Модель причин і умов наркозлочинності

Таблиця №10

 

 

 

 

 

 

м в/о	Найменування чинника та групи його належності	Показник поширеності чинника
		%	ранг
	1. Сошально-економічш
1.1.	Відсутність постійної роботи, заробітку	41,9	2
1.2.	Низький заробіток, що не забезпечує:	25,1
	прожиткового мінімуму	12,1	12
	створення власної сім'ї	2,6	22
	задоволення інших потреб	8,4	14
1.3.	Можливість «легкого» приробітку	7,9	15
	2. Недоліки у роботі державних органів, установ щодо:
2.1.	контролю за наркосередовищем	41,9	3
2.2.	профілактичної роботи міліції	53,1	1
2.3.	виявлення осіб, які систематично вчиняють злочини у сфері наркообігу	23,5	8
2.4.	виявлення джерел поширення наркотиків	18,0	10
2.5.	лікування та соціального перевиховання засуджених за наркозлочини, які утримуються в установах виконання покарань	29,9	5
2.6.	здійснення медичними установами лікувально-профілактичних антинаркотичних заходів	26,3	7
	3. Індивідуально-особистісні
3.1.	Відсутність власної сім'ї	33,0	4
3.2.	Наркозахворювання, наркозалежність	27,3	6
3.3.	Інша тяжка/хронічна хвороба, травма	3,4	20
	4. Низький культурний рівень особи та її оточення
4.1.	Відсутність потреб щодо культурного використання вільного часу; натомість відвідання нічних клубів, дискотек	23,1	9
4.2.	Низький культурний/професійний рівень батьків, членів сім'ї, спільно проживаючих осіб	7,0	16
	5. Антисуспільний вплив оточення
5.1.	Наркоманія, алкоголізм, пристрасть до паління у близькому оточенні Споза сім'єю)	15,1	11
Ь.2.	Наркоманія, алкоголізм, пристрасть до паління в сім'ї	6,3	17
Ь.З.	Злочинність у близькому оточенні (поза сім'єю)	4,2	19
5.4.	Наркоманійне середовище, відсутність антинаркоманійного виховання за місцем навчання	4,5	18
	6. Культурологічні
6.1.	Негативний вплив ЗМІ, телебачення, літератури	11,4	ІЗ
	7. Пов'язані з психотравмуючою/конфліктною ситуацією на                                                 грунті:
Гтлг	незадовільних житлових умов	2,6	23
^-І1^_	______  _______  попереднього засудження	2 8	21

  15 7-328

449

  Глава 5

Як видно з Моделі, вона містить чинники, різні за змістом, на­лежністю до певної предметної групи, різного рангу поширеності в масиві наркозлочинів¹, різного рівня детермінації наркозлочин-ності. Останнє значною мірою визначає різні можливості безпосе­реднього запобіжного впливу на чинники.

За рівнем детермінації групи чинників мають бути розподілені таким чином.

Перший рівень — індивідуальний, в тому числі за змістом (ха­рактером) чинників: психофізіологічний, психологічний, культур­ний, моральний, можливо навіть генетичний. До нього з Моделі належать такі чинники: наркозахворювання, наркозалежність (по­казник поширеності дорівнює 27,3 % — далі наводиться лише зна­чення показника поширеності у відсотках); інша тяжка/хронічна хвороба, травма (3,4), відсутність власної сім'ї (33,0), потреб щодо культурного використання вільного часу, натомість прагнення до відвідання нічних клубів, дискотек (23,1); психотравмуюча ситу­ація з приводу незадовільних життєвих умов (2,6), попереднього засудження (2,6). Усереднений ранг детермінуючої значущості наведених чинників індивідуального рівня — 13,8.

Другий рівень — мікросередовищний. До нього з Моделі нале­жать: низький культурний рівень батьків, членів сім'ї, спільно про­живаючих осіб (7,0), поширеність серед них наркоманії, алко­голізму, пристрасті до паління (6,3); у близькому оточенні поза сім'єю — наркоманії, алкоголізму, пристрасті до паління (15,1), злочинності (4,2); наркоманійне середовище та відсутність анти-наркоманійного виховання за місцем навчання (4,5). Усереднений ранг детермінуючої значущості чинників мікросередовищного рівня — 16,2, в тому числі тих, що стосуються сім'ї, — 16,5; близь­кого оточення поза сім'єю — 15,0; за місцем навчання — 18,0.

