Проблема заборгованості

Подібно до інших країн з перехідною економікою, проблема заборгованості в Україні загострилася на ранніх етапах програми реформ (граф.1,2). За даними опитування 500 українських підприємств, понад 70% з них потерпають від цієї проблеми. Серед головних причин платіжної кризи керівники підприємств називають податковий тиск, високі проценти на банківські позики, втрату традиційних ринків збуту, накопичення простроченої дебіторської заборгованості. Причинами заборгованості виступили також висока ціна пристосування до ринку, недосконалість управління на державних підприємствах, втрата ефективності внаслідок використання застарілих технологій, а також падіння продуктивності праці.

Заборгованість із заробітної плати (табл.3) має кілька тенденцій. На лютий 1999р. загальна сума заборгованості становила 6755млн.грн., в тому числі у бюджетній сфері – 981млн.грн. Понад 70% загальної заборгованості із заробітної плати – це невиплати працівникам упродовж більше, ніж 3-х місяців, тоді як лише 9% - менше 1 місяця. Із загальної бюджетної заборованості 41% припадає на галузь освіти, 25% - на галузь охорони здоров¢я, понад 23% зосереджені у агропромисловому комплексі, 11,4% - машинобудуванні та металообробці, 10% - вугільній промисловості. В агропромисловому комплексі та вугільній промисловості заборгованість у розрахунку на одного працівника є найбільшою серед галузей народного господарства (відповідно 2427 і 880грн. станом на 10.07.97). Однак ці галузі характеризуються найвищим обсягом наданих державних субсидій як в абсолютному розмірі (відповідно 1,15 та 1,34 млрд.грн. на 10.07.97), так і в розрахунку на одного працівника (відповідно 2449 та 2424 грн.). Це свідчить про те, що надання субсидій збитковим підприємствам негативно впливає на економічний розвиток в цілому.

Існує декілька шляхів подолання проблеми заборгованості: взаємний залік накопичених боргів, списання, продаж боргу, випуск векселів, обмін боргів на акції, обмін боргових зобов¢язань на приватизаційні папери, індексація боргу, руструктуризація боргу, банкрутство (ліквідація). [10,12]

Регулювання заробітної плати

Існує важливий економічний аргумент на користь регулювання заробітної плати. Досвід країн, що розвиваються, свідчить, що різке зниження реальних доходів призводить до звуження внутрішнього споживчого попиту, звуження внутрішнього ринку ще більше підриває стимули до виробництва, затримує відновлення ринкової інфраструктури і тим самим посилює масштаби і тривалість безробіття. Регулювання зарплати покликане забезпечити рух реальних доходів відповідно до стану економіки та динаміки національного виробництва.

Засобом підтримки і стимулом споживання і відновлення виробництва можуть послужити вимоги мінімального рівня заробітної плати. Однак цього недостатньо для вирішення проблеми. Оскільки реальна заробітна плата виступає головним фактором рівня споживання, вона має відповідати динаміці національного доходу. Для здійснення стабілізації в умовах глибокого спаду виробництва необхідне скорочення споживання до рівня, який відповідає реальному обсягу виробленого продукту. В Україні споживання довгий час підтримувалося на рівні, що не виправдовується реальним виробництвом, тому різке скорочення споживання і відповідно реальної зарплати виявилося невідворотним, а її гнучкість, зокрема у бік зниження, стає важливою умовою стабілізації.

З урахуванням цього, в ситуації хронічно високої інфляції, як правило, застосовується індексація заробітної плати. Вона використовується як інструмент коригування зарплати відповідно до зростання цін. Індексування ніколи не буває стовідсотковим і тому припускає досить значне зниження реальної зарплати. Водночас воно забезпечує певну підтримку низькооплачуваним котегоріям населення. Оскільки у більшості випадків індексація має сильний інфляійний ефект, вона забезпечує гнучкість реальних доходів у бік зниження. Це дозволяє припустити, що в Украіні індексація заробітної плати може сприяти стабілізації.

