double arrow

Музична освіта в науковій літературі

Вступ

 

У сучасному світі музичне мистецтво розглядається як частина загальної світової культури. Воно одночасно виступає як складовий елемент загального процесу пізнання світу, як частина загального розвитку людської культури і в той же час є специфічною формою естетичної діяльності. Дійсно, музика за своєю природою поліфункціональна і у ставленні до людини є інструментом пізнання та самопізнання, засобом спілкування та ціннісної орієнтацією, а також джерелом насолоди і знаряддям духовно-практичного зміни дійсності. Нині, в умовах бурхливого входження України в інформаційну цивілізацію і ринкову економіку, при всьому невідповідність цих задач реальних регіональних умов - пріоритетною педагогічної завданням суспільства є втілення в системі освіти і її структурі загальнолюдських завдань щодо формування та збереження компонентів духовної культури.

Все це добре виходить, починаючи навчання з раннього віку. Як відомо 6-8-річному віці діти проявляють особливу цікавість і гострий інтерес до всього, що їх оточує. Дуже важливо привчати дитину до нових і нових музичних вражень, виховувати в неї інтерес до музики. Педагоги, які працюють з дітьми, повинні відчувати велику відповідальність перед своїми учнями.

Як побудувати навчання дітей важкому мистецтву музичного виконання? Як ввести дітей в коло музично-художніх образів доступним їх сприйняттю?

Часто приходиться спостерігати, що у дітей, які успішно починають музичні заняття, дуже швидко пропадає інтерес до навчання.

Величезну роль у навчанні музики відіграють навички сприйняття музики. Тому в першу чергу на музичних заняттях у дітей необхідно розвивати емоційну чуйність на музику. Правильно підібраний і художньо виконаний пісенний репертуар допоможе успішному вирішенню цього завдання. Через активне спів у дітей закріплюється інтерес до музики, розвиваються музичні здібності.

У процесі співу діти навчаються музичному мови, що підвищує сприйнятливість до музики. Поступово вони пізнають жанрову основу пісні. У них формується здатність відчувати темброві висотні та ритмічні зміни в музиці. Молодший школяр не просто пізнає мову музичної мови, він починає свідомо активно ним користуватися у своїй виконавській діяльності.

Часто доводиться чути від батьків: " А чи є у моєї дитини слух?" "У моєї дитини є музичні здібності, і чи можна їй займатися музикою?" Навчання музиці важливо для кожної дитини, але намагатися "виростити" професійного музиканта з кожної дитини неможливо і не потрібно. А побачити чи є у дитини музичні здібності можна лише в процесі навчання, більш того, саме в процесі навчання відбувається і розвиток музичних здібностей. Заняття музикою необхідні кожній дитині, вони допомагають її загальному розвитку, допомагають розвинути відчуття прекрасного. Навчання музиці покращують характер дітей і благотворно впливають на їх психологічний стан. Кожна дитина - це яскрава індивідуальність, це унікальний світ, єдине у своєму роді поєднання особливостей особи, характеру, темпераменту. Нескінченна різноманітність людських типів - це безцінний дар, яким обдарувала нас природа.

Музична освіта — процес засвоєння знань, вмінь й навичок, необхідних для музичної діяльності, а також сукупність знань і пов'язаних з ними вмінні й навичок, отриманих у результаті навчання. Під музичною освітою нерідко розуміють і саму систему організації музичного навчання. Основний шлях одержання Музичної освіти — підготовка під керівництвом педагога, найчастіше в навчальному закладі.

Важливу роль може грати й самоосвіта, а також засвоєння знань й умінь у процесі професійної музичної практики або участі в самодіяльному музикуванні. Розрізняють загальну музичної освіту, яка дає знання, уміння й навички в обсязі, потрібному для аматорської діяльності або тільки для сприйняття музики, і фахову музичну освіту, яка готує до професійної роботи (композиторської, виконавської, наукової, педагогічної).

Загальна й фахова музична освіта припускає органічну єдність музичного виховання й музичного навчання: вчитель музики початкових класів загальноосвітньої школи прилучаючи учня до музичних знань й умінь, у той же час формує його особистість — світогляд, естетичні й етичні ідеали, волю й характер.

Музична освіта є історичною категорією — цілі, зміст, рівень, методи й організація освітнього процесу визначається соціальними відносинами, національною специфікою, роллю музичного мистецтва в житті даного суспільства, музично-естетичними поглядами, які змінюються протягом історії музичної культури, а також існуючими формами музичної діяльності, функціями, виконуваними музикантами, рівнем розвитку музичної педагогіки тощо.

