Форми державного правління

Ф-ма держави — сук-сть найбільш заг.ознак держави, зумовлених інституціональними, територ. і функціональними способами орг-ції влади.

Ф-ма держ.правління — спосіб орг-ції держ.влади, зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів держави — глави держави, парламенту, уряду. Визначальною ознакою Ф. д. п. є прав.статус глави держави. Залежно від прав.статусу глави держави і порядку формування цього вищого органу держ.влади розрізняють дві Ф. д. п. — монархію і республіку.

Монархія — ф-ма держ.правління, за якої главою держави є монарх, що отримує владу в порядку престолонаслідування і здійснює її за власним правом довічно. Осн.суч.різновиди М. – абсолютна і обмежена (дуалістична і парламентарна) - визначаються співвідношенням повноважень законод. і викон. влади, розподілених між монархом, парламентом і урядом в країні.

Абсолютній М.: юридичне і фактичне зосередження усієї повноти держ. влади в руках монарха.

Дуалістична М.: поділ держ. влади між монархом і парламентом за домінування влади монарха.

Парламентарна: формальне верховенство парламенту в сис-мі орг-ції держ.влади.

Республіка — ф-ма держ.правління, за якої суверенне право на владу належить громадянам (народу), а вищі органи держави або обираються населенням, або формуються парламентом.

За такими ознаками, як спосіб обрання глави держави (на заг. виборах чи парламентом); S формування уряду (президент чи парламент); пол.. відповідальність уряду (перед президентом чи парламентом),

розрізняють два основні різновиди Р. — президентську і парламентарну

Основними ознаками президентської республіки є:

1.        жорсткий поділ влади і збалансована система стримувань і противаг;

2.        обрання президента на загальних виборах;

3.        поєднання повноважень глави держави і глави уряду в особі президента і, як правило, відсутність посади прем'єр-міністра;

4.        формування уряду президентом за обмеженої участі парламенту;

5.        відсутність пол..відповідальності уряду перед парламентом;

6.        відсутність права президента на розпуск парламенту;

7.        відсутність інституту контрасигнатури — скріплення актів президента підписами міністрів

8.        відсутність у президента права законодавчої ініціативи.

Парламентарна республіка хар-ся:

1.        обрання президента парламентом або особливою колегією, що утворена на його основі;

2.        здійснення повноважень глави держави і глави виконавчої влади різними особами, наявність посади прем'єр-міністра;

3.        обмеженість владних повноважень президента і віднесеність реальної компетенції у сфері виконавчої влади до уряду та його глави;

4.        формування уряду парламентом за номінальної участі президента;

5.        пол.. відповідальність уряду перед парламентом;

6.        право президента розпустити парламент, що контролюється урядом;

7.        контрасигнування актів президента прем'єр-міністром та/або міністром, відповідальним за їх виконання.

Республіка змішаного типу — республік.ф-ма держ. правління, що хар-ся поєднанням елементів президентської і парламентарної республік.

Основними ознаками Р. з. т. є:

1.        обрання президента, як правило, на заг. виборах і наділення його юридично й фактично шир. повноваженнями;

2.        формування уряду спільно – президентом і парламентом

3.        подвійна пол.. відповідальність уряду — перед президентом і парламентом:

4.        механізм підпорядкув.президента уряду – інститут контрсигнатури

5.        уряд – президенту – через інститут пол..відповідальності

6.        дуалізм виконавчої влади — розподіл повноважень із її здійснення між президентом та урядом;

7.        право президента на розпуск парламенту за настання певних підстав;

8.        право президента на законодавчу ініціативу.

9.        наявність інституту контрсигнатури, який може мати реальний або формальний характер.

 

Форми державного устрою.

Ф-ма держави — сук-сть найбільш заг.ознак держави, зумовлених інституціональними, територ. і функціональними способами орг-ції влади.

Ф-ма держ. устрою - це спосіб територ.орг-ції держави, який визначається принципами взаємовідносин держави як цілого та її територ.складових. 2 осн. Ф. д. у. — унітарну і федеративну;

Унітарна держава — держава, територія якої скл. з адміністр. або політико-адміністр.одиниць.

-          єдина конституція, норми якої застосовуються на всій території держави без будь-яких вилучень або обмежень;

-          єдина сис-ма вищих органів держ.влади, юрисдикція яких також поширюється на всю територію держави;

-          єдина сис-ма права;

-          єдина суд.сис-ма;

-          єдине громадянство.

Федерат.держава — держава, територія якої скл. з держ.утворень, наділених юрид. і певною пол.. самостійністю.

Верховенство на території S-ів федерації мають центральні (федеральні) органи держ.влади.

-          територія скл.з держ.утворень

-          наявність поряд із федер. конституцією і федер.законами конституцій і законів S-ів федерації за верховенства федер. законодавства;

-          наявність у S-ів федерації власної прав.сис-ми, яка грунт.на К. S федерації

-          наявність у S-ів федерації власної сис-ми органів закон., вик., суд.влади

-          двопалатна структура федер- парламенту, в якому верхня палата забезпечує представництво S-ів федерації;

-          існування поряд із федеральним громадянством громадянства суб'єктів федерації.