Визначте особливості інтелектуально обдарованих дітей

Обдарована дитина – це дитина, що виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями у тому чи іншому виді діяльності.

Особливості обдарованих дітей:

· великий словниковий запас;

· самостійне перенесення засвоєного на новий лад;

· вміння чітко встановлювати причинно-наслідкові зв’язки;

· вміння виявляти приховані залежності і зв’язки;

· бажання вибирати для вирішення складні завдання;

· вміння вловлювати зміст досить умовних ідей;

· вміння помічати тонкі відмінності в матеріалі;

· чутливість до протиріч;

· вміння будувати гіпотези;

· застосування ідей на практиці;

· здатність до творчого перетворення дійсності й умов завдання;

· критичність мислення;

· креативність;

· високий рівень допитливості;

· гнучкість у мисленні і діях;

· здатність висловлювати оригінальні ідеї;

· добре розвинена інтуїція.

Видатний дослідник обдарованості Н. С. Лейтес запропонував розрізняти три категорії здібних дітей за такими ознаками:

1) ранній прояв інтелекту;

2) яскравий прояв здібностей до окремих видів діяльності й предметів;

3) потенційні ознаки обдарованості.

Проаналізуйте історію досліджень обдарованих дітей

Розробка методів вимірювання обдарованості вперше була почата в рамках психометрії, спрямованої на оцінку індивідуальних відмінностей і особистісних особливостей. За основу була взята ідея про те, що кожен індивід має володіти певними здібностями, психологічними властивостями та особистісними рисами. Основоположником емпіричного підходу до вирішення проблеми обдарованості й творцем методик її дослідження є Френсіс Гальтон. Він відкрив й обґрунтував роль спадковості в індивідуальних відмінностях між людьми.

У європейській науці XX століття багато робіт присвячено вивченню проблеми обдарованості, таланту, геніальності, проте, найбільшу увагу приділено вивченню інтелекту і здібностей людини. У цьому напрямку працювали психологи Ж. Піаже, А. Біне, Ч. Спірмен, Р. Кеттелл та ін. У сфері дослідження інтелекту важливе місце займають фактори впливу середовища. Дослідження проблеми обдарованості не обмежувалися лише специфікою інтелектуального розвитку та розвитку здібностей, пов'язаних з інтелектом.

Величезний внесок у вивчення проблеми обдарованості зробили європейські вчені-засновники експериментальної психології – Г. Фехнер, Г. Гельгольц, Р. Кеттелл; вітчизняні психологи – Л. С. Виготський, П. П. Блонський.

Дослідження педагогів сприяли посиленню інтересу до проблеми обдарованості і більш широкому використанню різноманітних способів діагностики та розвитку індивідуальних особливостей дітей. Однак Постанова ЦК ВКП (б) 1936 р. пригальмувала дослідження психологів та педагогів. Проте, навіть вона не могла повністю зупинити рух науки. У вітчизняній літературі з психології широко відомі праці В. М. Теплова, А. Г. Ковальова, В. Н. Мясіщева, Н. С. Лейтеса та інших, присвячені вивченню й дослідженню різних аспектів проблеми обдарованості. Подальше вивчення проблеми обдарованості велося в руслі розробки питань індивідуальних здібностей. Особлива увага приділялася інтелектуальному і креативному напрямам розвитку.

Для вивчення даної концепції значним спонукальним актом стало створення концепції «Обдаровані діти» (Д. Б. Богоявленська, В. Д. Шандриков). Останнім часом значно розширився діапазон досліджень обдарованості дітей та зріс інтерес до проблем талановитої молоді. На сьогодні у світі відомо кілька десятків наукових концепцій обдарованості, створених у руслі найрізноманітніших теоретичних напрямів. Таке різноманіття концепцій відображає складність природи обдарованості, неможливість вироблення загальних еталонів і стратегій розвитку для всіх її проявів. Однак при всій відмінності точок зору на якість і кількість факторів, що визначають реалізацію потенціалу обдарованих дітей, більшість сучасних концепцій об'єднує розуміння обдарованості як цілісного, багатогранного розвиваєтку якостей особистості.

 

Варіант № 4