Яка прямо сприяє результативності спричинення злочинного вчинку

Отже, можна зробити загальний висновок стосовно криміноло­гічного значення межових психічних аномалій, що не виключають осудності. У різних ланках системи детермінації злочинного вчинку вони виконують неоднакові функціональні ролі, згідно з якими вони ви­являються криміногенними умовами, або не криміногенними, але кримінологічна значущими детермінантами, або іншими детермінан­тами, що мають зв'язок з вчиненням злочину.

З урахуванням кримінологічної значущості аномалій психіки межового характеру у літературі вносилася пропозиція стосовно виокремлення у загальній типології особи злочинця як особливо­го типу — типу особи психічно неповноцінного злочинця. При цьому не вказувалося на те, за якою підставою та на якому рівні слід проводити зазначену типологізацію¹. Очевидно, така дифе­ренціація можлива, але тільки за умов дотримання чітких методо­логічних настанов, що забезпечить її наукову обґрунтованість та надійність результату. Виходячи із загальних методологічних на­станов стосовно типології особи злочинця², запропоновану дифе­ренціацію можна проводити стосовно особи злочинця за пси­хофізіологічною або патопсихологічною підставою (критерієм). За такої диференціації теоретично можливо виокремити тип особи злочинця з психічною аномалією межового характеру, яка не виключає осудності. Проте через розмитість поняття і змісту категорії «психічна аномалія» навряд чи можливо практично визначити типові ознаки останньої, її наявність може бути визна­чена лише індивідуально, коли йдеться про неї як про підставу за­стосування інституту обмеженої осудності. У кожному випадку, коли слідчий орган, прокурор або суд вбачають за можливе виз­нання особи, що вчинила злочин, обмежено осудною, має бути призначена комплексна судова психолого-психіатрична експерти­за, яка повинна відповісти на питання щодо наявності у особи психічного розладу, який належить до аномалій психіки, що не ви-

Ємельяпов В. П. Прсстушгость несовсршснполстних с психическими аномалиями. — Сара­тов, 1980. - С. 12.

ЗакаІпокА. П. Проблеми социальной типологии личности правонарушитсля й ІІрсступпи-^Ка// Проблемні изучения личмости мравонаруІІІителя. — М., 1984. — С. 5-23.

637

  Глава 8

ключають осудності, та про характер впливу цієї патології на вчи­нення злочину, наскільки він обмежував здатність особи усвідо­млювати вчинене.

Оцінювання характеру такого впливу патології психіки багато у чому є кримінологічною або кримінолого-психологічною про­блемою. Проте досі в юридичній науці, у тому числі українській, проблема обмеженої осудності розглядалася, як правило, тільки в кримінально-правовому аспекті. Лише в роботах Ю. М. Антоняна та С. В. Бородіна наводилися кримінологічні ознаки психічних розладів, що не виключають, а обмежують осудність. Вважаємо, що визначення ознак юридичного критерію обмеженої осудності має бути доповнено кримінологічною характеристикою впливу, який чинять психічні розлади межового характеру на вчинення зло­чину і тим самим обмежують здатність особи усвідомлювати вчи­нене та керувати своїми діями. Без цього сучасне вирішення про­блеми обмеженої осудності, особливо у практичному застосуванні зазначеного інституту, видається незакінченим. Останнім часом стали з'являтися публікації, де розглядаються окремі питання кримінологічного розуміння стану особи з обмеженою осудністю¹. Але це тільки початок системного кримінологічного дослідження останньої.

Ј> 4. Особливості кримінологічної характеристики та запобігання вчиненню злочинів особами з аномаліями психіки межового характеру У сучасній українській кримінології до останнього часу кримінологічна характеристика злочинів, які вчиняють особи з аномаліями психіки межового характеру, або різновидів цих зло­чинів, а також зазначених осіб, наскільки нам відомо, не наводила­ся. Цю прогалину стосовно насильницьких злочинів проти особи певною мірою зменшило дослідження О. О. Ходимчук². Характе­ризуючи ці злочини, вона насамперед наводить їх структуру, в якій домінують умисні вбивства (48,8 % — тут і далі значення показни­ка наведено у відсотках до вибіркової сукупності, що становила

¹ Див., наприклад: Лень В. В. Психічні аномалії як фактор вчинення суспільне небезпечно­ го діяння // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2005. — №1 (39). — С. 78-83.

² Ходимчук О. О. Вказ. праця. - С. 10-12.

638

 Й з