Основні типи сучасних виборчих систем

Виб.сис-ма (у шир.знач.) - це сук-ть норм, що забезпечують участь громадян у формуванні виборних органів держ. влади та органів місц.самоврядування.

В. с. регулюється прав.нормами, що в сукупності становлять виб.право.

Принципи В. с. в демокр. державах:

-          загальне, рівне і пряме виб.право при таємному голосуванні;

-          свобода передвиборчої агітації;

-          рівність прав кандидатів у вибор.кампанії.

В.с. (у вузьк.знач.) — це спосіб голосування, визначення його результатів і розподілу мандатів у виборних органах.

Мажоритарна ВС (від фр. majorite - більшість) – сис-ма виборів, за якої виборці голосують за конкр. кандидатів, і обраними вваж. ті з них, хто отримав більшість голосів.

Залежно від вимог до більшості, необхідної для перемоги на виборах, розрізняють МВС:

-          абсолют.більшості: обраним вваж. той кандидат, який отримав у виборч.окрузі більше від половини всіх голосів виборців, внесених до списку виборців. якщо жоден кандидат не набирає абсолют.більшості голосів, проводиться 2 тур, у якому беруть участь лише ті 2 кандидати, що набрали в 1му турі найбільшу кіл-ть голосів, обраним вваж. той кандидат, який набрав відносну більшість голосів, тобто більше, ніж його суперник;

-          відносн.більшості: обраним вваж. кандидат, який набрав у виборч. окрузі найбільше число голосів виборців порівняно з іншими кандидатами, кожним окремо;

-          кваліфік.більшості: переможець повинен отримати не менше від заздалегідь установленої законом більшості голосів. Залежно від того, якою є встановлена законом більшість, розрізняють абсолютну (більше за 50 відсотків) і відносну (до 50 відсотків) кваліфіковану більшість. Якщо у 1 турі жоден із кандидатів не набрав кваліфікованої більшості голосів, то проводиться 2 тур виборів, як і за М. в. с абсолютної більшості.

Пропорційна ВС — сис-ма виборів, за якої виборці голосують за списки кандидатів у депутати від пол..партій (виб.блоків партій), а депутат.мандати у представницькому органі отримуються партіями (блоками) пропорційно до к-ті поданих за них голосів.

 К-сть мандатів від кожного виб.округу визначається залежно від чисельності його населення. Партії висувають окремий список своїх кандидатів у депутати в кожному окрузі.

Для визначення результатів голосування в окрузі обчислюється виборча квота — мін. число голосів, необхідне для отримання одного депутатського мандата. Мандати між партіями розподіляються діленням числа отриманих ними голосів на виборчу квоту. Мандати всередині списку партії розподіляються, як правило, відповідно до того порядку, в якому прізвища кандидатів розташовані у списку.

Встановлюється виборчий бар'єр — мінімальна частка голосів виборців, що взяли участь у голосуванні, яку необхідно набрати партії чи блоку для того, щоб отримати право брати участь у розподілі депутатських мандатів.

Змішана ВС - вс, в якій поєднуються мажор. і пропорц.виб.сис-ми). За 3. в. с. одна частина депутатів представницького органу обирається за мажор.виб.сис-ю, а інша — за пропорційною. Комбінуються також притаманні цим системам способи підрахунку голосів.

 

Парламентаризм в системі сучасної демократії.

Парламентаризм — 1.у найб.широкому знач. означ. сук. усіх тих явищ і процесів, що стосуються парламенту.

2. означає організацію держ.влади, яка передбачає наявність парламенту як представницького органу

3. у найвужчому знач.означ.тип держ.режиму, який х-ся визначал.впливом парламенту на уряд

4. Парламентаризм - спосіб організації держ.влади, що грунт.на провідн.ролі парламенту в с-мі вищих органів держави.

Парламент є гол.інс-том парл-зму. Проте для парл-зму недостатньо тільки наявності парламенту. Останній може існувати без істотних елементів парл-зму, що є характерним для авторитарних і тоталітарних політичних режимів. Парл-зм передбачає верховенство парламенту в законод.сфері та його провідне становище в сис-мі вищих органів держави.

Юридичні ознаки парламентаризму:

- поділ держ.влади

- наявність у парламенту повноважень з контролю за діяльністю органів виконавчої влади, передусім уряду;

- особливий статус парламентаріїв та їх юридична незалежність від виборців (вільний мандат, імунітет, індемнітет).

Парл-зм передбачає наявність у країні впливових політичних партій, досконалого законодавства про вибори та механізми функціонування парламенту, високого рівня професіоналізму парламентаріїв.

Неюридичні вияви парламентаризму:

-          Найповніше П. виявляється за парламент.форм правління (парламентарна монархія, парламентарна республіка), що передбачають формування уряду парламентом і політичну відповідальність уряду перед парламентом.

-          П. можливий і в президент.республіках, де внаслідок притаманного їм жорсткого поділу влади парламент має високий ступінь незалежності від органів виконавчої влади і водночас наділений вагомими повноваженнями з контролю за їх дія-тю.

-          У країнах зі зміш.республік.ф-мою правління П. існує передусім тією мірою, якою парламент бере участь у формуванні уряду і контролює його діяльність.

-          П. є тільки там, де у складі парламенту діють великі політичні об'єднання депутатів, що виражають інтереси значних верств сус-ва.

 


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: