Чинів, пов'язаних з останніми, реально досі залишаються неви-явленими та не отримують передбаченого законом реагування

Верховна Рада України у постанові від 22 вересня 2005 р. по інформації Кабінету Міністрів України про посилення боротьби з наркоманією зажадала «активізувати заходи щодо вдосконалення роботи з встановлення осіб, причетних до відмивання «брудних грошей», здобутих шляхом наркобізнесу»¹.

У зв'язку з наведеним потребує уточнення поняття наркобізне­су, а також використовуваних у літературі пов'язаних із ним понять «організований наркобізнес», «наркобізнес як прояв орга­нізованої злочинності». Слід зазначити, що жодне з названих по­нять не вживається у Кримінальному кодексі. Натомість КК розрізняє злочини у сфері наркообігу: а) вчинені за попередньою змовою групою осіб, що відповідає формі співучасті, передбаченій ч. 2 ст. 28 КК, а саме: склади злочинів, кваліфіковані частинами другими статей 305-313, 317, 318 КК; б) вчинені організованою групою, що відповідає формі співучасті, передбаченій ч. З ст. 28 КК, а саме: склади злочинів, кваліфіковані частинами третіми ста­тей 305, 307, 308, 311, 312, 313 КК; в) вчинені за ознаками ст. 255 КК, що відповідає формі співучасті, передбаченій ч. 4 ст. 28 КК, якщо метою останньої було вчинення тяжкого або особливо тяж­кого злочину, якими у сфері наркообігу можуть бути злочини, пе­редбачені відповідними частинами (залежно від визначеної міри покарання) статей 305-315 та 317 КК.

Системний аналіз поняття наркобізнесу, у тому числі його ор­ганізованих форм, як в історичній ретроспективі, так і в сучасному розумінні, останнім часом здійснено у монографії «Організований наркобізнес», виданій колективом авторів Інституту вивчення проблем злочинності Академії правових наук України². При цьому виокремлені такі ознаки поняття «наркобізнесу»: 1) на підставі тлумачення в енциклопедичному виданні терміну «бізнес» (англ. — Ьизіпезз) як справи, угоди, підприємницької діяльності як джерела прибутку (останнє вважаємо найбільш ідентифікую-

¹ Голос України. - 2005. - № 191. - 11 жовт.

¹ Організований наркобізнес (поняття, форми, підстави кримінальної відповідальності) / За

заг. ред. Ю. В. Бауліна та Л. В. Дороїн — С. 12-14.

430

  Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовий, їх аналогів...

чим. — А. 3.), ознакою наркобізнесу визнається «економічна діяльність» або «господарська діяльність»¹. На наш погляд, більш точно має бути визначено «підприємницька діяльність», бо далеко не кожен її різновид має економічний інтерес (див. § 1 глави 2 Кур­су) або форму господарювання; 2) протиправність цієї діяльності; 3) її спрямування на отримання прибутків здебільшого для ле­галізації злочинних коштів або в інших інтересах наркозлочин-ності², з чим у принципі можна погодитися. Уточнення, як нам здається, потребує тлумачення у зазначеному виданні ще однієї ознаки наркобізнесу — його організованості. На думку авторів ви­дання, ознака «організованість» пов'язана з тим, що «наркобізнес є проявом організованої злочинності, а тому характеризується як діяльність організацій, організованих груп або груп осіб за попе­редньою змовою»³. Організованість дійсно є ознакою наркобізне­су і дійсно ця ознака присутня при здійсненні його в усіх названих організованих формах. Єдине, що викликає зауваження, — це зумовлення віднесення наркобізнесу до організованої злочинності через ознаку організованості. Серед названих форм організовано­го наркобізнесу він набуває властивостей організованої злочин­ності у разі здійснення у формі організованої злочинної діяль­ності, тобто у разі набуття ним ознак останньої, принаймні обов'язкових ознак, що вже відмічалося у параграфах 2 та 3 гла­ви 4 цієї Книги Курсу. Загалом видається необгрунтованим відне­сення до організованої злочинності діяльності груп осіб за попе­редньою змовою тому, що в останніх рівень організованості кваліфікується нижчим, ніж в організованих злочинних групах (див. ч. 2 та ч. З ст. 28 КК), а головне визначальним для такого віднесення є насправді не міра організованості, а наявність у діяль­ності угруповання ознак організованої злочинної діяльності.