Третій рівень — організаційно-управлінський. Сюди мають бу­ти віднесені з Моделі чинники, що відбивають недоліки у роботі державних органів і установ, передусім у діяльності органів міліції: по контролю за наркосередовищем (41,9), у проведенні

¹ Нумерація рангів у таблиці (з 1 до 23) відповідає мірі їх поширеності (детермінуючої зна­чущості): від найбільшої (ранг 1) до найменшої (23). Відповідне значення має і усередне­ний ранг детермінуючої значущості по групі чинників.

450

  Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...

профілактичної роботи (53,1), виявленню осіб, які систематично вчиняють злочини в сфері наркообігу (23,5); установ виконання покарань — у лікуванні та соціальному перевихованні засуджених за наркозлочини (29,9); медичних установ — у здійсненні ліку­вально-профілактичних заходів (26,3). До цього рівня має бути віднесений також негативний вплив ЗМІ, телебачення, літератури (11,4), що відбиває недоліки та недосконалість у визначенні тема­тичної спрямованості та змісту останніх. Усереднений ранг де­термінуючої значущості чинників організаційно-управлінського рівня — 6,9, у тому числі пов'язаних з діяльністю органів міліції — 5,5; установ виконання покарань — 5,0; медичних установ — 7; ЗМІ, телебачення, видання літератури — 13,0.

Четвертий рівень — соціально-економічний. До нього з Моделі належать: відсутність в особи постійної роботи, заробітку (41,9); низький заробіток, що не забезпечує життєво важливих потреб (25,1), у тому числі прожиткового мінімуму (12,1), створення влас­ної сім'ї (2,6), задоволення інших потреб (8,4); наявність можли­вості «легкого» приробітку (7,9). Усереднений ранг детермінуючої значущості чинників цього рівня — 13,0, в тому числі пов'язаних з незадовільними матеріальними умовами життя — 12,5.

Таким чином, чинниками, що мають найбільш відчутне де­термінуюче значення в зумовленні злочинів у сфері наркообігу є організаційно-управлінські (6,9), зокрема пов'язані з діяльністю органів міліції (5,5), установ виконання покарань (5,0), медич­них установ (7,0). За ними за детермінуючою значущістю йдуть чинники соціально-економічного (13,0), індивідуального (13,8), включаючи відсутність власної сім'ї (4,0), а також мікросере-довщного (16,2) рівнів.

Проте висока значущість чинника у детермінуючому процесі не завжди адекватна можливості здійснення щодо нього запобіжного впливу.

<Ј 4. Запобігання та протидія наркотизму

і наркозлочинності

Перш ніж перейти до викладу теми параграфа, слід зазначити, Що у світі досить тривалий час пропонуються два принципово різні підходи до визначення стратегії протидії держави наркотиз-

451

  Глава 5

му і пов'язаним з ним негативним проявам, включаючи злочини у сфері наркообігу та на ґрунті наркоманії. Перший відбиває дифе­ренційований, значною мірою ліберальний (гуманний) підхід до осіб, що призвичаїлися до наркотиків. Згідно з ним окремі види їх особистого вживання, без мети збуту, на ґрунті гострих соціальних негараздів або хворобливої наркозалежності мають бути де-криміналізовані, а попит на наркотики у таких випадках легалізо­ваний через їх контрольований, облікований продаж або розподіл. Збут та загалом поширення наркотиків повинні всіляко обмежу­ватися та тягнути відповідальність, включаючи кримінальну, особ­ливо гостру щодо наркобізнесу та його організованих злочинних форм. Таким шляхом пішла низка європейських країн: Голландія, Німеччина, Швейцарія, Польща, в порядку експерименту — Іспа­нія та інші. Другий підхід, який демонструють США, Франція, більшість південноамериканських країн, насамперед спрямо­вується проти наркоділків, наркомафії, конфіскацію їх прибутків, має в основі жорстке їх покарання, а також ув'язнення наркоманів, які порушують громадський спокій та публічну пристойність. Останнє супроводжується їх обов'язковим лікуванням, здебіль­шого за їхній кошт, та одночасно легалізацією вживання «легких» наркотиків, у тому числі публічне. Обидва підходи мають свої пе­реваги та недоліки. Перший забезпечує контроль за вживанням наркотиків, поповнення державного бюджету коштами для ліку­вально-профілактичних заходів, упорядкування організації останніх. Негатив полягає, як правило, у поширенні наркоманії, в тому числі в окремих країнах (Голландія), у загрозливому розмірі. Другий збільшує витрати держави на утримання та лікування ув'язнених наркоманів, сприяє наркотизації від «легких» нарко­тиків, поширенню бізнесу на наркотиках. Економічні втрати дер­жави від наркотизму зростають. На стику кримінології та еко­номічної науки з'явився навіть окремий науковий та прикладний напрямок економічної теорії злочинів і покарань — економіка нар­кобізнесу¹.

