Проаналізувати дослідницьку діяльність Френсіса Гальтона

Варіант № 1

Визначте мету і завдання курсу «Педагогіка обдарованих дітей»

Педагогічний працівник, який безпосередньо працює з потенційно обдарованими та обдарованими дітьми, реалізуючи запити й потреби сучасного суспільства, має бути професійно і особистісно готовим до цілеспрямованого розвитку здібностей своїх вихованців. Таким чином, педагог повинен володіти розмаїттям професійних компетентностей для здійснення кваліфікованого підходу до розвитку обдарованості особистості. Вдосконалення техніки педагогічної діяльності в зазначеному аспекті є основною метою курсу «Педагогіка обдарованих дітей».

Завдання курсу:

· актуалізувати та поглибити знання слухачів курсів стосовно розвитку обдарованості як науково-педагогічної та психологічної проблем;

· сприяти усвідомленню слухачами особливостей і проблем обдарованих дітей задля враховування їх у процесі безпосередньої роботи з розвитку особистості;

· розвивати здатність здійснювати кваліфікований особистісно зорієнтований підхід до обдарованої дитини;

· забезпечувати обмін перспективними ідеями досвіду роботи з розвитку обдарованості вихованців;

· формувати в слухачів знання та вміння використання діагностичних методик у роботі з обдарованими учнями;

· навчати педагогів моделювати програму індивідуальної роботи з розвитку обдарованості;

· розробити модель ідеального педагогічного працівника, який успішно розвиває здібності учнів;

· відпрацьовувати технологію співпраці з обдарованими учнями;

· сприяти готовності педагогів успішно працювати з обдарованими учнями.

Проаналізуйте методику роботи соціального педагога з обдарованими дітьми

Важливо у соціально-педагогічній діяльності виявити явну і приховану обдарованість, провести відповідну корекційну роботу, яка полягатиме у спеціально створених умовах для пристосування до життя в середовищі, подоланні або послабленні недоліків чи дефектів її соціалізації. Отже, соціально-педагогічна діяльність включає роботу з обдарованими дітьми і роботу з оптимізації навчально-виховного процесу, і роботу з батьками обдарованої дитини. Робота з обдарованими дітьми включає:

· психодіагностику дітей з високим інтелектуальним потенціалом;

· виявлення обдарованих і талановитих дітей;

· індивідуальні психолого-педагогічні консультації для дітей та їх батьків;

· групова робота з розвитку комунікативних навичок, креативності.

Методи роботи з обдарованими дітьми

1. Методи психолого-педагогічного супроводу особистості:

· метод моделювання проблемно-насиченого виховного середовища;

· метод стимулювання групової та індивідуальної рефлексії;

· метод проблемно-конструктивного тренінгу;

· метод педагогічного сприяння;

· метод емпіричної акумуляції;

· метод суб’єкт-суб’єктного діалогу.

2. Методи суб’єктної актуалізації:

· метод перспективного самопізнання;

· метод групового прогнозування;

· метод інтерактивної взаємодії;

· метод проектування особистісних досягнень;

· метод евристичних досліджень;

· метод продуктивної самореалізації.

Варіант № 2

Визначте особливості обдарованості дітей в художній сфері

Художня обдарованість – вид обдарованості, яка забезпечує високі досягнення в галузі художньої творчості й виконавської майстерності в музиці, живописі, скульптурі, літеретурі, акторському мистецтві, виявлення зацікавленості до візуальної інформації, розвиток випереджувальних умінь. До сфери художньої діяльності тут відносяться образотворче мистецтво та музика.

Образотворче мистецтво: дитина виявляє дуже великий інтерес до візуальної інформації; в деталях запам'ятовує побачене; проводить чимало часу за ліпленням чи малюванням; дуже серйозно відноситься до своїх художніх занять і здобуває від них велике задоволення; демонструє випереджувальні, як на свій, вік вміння; оригінально використовує засоби художньої виразності; експериментує з традиційними матеріалами; усвідомлено будує композицію картин чи малюнків; його твори включають безліч деталей; його роботи вирізняє відмінна композиція, конструкція й світло; роботи оригінальні й відзначені печаткою індивідуальності.

Музика: дитина виявляє незвичайний інтерес до музичних занять; відрізняється підвищеною цікавістю до всіх об'єктів; чуттєво реагує на характер і настрій музики; легко повторює короткі ритмічні фрагменти; впізнає знайомі мелодії з перших звуків; із задоволенням підспівує; визначає, яка з цих двох нот вища або нижча від іншої; швидко запам'ятовує назви нот, інтервалів, акордів; рано та вільно починає читати ноти з аркуша; відтворює нотний текст осмислено й виразно; виробляє індивідуалізоване, тонке й диференційоване сприйняття музичного тону; вирізняється дуже швидким і міцним запам'ятовуванням музики.

Проаналізувати дослідницьку діяльність Френсіса Гальтона

Різноманітна діяльність сера Френсіса Гальтона (1822-1911) мала велике значення для розвитку психологічних вимірювань. У царині психології Френсіс Гальтон почав свою дослідницьку роботу з проблеми індивідуальних відмінностей у 1869 р. В процесі своїх мандрів, спостережень Гальтон зацікавився проблемою спадковості та виникненням індивідуальних відмінностей. 1869 р. він опублікував книгу «Спадковий геній», у якій проаналізував біографічні дані відомих учених і лікарів. У цій праці дослідник уперше показав, яким чином статистичні методи можуть використовуватись у вивченні індивідуальної обдарованості. Він обґрунтував новий метод наукового психологічного дослідження – метод близнюків. Гальтон стверджував, що в талановитих родинах геніальні діти народжуються значно частіше, тож це зумовлено спадковістю, а не впливом зовнішніх умов. Він доводив, що у видатних людей із більшою ймовірністю народяться видатні сини, а народження генія у звичайній родині малоймовірно. Наприклад, за його даними, із 4 тисяч дітей видатних батьків 977 чоловіків стали згодом знаменитими. Коли ж група дітей обиралась випадковим чином, то обдарованих дітей налічувалось тільки 332. Більше ніж половина охоплених цим дослідженням відомих людей мали одного або більше видатних родичів. Знамениті люди успадковують не тільки геніальність, а й особливу форму її прояву. Гальтон доводив, що успадковуються не лише фізичні, а й психічні особливості, а риси дітей визначаються рівною мірою як спадковістю батька, так і матері. В той час ці ідеї не здавались очевидними. Гальтону належить пріоритет у створенні психологічних тестів, хоча вважають, що термін «тест» уперше застосував Джеймс Кеттел, американський психолог, учень Гальтона. Ідея тесту як методу вимірювання індивідуальних відмінностей і, зокрема, інтелекту пов'язана з пошуками Гальтоном доказів такої гіпотези: інтелект можна виміряти, оцінюючи сенсорні здібності людини; чим вище інтелект особи, тим вищими повинні бути сенсорні здібності. Гальтон вважав, що у найбільш обдарованих людей відповідно тонкі й розвинуті відчуття. В сучасних дослідженнях з'ясовано, що розумово відсталі люди часто нездатні розрізняти сенсорні відчуття (Дж. Ловінджер,1987).