Таким чином, наркобізнес — це протиправна організована під­приємницька діяльність, спрямована на отримання сталого прибутку з метою його використання в злочинних цілях. У разі набуття наркобізнесом ознак організованої злочинної діяльності

¹ Організований наркобізнес (поняття, форми, підстави кримінальної відповідальності) / За заг. ред. Ю. В. БаулінатаЛ. В.Дорош.-С. 13-14.

² Там само. — С. 14.

³ Там само. — С. 13.

431

 РІ!

Глава 5                                                                    /  ••••.•                       • м

він стає різновидом організованої злочинності. Не беручи до ува­ги цю визначальну ознаку віднесення наркобізнесу до організова­ної злочинності, часто у практичній правоохоронній діяльності та в окремих публікаціях наукового порядку наркобізнесом, здійс­нюваним організованими злочинними групами, вважають будь-яке організоване вчинення злочинів у сфері наркообігу, у тому числі організований збут наркотичних засобів¹, чим штучно роз­ширюють сферу викритого наркобізнесу, хоча насправді його кваліфіковані форми, зокрема здійснювані як організована зло­чинна діяльність, викриваються рідко і далеко не повно.

Значне поширення, а у низці видів злочинів і зростання злочин­ності в сфері наркообігу до останнього часу супроводжувалося, як не дивно, помітним зменшенням кількості вилучених з обігу нар­котичних засобів: з 40,3 т у 1997 р. до 28,7 т у 2001 р. та до 10,3 т у 2003 р. Тільки у 2004 р. вона збільшилася до 20,3 т, але у 2005 р. знову скоротилася до 14,5 т. Останнє також є свідченням того, що в практиці протидії злочинності у сфері наркообігу переважає виявлення вчинків з незначним обсягом наркотиків, а нар-кобізнес як наркопромисел, що здійснюється у значних масшта­бах, як правило, залишається невикритим.

Характеристика наркозлочинності має бути доповнена даними про злочини, вчинені у стані наркотичного збудження, їх за­реєстрована кількість за аналізований період помітно зменшилася (майже на 40 %), і нині не перевищує на рік у середньому 2 тис. злочинів (у 2004 р. — 1947), що становить менш ніж 0,5 % кількості злочинів усіх категорій. Слід зазначити, що на ґрунті наркоманії (не лише в стані наркотичного сп'яніння) вчиняється багато зло­чинів загальнокримінальної спрямованості (у 2004 р. — 14 тис., або близько 3 % від усіх зареєстрованих), переважно це тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Дані про судимість за злочини у сфері наркообігу² підтверджу­ють тенденції, виявлені наведеним аналізом наркозлочинності. До 2000 р. кількість засуджених за ці злочини щороку зростала і пере-

 ¹                                                             Див., наприклад: Смириова І. В. Наркобізнсс як загроза національній безпеці України че­ рез призму сучасної ІІаркоситуації // Науковий вісник юридичної академії МВС України: 36. наук, праць. — 2005. — Вин. 2. — С. 54.

²                                                               Статистичні дані щодо судимості за маркозлочини надані Міністерством юстиції України та Державною судовою адміністрацією України.

432

  Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...

нищила 25,5 тис. осіб, що майже на 14 % більше, ніж у 1997 р. У

2001 р. тенденція зростання судимості була перервана зниженням останньої зразу на 22 %, що пов'язується з введенням у дію нового Кримінального кодексу та перебудовою судової системи. Але з

2002 р. тенденція зростання судимості за зазначені злочини поно­ вилася і була такою у 2003-2004 рр., коли кількість засуджених за наркозлочини перевищила 33 тис. осіб. У 2005 р. за вчинення таких злочинів засуджено 32,3 тис. осіб, що становило 18,3 % усіх засуджених, та скоротилася проти 2004 р. на 4,6 %'.

