Розкрийте суть поняття спеціальна обдарованість

Обдарованість буває різна за своєю суттю та основним змістом, визначається два її основних типи:

· загальна (розумова) обдарованість;

· спеціальна (соціальна, моторна, практична, художня) обдарованість.

Складовою спеціальної обдарованості є обдарованість соціальна, яка включає в себе здібності до правової, педагогічної, організаційної діяльності в різних сферах життя суспільства.

Моторну обдарованість характеризує здатність досягати позитивних результатів у різних видах спорту, хореографії.

Дослідження показують, що обдаровані діти захоплюються різними видами практичних занять (художньою працею, приготуванням їжі, доглядом за рослинами, тваринами), літературною, музичною, зображувальною діяльністю, що властиво для практичної та художньої обдарованості.

Життєва практика, висновки науковців засвідчують певну вікову послідовність у проявах різних видів спеціальної обдарованості. Так, досить рано спостерігається вона щодо музики, потім щодо малювання. Обдарованість до мистецтва виявляється раніше, ніж до науки, а в галузі науки раніше за інші розвивається математична обдарованість.

Загальна обдарованість слугує основою для розвитку різних видів здібностей.

Психологічна наука розглядає здібності як властивості індивіда, що є передумовою успішного виконання ним певних видів діяльності. Вони не є вродженими, а є соціально набутими. Вродженими, на думку психолога Б. Теплова, є задатки – певні анатомо-фізіологічні особливості організму, на сприятливому ґрунті яких розвиваються ті чи інші здібності. Різниця між задатками і здібностями полягає також і в тому, що задатки не мають якісної визначеності та змістовного компонента.

Здібності поділяються на загальні і спеціальні. Показником здібностей є широта і різноманітність можливостей людини.

До загальних здібностей відносять активність дитини, особливо пізнавальну, її неабияку допитливість, свіжість і гостроту сприймання, яскравість уяви, фантазії.

Спеціальні здібності – це психологічні якості дитини чи дорослого, які сприяють успішному виконанню певного виду діяльності. Всі спеціальні здібності ніби виростають із загальних, не можуть існувати без них. Інколи загальні здібності називають «генеральним фактором інтелекту».

Усталеної, єдиної типології спеціальних здібностей немає. Найчастіше говорять про музичні, сценічні, спортивні, математичні, художні, літературні, лінгвістичні, технічні, наукові здібності.

Проаналізуйте проблему обдарованих дітей

Психологічні дослідження та соціальні спостереження свідчать, що обдаровані діти загалом набагато благополучніші ніж звичайні: не мають проблем у навчанні, краще спілкуються з однолітками, швидше адаптуються до нової атмосфери та оточення, а здібності, розвинені ще з дитинства, є хорошою основою для їх успішного професійного самовизначення й відповідних досягнень.

Але і в цих дітей можуть виникати проблеми, якщо не враховувати їхні підвищені можливості, і якщо навчання стане надто легким чи немає можливостей для розвитку їх творчого потенціалу.

Інша ситуація складається у дітей з винятковою обдарованістю.

Так, через нерівномірність розвитку в частини дітей з високим інтелектуальними та художньо-естетичними можливостями виникають проблеми в спілкуванні, відсутні навички соціальної поведінки. Це може передувати конфлікту з однолітками. Обдарована дитина починає шукати собі інших людей для спілкування: з молодшими чи старшими. Нерідко ці діти мають проблеми емоційного розвитку, коли в складних ситуаціях вони виявляють явно інфантильну реакцію (критичне зауваження викликає сльози, а будь-який неуспіх приводить до розпачу).

Також у обдарованих дітей виникають проблеми, пов’язані з фізичним розвитком. Деякі з них уникають усього, що вимагає фізичних зусиль, для них обтяжливі уроки фізкультури.

Дуже складною є проблема вольових навичок, або проблема саморегуляції. Для обдарованих дітей ситуація розвитку часто складається так, що вони займаються тільки тим, що досить цікаво й легко для них, тобто тим, що складає мотив і суть їх обдарованості. Іншу діяльність, що не входить до сфери їхніх схильностей, ці діти уникають, користуючись поблажливим ставленням дорослих. Врешті решт, виникає ситуація, коли це вимагає від них вираження вольових зусиль. Це стосується дітей з підвищеними пізнавальними здібностями.

Іншою проблемою обдарованих дітей є відсутність у них потреби, а іноді й здібностей до творчої діяльності. Як це не парадоксально, значна частина обдарованих дітей, що виявляють яскраві інтелектуальні й навчальні здібності з тяжкістю виконують завдання, що вимагають нестандартного підходу. Проблема креативності у цих дітей виникає швидше як наслідок особливої спрямованості на засвоєння знань. Особливо це відбувається у дітей з прискореним темпом розумового й вікового розвитку.

Оскільки, обдарована дитина постійно реагує на різні подразники, в неї часто виникає неприязнь до школи. Часто це посилюється й тому, що шкільна програма для неї є нецікавою. Як результат – виникнення проявів гіперактивносі, порушення поведінки, прагнення заволодіти цілком увагою вчителя чи інших дорослих. Це ускладнює як стосунки з однолітками, яких дратує прагнення уваги, так і стосунки з учителем чи іншими дорослими, які ставляться до такої поведінки як до невихованості чи нетерплячості. Краще, якщо дорослі знайдуть ті форми і методи для такої дитини, щоб вона не нудьгувала, а весь час була зайнята посильними і цікавими для неї справами.

Безумовним є і те, що в обдарованої дитини потрібно розвивати різноманітні інтереси, а не лише ті, де вона обов'язково досягає успіху. Дитина повинна навчитися отримувати задоволення від самого процесу пізнання чи праці, незалежно від того, буде вона першою у певному виді діяльності, досягне вершини чи ні.

Варіант №6