¹ Тимофеев Л. М. Наркобизнес: Начальная тсория зкономической отраслй. — М.: Россий-

ский государствспиьій гуманитарньїй университст, 1998. •    ^:   :,.       ',

452

  Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...:

Видається, що істина, як кажуть, «посередині» та вимагає дифе­ренційованого підходу до окремих видів наркотизму та наркозло-чинності. Вістря державної протидії наркотизму має бути пере­дусім та головним чином спрямоване проти джерел поширення наркотиків, насамперед проти їх контрабанди, організованого злочинного наркотичного промислу, а разом з тим проти вирощу­вання сировини, виготовлення та розповсюдження у масовому масштабі наркотиків кустарного виробництва. Тут дії державних органів мають бути максимально активізовані, як і проти наркоко-рупції. Що стосується обігу наркотиків без мети збуту, особливо поодинокого їх особистого вживання, варто, очевидно, відповідні діяння декриміналізувати, переглянути правоохоронну практику, можливо, навіть супроводити організованим у певних дозованих формах та під жорстоким контролем легальним споживанням нар­котичних засобів. Такий підхід має обов'язково та у різноманітних-формах і різними методами (лікування, морально-психологічний вплив, профілактичний контроль тощо), супроводжуватися за­побіганням наркоманії та наркотизму, наркозлочинів, що повинно стати головним стрижнем антинаркоманійної політики і практи­ки. Саме цьому напрямку держава і суспільство мають надавати організаційну підтримку, ресурсне (за всіма видами потреб) забез­печення, у тому числі науково-методичне.

Діяльність щодо запобігання наркозлочинності та незаконному наркообігу як головному її чиннику повинна мати структуру та схему організації, що є властивою для запобіжної діяльності щодо злочинності загалом. Перша у цьому розумінні є видовою щодо другої як діяльності окремого роду. У структурі діяльності щодо запобігання незаконному наркообігу і наркозлочинності так само, як і щодо родового об'єкта, яким є злочинність загалом, мають бу­ти виділені насамперед два рівні: загальносоціального та спеціально-кримінологічного запобігання, а на останньому — за масштабом запобіжної діяльності: загальносуспільне (або загаль­не), мікросередовищне, індивідуальне (див. докладніше у главі 8 Книги 1 Курсу).

Запобіжна діяльність у сфері наркообігу та наркозлочинності відрізняється своїм предметом (змістовним спрямуванням). Згідно з документами ООН, в яких відбито досвід світової

453

  Глава 5

спільноти, запобіжна діяльність у сфері наркообігу має спрямову­ватися за двома основними напрямками:

1) скорочення незаконного попиту на наркотики; •••;. 2) скорочення незаконної пропозиції наркотиків.

Оскільки нашою темою є запобігання наркозлочинності, наве­дені два напрямки мають бути доповнені третім, що спеціально спрямовується на запобігання злочинам у сфері наркообігу.