Ј 2. Кримінологічна ситуація у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин

Вивченням кримінологічної ситуації у сфері обігу наркотиків в Україні багато років займається низка вчених. Плідним та тісно пов'язаним з практикою протидії наркозлочинності є дослідження кримінологічної ситуації у сфері останньої, яким впродовж трива­лого періоду займався М. С. Хруппа. Цю діяльність він розпочав ще у 80-х рр. минулого століття, працюючи у Київській Філії ВИДІ. Пізніше продовжив її у НДІ проблем боротьби із злочинністю НАВСУ. Був учасником низки міжнародних досліджень, зокрема проведеного Академією правових наук разом з Національним Інститутом юстиції СІЛА. Висвітлення кримінологічної ситуації в Україні у сфері обігу наркотиків у цьому Курсі багато в чому спи­рається на дані М. С. Хруппи.

До числа основних рис сучасної кримінологічної ситуації у сфері наркообігу мають бути віднесені передусім розширення його нелегального середовища, посилення організованості та професіоналізму останнього. Кримінальне середовище у сфері нелегального наркообігу характеризується більш чіткою структу-ризацією, виділенням у ньому керівної (елітарної) верхівки, посе­редницьких ланок із транспортування, постачання, розподілу наркопродукції та виконавської мережі збуту наркотиків масі їх споживачів. Цим визначається виникнення та інтенсивний розви­ток виробничого, постачальницького, торговельного, збутового наркобізнесу. На чолі цієї піраміди стоїть купка керманичів, бага-

¹ Вісник Верховного Суду України. - 2006. - № 6 (70). - С. 39.

433

  Глава 5

 II

торічна неушкодженість якої оперативно-роз туковими та кримінально-правовими засобами засвідчує її надійний зв'язок з владою, керівництвом правоохоронних органів. Так, у Запорізькій області тривалий час організацією поширення наркотиків займа­лися працівники обласного Управління МВС, яких притягнули до відповідальності лише за настійними вимогами громадськості та після взяття справи під контроль у Києві. Низка подібних фактів виявлена в органах внутрішніх справ Автономної Республіки Крим. Наркопромисел та наркобізнес все більше набувають таких рис: умисне об'єднання наркозлочинців у групи, що спеціалізу­ються за функціонально-професійним напрямком діяльності; сис­тематичність, а нерідко й постійно промисловий характер остан­ньої, яка стає основним джерелом існування та прибутку; глибока конспіративність; підпорядкованість авторитетам не лише нарко-середовища («наркобарони»), а й загалом криміналісту; створен­ня клієнтури реалізаторів наркотиків та психотропів, у тому числі власного і стороннього виготовлення та імпорту; організована си­стема скупки сировини, а також технічної оснащеності, озброєння, підтримки своєї наркодіяльності, передусім через корупцію. Останнє перетворює цю частину наркозлочинності в сегмент орга­нізованої злочинної діяльності, що розглядалася у главі 4 Курсу.

Наркобізнес все більше бере під контроль ринки споживачів нар­котиків вітчизняного виробництва (переважно ацетилованого та екстрагованого опію, гашишу, маріхуани). Формує ринки збуту нар­котиків, що надходять із-за кордону (героїн, кокаїн, ефедрин, перви-тин, «екстазі» тощо). Забезпечує створення підпільних лабораторій для розробки та виготовлення наркотиків. Встановлює контроль за виробництвом, постачанням та реалізацією наркосировини (мако­вої соломи) і маріхуани ЇЇ сільськими виробниками, скупщиками, посередниками. Наведені твердження щодо розвитку групового та організованого наркобізнесу підтверджуються тим, що серед викри­тих наркозлочинів майже половину (понад 46 %) становили гру­пові, а серед останніх більше однієї шостої частини припадає на організовані злочинні групи. П'ята частина останніх мала міжрегіо­нальні зв'язки, майже кожна десята — міжнародні. За даними ДБНОН МВС України, у 2006 р. виявлено понад 3,7 тис. фактів обігу на території країни так званих «важких» наркотиків і психо-

434

  Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...