Однак для індексації необхідні кошти. В 1998р., коли індекс інфляці перевищив 5% і для індексації доходів населення потрібно було більш ніж 350млн.грн., це призвело до скорочення 111,270тис. працівників бюджетних організацій (маються на увазі співробітники бюджетних установ, що входять до сфери управління міністерств і відомств, академій наук, підприємств та установ, що фінансуються як з державного, так і з місцевих бюджетів). Щоправда, скорочення не трокнулося вчителів загальноосвітніх шкіл, але де гарантія, що це не станеться в 1999р., адже постановою Міністерства Фінансів було дано доручення до 1липня 1998р. надати пропозиції відносно подальшого скорочення бюджетників у 1999-2001рр., та віце-прем¢єр-міністр С.Тигіпко прагнув щорічно скорочувати чисельність працівників бюджетних організацій на 300,000чол. Не підлягають скороченню лише співобітники МВС, СБУ та військові, оскільки згідно з конституцією, їх чисельність затверджує Верховна Рада України. Всього працівників бюджетних організацій в Україні за даними на 1січня 1998р. нараховувалось 3,765млн.чол. [13] Отже, регулювання заробітної плати є необхідним елементом проведення економічних реформ в Україні, однак воно може негативно позначитися на структурі зайнятості в країні, тому його механізм має бути ретельно обміркованим. [11]

 

Висновки

1. Україна знаходиться у перехідному періоді: в економіці й соціальній сфері проводяться докорінні зміни щодо створення фундаментальних основ ринку. Вдала адаптація населення до нових умов життя і стабілізаційція процесів розвитку суспільства залежить від тривалості перехідного періоду, який можна скоротити лише піднесенням реального сектора економіки, тобто матеріального виробництва. А це, в свою чергу, здебільшого залежить від розвитку національного ринку праці.

2. Недостатня увага до проблеми зайнятості ДСЗ, зменшення надходження коштів до ДСЗ через фактичне керівництво Державним фондом сприяння зайнятості населення Державним казначейством, відсутність механізму стимулювання створення робочих місць на територіях приорітетного розвитку негативно відзначилися на рівні безробіття, призвели до невиконання завдань Програми зайнятості населення на 1997-2000 роки. В структурі зайнятості тривають негативні зміни: зростає приховане безробіття, скорочується чисельність працюючих у галузях матеріального виробництва та науці на фоні збільшення зайнятості в більшості галузей невиробничої сфери, кваліфікований персонал змушений займатися не відповідними йому видами діяльності.

3. На ринку праці України існує тенденція до зменшення пропозиції праці, яка перебуває під безпосереднім впливом рівня й структури оплати праці, адже рішення про участь в оплачуваній праці, форми, тривалість, інтенсивність цієї праці людина приймає багато в чому залежно від розмірів і умов одержання трудового винагородження.

4. Через низьку платоспроможність багатьох підприємств та бюджетний дефіцит виплати зарплати значно затримуються, відбувається їх натуралізація, що негативно відображається на мотиваці праці та стимулює нерегламентовану зайнятість. Заробітна плата майже не виконує своїх функцій з відтворення, стимулювання перерозподілу робочої сили через недієвість заходів щодо її реформуання. Неприйнятним є також нинішній рівень мінімальної заробітної плати з огляду на її співвідношення з середньою заробітною платою та мінімальним споживчим бюджетом.

 

Таким чином, саморозвиток і пристосування ринку праці до сучасної економічної ситуації сформували в Україні досить суперечливі соціально-трудові відносини: тінізація доходів, регіональна і галузева розбалансованість ринку праці, наявність значного прихованого безробіття. Регулювання ринку праці вимагає взаємопов¢язаного вирішення проблем у сфері макроекономічної стабілізації, структурної перебудови фінансово-кредитної, бюджетної і податкової політики, соціального захисту населення.

 

 

Л І Т Е Р А Т У Р А

[1] Вплив перехідного періоду в Україні на ринок праці. - В. Васильченко. - “Україна: аспекти праці”, № 8, 1998 р. - с.3-6.

[2] Ринок праці України: сучасні тенденції зайнятості населення. - В.Пкрищук, В.Ковальський, О.Пазюк, Т.Черниш, В.Близнюк. - “Україна: аспекти праці”, № 5, 1998р. - с.3-9.

[3] Структурні зрушення в зайнятості населення як наслідок ринквої трансфорації економіки. - Д.Богиня, О.Матієшина. - “Україна: аспекти праці”, № 5, 1997р. - с.10-12.

[4] “Організація і оплата праці в умовах ринку.” - А.В.Калина - Київ 1997 - с.117-127, с.209-218.

[5] Створення ефективних робочих місць – важлива умова стабілізації й економічного зростання. - В.Савченко, О.Бубуйок. - “Україна: аспекти праці”, №7, 1998р. - с.13-15.

[6] Взаємодія попиту на працю й заробітної плати в ринковій економіці. - В.Мортіков. - “Україна: аспекти праці”, № 7, 1998р. - с.16-19.

[7] Заробітна плата як регулятор ринку праці. – І.Петрова. - “Україна: аспекти праці”, № 3-4, 1997р. - с.22-25.

[8] Еволюція форм заробітної плати в Україні в перехідний період. - Т.Костишина. - “Україна: аспекти праці”, № 8, 1997р.

