Охарактеризуйте види дитячої обдарованості

1. Інтелектуальний тип обдарованості. Ці школярі, як правило, мають досить значні, глибокі знання, дуже часто вони вміють самостійно їх отримувати: самі читають складну літературу, можуть навіть критично поставитися до тих чи інших джерел. Учні цього типу обдарованості точно і глибоко аналізують навчальний та позанавчальний матеріал, нерідко схильні до філософського осмислення матеріалу. Високий інтелект, розвинений розум дозволяють цим учням з легкістю засвоювати різні предмети, проте їх різне ставлення до шкільних предметів і, відповідно, вчителів призводить до того, що з одних предметів ці учні навчаються блискуче, а з інших – ні.

2. Академічний тип. При цьому типі обдарованості досить високий інтелект теж має місце, однак на перший план виходять особливі здібності саме до навчання. Учні цього типу обдарованості перш за все вміють блискуче засвоювати, тобто вчитися. Особливості їх пізнавальної сфери (мислення, пам'ять, увага), деякі особливості їх мотивації такі, що роблять навчання для них досить легким, а в ряді випадків навіть приємним.

3. Художній тип. Цей вид обдарованості, як правило, проявляється у високих досягнень у художній діяльності – музиці, танці, живописі, скульптурі, сценічної діяльності. Вчитель повинен бачити ці здібності, сприяти їхньому розвитку і в разі дійсно високого рівня їх прояву подбати про те, щоб така дитина якомога швидше потрапив до відповідального фахівця, який зміг би професійно з ним займатися

4. Творча обдарованість. Головна особливість цього типу обдарованості виражається в нестандартності мислення, в особливому, часто несхожому на інші погляді на світ, у тім, що поети називали «особи неспільним виразом». Цей тип обдарованості, на превеликий жаль, не виявляється у шкільній практиці, так як стандартні шкільні програми не дають можливості цим дітям виразити себе.

5. Соціальна обдарованість. Одне з визначень соціальної обдарованості говорить, що це виключна здатність встановлювати зрілі, конструктивні взаємини з іншими людьми. Соціальна обдарованість виступає як передумова високої успішності в декількох областях. Поняття соціальної обдарованості охоплює широку сферу проявів, пов’язаних з легкістю встановлення та високою якістю міжособистісних відносин.

Варіант № 18

Охарактеризуйте форми та методи роботи учителя з обдарованими дітьми

В ході дослідження досвіду роботи сучасних фахівців, викладеного у психолого-педагогічній літературі, було визначено найефективніші форми та методи роботи з обдарованими дітьми, розкриття потенціалу креативності, а саме:

ТРВЗ (теорія розв’язання винахідницьких завдань) – пропонує певний набір прийомів мислення, кінцевою метою яких є свідоме досягнення стану «осяяння», підказок інтуїції тощо. Використання алгоритму розв’язання проблемних ситуацій у ході навчального процесу виробляє в учнів такий стиль мислення, в основі якого є гнучкість, оригінальність, чутливість до протиріч, вміння свідомо моделювати ідеальний еталон, психологічно орієнтована думка на його досягнення і домагання цього найкоротшим шляхом.

Ейдетика – технологія формування ейдетичного мислення, в основі якого запам’ятовування інформації через образи, асоціації й відчуття. В учнів розвивається уява та фантазія, гнучкість мислення, здатність створювати об’ємні й яскраві образи. Відбувається стимулювання роботи правої півкулі головного мозку, що забезпечує розвиток здатності створювати варіативність у розв’язанні творчої задачі, що є основою для активізації креативного мислення та використання його у вирішенні навчальних та життєвих задач.

Проблемні запитання. При вивченні різних тем з предмету підбираються проблемні запитання, на які учень у підручнику готової відповіді не знайде. При цьому для вірної відповіді учню потрібно ще застосувати знання з вивчених раніше розділів. Ще в запитання закладається якась проблемна ситуація, розв’язати яку потрібно неординарним способом.

Побудова гіпотез. Учні висувають власні гіпотези щодо вирішення наукового завдання. Роблять свої припущення, що можуть стати темою дослідження.

«Виділяти найкраще» – цей метод, відомий як «ефект Розенталя» або ефект Пігмаліона – психологічний феномен, який полягає в тому, що очікування особистістю реалізації пророцтва багато в чому визначають характер її дій та інтерпретацію реакцій оточуючих, що й провокує «само здійснення пророцтва», цей термін винайшов американський соціолог Роберт Мертон у 1948 році для тих пророкувань, які стихійно «керують» поведінкою людей і призводять до очікуваних ними результатів.

Інтерактивне навчання: «запитання – відповідь». Для цього клас поділяється на декілька груп. Кожна група одержує завдання прочитати текст з підручника і скласти запитання до нього. Коли учень замислюється над постановкою запитання, то в його уяві має бути варіант відповіді, це розвиває логічне мислення. Ланцюжок «запитання – відповідь» сприяє тому, що відповідь породжує нове запитання. Така методика роботи допомагає дитині формулювати певні умовиводи, висловлювати свої думки, доходити правильних висновків.

«Інформаційно-пізнавальна суперечність». Характерна особливість полягає в тому, що елементами є істинні, але, на перший погляд, суперечливі судження.

Прийом «Незавершене рішення» – за його допомогою можна визначити рівень пізнавальної активності. Наприкінці уроку вчитель пропонує учням виконати завдання творчого характеру і попереджає, що рішення виявиться досить цікавим і несподіваним. Після обговорення висунутої проблеми учні починають роботу, але не встигають виконати завдання до закінчення уроку. Вчитель, не фіксуючи увагу на тому, що завдання повинно бути завершено, перевіряє його наявність і якість виконання на наступному уроці.