тропів, з нелегальної торгівлі вилучено ЗО тис. доз героїну і кокаїну, майже 80 тис. доз амфетамінів та «екстазі». Вартість цих наркоза-собів за цінами «чорного» ринку становить понад 4,1 млн грн.

Наступною визначальною рисою кримінологічної ситуації у сфері наркообігу та наслідком зростання організованості нарко-постачання стало значне розширення немедичного вживання наркотиків, перетворення наркоманії у соціальний феномен нар­котизації населення, що в свою чергу стимулює збільшення попи­ту на наркотичні засоби та посилення його дії як криміногенного чинника наркозлочинності.

За даними Міністерства охорони здоров'я України, за 1991-2004 рр. кількість осіб, що споживають наркотики з неме-дичною метою, збільшилася у декілька разів. Про це свідчить зро­стання кількості осіб, що перебувають на обліку в наркологічних установах МОЗ, за згаданий період майже у 5 разів (з 31 тис. осіб в 1991 р. до понад 154,4 тис. осіб у 2006 р.). Дві третини з них отри­мали діагноз «наркоманія». З 1996 р. в Україні поширилося зло­вживання наркотиками та психотропами зарубіжного вироб­ництва. Кількість осіб, що вживають останні, збільшується і, за даними вивчення кримінальних справ, наближається до 12 %.

Слід зазначити, що наведені облікові дані не дають повної кар­тини поширення немедичного вживання наркотиків. За методи­кою оцінки латентності таких наркотичних проявів, розробленою МОЗ згідно з міжнародними рекомендаціями, в умовах України кількість осіб з немедичним споживанням наркотиків має бути збільшена у 5 разів проти облікового, тобто дорівнювати 1 млн осіб, або майже 2 % населення країни. Найбільш швидкими темпа­ми зростає немедичне споживання наркотиків жінками (за назва­ний період у 17 разів), неповнолітніми (в 15 разів), сільськими мешканцями (у 12 разів), підприємцями (у 9 разів).

Характерною ознакою цього процесу є різке зростання фактів самовиготовлення наркотиків. За даними опитування М. С. Хруп-пою міських споживачів ацетилованого та екстрагованого опію (найбільш масових наркотиків), лише третина (32,8 %) з них прид­бали його у роздрібних торгівців, а решта виготовляла ці опіати з макової соломи, яку закуповують у сільського населення. Розра-унки, в тому числі ті, що охоплюють латентну частину споживан-

435

  Глава 5   • '""•'• '                  • ' '"•''' • • '    -•-•••.-  ,.•..-••

ня опіатів, свідчать про щорічну потребу для їх виготовлення у 25-30 тис. тонн макової соломи. Неодноразові обстеження на міс­цях та розрахунки, організовані НДІ проблем боротьби зі злочин­ністю НАВСУ (тепер Державний НДІ МВС України), дали підста­ви для висновку, що попит на макову солому у згаданому обсязі се­лянами більш ніж задовольняється (виробляється її до 35-40 тис. тонн). Частину останньої залишають та продають особам, які кон­трабандне вивозять її за кордон, переважно до Росії. За останні ро­ки «експорт» макової соломи зростав, про що свідчить також збільшення її вилучення на кордоні.

Другим видом рослин, доступним для масового вирощування, виробництва та поставки на ринок наркосировини, є дикоростуча конопля. За оцінками фахівців Мінагропрому України нею засмічено близько 100 га землі. Як результат, кількість виготовле­ної з цієї рослини та вилученої правоохоронцями маріхуани щорічно становить 4-5 тонн, гашиша — 15-20 кг.