Як уже зазначалося, одним з основних методологічних прин­ципів кримінологічної запобіжної діяльності в цілому є ЇЇ відповідність за спрямуванням і змістом упереджуючої дії (впли­ву) конкретним причинам і умовам (чинникам), що зумовлюють вчинення тих чи інших злочинів («принцип відповідності»). Інак­ше кажучи, безпосереднім об'єктом спрямування запобіжних за­ходів мають бути чинники, що зумовлюють вчинення злочинів. Вище (у попередньому параграфі) наводилася опрацьована на су­часному методологічному науковому рівні системна Модель при­чин і умов наркозлочинності. Розглянемо рівні та напрямки діяль­ності щодо запобігання дії чинників відповідних груп, визначених у Моделі. Чинники першої групи — соціально-економічні (відсут­ність постійної роботи, заробітку, низький заробіток, що не забез­печує здійснення найважливіших потреб життєдіяльності та інші) — є, як правило, довготривалими, їх усунення (скорочення дії) потребує також тривалих систематичних заходів загально-соціального рівня: соціально-економічних, політичних, правових, соціокультурних та інших. Вони повинні здійснюватися переваж­но на загальносуспільному (загальнодержавному) рівні, частко­во — на галузевому, регіональному рівнях і мають своїм завданням вирішення великомасштабних соціальних проблем, зокрема забез­печення робочих місць, оплати праці, як правило, не нижчої від прожиткового мінімуму, на цій основі — підвищення добробуту населення, його можливостей отримати освіту, користуватися над­баннями культури, забезпечити охорону здоров'я, зокрема медич­но-лікувальну допомогу тощо. Ці загальносоціальні заходи мають належне їм предметне спрямування. Одночасно вони опосеркова-но чинять ранній запобіжний вплив щодо соціальних передумов наркотизму та наркозлочинності, а через це — на причини й умови останніх. Загальносоціальні заходи повинні міститися у відповід-

454

  Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...

них державних, галузевих, регіональних програмах, планах еко­номічного та соціального розвитку, їх фінансування має передба­чатися у Державному бюджеті України та місцевих бюджетах. При складанні та затвердженні названих документів мають враховува­тися потреби здійснення заходів щодо усунення дії чинників наркотизму та наркозлочинності першої групи. Заходи загально-соціального рівня можуть одночасно чинити посередній запобіжний вплив стосовно чинників і деяких інших груп. Зокре­ма, загальне удосконалення діяльності державних органів і уста­нов, зміцнення дисципліни у виконанні правових норм, управлінських рішень можуть опосередковано вплинути на усу­нення недоліків у роботі цих органів і установ, що визначенні дослідженням як чинники другої групи. Здійснення загально-соціальних заходів щодо підвищення культурного рівня населен­ня, удосконалення роботи розважальних установ, тематики ЗМІ, телебачення, літературних видань можуть чинити опосередкова­ний вплив на деякі чинники четвертої і шостої груп.

Проте більш предметний вплив на усунення чинників нарко­тизму та наркозлочинності належить заходам спеціальної анти­наркотичної спрямованості. Серед них, як і в інших напрямках запобіжної діяльності, виокремлюють спеціальні заходи загально­суспільного, мікросередовищного та індивідуального масштабу. Антинаркоманійні заходи загальносуспільного масштабу спрямовуються на скорочення незаконного обігу наркотиків, зловживання ними, усунення причин і умов вчинення злочинів, пов'язаних з наркотиками. Вони здійснюються із спеціальною антинаркоманійною метою на загальнодержавному, регіонально­му, галузевому рівнях стосовно всього або окремих категорій насе­лення, передусім: неповнолітніх; молоді; пацієнтів медико-ліку-вальних наркологічних установ; раніше засуджених після відбуття ними покарання та проходження протинаркоманійного лікування в установі виконання покарання, якщо таке було призначено; засу­джених, які нині перебувають у цих установах.

З огляду на предметну (цільову) спрямованість антинарко-манійних заходів загальносуспільного масштабу В. Г. Пшеничний підставне зазначає, що успішне вирішення завдань щодо протидії наркотизму можливе лише за умови радикального переосмислен-

455

  Глава 5

ня організації цієї діяльності, визначення ЇЇ конкретних напрямків, забезпечення контролю за кінцевими результатами діяльності кожним міністерством і відомством, до компетенції яких належить протидія незаконному обігу наркотиків. На урядовому рівні доцільно створити стабільну інформаційну систему, вирішити пи­тання про розширення мережі наркологічних установ, удоскона­лення методик лікування, мають бути розроблені та діяти міжвідомчі програми цілеспрямованої просвітницької роботи, знищення посівів культур, що містять наркосировину, тощо¹.

