновидах та конкретних проявах в індивідуально-психо­логічному комплексі особи становить загальну психологічну причину злочинів у сфері економіки, її спричинююча дія стає можливою завдяки сприянню багатьох інших процесів, явищ, подій, фактів, які відіграють роль умов та інших детермінантів, що проявляються на рівні зумовлення злочинів та злочинності загалом у сфері економіки, а також стосовно її окремих еле­ментів, в окремих її галузях.

Заходи запобігання дії загальних причин, умов, інших де­термінантів злочинності у сфері економіки, що становлять другу частину цієї запобіжної діяльності, повинні здійснюватися на за­гальносуспільному рівні, у загальнодержавному, регіональному, галузевому масштабах, здебільшого мати спеціальне (спеціально-кримінологічне) призначення, хоча частково можуть досягати мети і без такої спеціальної спрямованості за рахунок загально-соціальних заходів. Заходи цієї частини системи запобігання злочинності у сфері економіки за належністю чинників, на які во­ни роблять запобіжний вплив, до різних суспільних сфер та

173

  Глава 2

відповідним характером (змістом) цих заходів цілком обґрунтова­но розподіляють на економічні, соціальні, політичні, правові, ор­ганізаційно-управлінські, у тому числі стосовно правоохоронної діяльності, культурно-виховні, морально-етичні, технічні тощо¹. Проте диференціація запобіжних заходів за характером останніх та належністю до певних суспільних сфер часто не супровод­жується їх поділом за цільовою спрямованістю щодо окремих ла­нок системи детермінації злочинності. Як наслідок, в одному ряду без чіткого виділення рівневої особливості детермінантів, стосов­но яких спрямовується запобіжний вплив, та залежних від спе­цифіки останнього його завдань, змісту і результатів, розглядають­ся заходи, що мають різне спрямування, а саме: щодо суспільних передумов криміналізації економічних відносин; загальних при­чин, умов та інших детермінантів злочинності у сфері економіки; таких самих чинників, які мають особливе вираження стосовно окремих різновидів такої злочинності, а також щодо спричинення та зумовлення конкретних злочинних проявів у цій сфері. Зазна­чений підхід не сприяє предметному уявленню щодо запобіжних заходів різного рівневого спрямування, знижує можливості їх практичного застосування та для забезпечення останнього підля­гає предметній деталізації.

Третю частину системи запобігання злочинності у сфері еко­номіки становлять заходи, спрямовані на причини, умови, інші детермінанти окремих різновидів цієї злочинності, а саме зло­чинів проти власності, яка має економічне значення, у тому числі крадіжок, фактів викрадення шляхом демонтажу та в інший спосіб електричних мереж, кабельних ліній та їх обладнання, шахрайств, привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зло­вживання службовим становищем, інших посягань проти влас­ності тощо; а також різних злочинних проявів у сфері господарсь­кої економічної діяльності, передбачених розділом VII Особливої частини Кримінального кодексу. Названі різновиди злочинів та їх конкретні види (склади) мають єдину загальну соціально-психо-логічну причину їх вчинення, про яку йшлося вище, та певною мірою зумовлюються загальними детермінантами злочинності у

¹ Див. детальніше: Пивоваров В. В. Вказ. праця. - С. 13-15; Кальман О. Г. Вказ. праця. -Розділ IV.

174

  Злочинність у сфері економіки та запобігання їй

сфері економіки. Водночас кожний із цих різновидів та конкрет­них видів злочинів має свій, властивий лише йому вияв загальної причини злочинності у сфері економіки та зумовлювальний ком­плекс, що сприяє її діяльнісному прояву. Ці комплекси стосовно окремих видів зазначених злочинів певною мірою висвітлені у па­раграфах 3 та 4 цієї глави при розгляді кримінологічної характери­стики останніх. Ще детальніше стосовно деяких із цих видів злочинів зумовлювальні комплекси розглянуті в дослідженнях ав­торів, посилання на які зроблені у названих параграфах, а також інших вчених. Водночас, як зазначалося, причини та умови вчи­нення багатьох видів злочинів у сфері економіки (як і в інших сфе­рах) поки що досліджені та визначені явно недостатньо, що пере­шкоджає предметному здійсненню запобіжних заходів цієї третьої групи.

Заходи щодо запобігання вчиненню окремих різновидів та видів злочинів у сфері економіки мають здійснюватися певною мірою на загальносуспільному рівні та у загальнодержавному мас­штабі. Проте, як показує практика, вони більш ефективні за окре­мими напрямками суспільних відносин, сферами економіки, у регіональному, галузевому та особливо об'єктовому масштабах. Перевага тут має бути надана спеціально-кримінологічним захо­дам, передусім загальнопрофілактичного призначення, у тому числі правовим, правоохоронним, організаційно-управлінським, насамперед комплексному плануванню профілактики правопору­шень у господарських відносинах, налагодженню бухгалтерсько-ревізійної роботи, охорони майна, добору кадрів, контролю за виконанням ними службових обов'язків тощо. Загальнопрофілак-тичні заходи щодо запобігання зазначеним злочинам мають більш системно та результативно здійснювати підрозділи органів внутрішніх справ по захисту економіки від злочинних посягань, особливо у застосуванні ними оперативно-розшукових та кримі­налістичних заходів¹. Водночас значно ширше слід використову­вати з профілактичною метою заходи матеріального заохочення дбайливого ставлення до майна, виконання господарських операцій, запобігання правопорушенням у проведенні останніх, а

Див. детальніше: Криміналістична профілактика економічних злочинів: Наук.-практ. посіб. / За ред. В. А. Журавля. - С. 125-193.