Фахівцями прогнозується подальше розширення сировинної бази наркобізнесу, насамперед, через використання теплиць для вирощування наркорослин упродовж цілого року, впровадження вирощування в спеціальних теплицях і оранжереях галюціноген-них грибів та грибниць (імпортовані з Центральної Америки через країни СНД) з наступним виготовленням із них високотоксичних психотропів. Прогнозується також вирощування у тепличних умовах кокаїнового куща («коки») з наступною переробкою його листя у кокаїнову пасту та інші наркопродукти. З огляду на це роз­роблені пропозиції щодо заборони неліцензованого вирощування кокаїнового куща та доповнення ст. 310 КК посиланням на ко­каїновий кущ як рослину, незаконне вирощування якої тягне кримінальну відповідальність.

Ще одним визначальним фактором ускладнення криміно­логічної ситуації у сфері наркообігу є зростання ролі України як транзитної території для переміщення наркотиків. Вони спрямо­вуються головним чином до Європи, де підвищується попит на них. Збільшення маси наркотичних засобів, що надходять до Ук­раїни з транзитною метою, так чи інакше сприяє «осіданню» їх ча­стини. Небезпечність цього джерела збільшення споживацької ма­си наркотиків посилюється тим, що іззовні часто надходять нарко-

436

  Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...

тики, які користуються підвищеною популярністю серед молоді, початківців призвичаєння до наркоспоживання (героїн, кокаїн, ефедрон). До того ж певна частина транзитованих наркотиків за­здалегідь планується для поширення на українському ринку збуту. Дослідники цього процесу визнають, що поширення в Україні нар-кобізнесу, який має джерелом зарубіжні наркотичні надходження, поки що не отримало широкого розвитку. Причинами цього є, за свідченням наркоманів, високі ціни та недостатність наркотичної дії зарубіжних наркотиків порівняно з вітчизняними виробами, зокрема ацетилованим і екстрагованим опієм. Перешкоджає ши­рокому проникненню на територію України зарубіжних нарко­тиків діяльність прикордонної, митної служби, органів внутрішніх справ та служби безпеки, яка за останній час помітно активізува­лася, в тому числі у викритті міжнародних каналів контрабанди наркотиків, що позначається й у зростаючих обсягах вилучення останніх. Водночас загроза збільшення контрабанди наркотиків залишається високою, що зберігає її значення як криміногенного чинника.

Наслідком ускладнення користування зовнішніми джерелами надходження наркотиків та високої вартості останніх став процес створення в Україні підпільних лабораторій із їх виробництва (первитин, ефедрон, популярний «екстазі» та ін.). Поява та поши­рення цих нелегальних виробництв стала ще однією рисою кримінологічної ситуації у сфері наркообігу. В останні роки щоро­ку їх виявляється понад 200 (у 2005 р. — 208). Незважаючи на за­ходи правоохоронних органів щодо викриття та припинення діяльності нарколабораторій, остання поки що не має тенденцій до скорочення та є фактором, що, безперечно, ускладнює криміно­логічну ситуацію. Присутність зовнішнього фактора у сфері наркообігу є суттєвим чинником кримінологічної ситуації. Зовнішній фактор має різні прояви. Останнім часом, наприклад, простежується тенденція до збільшення фактів налагодження контактів та злочинної взаємодії між українськими та зарубіжни­ми організованими угрупованнями, що діють у зазначеній сфері, •зміст та функціональна дія кожної зі сторін не має сталого харак-^^ЄРУ- Вони змінюються залежно від можливостей отримання більших наркоприбутків та конкретних умов. Поряд із тра-

437

  Глава 5                                    -' ••

диційним характером зв'язку із зовнішньою стороною, що полягав у спрямуванні в Україну імпортованих наркотиків, нині з'явилося багато нових. Так, з України поставляється сировина (макова солома), а зовнішня сторона (здебільшого в Росії або Молдові) ви­готовляє з неї наркопродукцію. Виявлені непоодинокі факти виго­товлення на підприємствах України та поставки на Захід прекур­сорів, де з їх використанням виробляється наркопродукція. Має місце досить поширена поставка із Заходу та Прибалтики до підпільних нарколабораторій в Україні рецептури, технологій, обладнання для виготовлення наркотиків на зразок західних, але нижчої вартості. Зафіксовані спроби вкладання іноземних інвес­тицій у розвиток підприємств із можливим виготовленням нарко-продукції або її напівфабрикатів.