Загальнопрофілактичні антинаркоманійні заходи можуть спря­мовуватися також щодо соціальних груп за місцем навчання, робо­ти, проживання, мікросередовища.

За своїм змістом спеціальні загальносуспільні заходи можуть бути економічними, наприклад стосовно фінансування або створення матеріально-технічних умов діяльності наркологічних установ, підрозділів органів внутрішніх справ по боротьбі з неза­конним обігом наркотиків. Ці заходи можуть мати соціальну спрямованість, наприклад: відкриття та підтримання діяльності наркологічного кабінету, виділення квоти робочих місць для вла­штування осіб із групи наркоманійного ризику, інші. Серед організаційно-управлінських заходів значну роль відіграє правильно налагоджена взаємодія підрозділів по боротьбі з неза­конним обігом наркотиків (БНОН) з іншими підрозділами органів внутрішніх справ, передусім з дільничними інспекторами, працівниками кримінального розшуку та кримінальної міліції у справах неповнолітніх у забезпеченні контролю за наркосередови-щем, у тому числі в житловому секторі, трудових, навчальних ко­лективах, розважальних установах, в першу чергу на дискотеках, у нічних клубах, казино.

Серед спеціальних заходів загальносуспільного масштабу правового характеру особлива роль належить удосконаленню антинаркоманійного законодавства та організаційної інфра­структури в галузі запобігання та протидії незаконному нарко-

¹ Пшеничний В. Г. Запобігання поширенню наркотизму в Україні (кримінологічна та криміпальпо-правова характсритстика): Авторсф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 2005. — С. 13.

456

  Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...

обігу та наркозлочинності. За останні роки в Україні здійснено низку заходів у цьому напрямку¹. Водночас, як засвідчило вивчен­ня цього питання у 2003 р. Управлінням ООН по наркотиках і зло­чинності, в Україні ще слід провести значну роботу з удосконален­ня організаційної інфраструктури, законодавства та практики за­стосування правових норм у згаданій сфері. У звіті за результата­ми вивчення подано низку предметних рекомендацій. Розгорнута нині робота з їх реалізації в разі дійсного її здійснення в повному обсязі матиме позитивний, у тому числі запобіжний, ефект.

Серед спеціальних антинаркоманійних заходів загально­суспільного масштабу слід також назвати культурно-просвіт­ницькі, виховні, соціально-психологічні, що спрямовані на фор­мування розуміння шкідливості вживання наркотиків, суспільної та особистої небезпечності наркотизму та наркозлочинності. В Ук­раїні давно нагромаджений досвід здійснення таких заходів у різних формах та різними засобами². Цей досвід слід поширювати та урізноманітнювати, спрямовуючи його реалізацію у бік більшої предметності і результативності. В останні роки позитивно зареко­мендувала себе створена у Києві за сприяння низки міжнародних організацій громадська організація «Центр психосоціальної ре­абілітації хімічно залежної молоді «Крок за кроком», її мета — у на­данні психосоціальної допомоги хімічно залежним людям — нарко­манам і їх сім'ям в опануванні повноцінного тверезого способу життя та здійснення профілактики наркоманії, ВІЛ-інфекцій. Організація повністю складається з людей, які мають особистий досвід одужання від наркоманії та пройшли спеціальну підготовку за фахом консультанта з наркозалежних проблем, у тому числі у зарубіжних реабілітаційних центрах (США, Польща, Росія), вклю­чаючи Мінесотську модель програми «12 кроків». Програма має біопсихосоціально-духовну орієнтованість. У центрі виконується інформаційно-навчальна програма для членів сімей алко- та нарко­залежних, працюють консультативний кабінет, групи взаємодопо­моги, психосоціальної підтримки, сімейного виховання тощо³.

Див. докладніше: Наркозлочинність: Кримінологічна характеристика та запобігання: Наук.-практ. посіб. / За ред. А. П. Закалюка. — С. 14-30. ² Там само. - С. 117-124, 163-210.

Про діяльність Центру докладніше можна дізнатися з його рекламних матеріалів за адре­сою: кгокі@гуо!іасаЬ1е.сот.

