Типологія політичних партій

Політична партія — це добровільне та організаційно оформлене об'єднання громадян, яке виражає інтереси частини сус-ва і прагне до їх задоволення шляхом здобуття, утримання і використання держ.влади.

Найбільш заг.основою їх типології є соц.основа, або база, тобто та соц.спільність, інтереси якої виражає партія.

Дюверже: - кадрові - масові

За ідеологічною ознакою: ідейно-політичні, прагматичні та харизматично-вождистські.

Загальні цілі й характер діяльності: революційні, реформістські та консервативні.

За парламентською основою: парламентські (парламентсько-електоральні) і непарламентські політичні партії.

Участь у політичній владі: Правлячі, опозиційні

Легітимність: Легальні, нелегальні

Ідеологічна спрямованість: Ліберальні, консервативні, комуністичні, соціал-демократичні, фашистські

Політичний темперамент: Ультраліві, ліві, лівоцентристські, центристські, правоцентристські, праві, ультраправі.

Методи реалізації програми, характер дій: Реформістські, революційні, помірковані, радикальні, екстремістські.

Соціальна база (за клас.ознакою): Буржуазні, робітничі, селянські, жіночі, молодіжні, професійні.

Організаційна структура: Аморфні, структуровані, парламентські, лейбористські, авангардні.

Взаємини між партійними лідерами: Демократичні, автократичні, воєнізовані.

Ставлення до етнічних проблем: Націоналістичні, шовіністичні, імперські, расистські.

 

Сучасні партійні системи.

Партійна система — це сук-ть діючих у країні пол..партій та відносин між ними, які складаються в б-бі за держ.владу та у процесі її здійснення.

Розрізняються вони залежно від кіл-ті діючих у країні пол..партій, осн.принципів їхньої взаємодії, за ідеолог.та ін.ознаками.

Дж.Сарторі розрізняє 7 типів парт. систем:

1) однопартійна сис-ма - це така сис-ма, в якій неможливе навіть номінальне існування ін. партій. Правляча партія, яка є єдиною, по суті, зливається з держ.структурами, підпорядковує їх собі. Такою партією була Комун.партія Рад.С.

2) правляча партія-гегемон визначає розвиток усього сусп.життя, регламентує дія-ть інших партій.

3) сис-ма з домінуючою партією – це така сис-ма в якій за наявності декількох незалежних одна від одної партій при владі постійно або майже постійно перебуває одна з них.

4) двопартійна сис-ма (біпартизм) - партійна сис-ма, у якій визначальну роль відіграють 2 осн. пол.. партії, котрі, перемагаючи на виборах, змінюють одна одну при владі. Є однією з найбільш ефективних партійних систем.

5) сис-ма поміркованого плюралізму хар-ся представництвом в парламенті лише декількох партій, відсутністю позасистемної парламентської опозиції. Уряд формується однією партією або коаліцією партій, залежно від розподілу між ними місць у парламенті.

6) сис-ма поляризованого плюралізму: присутність позасистемних партій, гостре ідеологічне розмежування між партіями, формування уряду партіями центру, наявність двополярної - зліва і справа - деструктивної опозиції.

 7) атомізована парт.сис-ма хар-ся наявністю багатьох, у т.ч. й позасистемних пол..партій, які не користуються більш-менш значним впливом.

Є. Вятр розділив парт.сис-ми на альтернативні й неальтернативні. Альтернативною є така система, в якій хоча б один альтернативний колектив політиків організований у вигляді політичної партії або політичних партій і має реальні шанси замінити колектив, що є правлячим у даний момент.

Найпоширеніша типологія - поділ на одно-, дво- і багатопартійні. Ці три основні типи, своєю чергою, поділяються на інші типи: однопартійну; з домінуючою партією; двопартійну; двох з половиною партій; двоблокову; поміркованого плюралізму; поляризованого плюралізму; атомізовану.

 

Становлення багатопартійності в Україні.

Витоки суч. багатопартійності в У. можна віднести до підписання СРСР у 1975 р. Заключного акта гельсінської Наради з безпеки і співробітництва в Європі, що спонукало діячів правозахисного руху до легалізації своєї дія-сті у вигляді Укр.. гельсінської групи. Однак їх дія-сть переслідувалась правлячими колами.

Процес становлення багатопартійності в У. поступово відновився з початком перебудови. З'являються альтерн. офіц. політиці т.зв. неформальні рухи, які не мали фіксованого членства, не ставили перед собою чітко сформульованих пол.. завдань. Це були насамперед орг-ції захисників природи та різноманітні культурологічні об'єднання. Створені для вирішення питань, далеких від політики, вони проявили себе як пол.. орг-ції.

Після амністії політв'язнів-правозахисників у 1988 р. з'явилися відверто антикомуністичні ідеї. У подальшому на базі демокр.х орг-цій навколо нац.-демокр. ідеї дух. відродження У. виник Нар. рух України за перебудову. Поступово з нього почали виокремлюватися пол.. об'єднання з більш жорсткою структурою й чіткіше сформульованою доктриною. Цей процес особливо прискорився після прийняття закону «Про об'єднання громадян». Відбулися установчі з'їзди перших пол.. партій республіки. Перша зареєстрована партія 1990р. - була Укр..республ. партія. 1991р.- вже 7 партій: Укр.. селянс.демок. партію, Партію зелених У., Демокр. партію У., Соціаліст. партію У.

Процес прискорився з проголошенням незалежності України. 1992 р.- зареєстровано 6 пол. партій. 1993 р. - 15 партій, у т.ч. Партія праці, Укр.. партія справедливості, Конгрес укр..націоналістів. Нар. рух після виходу з нього ряду партій перетворився на пол..партію і зареєструвався. 1996 р. - 37 партій, 2001 р. – більш 120.

Парт. сис-ма У., таким чином, не стільки багатопартійна. скільки дрібнопартійна. Цьому сприяла чинна раніше вибор. система. Спочатку в незал. У. зберіг. традиц.мажор.виб.сис-ма. Вона не сприяла становленню вплив. пол.. партій, пол.. структурованості парламенту. Не було потреби об'єднуватися в парламентс. більшість з метою формування уряду, оск. останній утвор. на позапарт. і позапарлам. основі. Парт. сис-ма У. була атомізованою.