Вплив зовнішнього фактора на кримінологічну ситуацію у сфері наркообігу посилюється також через поширення закордон­ного туризму, зростання швидкими темпами нелегальної міграції, особливо через Росію з країн Центральної та Південне-Східної Азії. Поширенню наркоманії та пов'язаної з нею злочинності в нашій країні сприяє значно збільшена кількість громадян України, які більш-менш тривалий час перебувають за кордоном, призвича-ються там до наркотиків, а згодом, після повернення, переносять сюди ці звички разом із наркотиками та неправомірними засобами їх отримання.

Зовнішній фактор залишається серйозним криміногенним подразником кримінологічної ситуації у сфері наркообігу. У 2005 р. до 166, або на 64 %, зросла кількість викритих міжнародних каналів надходження до України наркозасобів. Наведені дані та ознаки дали підстави для обґрунтованого висновку про подальше утвердження українського «чорного» наркоринку і його злиття з міжнародним і транснаціональним наркобізнесом¹.

На завершення розгляду питання можна зробити висновок, що кримінологічна ситуація у сфері наркообігу в Україні залишається напруженою, потребує постійної уваги та аналізу, вжиття реаль-

¹ Смирноеа І. В. Тенденції формування національної антинаркотичної політики України // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). — 2006. — № 14. -С. 53.

438

  Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...

них дійових заходів щодо її покращання, насамперед із боку органів влади стосовно рішучого припинення наркобізнесу та владних зв'язків з ним, запобігання дії криміногенних чинників. Це у свою чергу потребує аналізу кримінологічної характеристики наркозлочинності та предметного визначення чинників, які зумов­люють вчинення злочинів, пов'язаних з наркотиками.

$ 3. Кримінологічна характеристика злочинів

у сфері обігу наркотичних засобів

та психотропних речовин

У 2002-2004 рр. під керівництвом автора Курсу було проведе­но системне максимально представницьке вивчення та визначен­ня причин та умов, які сприяли вчиненню наркозлочинів. Потреба цього дослідження зумовлювалася тим, що в Україні до останньо­го часу причини й умови поширення наркоманії та наркозлочин­ності не були повною мірою предметне визначені, а інформація про них не зібрана і не систематизована в єдиному масиві. Останнє ставало на заваді предметному визначенню управлінських та без­посередньо профілактичних цілеспрямованих заходів запобігання наркозлочинності, зокрема з усунення (обмеження) впливу зумовлювальних її чинників. Серед джерел збору інформації у згаданому дослідженні основне місце відводилося суцільному вивченню кримінальних справ про наркозлочини, що були у про­вадженні слідчих органів внутрішніх справ, а також розглянутих судами (всього близько 14 тис. справ). В аналізі та узагальненні матеріалів дослідження брали участь кандидати наук О. Г. Кулик, А. А. Бова, В. І. Женунтій. За результатами дослідження опубліко­ваний науково-практичний посібник¹. Кримінологічна характери­стика злочинів у сфері наркообігу далі викладається за матеріала­ми згаданого дослідження, якщо інше джерело не названо.

Аналізу передусім була піддана кримінологічна характеристи­ка безпосередньо самих злочинів, їх обставин, використовуваних наркотиків, джерел отримання останніх, способу їх поширення то-Що. Із зазначених питань отримано таку інформацію.

Наркозлпчиипість: Кримінологічна характеристика та запобігання: Наук.-практ. посіб. / *» рсд. А. П. Закалюка. - К., 2006.

439

  Глава 5

Періодичність та тривалість дії з наркотиками. Серед усіх нар-козлочинів 37,4 діянь (тут і далі значення показників наводяться у % до масиву вивчених кримінальних справ), що потягнули при­тягнення до кримінальної відповідальності, були скоєні вперше, 6,8 — вдруге, 35,1 вчинялися епізодично, а 23,5 — систематично. Більше половини злочинних діянь (56,4) до притягнення за них до кримінальної відповідальності тривали понад один рік, в тому числі: 7,8 — понад два, 4,9 — понад три, 7,7 — понад чотири роки, 12,4 — більше п'яти, а 8,1 — більше десяти років. Наведені дані свідчать, що більшість злочинних діянь з наркотиками виявля­ються несвоєчасно, що є умовою їх тривалого продовження.

Місце вчинення злочину. Таким місцем переважно є вулиця (45,7) та власна квартира (27,2). Ще 9,6 дій вчинено у дворі, 3,1 — у квартирі знайомих, 2,4 — у нежилому приміщенні. Наведений розподіл місць вчинення злочинів зумовлений переважанням се­ред останніх фактів незаконних операцій з наркотиками без мети їх збуту (ст. 309 КК), тобто для власного споживання. Водночас серед операцій з наркотиками з метою збуту значно зріс показник їх вчинення за місцем розваг (40,0), у робочому або навчальному приміщенні (25,0), незакінченій будівлі (33,0). Переважним місцем посіву та вирощування нарковмісних рослин є город (32,4) або сільське подвір'я (23,6). Місцем організації незаконного вжи­вання або виготовлення наркотиків (ст. 317 КК) частіше є робоче або навчальне приміщення (25,0), квартира знайомих (20,3) або власна квартира (17,6).

Вид та обсяг наркотичного засобу. Згідно з вивченням судових справ, серед наркотичних засобів, що використовувалися при вчи­ненні злочинів, переважали макова солома (39,0), опій ацетильо-ваний (34,5) та марихуана (18,1). Рідше використовувалися інші опіати (7,7) та прекурсори (1,5). Важкі наркотики (гашишне мас­ло, героїн, кодеїн) були предметом злочину в одиничних випадках. При вивченні справ на початку 2003 р. виявлено як сезонний фак­тор тенденцію помітного поширення серед наркотичних засобів марихуани (28,6) за рахунок скорочення фактів використання ма­кової соломи (24,0). Водночас дослідження підтвердило, про що вже зазначалося, поширення в Україні останнім часом таких особ­ливо небезпечних психотропів, як триметиламфетамін, первитин,

440

  Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...

ефедрон, «екстазі», ЛСД тощо, які переважно виготовляли у ство­рених підпільних нарколабораторіях.

У більшості заведених та розглянутих судами справ наркотичні засоби як у вигляді сипучої речовини, так і рідини вимірювалися незначною вагою: 1-2 г або від 1,5 до 50 мл. Виявилася залежність обсягу наркотичного засобу від виду останнього. По 75,5 справ, де використовувалася марихуана, її обсяг не перевищував 50 г. Незначний обсяг (до 1-5 мл) мали опій ацетильований та інші опіати. Вага використовуваної макової соломи була значно більшою: майже у половині справ — від 500 г до 2500 г.

Джерела отримання наркотичних засобів. У переважній біль­шості кримінальних справ такими джерелами значаться: незнайо­ма особа (49,1), самовиготовлення (28,5), знайома особа (6,1), інше (12,6). Водночас тільки у 1 % справ були встановлені оптови­ки — поширювачі наркотиків, у 0,5 % — канали оптового отриман­ня останніх. Кошти від поширення наркотиків виявлені у 8 % справ, їх обсяг не перевищував в середньому 3 тис. грн. Лише в одиничних випадках виявлені факти легалізації коштів, отрима­них від поширення наркотиків. Майже у кожній п'ятій справі (18 %) джерело отримання наркотиків не було виявлено. Майже у кожній четвертій справі джерело отримання наркотиків зазначено таким, як про нього повідомила сама особа, що притягнута до кримінальної відповідальності, без будь-якої перевірки до­стовірності цих відомостей.

Наведені дані свідчать про те, що оптові, масові поширювачі наркотиків здебільшого залишаються не виявленими, передусім через обмежене і нерезультативне використання оперативно-розшукових засобів. Неперекриття у багатьох випадках джерел та каналів масового поширення наркотиків є одним із найбільш негативних чинників, що сприяє подальшому розповсюдженню незаконного наркообігу та вчиненню наркозлочинів.