Характер музичної освіти обумовлений також віком учня, його здібностями, тим видом музичної діяльності, до якої його готують, та іншими чинниками.

Предмет дослідження. Процес вивчення особливостей викладання музики в початкових класах.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування особливостей викладання музики та реальність їх використання при роботі з учнями початкових класів.

Завдання дослідження:

1. Вивчити основні особливості викладання музики в початковій школі;

2. Узагальнити та описати особливості викладання музики з учнями молодшого шкільного віку;

3. Практично проілюструвати особливості викладання музики з учнями початкових класів.

Методи дослідження:

1. Порівняльно-типологічний;

2. Порівняльно-історичний;

3. Системний;

4. Структурно-функціональний;

5. Понятійно-категоріальний;

6. Емпіричний.



Розділ І. Теоретичні аспекти особливостей викладання музики в початкових класах

Музична освіта в науковій літературі

 

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства особливо актуальне завдання формування духовної культури підростаючого покоління. Досить важливий її аспект - музична культура. У зв'язку з цим виникає необхідність розгляду самого поняття "культура". Даній проблемі присвячено праці філософів - Г.М. Волкова, О.А. Кривцун, В.А. Розумного, В.К. Скатерщікова та ін. У їхніх дослідженнях культура розглядається як специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, представлений в продуктах матеріальної і духовної праці, в системі соціальних норм і закладів, в духовних цінностях, а також у сукупності ставлення людей до природи, між собою і до самих себе. Однією з найважливіших складових частин естетичної культури виступає музична культура. На жаль, проблемі формування музичної культури особистості приділялась недостатня увага.

У педагогіці музичне навчання і виховання трактуються як процес організованого засвоєння основних елементів соціального досвіду, перетворених на різні форми музичної культури.

У даному дослідженні під музичною культурою розуміється складне інтегративне утворення, що включає в себе вміння орієнтуватися в різних музичних жанрах, стилях і напрямках, знання музично-теоретичного та естетичного характеру, високий музичний смак, здатність емоційно відгукуватися на утримання тих чи інших музичних творів, а також творчо-виконавські навички - співу, гри на музичних інструментах і т.п. Як відомо, психологічної основою всіх видів музичної діяльності особистості є сприйняття музики. Слухання, виконання, твір, музикування припускають сприйняття або супроводжуються ім. Особливість музичного сприйняття полягає в тому, що воно є естетичним за своєю спрямованістю, тобто цілеспрямованим цілісним сприйняттям творів музичного мистецтва як художньої цінності, яке супроводжується естетичним переживанням. Музична діяльність розуміється як активність у художньо-естетичному сприйнятті музичних цінностей, як діяльність, особливістю якої є естетична ціль, що полягає у можливості суб'єкта відкрити для себе в музичному явище нову думку, переживання.

У музикознавстві, музичної психології і соціології сприйняття - це складний багаторівневий, багатокомпонентний динамічний процес формування та функціонування суб'єктивного образу чутної музики.

Складність поняття "сприйняття музики" виявляється вже в тому, що в існуючій літературі немає єдиної термінології в позначенні цього процесу, що має назву як "слухання музики", "інтелектуальне сприйняття", "освоєння музики", "музичне сприйняття-мислення" і т.д. Деякі дослідники навіть розводять поняття "сприйняття музики" і "музичне сприйняття", вважаючи першою проблемою психології, друге - музикознавства.

Аналіз музичного твору як діяльності, що цікавить нас, перш за все, в її мотиваційному аспекті, потребує розгляду такої з точки зору мотивів цієї діяльності.