175

  Глава 2

також соціокультурні, морально-виховні, спрямовані соціально-психологічні заходи тощо.

Останню, четверту групу становлять заходи запобігання кон­кретним злочинним проявам у сфері економіки, що спрямовані на причини, умови та інші детермінанти, які чинять свій вплив у без­посередній ланці спричинення та зумовлення цих проявів та у найближчих до неї ланках.

За своїми формами та засобами заходи цієї частини запобіжної діяльності мало чим відрізняються від заходів запобігання кон­кретним злочинам інших видів, що досить детально описані у кримінологічній літературі. Відмінність їх полягає насамперед у спрямуванні щодо чинників, які зумовлюють саме злочини еко­номічного характеру та визначають особливий зміст цих запобіж­них заходів. З останнім пов'язана, як правило, вимога щодо професійної (економічної, фінансової, технологічної тощо) підго­товки особи, що визначає зміст та конкретні спрямування запобіжного заходу, організовує його здійснення.

Запобіжні заходи, що належать до цієї частини запобігання зло­чинності у сфері економіки, здійснюються на груповому та пере­важно індивідуальному рівнях, у об'єктовому та індивідуальному масштабах. Вони повністю належать до спеціально-криміно­логічних заходів, серед яких мають переважати здійснювані сто­совно конкретних осіб — учасників економічної діяльності заходи ранньої та безпосередньої профілактики, а за необхідності — захо­ди відвернення наміру вчинити злочин або припинення останньо­го в разі початої його реалізації. Докладніше стосовно застосуван­ня спеціально-кримінологічних заходів індивідуального рівня та масштабу див. у главі 8 Книги 1 Курсу.

На завершення слід підкреслити, що для успішного здіснення запобігання злочинності у сфері економіки, як і в інших сферах, мають комплексно, системно, наполегливо здійснюватися заходи, що віднесені нами до усіх чотирьох частин запобіжної системи. У забезпеченні їх реального здійснення, насамперед у державному та комунальному секторах економіки, особлива роль належить органам державної виконавчої влади та органам місцевого само­врядування, а також контролюючим і правоохоронним органам. Стосовно злочинів у сфері економіки, особливо державної та ко-

176

  Злочинність у сфері економіки та запобігання їй

мунальної форми власності, запобіжна діяльність поки що не відповідає наведеним вимогам і рекомендаціям, про що свідчить зростання чисельності злочинних посягань, їх суспільної небез­печності та завданої ними шкоди. Названі вище органи та устано­ви повинні постійно відслідковувати нові прояви та форми злочинної та іншої протиправної діяльності у сфері економіки. Останні час від часу з'являються у ній, що свідчить певним чином про «пристосування» кримінальних елементів до здійснюваних запобіжних, контрольних, правоохоронних заходів, а також до за­конодавчих та інших правових засобів регулювання економічних відносин, перш за все до прогалин і упущень серед них, а також у практиці їх застосування. Все це дозволяє безкарно чинити пере­розподіл власності, інші суспільне небезпечні дії у сфері еко­номіки. Наочним проявом злочинної «творчості» стало, напри­клад, так зване реидерство, яке вже досить тривалий час застосо­вується у свавільному перерозподілі власності, має ознаки організованої злочинної діяльності, але не тільки не знаходить необхідного реагування серед законодавців, в органах виконавчої влади, правоохоронних органах, але й здійснюється фактично за їх потурання. У цій злочинній «новелі» яскраво відображуються пов'язаність злочинності у сфері економіки з владою, їх корупційні відносини, що зводить нанівець будь-який сенс нор­мального розвитку економіки в країні, запобігання вчиненню у ній злочинів та інших протизаконних дій. Тому доки реально не буде рішуче розірваний зв'язок влади і бізнесу, запобігання злочинності у сфері економіки залишиться темою наукових та інших зацікав­лених пошуків, посібників та рекомендацій, але не матиме реаль­них результатів на практиці.

Вищі органи влади час від часу приймають нові програми: комплексні та цільові, а також плани і заходи щодо запобігання злочинності загалом, у тому числі або навіть окремо у сфері еко­номіки. От і останнім часом Кабінет Міністрів України постано­вою № 1767 від 20 грудня 2006 р. затвердив Комплексну програму профілактики правопорушень на 2007-2009 рр. та заходи до неї. Серед них низка заходів спрямована на запобігання злочинним проявам у сфері економіки, у тому числі на ринку підакцизних то­варів, у процесах приватизації, у сферах державних закупівель, ле-

177

  Глава 2              • -•••          •

галізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, митного контролю тощо. Незважаючи на те, що заходи охоплюють далеко не всі сфери та напрямки економічних відносин, багато з них мають загальний характер, не спрямовані на конкретні кримінологічні чинники, їх виконання мало б значний профілак­тичний ефект. Потрібно лише ретельно прослідкувати за їх здій­сненням, досягненням конкретних результатів щодо запобігання та скорочення злочинних проявів у сфері економіки, звернувши особливу увагу на виявлення та усунення конкретних причин і умов їх вчинення. Тобто знову-таки потрібні конкретні справи, ділова предметна робота, і тоді згадана Програма і План заходів не залишаться черговою декларацією влади, яких вже безліч було в минулому.