[9] Мінімальна заробітна плата в Україні: функції та проблеми її визначення. - А.Колот. - “Україна: аспекти праці”, № 1, 1997р. - с.18-20.

[10] Про можливі шляхи розв¢язання проблеми задоргованості. - О.Бутенко, О.Іващенко. - “Економіст”, №1, січень1998р. - с.26-33.

[11] Регулювання заробітної плати: практика держав, що розвиваються. - Л.Саакадзе. - “Україна: аспекти праці”, № 1, 1997р. - с.20-21.

[12] “Тенденції української економіки”, лютий 1999р. - с.8-9.

[13] “Бізнес”, №25, 22червня 1998р.

Д О Д А Т О К

 

Табл.1. Динаміка загальних надходжень і витрат ДФСЗН у 1994 – 1997рр.

Показник	1994	1995	1996	1997
Загальні надходження до ДФСЗН, % до ВВП	0,52	0,31	0,34	0,24
Загальні витрати із ДФСЗН, % до ВВП	0,21	0,24	0,14	0,21
Ступінь використання ДФСЗН,%	40,4	77,4	41,2	87,5
Виплати на пасивні заходи, % до ВВП	0,01	0,02	0,05	0,14
Витрати на активні заходи, % до ВВП	0,09	0,06	0,03	0,02
Витрати на утримання ДСЗ, % до ВВП	0,05	0,06	0,04	0,05

За даними аналітично-статистичного збірника “Ринок праці України в 1997р.”

 

Табл.2. Професійне навчання громадян у 1995-1997рр.

Показник	1995	1996	1997
Чисельність незайнатих громадян, які перебували
на боліку в державній службі зайнятості, тис. осіб	640,1	982,6	1455,2
Чисельність осіб, які проходили професійне
навчання, тис. осіб	67,2	68,0	53,4
Питома вага осіб, які проходили професійне навчання,
до загальної чисельності незайнятих громадян, %	10,5	6,9	3,7
Чисельність тих, хто закінчив професійне
навчання, тис. осіб	42,3	51,4	35,1
Питома вага осіб, які закінчили професійне
навчання, до незайнятих громадян, %	6,6	5,2	2,4

Складено за аналітично-статистичними даними Державного ценру зайнятості.

 

Табл.3. Заборгованість з виплати заробітної плати в Україні у 1997р.

	01/07/97	%	26/07/97	%	01/09/97	%
Всього У тому числі: - бюджетні організації - небюджетні організіції За терміном прострочення виплати: - до 1 місяця - 1 – 2 місяців - 2 – 3 місяців - понад 3 місяці Бюджетні організації а)за терміном прострочення: - до 1 місяця - 1 – 2 місяців - 2 – 3 місяців - понад 3 місяці б)за галузями: - освіта - культура - охорона здоров¢я - наука - інші	4664,6	100	4956,6	100	4851,6	100
	1120,2	24,0	1162,1	23,4	1122,7	23,1
	3544,4	76,0	3794,5	76,6	3728,9	76,9
	4664,6		4962,6		4851,6
	363,4	7,8	406,1	8,2	398,1	8,2
	414,1	8,9	443,7	8,9	451	9,3
	530,6	11,4	548,8	11,1	537,7	11,1
	3356,5	72,0	3564,0	71,8	3464,8	71,4
	1120,2		1153,1		1122,7
	100,1	8,9	106,1	9,2	101,3	9,0
	111,2	9,9	120,3	10,4	124,5	11,1
	148,5	13,3	142,7	12,4	138,4	12,3
	760,4	67,9	784,0	68,0	758,5	67,6
	446,1	39,8	456,6	39,6	457,8	40,8
	30,3	2,7	32,2	2,8	31,0	2,8
	296,7	26,5	295,0	25,6	283,1	25,2
	27,0	2,4	27,6	2,4	26,0	2,3
	320,1	28,6	341,7	29,6	324,8	28,9

 

 

Граф.1. Кредиторська та дебіторська заборгованість підприємтв України у 1993-1997рр.

120000

100000

80000

60000

40000

20000

      0

           ‘94/3 ‘94/4 ‘95/1 ‘95/2 ‘95/3 ‘95/4 ‘96/1 ‘96/2 ‘96/3 ‘96/4 ‘97/1 ‘97/2 ‘97/3

        Кредиторська заборгованість, млн.грн.

        Дебіторська заборгованість, млн.грн.

 

Граф.3.

Граф.2. Заборгованість по зарплаті (грудень 1995 – лютий 1999).

8000

7000

6000

5000

4000

3000

2000

1000

  0

      XII I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII I II

           1996                                                  1997                                                  1998                                                 1999

                                                                                 Всього       В бюджетній сферi