Згідно з сучасним системним уявленнями, мистецтво поліфункціональної і служить задоволенню цілого комплексу потреб. У мистецтві виділяють евристичну, комунікативну, соціально-організаторську, виховну, просвітницьку, пізнавальну, прогностичну, оціночну, катарсичні, гедоністичних, розважальну і інші функції. Кожен автор виділяє свій набір функцій, часом без чіткого критерію їх визначення. Так, Л.Н. Столович називає 14 функцій мистецтва, Е.В. Назайкінский -, виділяючи в музичному сприйнятті потреба в пізнанні, творчості, естетичному насолоді, а також функції: самовиховання, художнє переживання, розрядку, компенсаторну функцію, функцію стимулювання інших родів діяльності, формування певного тонусу, стану, настрою. С.Л. Рубінштейн, П.В. Симонов бачать головну функцію художньої діяльності в пізнанні; А.Н. Леонтьєв - у потребі очищення, "катарсис". У теоріях пізнавальної природи естетичної потреби (Арістотель, Платон, Декарт, Гегель, А. Баумгартен, Г. Мейер) мистецтво визначалося як один із способів пізнання дійсності. В існуючих нині музично-психологічних та музично-педагогічних дослідженнях простежується та ж тенденція розглядає музичне сприйняття переважно в пізнавальному аспекті. Однак, розглядаючи музичне сприйняття як різновид музично-пізнавальної діяльності, ми слідом за З.П. Морозової, М.М. Грішанович, П.В. Анісімовим та ін вважаємо, що ця діяльність не обмежується пізнавальною мотивацією. На наш погляд, найбільш адекватний аналіз мотивів, що спонукують музичне сприйняття, дає концепція художньої діяльності М.С. Кагана. Розвиваючи ідеї Л.С. Виготського, С.Л. Рубінштейна, Б.Г. Ананьєва, А.Н. Леонтьєва, він приходить до висновку про те, що художня діяльність включає в себе пізнавальну, комунікативну, ціннісно-орієнтаційну, перетворювальну види діяльності. Звернення до музикознавчий літератури підтверджує, що всі ці види активності суб'єкта присутні в процесі сприйняття музики. Дослідники визначають музичне сприйняття як "емоційний сенсорно-інтелектуальний процес пізнання і оцінки музичного твору". Виділяючи три типи сприйняття музики ("видовищно-подієвий", "емоційний", "звичайної слуховий орієнтування"), Г.С. Тарасов наголошує, що специфіку музичного мистецтва відповідає другий тип - сприйняття емоційне, сприйняття як спілкування. Багато відомих музикознавці, соціологи підкреслюють провідну діяльність спілкування в процесі сприйняття музики (Б. В. Асафьев, А. Н. Сохора, В. В. Медушевская та ін.) Творчий перетворювальні характер надає цієї діяльності саме формування художнього образу в процесі музичного сприйняття. "Кожен акт споживання, - вважає М.С. Каган, - є зміна, перетворення наявного буття і тим самим різновид практично перетворювальної активності людини ". В "Психології мистецтва" Л.С. Виготського сприйняття трактується як "... складна конструктивна діяльність, що здійснюється слухачем чи глядачем і полягає в тому, що з пропонованих зовнішніх вражень сприймає сам будує і створює естетичний об'єкт".

Специфічною особливістю мотивів музичної діяльності є їх функціональність, тобто спрямованість не на результат діяльності, а на сам процес її. Наше спілкування з "прекрасним" (творами музичного мистецтва) відбувається не заради якоїсь мети, а тому, що для нас ці моменти "зустрічі" є цінними самі по собі. Функціональний характер музичної потреби ставить під сумнів питання про саме її існування, що знімається становищем А.Н. Леонтьєва трактувати предмет потреби максимально широко, як те, на що взагалі може бути спрямована діяльність. Функціональні музичні потреби - потреба в естетичній насолоді, переживанні, розрядки, створення певного настрою і т.п. - В широкому сенсі також є предметними, оскільки предметом виступає тут саме функціонування, сам процес діяльності. Д.М. Узнадзе в зв'язку з цим виділяє два види поведінки - "екстрогенну" і "інтрогенну", вважаючи останнє областю художньо-творчої діяльності, оскільки почуття задоволення в результаті переживання, насолоди "прекрасним" викликається не результатом активності, а самим процесом.

Особистісно-смислове відношення як узагальнений мотив музичної діяльності включає в себе мотиви всіх її видів, розглянутих раніше, а тому це ставлення - творче, ціннісне, пізнавальне, художнє, що здійснюється в діяльності спілкування, комунікації. Це спілкування з автором (композитором), виконавцем, іншими суб'єктами в процесі сприйняття музики носить художню спрямованість і визначається в літературі як "художнє спілкування". Підбиваючи підсумок нашої спробі розглянути музичну діяльність в мотиваційному аспекті, ми прийшли до наступних висновків:

• сприйняття музики, що лежить в основі всіх видів музичної активності особистості, є полімотивованою діяльністю;

• музична діяльність є діяльність художнього спілкування, що характеризується особистісно-смисловим, пізнавальним, ціннісним, творчим ставленням до неї суб'єкта;

• специфікою мотивів музичної діяльності, яка витікає з природи даного виду мистецтва, є функціональність, тобто спрямованість на сам процес діяльності.

 


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



Сейчас читают про: