Кримінологічна характеристика особи злочинця у злочинах у сфері наркообігу

Стать, вік, національність засуджених осіб характеризуються такими показниками. Серед них загалом переважають чоловіки (73,2 %). Жінки становлять більше четвертої частини (26,8 %). Більшість зазначених осіб належать до вікової категорії від 18 до

441

Глава 5

ЗО років (46,7 %) та від ЗО до 60 років (45,7 %). Особи, яким мину­ло 60 років, склали 4,3 %; у віці від 16 до 18 років — 3,8 %.

Більш інтенсивне поширення наркоманії серед підлітків та мо­лоді відоме давно, що зумовлено, крім інших чинників, спе­цифічною для цих вікових груп, так би мовити, «пошуково-випро­бувальною» мотивацією. Про неї окремо буде далі. Молодіжний чинник наркоманії в Україні став предметом спеціального ґрунто­вного дослідження, проведеного у 1998-1999 рр. фахівцями Національного університету внутрішніх справ (м. Харків) у співпраці з ученими Німеччини (Дрезден) та Іспанії (Валенсія) за підтримки Секретаріату Ради Європи і фонду «ШСО-Соретісш». Результати цього багатопрофільного (соціологічного, медичного, психологічного, соціокультурного, кримінологічного, правового) дослідження, опубліковані у 2000 р. у колективній монографії¹, яка не втратила свого значення і донині. Наведені у ній показники, які характеризують високу небезпеку підліткового та молодіжно­го наркотизму, за даними нашого дослідження, ще більше зросли, що свідчить про подальше загострення проблеми.

У нашому дослідженні виявилася залежність між віком та стат­тю засуджених. Вона полягає у тому, що серед осіб молодших віко­вих груп частка чоловіків більша (87,5 %), ніж загалом по масиву. Натомість у старших вікових групах спостерігається зменшення частки чоловіків (67,8 %). Серед осіб найстаршого віку частка жінок (81,8 %) у 4 рази перевищує частку чоловіків. Поясненням наведеного може бути те, що особи чоловічої статі у більш ран­ньому віці, ніж жінки, починають вживати наркотики та вчиняють злочини у сфері наркообігу. Жінки, що пізніше за чоловіків прилу­чаються до наркотиків, триваліше підтримували наркоманський спосіб життя. Ймовірно, позначається більша фізіологічна витри­валість жіночого організму або менші дози чи періодичність вжи­вання наркотиків.

Структура досліджуваних осіб за національністю в основному повторює національний розподіл всього населення України. Серед

¹ Молодежь й наркотики (социология наркотизма) / Под рсл. В. А. Соболева и Й. П. Рущсп-ко. - Харьков, 2000.

442

  Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...

засуджених за аналізовані злочини: 77,2 % — українці; 17,4 % — росіяни; 5,5 %— представники інших національностей. Серед останніх, за даними М. С. Хруппи, 3 % становлять цигани, 1 % — молдавани. Серед іноземців, що вперше зайнялися в Україні по­ширенням наркотиків (3,8 %), переважають громадяни країн СНД, передусім Російської Федерації, Молдови, Таджикистану, Грузії, Азербайджану, а з інших країн — афганці, пакистанці, іранці, колумбійці, нігерійці.

Місце проживання та сімейний стан. У містах проживали 67,6 осіб, що вчинили наркозлочини, в сільській місцевості — 31,7. Тобто за показником місця проживання склад засуджених за нар­козлочини не відрізняється від даних, виявлених Всеукраїнським переписом населення 2001 р.

Значні відмінності маються щодо перебування у шлюбі засу­джених осіб. Цей показник у них (30,2) вдвічі менший, ніж серед усього населення. Натомість більше половини цих осіб (53,1) ви­явилися неодруженими, що у 2,5 рази більше, ніж серед усього населення. За іншими показниками сімейного стану суттєвих розбіжностей не відмічаємо. Деякі закономірності простежуються при зіставленні сімейного стану та статі аналізованих осіб. Серед неодружених та розлучених дещо більша, ніж по масиву загалом, частка чоловіків, а серед одружених, — навпаки менша. Звертає увагу збільшення серед аналізованих осіб питомої ваги жінок, що овдовіли. Очевидно, відсутність сім'ї, передусім чоловіка, у значній кількості випадків є чинником, що сприяє участі жінок у незаконних операціях з наркотиками. У разі розлучення вживання жінками наркотиків та вчинення у зв'язку з цим наркозлочину мо­же розглядатися як прояв соціальної дезаптації, зумовленої са­мотністю внаслідок втрати чоловіка.

Освіта, наявність спеціальності, соціальний стан. Серед аналізованих осіб переважають особи без високого рівня освіти: більше половини (51,2 %) мали загальну середню освіту, а п'ята частина — неповну середню освіту. Середню спеціальну освіту ма­ла лише одна з чотирьох аналізованих осіб, а вищу — одиниці (2,3 %).

Переважна більшість засуджених (69,9 %) не мали спеціаль­ності. Ще більше (83,6 %) — не займалися постійною трудовою

443

Глава5  -7 -...-,-.>,«•

діяльністю або стаціонарним навчанням. Лише 16 % становили робітники, а службовці, студенти — менше 1 %. Наведені дані свідчать, з одного боку, що соціальна дезадаптація, пов'язана з відсутністю спеціальності або постійної зайнятості роботою або навчанням, є впливовим чинником переходу до вживання нарко­тиків і вчинення пов'язаних з їх незаконним обігом злочинів. З іншого боку, пристрасть до вживання наркотиків, а ще більше нар-козалежність вкрай негативно позначаються на можливості навча­тися, отримати постійну роботу, тим паче таку, що вимагає високої освіти.

Наявність наркоманійного та іншого захворювання є харак­терною ознакою особи, що вчиняє злочини у сфері наркообігу:

17.8   % лікувалися від наркозахворювання, ще 12,3 % — від інших тяжких хронічних захворювань. Більш ніж кожний четвертий (27,3 %) за матеріалами справи перебував у стані наркозалежності.

Кримінальний рецидив. Питома вага загального рецидиву серед аналізованих осіб склала 44,6 %. Це вдвічі більше, ніж серед засуджених за всі злочини (20,7 % у 2004 р.). Для 22 % наркозло-чинців остання судимість була другою, для 11,7 % — третьою,

10.9   % — четвертою.

Питома вага спеціального рецидиву (повторне засудження за наркозлочин) дорівнює 29,9 %. Це свідчить про те, що майже тре­тину серед рецидиву становить саме спеціальний рецидив. У структурі останнього 20,7 % припадає на другу судимість, 5,9 % — на третю, 3,3 % — на четверту. Поширеність загального та спеціаль­ного рецидиву серед засуджених за злочини у сфері наркообігу майже у 2,5 рази перевищує їх питому вагу серед засуджених за всі злочини. Високий спеціальний рецидив свідчить, що відбуття по­карання за вчинений наркозлочин майже для кожної четвертої особи не супроводжувалося результативним лікуванням та понов­ленням соціальне прийнятних якостей.

Мотиви злочинного діяння. Як відомо, внутрішнє спонукання до злочину значною мірою визначається через розкриття його мотиву. У цьому значенні мотив проявляється як «внутрішня», остання лан­ка спонукального процесу, коли зовнішні детермінанти перетворю­ються на особистісні мотиви. За результатами вивчення можна виділити чотири основні групи мотивів злочинів у сфері наркообігу.

444

  Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...

Перша — мотиви задоволення специфічної фізіологічної потре­би, Щ° виникає через вживання наркотиків, а саме: наркоза-лежність (29,7 %), повторення приємного стану (17,6 %), звичка (Ц %). Поширення мотивів цієї групи зумовлено переважанням у масиві (як і на практиці) осіб, засуджених за операції з наркотика­ми без мети збуту (ст. 309 КК).

Друга група — мотиви, пов'язані зі зняттям психологічної на­пруги, зумовленої життєвими труднощами (17,5 %), конфліктами, відчуттям безвиході особистого життя.

Третя група — мотиви, притаманні особам молодого віку, зумов­лені психологічною несталістю, дефіцитом життєвого досвіду, са­моорганізації, а також прагненням нового (8,1), наслідування при­кладу, відсутністю суспільне доцільних занять у вільний час. Учас­ник згадуваного вище дослідження молодіжного наркотизму (Харківський національний університет внутрішніх справ) І. П. Рущенко виокремлює серед споживачів наркотиків дві мо­лодіжні групи зі специфічною мотивацією. Перша (він називає ЇЇ «прозеліти» або «неофіти») — це молодь, що експериментує з пси-хоактивними речовинами, включається до наркокультури, але формально наркоманами не вважається і на облік наркохворих не береться. Друга — група ризику, вона ще більше віддалена від нар­команів, але має ризик наблизитися до них, хоча, як правило, вста­новлює між собою та ними певну дистанцію (за культурою, мо­ральними нормами, інтелектом). На підставі дослідження автор робить висновок, що, незважаючи на власний самоконтроль, обме­ження та інше, саме з груп ризику рекрутуються споживачі нарко­тиків, особи, хворі на наркоманію¹, а ми можемо додати — за пев­них умов та ситуації — і наркозлочинці.

Четверта група — корисливі мотиви (9,3 %), що зумовлені пере­важно прагненням через операції з наркотиками здобути кошти Для задоволення елементарних життєвих потреб. До складу мо­тивів цієї групи слід також віднести прагнення до збагачення (8,1 %), а за певних умов — забезпечення наркобізнесу. Мотиви Цієї групи частіше присутні в осіб, злочини яких кваліфікувалися за статтями 307 (збут наркотиків), 310 (вирощування нар-

Молодежь й наркотики (социология паркотизма). — С. 167.

445

 ,г

Глава 5  '•' '"' •'""'"" '    " '• -'^:'"        ' ••--•-.•••     •

ковмісних рослин), 317 (організація місць незаконного вироб­ництва, вживання наркотичних засобів).