457

  Глава 5

Потрібно підкреслити необхідність розвитку в Україні ще одно­го напрямку антинаркоманійної діяльності загальносуспільного масштабу. Мова йде про створення системи її інформаційного за­безпечення. На сьогодні в Україні, головним чином у Міністерстві внутрішніх справ, діють декілька інформаційних систем у галузі протидії незаконному обігу наркотиків, за якими ведеться облік злочинів, пов'язаних з наркотичними засобами, осіб, що їх вчини­ли, а також осіб, які допускають немедичне вживання наркотиків. Програмою реалізації державної політики у сфері боротьби з неза­конним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і пре­курсорів на 2003-2010 рр., затвердженою постановою Кабінету Міністрів України 4 червня 2003 р., передбачено створення в Ук­раїні за міжнародними стандартами об'єднаної бази даних «Нар-кобізнес». На жаль, роботи з її створення дуже обмежено фінансу­ються та не контролюються і тому ведуться вкрай повільно. Під керівництвом автора Курсу дослідницьким колективом розробле­но науково-методичне і проектно-технологічне забезпечення та створений на підставі вищенаведеної Моделі «Причини і умови наркозлочинності» дослідний зразок періодично оновлюваної інформаційної бази даних «Чинники наркозлочинності», де відоб­ражуються кількісні значення показників поширення багатьох чинників, охоплених Моделлю. Зростання значення показника чинника має орієнтувати на необхідність пріоритетного спряму­вання та більш активного здійснення запобіжних заходів саме що­до цього чинника.

Указом Президента України від 31 січня 2006 р. визнано за не­обхідне створення Єдиної комп'ютерної інформаційної системи правоохоронних органів з питань боротьби зі злочинністю. За ініціативи автора Курсу Академією правових наук України внесе­на пропозиція про включення до проектів Програми цієї інфор­маційної системи проекту бази (баз) даних «Чинники окремих видів злочинів». Створений дослідний зразок бази даних «Чинни­ки наркозлочинності» може виконати роль методичного та техно­логічного зразка для проектування і формування БД «Чинники окремих видів злочинів». У Заходах з реалізації Комплексної про­грами профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердже­ної постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20 грудня

458

  Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...

2006 р., передбачаються деякі роботи із запобігання наркотизму, інформаційному забезпеченню виконання Програми в цілому. Однак стосовно вищеназваної Єдиної інформаційно-пошукової системи ОВС, йдеться лише загальною фразою про її створення і введення в експлуатацію у 2007-2009 рр., а про інформаційне за­безпечення антинаркоманійної запобіжної діяльності зовсім не згадується.

Здійснення спеціальних заходів антинаркоманійного спряму­вання загальносуспільного масштабу сприятиме запобіганню дії низки чинників, передбачених Моделлю, насамперед тих, які стосуються недоліків у роботі державних органів і установ (пунк­ти 2.1-2.2), антисуспільного впливу оточення (п. 5), культуро­логічних чинників (п. 6). За таким самим спрямуванням та в аналогічних формах мають здійснюватися спеціальні антинарко-манійні заходи мікросередовищного масштабу. Вони передусім мають чинити запобіжний вплив на чинники четвертої, п'ятої, сьомої груп Моделі, які проявляються на другому (мікросередо-вищному) рівні детермінації.

У здійсненні контролю за наркосередовищем мають сполучати­ся заходи загальносуспільного та мікросередовищного масштабу, пріоритетно спрямовуватися на виявлення осередків нелегально­го виготовлення та вживання наркотиків, осіб, що втягують у наркоманію неповнолітніх, молодь, інших осіб з групи ризику, викриття підпільних лабораторій із виготовлення наркотиків, а також несертифікованих посівів маку, коноплі, кущів «коки». Те саме стосується проведення спрямованої роз'яснювальної роботи, моніторингу громадської думки і, особливо, професійно вмілого пошуку джерел та каналів постачання наркотиків, насамперед осіб, що займаються наркобізнесом. З цього погляду позитивно за­рекомендували себе спеціальні заходи взаємодії органів БНОН, Держмитслужби та прикордонників із виявлення контрабанди наркотиків на кордонах країни, які проводяться спільно з право­охоронцями Республіки Білорусь, Молдови, Росії.